Ми можемо не помічати електрофурнітуру в домі, офісі чи квартирі, однак життя сучасної людини годі уявити без світла. І без вимикачів цього самого світла у нас просто не буде. Подумати про їх місцезнаходження та особливості монтажу слід іще на початку ремонту – це значно полегшить подальшу експлуатацію фурнітури. Якщо ж ви не знаєте, як встановити вимикач в своєму житлі, то краще замовити послуги електрика – досвідчений майстер зробить все максимально швидко, гарантуючи надійну та безперебійну роботу приладів.

Спосіб монтажу

Як і з розетками, вимикачі можна встановлювати двома способами:

• відкрито. Проводка йде поверх стіни. Кабель фіксується декоративними роликами чи закривається спеціальними пластиковими каналами. Раніше такий метод використовувався як тимчасовий, однак в сучасних інтер’єрах (наприклад, в стилі лофт чи ретро) відкритий монтаж досить популярний. Окрім того, в будинках із бруса це – практично єдиний можливий варіант;
• закрито. Провід монтується в стіну, що гарантує безпечну експлуатацію (втім, до нього не буде доступу, та й такий монтаж дорожчий). Після укладки проводяться штукатурні роботи.

Від обраного способу монтажу вимикача залежить і тип фурнітури. В першому випадку знадобляться накладні моделі, котрі фіксують на стіні, якщо ж передбачена прихована розводка кабелів, то слід придбати вмонтовану електрофурнітуру (її кріплять у виїмці).

Як вибрати місце для монтажу вимикача

Чіткого правила тут нема, обирати місце слід, відштовхуючись від особистих побажань. Втім, встановлення електричної проводки – справа не з дешевих, тому постійно змінювати розташування вимикачів не вийде. Досвідчені електрики рекомендують дотримуватись наступних правил:

• фурнітура повинна знаходитись на рівні дверної ручки (так до неї зможуть дотягнутись діти);
• бажано монтувати всі вимикачі на одному рівні;
• відстань між дверним отвором та електрофурнітурою повинна бути близько 15-20 см (так можна буде одночасно і взятись за дверну ручку, і натиснути на клавішу);
• в жилих кімнатах вимикачі монтують всередині, в побутових (санвузол, коридор, комірка) – ззовні

Як обрати вимикач

Виділяють наступні типи вимикачів:

• клавішні. Найпростіші та найпопулярніші моделі. Можуть бути одно- та багатоклавішними (останні використовують для регулювання кількох освітлювальних приладів);
• перекидні вимикачі. Зовні нагадують клавішні модель. Така фурнітура дозволяє управляти одним світильником з різних місць;
• димери. Системи можуть змінювати інтенсивність освітлення в приміщення. Найпопулярніші моделі йдуть з колісною кнопкою, однак бувають димери з інфрачервоним датчиком чи клавішами;
• моделі з вмонтованим датчиком руху. Такі елементи вмикають світло при фіксації руху, а також вимикають його, коли активність у приміщенні відсутня;
• з дистанційним управлінням. Дозволяють регулювати освітлення за допомогою пульта;
• сенсорні моделі. Спрацьовують, коли поруч із елементом провели рукою. Завдяки наявності мікросхем служать набагато довше інших аналогів.

При встановленні чи заміні вимикача слід враховувати, що відрізнятись може і спосіб закріплення проводки. Моделі гвинтового типу затягуються викруткою. Очищені від ізоляції кабелі розміщують під клемами, після чого все фіксують (важливо, щоб під клему не потрапив дріт із ізоляцією, це може призвести до аварійних ситуацій). Їх краще використовувати для алюмінієвих кабелів.

Вимикачі з самозажимними клемами значно полегшують монтаж. Тут достатньо просто вставити очищений дріт у отвір контакту, все займе буквально кілька секунд. Такі системи ідеально підходять для мідної проводки.

Особливості монтажу вимикачів

Визначившись із типом фурнітури та її розміщенням, слід задуматись над тим, як встановити вимикач в домі чи квартирі. З інструментів нам знадобиться:

• індикатор напруги;
• викрутка (краще підготувати і плоску, і хрестову);
• плоскогубці;
• бокорізи;
• дриль.

Основні правила монтажу

Найголовніше – це вимкнути напругу. Для цього можна вимкнути автомат, котрий веде до конкретної лінії, але краще відключити живлення на загальному електрощитку – це вбереже вас від різноманітних непередбачуваних ситуацій. Окрім того, перед початком робіт обов’язково перевірте наявність напруги на лінії індикатором.

Нульова жила ведеться тільки на освітлювальний прилад. Фаза йде до вимикача, після чого ведеться до світильника (щоб система замкнулась в межах фазної жили). Якщо клавіш багато, то елемент фазного кабелю підключається до кожної з них. Як правило, токовивідні канали маркують різними кольорами (коричневий чи білий – фаза, синій – нуль, зелений чи жовтий – заземлення).

Проводка тягнеться від щитка через розподільчу коробку, або напряму від електрощита. Будь-які з’єднання слід робити виключно в розподільчій коробці, а не в стіні чи пластикових каналах – це вбереже вас від необхідності штробіння стін в майбутньому.

Як проходить монтаж вимикача

Перш за все, слід зайнятись прокладкою проводки відкритим чи прихованим способом (якщо мова йде про заміну, виконуємо демонтаж старого елемента). Після підведення кабелів до місця встановлення вимикача, необхідно:

• перевірити наявність напруги;
• зняти декоративну кришку з нової фурнітури, послабити кріпильні вусики;
• очистити дроти від ізоляції на 1 см;
• підключити прилад до живильної лінії;
• закріпити монтажну коробку (розсунути кріпильні вусики);
• встановити декоративну рамку;
• відновити живлення, перевірити роботу приладу.

Такі роботи досить прості, вони не повинні викликати ніяких труднощів. Втім, якщо у вас відсутні необхідні інструменти чи досвід, вам допоможуть послуги майстрів Домової Служби. Досвідчений електрик не тільки зекономить ваш час, але й надасть гарантію на надійну роботу фурнітури!