Художня література — окремий вид мистецтва, який створює яскраві образи дійсності та базується на творчій вигадці. Вона відображає авторське бачення світу, задовольняє естетичні смаки, стимулює роздуми та розважає читачів. Стиль відрізняється від наукового та документального тим, що описує вигадані історії, образи й персонажі. Текстам притаманні емоційність й образність, до того ж художні книги не претендують на стовідсоткову об’єктивність і всебічне охоплення теми.
Жанри та роди художньої літератури
Жанр твору визначається за належністю до певного літературного напряму, обсягів і засобів побудови образів. До трійки основних родів відносяться епос, драму та лірику.
Епос
З позиції автора висвітлює події, що відбуваються зараз або відбувалися в минулому, та зображує об’єктивну дійсність. Опис персонажів концентрується на їхніх вчинках і поведінці, а внутрішньому світу приділяється менше уваги. Найчастіше рід представлено прозовими творами таких жанрів:
- роман;
- повість;
- оповідання;
- казка;
- балада;
- міф;
- новела;
- епопея;
- художній нарис.
Відомі представники — стародавні Іліада та Одіссея, «Червоне та чорне» Стендаля, «Сага про Форсайтів» Голсуорсі, «Тигролови» Івана Багряного, «Україна в огні» Олександра Довженка, «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, «Захар Беркут» Івана Франка.
Лірика
Лірика відображає суб’єктивні переживання та звертається до внутрішнього світу людини. Твори не завжди мають чіткі сюжети та динамічні події, водночас вони насичені емоціями, враженнями, думками, переживаннями та настроями ліричного героя або автора. До характеристик цієї літератури відносять: єдність сюжету, монологічність і суб’єктивність. Часто рід має віршовану форму та представлений жанрами:
- елегія;
- байка;
- епіграма;
- дума;
- вірш;
- ода;
- сонет;
- романс;
- поема;
- хайку.
На полицях столичної книгарні Readeat є багато творів славетних авторів: Лесі Українки, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Марусі Чурай, Івана Франка, Олександра Олеся, Миколи Вороного та Ліни Костенко. Також ліризм притаманний прозовій літературі Михайла Коцюбинського, Юрія Яновського, Олександра Довженка та Василя Стефаника.
Драма
Особливості драматичних творів полягають у художньому зображенні складних життєвих колізій, але без авторських характеристик дійових осіб. Цей унікальний вид мистецтва належить одночасно і літературі, і театру. Драма показує конфлікти між людьми, явищами та подіями, підсилюючи ефект діалогами та діями. За змістом та формою твори поділяються на драми, комедії, трагедії, мелодрами та трагікомедії. Прекрасними зразками вітчизняної драми є: «Украдене щастя» Франка, «Мартин Боруля» Карпенко-Карого, «Мина Мазайло» Куліша та «Назар Стодоля» Шевченка.