Війна змінила правила гри для всіх українських підприємців. Частина бізнесів зупинилася, інші — виїхали, а деякі були змушені повністю змінити формат роботи. Одним із найяскравіших прикладів трансформації став бренд TEHNOTABLE, який до 2022 року залишався єдиним виробником в Україні каркасів із механізмами підйому для столів з регулюванням висоти.
Від унікального hardware-виробництва до нової моделі
Каркаси з електромеханічними підйомними системами — це складний продукт, що поєднує метал, електроніку, двигуни й програмування. Команда TEHNOTABLE розробляла конструкції, тестувала їх на навантаження, інтегрувала блоки управління. Фактично це був сегмент, де Україна мала власне high-tech виробництво.
Але повномасштабне вторгнення зробило цю модель надто вразливою. Постачання комплектуючих зупинилося, електропостачання було нестабільним, а ризики фізичного знищення обладнання та мобілізації ключових інженерів стали критичними. Додатковим ударом стало різке зростання цін на метал: якщо у 2021 році тонна гарячекатаного прокату коштувала близько 25–27 тис. грн, то вже наприкінці 2022 року ціна перевищувала 55–60 тис. грн. При цьому блекаути восени та взимку 2022–2023 років змушували працювати від генераторів, що підняло витрати на енергію у 4–5 разів. У підсумку собівартість виготовлення одного каркаса зросла майже втричі у порівнянні з довоєнним періодом.
Компанія ухвалила болюче, але стратегічно правильне рішення: згорнути виробництво каркасів з підйомними механізмами і перейти на використання імпортних каркасів з ЄС та Азії. Це дозволило зберегти клієнтів і сконцентрувати сили на напрямках, де українська команда має конкурентну перевагу.
Фокус на тому, що можна масштабувати
Замість того, щоб витрачати ресурси на ризиковане hardware-виробництво, TEHNOTABLE зосередилася на:
- виробництві стільниць із натуральної деревини та МДФ;
- розробці корпусних меблів для офісів;
- створенні систем кабель-менеджменту;
- випуску аксесуарів: полиць під монітори, тримачів для ПК, органайзерів.
Ці напрями мають меншу залежність від імпорту складних комплектуючих, їх легше масштабувати та адаптувати під індивідуальні потреби клієнтів.
Європейська реальність: стіна без довіри
Паралельно компанія шукала інвестиції в Європі, аби перенести частину виробництва та розширити присутність на ринку ЄС. Зустрічі, виставки, презентації викликали інтерес, але у фіналі звучала одна й та сама вимога:
«Покажіть реальні продажі в Європі — тоді продовжимо розмову».
Досвід в Україні, патенти, десятки кейсів з ІТ-компаніями — усе це не було достатнім аргументом. Європейські фонди хочуть бачити фінансову динаміку саме у своєму регіоні. Це показало величезний розрив між довірою до українських hardware-бізнесів та ІТ-стартапів, які легше отримують гранти.
Чому важко отримати фінансування для hardware в Україні
- Фізичні ризики. Завод чи склад можуть бути зруйновані ракетним ударом.
- Мобілізаційні ризики. Ключові інженери можуть бути призвані.
- Високий поріг довіри. Для hardware потрібні склади, логістика, обладнання — а це означає вищі ризики, ніж у «чистого» софту.
Один із європейських венчурних партнерів у приватній розмові підсумував: «Hardware з України сьогодні — це подвійна ставка: треба оцінювати продукт і карту ризиків країни».
Висновок
Війна змусила український бізнес шукати баланс між виживанням і розвитком. Історія TEHNOTABLE показує: навіть у найскладніших умовах можна трансформувати модель, зберегти команду та знайти нові точки зростання.
Європейський ринок відкритий, але чекає доказів у вигляді продажів, а не лише презентацій. Це сувора реальність, з якою стикається кожен hardware-бізнес із України. Але саме ці компанії формують основу для майбутньої економіки відновлення.