Страйкбол – різновид командної тактичної гри із застосуванням пневматичних реплік бойової чи спортивної зброї. Виник у Японії після Другої світової війни, коли японським силам самооборони заборонили проводити масові навчання з бойовою зброєю. Обійти заборону вдалося, озброївши солдат пневматичними автоматами; згодом військову гру охоче підхопили й цивільні. В деяких країнах страйкбол став офіційним видом спорту. Нині, ця гра і хобі, як і багато чого в Україні, стали слугувати для військових цілей, допомагаючи в обороні держави. Зокрема, на базі страйкбольних магазинів, таких як https://strikeshop.com.ua/, було створено тренувальні полігони, де кожен бажаючий міг підтягнути своє розуміння тактики бою, знання зброї, вміння працювати в команді та інше.
Страйкбол в Україні до війни
А Україні ця гра з`явилася на початку 2000-х років і швидко набула неабиякої популярності. Найбільші з ігор збирали близько 1000 чоловік з технікою. Відкрилися численні спеціалізовані магазини, клуби, прокат. Найчастіше страйкбол плутають з пейнтболом – подібною грою, де гравці стріляють кульками з фарбою. Страйкбол же відрізняється від останнього не тільки назвою, але й технічною стороною. Бій тут ведеться пластиковими кульками, діаметром 6 мм без наповнювача. Тобто результат «бою» виключно на чесності гравців. Ігрова зброя, яка імітує за вагою та виглядом реальну, розрахована переважно на автоматичну стрільбу. Тут використовується пневматика, потужністю від 1,5 до 4,8 Дж і при такій потужності гравцям необхідний захист – балістичні окуляри, маски на обличчя. Дистанція бою в страйкболі, напевне, найбільша з усіх аналогічних ігор – до 100 метрів. Оскільки гра з самого початку була суто мілітарною, то швидко з`явився й специфічний напрям «milsіm» (симуляція реального бою із застосуванням тактичного планування, роботи штабів тощо). Гравці дотримувалися дрес-коду, виглядаючи як бійці реальних бойових підрозділів різних країн. Тож з початком війни впізнати страйкболіста на комплектувальному центрі чи у військкоматі було не складно – ці люди були екіпіровані з першого дня.
Страйкбол і війна
Після вторгнення російських окупантів страйкбол отримав нове, вже військове життя. Значна частина гравців, маючи завдяки хобі необхідні навички, вступила до лав ЗСУ та ТРО. Інші поповнили лави волонтерів. Власники страйкбольних арен та полігонів, такі як магазини Strikeshop, розпочали тренування всіх бажаючих тактиці бою на базі пневматики. Звісно, імітувати загальновійськовий бій страйкбол не дає можливості, але діям в приміщенні, штурмові сходових клітин та й взагалі бою на короткій дистанції навчає набагато краще, аніж гола теорія пришвидшеного навчання військового часу. Гравці фізично відчувають попадання і набагато краще та швидше навчаються переховуватись, пересуватися під обстрілом тощо. Для скептиків зазначимо, що страйкбольні пістолети «Glock» офіційно прийняті на озброєння Берегової охорони США саме для тренування близького вогневого контакту. Зі страйкбольною зброєю тренуються й в багатьох арміях (Португалії, наприклад), зокрема й в ЗСУ, хоча процес цей і нині лишається неофіційним та здебільшого лягає на плечі волонтерів.
За словами власників мережі страйкбольних магазинів Strikeshop, тренування на львівській страйкбольні арені користуються неабияким пропитом і понині. Через арену вже пройшло близько 200 чоловік, зокрема працівники поліції та ТРО, які хотіли покращити навички, здобуті на службі. Нині навчання проходить по кільком напрямкам: холощення, навчання бойовій зброї, вивчення тактичних прийомів, навчання пересуванню у місті та лісі тощо.