Трихомоніаз — захворювання сечостатевої системи, викликане простим одноклітинним паразитом Trichomonas vaginalis. Розрізняють три форми патології: гостру, хронічну та трихомонадоносійство. Причому остання ніяк не проявляється та не завдає дискомфорту. Але носій патогену — потенційне джерело зараження, який несе реальну загрозу для статевого партнера, адже хвороба передається під час незахищеного статевого акту.
Виявити будь-яку форму допомагають аналізи на трихомоніаз, які можна здати в «Ескулаб». Це мережа медичних лабораторій із сучасним обладнанням, що дозволяє швидко отримати результати з високим ступенем достовірності.
Що вказує на наявність захворювання
Трихомоноз вражає органи сечостатевої системи та проявляється такими симптомами:
- свербіж на статевих органах;
- виділення з неприємним запахом;
- болі внизу живота, паху та промежині;
- дискомфорт та біль під час сечовипускання;
- набряклість, почервоніння, ерозивно-виразкові ураження геніталій.
У жінок спостерігаються неприємні відчуття під час статевого акту, виділення з піхви жовто-зеленого кольору (можливо з піною).
Гостра форма хвороби при несвоєчасному чи неправильному перебігу переходить у хронічну та може стати причиною безпліддя, запальних захворювань органів малого таза в жінок, простатиту та епідидиміту в чоловіків, ускладнення вагітності.
Лікування трихомонозу
Trichomonas vaginalis — це не бактерія, тому в терапії не використовуються антибактеріальні засоби. Натомість призначають спеціальні протитрихомонадні препарати на основі метронідазолу або тинідазолу.
При цьому варто враховувати, що нерідко трихомонади виявляють несприйнятливість до цих активних речовин і можуть зі звичайних форм трансформуватися в нерухомі, що ускладнює лікування та одужання.
Звертатися по допомогу рекомендують із появою перших симптомів, що дозволить своєчасно виявити хворобу та підібрати адекватну терапію.
Ефективність приймання медпрепаратів підвищиться, якщо дотримуватись обов’язкових правил лікування трихомонозу:
- пройти обстеження та приймати лікарські засоби мають усі партнери, з якими був контакт незадовго до появи симптомів;
- усунути фактори, які знижують імунітет та уповільнюють одужання, наприклад, супутні захворювання, гіповітаміноз;
- виключити вживання алкоголю;
- відмовитися на час лікування від статевого життя.
Після курсу лікування необхідно повторно здати аналізи, щоб переконатися у відсутності збудника. Контрольне дослідження проходять навіть у тому випадку, коли немає виражених симптомів.