Новим трендом кадрової політики Путіна в окупованому Криму стала заміна на керівних постах тамтешніх «цивільних» сепаратистів колоритними представниками російського військкерівництва.
Ось, 14 квітня з посади «мера Севастополя» звільнено бізнесмена Олексія Чалого. В час активних подій «російської весни», Чалого обрали «мером» на міському мітингу – підняттям рук. Зараз же на його місце Путін призначив віце-адмірала запасу Сергія Міняйла (Сєргєя Мєняйло).
С. Міняйло – виходець зі змішаної російсько-осетинської родини. У 2005-2009 роках командував Новоросійською військово-морською базою; перебуваючи на цій посаді, відзначився в російсько-грузинській війні влітку 2008-го, а саме: організував перекидання підрозділів 7-ї десантно-штурмової дивізії ПДВ морем до Абхазії. Деякі російські ЗМІ навіть охрестили цього покруча «переможцем Грузії». У 2009-2011 роках він був заступником командувача Чорноморським флотом ВМФ Росії, затим вийшов у відставку.
При складенні повноважень «народного мера» Чалий охарактеризував Міняйла таким чином: «У тяжкі часи він виявив себе успішним кризовим управлінцем, був із нами з перших днів революції, надто поміг у формуванні загонів самооборони Севастополя». (Чалий має на увазі сепаратистський заколот у лютому 2014 р.)
На форумі севастопольських сепаратистів користувач із псевдо «spn055» (СпН – спецпризначенець – ?) назвався старшим офіцером запасу ЧФ РФ, який служив під орудою Міняйла на Новоросійській базі та й потім. Цей ось дописувач зауважив, що Чалий – давній та очний знайомець Міняйла, а крім того, «spn055» натякнув, що під час сепаратистського заколоту вони з Міняйлом виконували якусь секретну та особливо важливу місію в севастопольській «самообороні».
(скріншот з форуму)
Нагадаємо, що 21 березня Путін додав до керівників Криму ще одного віце-адмірала. Повноважним представником президента РФ у «Кримському федеральному окрузі» став Олег Бєлавєнцев – член Ради безпеки Росії. Цікаво, що 1985 року цього «кримського новачка» виперли з Великої Британії за шпіонаж.
16 квітня 2014 року
Переклад на українську мову Геннадія Шевченка
