- InformNapalm.org (Українська) - https://informnapalm.org/ua -

Абу Ібрагім: “У сирійців та українців багато спільного — воля, честь і гідність”

Громадська активістка, волонтер харківського “Автомайдану” Катерина Яресько спеціально для Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm взяла  інтерв’ю у громадянина Сирії Абу Ібрагіма, чия доля тісно переплелася з Україною. Під час інтерв’ю він розповів про причини революції в Сирії, про репресії сирійського народу, бомбування російської авіації та про те, як українці й сирійці можуть перемогти Кремль.  

IN: Привіт. Розкажи, як тебе представити нашим читачам, коротко про себе, свою долю.

Абу Ібрагім: Моє ім’я Абу Ібрагім, я народився в місті Дамаск і виріс там же. Поїхав навчатися в український університет – здобути знання, щоб повернутися на Батьківщину, бути корисним сирійському суспільству. Здобув освіту й повернувся в Сирію, став облаштовуватися – сім’я, дім, робота… Працював у Дамаску викладачем. Зараз живу в Україні, повернутися додому не можу, як і інші сирійці, боюся репресій щодо себе та своєї сім’ї.

IN:  Розкажи про Сирію. В чому, на твою думку, потенціал вашої країни, і які проблеми заважають цьому потенціалу розкритися?

Абу Ібрагім:  У порівнянні з Україною, Сирія – невелика країна. У Сирії живе 23 млн, точніше жили 23 млн. Живуть у різних регіонах, у різних умовах: є густонаселені мегаполіси, маленькі тихі містечка і багато пустельних місць, де живуть племена.  Теоретично, Сирія – багата країна. Нафта, газ, фосфати. Є великий потенціал, що через корумпований режим зовсім не використовувався – це туризм і наша молодь. Сирія – земля стародавньої цивілізації, Месопотамії: перші міста, перша писемність і под. Є що показати туристам, а у нас цей сектор взагалі не розвивають. Молодь – потенціал будь-якого суспільства, а в Сирії це ще й найчисельніша група людей, середній вік сирійців 20 років. Але ні роботу знайти, ні навіть виш закінчити раніше 28-29 років мало кому вдається через корупційний режим.

11227405_798176583584667_7313508184036290011_n [1]

IN:  Яка була ситуація в Сирії перед революцією? Що стало передумовою революції?

Абу Ібрагім:  Сирія – країна з потенціалом. На фоні інших країн регіон не вважався бідним, ми були одними з перших, хто почав будувати демократію, рівень освіти був високий. Але після того, як у 1963 році владу захопила армія з соцпартією Баас, почалися безкінечні перевороти, зрештою конкурентів задавив офіцер Хафез Асад у 1970. Почалася абсолютна диктатура. Хафез був страшний чоловік – запровадив 17 департаментів спецслужб, які стежили за кожним кроком кожного громадянина. Ми не звикли до такої диктатури. У 1980 р. він придушив повстання. Тоді у м. Хама вбили від 30 до 40 тис. людей, точно не знаємо, інтернету тоді не було, інформація приховувалася. Водночас він будував економіку по соціалістичному типу, були проекти розвитку промисловості, нові об’єкти інфраструктури й под. У кінці 1990-х Хафез захворів на рак. Всі знали, що йому не довго лишилося. Він готував свого сина Башара на роль президента. У нас тоді було багато надій, бо Башар навчався в Англії, дружина англійка, західний тип загалом. Після смерті Хафеза зібралися офіцери й примусили парламент змінити конституцію, дозволити Башару в 34 роки стати єдиним кандидатом у президенти (раніше був конституційний бар’єр на вік – не менше 40 років). І хоч Башар успадкував трон, та люди сподівалися, що він не такий, як батько, і дасть народу свободу. Перші кілька років все так і було: Башар дозволяє мобільні, дозволяє інтернет, починається активний процес приватизації економіки. А через кілька років стало ясно, що сенс приватизації був у тому, щоб передати державні проекти й об’єкти в руки членів сім’ї та родичів. Кузени Башара – Рамі Махлюф, Зульгемі Шаліш плюс сім’я його жінки контролювали більшу частину економіки. Сирійці завжди жартували, що вся країна в руках Рамі Махлюфа. Наприклад, у Сирії було тільки два мобільних оператори, але обидва належали Рамі Махлюфу. У 2008 р. уряд припустився жахливих помилок в економіці. Він підвищив ціну на паливо в 4 рази, хоч ми – країна-виробник палива. Це вдарило по бізнесу, малі виробники закрилися, адже собівартість виходила надто високою. Люди, що мешкали в селах і в пустелі й займалися сільським господарством, кидали свої господарства і йшли до міста. Іригація в Сирії штучна й ферми дуже залежать від ціни на паливо. Тут була перша іскра революції. Багато молоді й різке зростання безробіття. Злетіла вгору ціна на продукти, на транспорт, на житло у великих містах. А уряд, що пережив фінансовий бум через ціну на нафту, вирішив і далі тиснути на народ. Башар показав своє справжнє обличчя, почалися перші репресії незадоволених. А потім 2011, арабська весна. Наші бачать демонстрації проти диктатури в Тунісі, Єгипті. У нас з’явилася надія на зміни шляхом мирних протестів. Було дуже важко організувати демонстрацію, ми знали, що донощики є в кожному колективі. Але загальне незадоволення перебороло страх. На кілька місяців Сирію заполонили мирні демонстрації.

579437_387666441302352_1784579042_n [2]

IN:  Ти вважаєш режим Асада злочинним? Чи його дії виходять за рамки цього поняття?

Абу Ібрагім:  Я не знаю, чи можна назвати злочинним режим, який знищив півкраїни, перетворив половину населення на біженців, вбив не менше 250 тис. громадян, кинув 500 тис. до в’язниць. Думаю, «злочинний» – замало цього слова. Що зробили сирійські спецслужби з 13-річним Хамза аль Хатиб із провінції Дер’а – мучили його різними способами, поки він не помер, навіть відрізали йому чоловічий орган. На тілі його друга, 15-річного Самір аш Шараї, були опіки від сигарет, три кулі, переламані кістки, сліди від електродрилі. Ці два тіла спецслужби самі віддали батькам дітей. 17 департаментів спецслужб – цього було замало для Башара. Він організував банди «шабіха» (аналог «тітушок» у вас в Україні) проти мирних протестувальників. Шабіха та спецслужби скоїли всі можливі типи злочинів: різали дітей на частини на очах їхніх сімей, спалювали людей живцем, ґвалтували жінок, чоловіків і дітей. Маса таких випадків сталася вже впродовж перших шести місяців революції, в період, коли просто відбувалися мирні демонстрації. Сирійці терпіли, але допомоги від світової спільноти так і не дочекалися. Тому через півроку самі почали організовували загони захисту від режиму. У в’язницях Асада зараз в нелюдських умовах тримають малюків по 2, 3, 4 роки – їх арештували замість когось із членів родини, хто «провинився» (заручники).

1544287_613621068706887_2901703456898569884_n [3]

1601420_617314911670836_8233008053368280856_n [4] 10154919_629599197109074_8513727633534176986_n [5] 1463198_552761178126210_450169502_n [6]

IN:  Ми в Україні, попри те, що також воюємо, стежимо за подіями в Сирії, співчуваємо мирним громадянам, знаємо про російські літаки, авіаудари, знаємо навіть імена російських льотчиків і витягуємо їх у широке інформаційне поле. Напевно, ти підтримуєш зв’язок з друзями та близькими. Розкажи з перших вуст, яка там зараз ситуація, які руйнування від бомбувань, яке ставлення до того, що відбувається?

Абу Ібрагім:  Хочу скористатися нагодою й подякувати волонтерам InformNapalm за те, що ви витягуєте інформацію про російських злочинців, які беруть участь у кривавій війні проти сирійців. Будь-хто, хто подивиться відео про руйнування в Сирії, побачить, що переважно це наслідки авіаційних ударів. Багатоповерхівки, зім’яті, як іграшкові будиночки. Люди гинуть цілими сім’ями у власних будинках. Одна бочкова бомба – і вся сім’я мертва. Сім’ї, що пережили повітряні напади, тікають. Тікають куди-небудь. Іноді сім’ї, що ненавидять режим, навіть змушені перебиратися на територію, підконтрольну Асаду – там авіація не бомбить. Ударів завдають найчастіше по інфраструктурних об’єктах – вода, електрика. Вижити все важче – бомблять лікарні, школи, пекарні. Бракує медикаментів. Трапляється, що через невелику рану медикам доводиться ампутувати всю кінцівку. Буває, що людина помирає, бо в лікарні немає елементарних ліків, наприклад, антибіотиків чи кровоспинних. Касетні бомби мінують території – мешканці натрапляють на міни й гинуть. Багато дітей стали сиротами. Втратили руку, ногу. Багато інвалідів.

IN:  Як думаєш, що буде далі?

Абу Ібрагім:  Асад і Путін створили в Сирії хаос й успішно переконують весь світ, що воювати треба з наслідками, а не з причинами цього хаосу. Але сирійці знають, що поки є Асад – ситуація не покращиться. Нас переконують прийняти політичне рішення. Ніби співпраця з урядом може нас заспокоїти. Але це революція не так через політичні, економічні та соціальні мотиви, як революція за честь і гідність. І сирійці не заспокояться, поки не побачать Асада і його банду під міжнародним трибуналом. Це завдання дуже ускладнює поява ІДІЛ, проте я вірю, що ми звільнимо Сирію від банд Асада та ІДІЛ.

IN:  На чому може ґрунтуватися взаємодопомога сирійського й українського народів?

Абу Ібрагім:  У сирійців та українців багато спільного – воля, честь та гідність. Це спільне бачить і Путін. Тому питання поширення хаосу й придушення революцій – питання принципове для Кремля. Успіх одного з наших народів у досягненні демократії й економічного добробуту для нього неприпустимий.  Тому ми воюємо зі спільним ворогом. Ваш успіх ослабить Кремль, так само наш успіх теж його ослабить.

IN:  Чим може допомогти Україна та інші члени міжнародної спільноти народу Сирії?

Абу Ібрагім:  У цій війні ми покладаємося на нашу Вільну Сирійську Армію та інших повстанців. Найскладніше для нас – авіаудари по жилих кварталах. Якби позбутися військової авіації, ми б воювали з Асадом віч-на-віч. Можливі два сценарії: або дати повстанцям хоч якусь протиповітряну зброю, або створити в Сирії безполітну зону, тоді біженці могли б повернутися на Батьківщину. Це допомогло б Європі вирішити проблему з біженцями, зменшило б кількість жертв (більшість сирійців гине саме від авіаударів). На жаль, Захід мало уваги приділяє нашій гуманітарній катастрофі. Поки вони не дають можливості сирійцям позбутися літаючого жахіття, що загрожує їхнім життям щохвилини. Оскільки військова допомога сьогодні заборонена, ми вдячні за будь-яку допомогу гуманітарного характеру. Сирійцям потрібні медикаменти, потрібні протези й імплантати, особливо дітям. Їм потрібні штучні ніжки, щоб бігати, потрібні протези-ручки, щоб писати. Вони хочуть жити як звичайні діти. Вони ні в чому не винні. Потрібна будь-яка медична допомога. Багатьох дітей треба вивезти на операції, адже в Сирії немає можливості їх робити. У нас мало лікарів, режим цілеспрямовано знищував медиків. Нам дуже потрібні лікарі. Потрібні психологи, реабілітологи для дітей. Також не завадить допомога в розмінуванні території від мін і касетних снарядів – спеціалісти або навчання працівників цивільної оборони, або інформування, навіть через інтернет. Світ намагається закрити очі на події в Сирії, відвернути увагу на щось інше. Але війну так не зупинити. Будемо вдячні, якщо ЗМІ будуть більше висвітлювати злочини Асада і його союзників, які щодня скоюються в Сирії. І нам потрібні ваші молитви, щоб несправедливість у Сирії закінчилася і діти мали краще майбутнє. Спасибі вам усім за час і увагу.

11227038_877352865667038_4333077509431446280_n [7]

1531635_568566869878974_235007080_n [8] 12291686_877383835663941_8672589882379164882_o [9] 12322638_876315222437469_5533412738889743683_o [10]

Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm продовжує розслідувати злочини російського режиму не тільки в Україні, а й у Сирії. Допомагаючи один одному, ми стаємо сильнішими й ослаблюємо наших ворогів.  

(CC BY 4.0) Інформацію підготовила Катерина Яресько [11] спеціально для  InformNapalm.org [12]. При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Активне поширення матеріалу в соцмережах вітається!

Інтерв’ю підкріплене фотоматеріалом عدسة شاب دمشقي | Lens young Dimashqi [13]


Переклад А. В [14]