Полковник неодноразово звертався до вищого військового керівництва і силовиків, але його звернення так і не почули, тому єдиний спосіб донести необхідну інформацію – лише через громадськість.
Я учасник бойових дій в Афганістані. Воював на посаді начальника розвідки дивізіону. Входив до складу групи з розробки і реалізації бойових операцій по найбільш оптимальному вирішенню бойових завдань у складі розвідпідрозділів 201 МСД . У результаті досвід групи дозволив розробити техніку злагодженого використання вогневих засобів та підрозділів для досягнення успіху в боях, часто над переважаючими силами супротивника. Хочу підкреслити, що за останні півроку моєї участі у цій групі не загинув жоден солдат. Були випадки, коли ми зненацька захоплювали опорні пункти душманів без жодного пострілу. Малоймовірно, що сили АТО дійдуть до цієї технології навіть при завершенні звільнення Донбасу.
Впевнений, щонайменше 70% втрат, як в Афганістані, так і в АТО Донбасу, пов’язані з відсутністю досвіду ведення б. д, низьким рівнем професіоналізму (особливо вищого керівництва), та ігноруванням своїх переваг і слабких місць супротивника при плануванні бойових операцій.Готовий особисто взяти участь у бойових операціях і довести досвід в реальній бойовій обстановці. Багато простих таємниць бойового успіху давались ціною життя моїх бойових друзів та досвідом нелегких випробувань у понад 100 бойових операцій та розвідрейдів. Оскільки всі устави і настанови ЗС написані для війни на підставі досвіду великих військових операцій, і зовсім не підходять для умов АТО. Я впевнений, що всі основні позитивні досягнення нашої армії в АТО були отримані завдяки креативним ідеям.
У телепередачі (Дивіться з 40-ї хвилини) http://112.ua/war_diary/programma-voennyy-dnevnik-vypusk-ot-30-07-2014-95115.html мені вдалось коротко викласти лише основні стратегічні помилки нашого військового керівництва. Та відмітити нездатність швидкого вирішення такого першочергового важливого питання – як перекриття східного кордону з Росією, хоча це вирішення цілком очевидне і практично лежить на поверхні.
Керівництво АТО веде бойові дії проти ополченців шляхом звільнення території, поступово стискаючи кільце оточення, зосередивши свої зусилля на звільненні населених пунктів, — де сконцентровані основні сили ополченців. Цей варіант більш вигідний ополченцям, оскільки вони можуть ховатись за мирним населенням та використовувати житлові будинки, як опорні пункти. В таких умовах сили АТО позбавлені своїх переваг в артилерії, авіації і бойовій техніці. Аналогічні операції по зачистці населених пунктів в Афганістані завжди супроводжувались серйозними втратами у військах, загибеллю мирних жителів та руйнуванням кишлаків.Дуже легко змінити ситуацію на свою користь.
1. Виманити ополченців з міст, шляхом зміни напрямку основного удару. Тобто насамперед завоювати не міста — а дороги. На дорогах практично нема густонаселених кварталів, і наші війська мають очевидні переваги в артилерії та бронетехніці. Як тільки сили АТО почнуть захоплювати блокпости, ополченці будуть вимушені надсилати з міст свої резерви на допомогу блокпостам,- і тут наша артилерія та гради можуть розстрілювати ці колони на дорогах і відкритій місцевості при підході. І вже наші підрозділи зможуть влаштовувати засідки на ополченців.2. Ключова траса – шосе Харків- Ростов. Захопити трасу значно простіше, ніж Донецьк чи Луганськ. Розмістивши ланцюг блокпостів і опорних пунктів на трасі (про це я розповідав у передачі 112 каналу), сили АТО повністю перехоплюють стратегічну ініціативу (ця траса – символічний Сталінград) та одночасно перекривають доступ з РФ потоку підтримки ополченцям. Траса розбиває угруповання ополченців на дві частини.
3. Відвойовуючи дороги вже далі на захід і схід, сили АТО заберуть в ополченців переваги маневру і забезпечення б.д. по всій зоні АТО. При цьому ополченці в населених пунктах поступово опиняться в повному оточенні.
4. Звільнення населених пунктів, за методом Слов’янська – згубно для мирних жителів та сил АТО. Якщо “ополченець” має певний коридор для відступу, — він буде відстрілюватись до останнього патрона, а потім спокійно сяде у забрану в людей машину і поїде в наступне місто. Залишаючи після себе зруйновані квартали та вбитих жителів. У наступному місті історія повторюється. Коли в Афганістані ми зрозуміли помилковість такого підходу, — змінили тактику. Населений пункт захоплюється в повну осаду щільним кільцем, так, щоб ніхто не міг з нього вислизнути навіть городами. У такому випадку — відсутності можливості порятунку, в “ополченців” обов’язково почнеться паніка «рятуйся, хто як може». Вони спробують вирватись з міста групами і, звичайно, потраплятимуть в підготовані силами АТО засідки. Залишки просто здадуться. Згідно з досвідом Афганістану – душмани не витримували осаду більше 2 тижнів.
5. Доки “ополченці” контролюють комунікації (дороги) в зоні АТО, в РФ є природний шанс ввести контингент військ, і ці війська безперешкодно за 1 день дійдуть від Луганська до Донецька. Повний повтор Кримського варіанту.
6. Командування АТО абсолютно помилково бореться за захоплення «панівних висот», начитавшись військових азбук. Коли нема цілісного фронту і видимість супротивника краще забезпечується безпілотниками та супутниками, (а не прямою видимістью з гори), в таких умовах — природна важливість панівної висоти має значення для тих, — хто на ній гине. На цих висотах нема густонаселених кварталів, — нехай туди вийдуть з міст “ополченці”, а сили АТО будуть їх розстрілювати артилерією і градами.
7. Необхідно відвести від російського кордону в зоні АТО на відстань 10-20 км всі підрозділи і прикордонників, яких обстрілюють російські гради. Створивши таким чином буферну зону. І нехай в цю зону заходять ополченці і гинуть від обстрілів вже нашими градами. Після звільнення Донбасу, буферна зона втратить свій статус і прикордонники повернуться на географічний кордон.
8. Добре запам’ятав слова свого наставника в Афганістані: «Забудь все, чого навчали в училищі і військах, – вчись у бойових товаришів, переймай досвід, і тоді виживеш, і будеш успішним у бою». Командири взводів осягали професійний рівень в Афганістані за півроку, командири рот – 1 рік, командири батальйонів за 2 роки. Вищий командний склад був адекватним лише тоді, коли до планування бойових операцій залучались досвідчені командири рот. Так здійснювався зворотній зв’язок, і в цьому варіанті бойові операції відбувались без втрат. Повага солдатів і успіх в бою чекали на командирів, які при отриманні бойового завдання могли жорстко відстояти свої вимоги повного забезпечення, підтримки з боку артилерії, авіації, саперних підрозділів та обов’язкової готовності маневрового резерву прийти на допомогу та забезпечити при потребі вихід підрозділу з-під удару.
9. На жаль, з об’єктивних причин, до аналізу роботи нашої групи в Афганістані був обмежений доступ. І багато учасників б.д. не володіють тими технологіями проведення бойових операцій, які досконально відпрацьовувала наша група. Тому напрацьовані в боях технології не застосовуються Українською Армією в АТО. Російське ГРУ має більше інформації та активно використовує цей досвід на Донбасі. Внаслідок цього дії Українських військ абсолютно прогнозовані і часто наші підрозділи потрапляють в розставлені бойовиками пастки. Некомпетентність та відсутність професіоналізму в керівництві АТО і Збройних Сил України межують із злочинною халатністю, яка призвела до безглуздої загибелі українських солдат, та зруйнованих міст, втрачених літаків і розбазареного бюджету країни. Такі дії мають політичний характер, тому що посилюють антиукраїнські настрої на Донбасі.
10. Чи вийдуть батальйони на Хрещатик після звільнення Донбасу, я вважаю, що так. Потрібно зрозуміти відчай солдата, який втратив в бою свого друга, який загинув через зрадницьку байдужість керівництва АТО. Їх вимогою буде не люстрація, а відкритий суд над генералами-зрадниками.
Відпрацьовані в Афганістані бойові технології досить прості для розуміння розумного військового керівника. І їх можна легко застосовувати в АТО. Оскільки мої звернення до керівництва АТО залишились без відповіді, переконаний, що раціональна громадська думка зможе позитивно вплинути на хід подій.З повагою і любов’ю до Українського народу, Валентин.