- InformNapalm.org (Українська) - https://informnapalm.org/ua -

Агресивна російська «soft power» у Європі

У 2010 році указом президента РФ Дмитра Медведєва міністерство закордонних справ Російської Федерації створило «Фонд підтримки публічної дипломатії» ім. О. М. Горчакова. У першій частині розслідування [1] спікер Українського кіберальянсу [2] Шон Таунсенд розповів про те, як діяла ця російська «м’яка сила» проти України. У другій частині розслідування ми розглянемо дії гібридних російських «дипломатів» у Центральній Європі.

Важливим інструментом впливу РФ і джерелом фінансування для вкорінення «російського світу» в різних точках земної кулі є компанія «Газпром». Так із листування Інституту країн СНД стало відомо, що «Газпром» виділяв
два мільйони доларів [3] на підривну діяльність цієї «автономної некомерційної організації», яку очолює депутат Держдуми РФ від правлячої партії «Єдина Росія» Костянтин Затулін. Раніше InformNapalm уже писав про те, як російський олігарх Костянтин Малофєєв фінансував
акції для дестабілізації у Польщі, Угорщині та Чехії. [4]
Цим же займався й Інститут країн СНД [5], відомий підтримкою колаборантів у кількох областях України [6]. Та на підривній діяльності проти інших країн у Центральній Європі варто зупинитися й розглянути докладніше.

У жовтні 2014 року кандидат історичних наук, головний редактор журналу «Газпром», генеральний директор інституту національної енергетики Сергій Правосудов надіслав аналітичну записку, в якій виклав своє бачення «м’якої» російської сили в Сербії та Болгарії [7]:

«Газпром» не може прямо фінансувати опозицію. Наприклад, рух «Двері», який виступає проти вступу Сербії в ЄС.
«Двері» вважають, що Сербії треба стати членом Євразійського союзу і спиратися на Росію. Ця партія практично не представлена в провідних сербських ЗМІ, інформаційна політика яких підкреслено антиросійська. На виборах 2013 року «Двері» набрали 4% голосів виборців і не потрапили до парламенту (поріг 5%).

Для того, щоб зберегти й посилити свої позиції, «Газпрому» треба співпрацювати з якоюсь громадською організацією, яка, під виглядом гуманітарних проектів, буде активно працювати з громадською думкою Сербії та Болгарії.
Оскільки жителі цих країн традиційно позитивно ставляться до Росії, зробити це цілком можливо.
У результаті на вулицях Бєлграда і Софії можна буде побачити демонстрації на підтримку проектів «Газпрому» і Росії. З гаслами типу: «Не хочемо замерзати через Україну».
Якщо Володимир Путін під час візиту в Сербію запропонував би цій країні вступити в Євразійський Союз і при цьому згадав би рух «Двері»,
який підтримує цю ідею, то це було б хорошим орієнтиром для сербських виборців. Адже зараз вони абсолютно впевнені, що Росія підтримує нинішній уряд Сербії. У Болгарії ситуація практично аналогічна сербській, просто інвестицій «Газпрому» тут поки менше.

Як бачимо, дільність російських компаній «Газпром» і «Лукойл» — це звичайний шантаж і прикриття підривної діяльності. Це ми прекрасно знаємо на прикладі України. Партія Аксьонова «Російська єдність» також набирала приблизно 4 відсотки, але вірно послужила під час окупації Криму. Тільки в будівництво «Південного потоку» Росія планувала вкласти до 500 мільярдів рублів (з російського боку) і десять мільярдів євро на морську частину трубопроводу. На щастя, ці гроші буквально вилетіли в трубу, і в квітні «Газпром» відзвітував про списання 53 мільярдів рублів.

Та повернімося у 2014 рік. «Двері» проводять «патріотичний» антиурядовий мітинг у Бєлграді. Іван Костіч надсилає фотозвіт у Фонд імені Горчакова:

[8]

Тут ми вже бачимо типовий «гуманітарний» проект по-російськи: прапори терористичних організацій і аж ніяк не сербські триколори, щоб ні в кого не було жодних сумнівів, цей факт спеціально підкреслили у прес-релізі:

«Під час акції протесту, яка починалася за межами будівлі уряду в присутності важкої присутності поліції несли прапори Сербії, Росії, Республік Новоросії та зображення президента Росії Володимира Путіна»

Чим закінчуються такі мітинги наочно бачимо на прикладі окупованих Донецька і Луганська. Фонд ім. Горчакова в 2013 році фінансував таких самих маргіналів і фріків в Україні, і точно так само вони виходили на мітинги з чужим прапором і гаслами «Путін введи війська». Практично всі (за деякими винятками), хто отримав гранти цього російського фонду в Україні, вписані в Чистилище сайту «Миротворець» і активно брали участь в терористичній діяльності бандформувань «ЛНР», «ДНР». А починалося все досить скромно: з гасел про російську мову і культуру.

Як працює Росія в Європі? Наприклад, аташе з питань культури посольства РФ у Боснії та Герцеговині надсилав інформаційну записку щодо російської мови в БіГ [9]. На створення центру російської мови та політичної культури в Бєлграді заступник шеф-редактора Дирекції міжнародних проектів «Російської газети», ст. викладач кафедри Славістики і центральноєвропейських досліджень історико-філологічного факультету Російського державного гуманітарного університету (рос. – РГГУ) В’ячеслав Чарський просив у фонду 2 мільйони 615 тисяч рублів (Кошторис, XLS [10]).
Для порівняння нагадаємо, що харків’янин Юрій Апухтін отримав від цього російського фонду приблизно таку ж суму в 2013 році на «просування ідей «російського світу», закінчилося все вироком 6 років позбавлення волі за статтями «масові заворушення» і «насильницька зміна конституційного ладу». Поплічник терористів «ДНР» з Одеси Валентин Чернов також просив грошей на «фестиваль російської мови» до дня народження Лермонтова. Згодом «любитель Лермонтова» був зафіксований на одних фото з терористами. По центру, поряд з «народним губернатором» Кауровим, під час виступу депутата ВР Труханова на Куликовому полі:

[11]

Способи просування «російського світу» абсолютно ідентичні – і в Центральній Європі, і в країнах колишньої СНД.

У колишніх совітських республіках Росія поводиться ще більш грубо і зухвало. У серпні 2015 політолог Микола Цвятков надсилав у фонд аналітичну записку «Становище російськомовних у Молдавії» (DOCX [12]), у якій описував роль російської мови та автономій (як у випадку з АР Крим, автономія при відсутності реальних передумов для федеративного устрою держави призводить до відокремлення регіону і згодом може перетворитися у вогнище гібридної агресії):

Щоб повернути Молдову в сферу прямого впливу Росії потрібно відійти від застарілої парадигми суспільного консенсусу. Ця абстрактна величина була зрозуміла «радянським людям», але абсолютно чужа нинішній молдавській владі та її кураторам.

Сконцентрувавши свою увагу на точках росту, яких у Молдові 12. Йдеться про 12 міст: на півночі – Бєльці, Сороки, Унгени: в центрі – Кишинів, Оргєєв,
Хінчешти; на півдні – Кагул, Комрат, Тараклія, на сході – Рибніца, Бендери, Тирасполь. 9 із 12 міст – російськомовні. Обумовити їхню лояльність прямою російською допомогою.

Формування бомонду «проросійської молоді». Йдеться про середньострокове планування, 3-5 років, що дасть змогу сформувати стійку плеяду інформаційно орієнтованих на Росію молодих спеціалістів у різних галузях: економіка, право, журналістика, політика, виробництво і с/г. Кількість молодих людей у
сухому залишку не повинна перевищувати 100-120 осіб. Вони будуть задавати тон суспільним дискусіям.

Залучення російських компаній у фінансування рекламних акцій, заходів для формування позитивного сучасного образу Росії. Такі продукти вже розроблені. Їм потрібна тільки матеріально-технічна підтримка на місцях. Російські кампанії в Молдові мають такі можливості.

Мовний бар’єр чи економічна відокремленість регіону призводять до того, що російським гібридним структурам стає легше взяти під контроль місцеві фінансово-промислові чи кримінальні групи. Скупити в роздріб локальних лідерів громадської думки куди простіше, ніж схилити до протиприродної співпраці центральну владу. Російським політтехнологам слід було б пам’ятати, що ігри з вогнем закінчуються погано, і цілком можливо, що замість «Слобожанщини», «Бесарабської Республіки» та інших хитких федералізацій і Порто-Франко можна отримати справжню Астраханську [13] чи Казанську Республіки з правонаступництвом, що йде з часів Івана IV.

Такі ж проекти фонд реалізовує в країнах Балтії. І через те що нав’язування російської культури наштовхується на спротив, в хід ідуть також заклики до «миру» (як у совітському жарті: війни не буде, але буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться) і навіть такі ненависні для скрєпомислячих права людини. Методи можуть відрізнятися, але мета — одна, хоч тушкою, хоч опудалом повернути втрачені колонії. На кліп «Ні війні» (з псевдопацифізмом, що замасковує поразництво) виділили аж 4 мільйони рублів (кошторис, DOC [14]). У формулярі на отримання фінансування [15] прямим текстом заявлено, що будь-яка національна культура сприймається авторами проекту як вияв «русофобії». Отримувач грошей – Балтійська молодіжна асоціація «Juvenis», керівники проекту Грейчус Олексій Римантович і Волхонський Людвік Володимирович з Вільнюса. Інформаційна підтримка проекту — литовські газети «Огляд» і «Кур’єр». Антоніна Зіміна курує в Литві російськомовні права людини та інші «євразійські цінності»:

З’явилася можливість організувати презентацію Фонду Горчакова у Вільнюсі в Незалежному центрі прав людини www.nztc.lt мета – надання співвітчизникам всебічної правової та іншої потрібної підтримки у випадку порушення їхніх прав, свобод і законних інтересів відповідно до загальноприйнятих принципів та норм міжнародного права в області прав людини. Організація надасть приміщення на 50 осіб і запросить російськомовних студентів і активістів НПО. Також виявляють цікавість до співпраці і будуть присутні керівники та активісти НПО «Вітіс» м. Каунас. Організація займається
просуванням євразійських цінностей у Литві. Організовує захід з Литовської сторони випускник «Балтійського діалогу 2012» Едікас Ягелавічюс. Запланована
дата проведення 23 серпня 2014. Щодо витрат на проїзд і проживання: квитки на автобус від 1000 до 1400 рублів (залежить від дати придбання та маршруту) готель обіцяли допомогти знайти дешевший, але в середньому виходить від 30 до 40 євро.

[16]

Щоб посилити свій вплив у Центральній Європі та країнах колишнього СРСР, Російська Федерація використовує ті самі методи, які випробували у війні з Україною: прямий енергетичний шантаж, пряме фінансування державними компаніями РФ маргінальних проросійських партій та псевдоправозахисна діяльність. Повзуча федералізація, спрямована на розкол країни за мовним чи економічним принципом. Псевдопацифізм, що замасковує поразництво. Формування внутрішньої опозиції, яка замасковує терористичну та сепаратистську діяльність. Будь-яка точка зору, відмінна від російської, таврується як русофобська. Спонсор цієї діяльності в Європі – безпосередньо уряд Росії, що прикривається начебто незалежними, некомерційними організаціями.

Повний архів листів співробітника фонду імені Горчакова передано спільноті InformNapalm. Ви можете отримати копію архіву, звернувшись за адресою [email protected] У публікаціях, що базуються на цьому матеріалі (чи копії архіву), обов’язкове посилання на InformNapalm [17] і Ukrainian Cyber Alliance [18].

 Дані для розслідування надали InformNapalm хактивісти UCA на ексклюзивній основі. Спільнота InformNapalm не відповідає за способи вилучення інформації. Ми аналізуємо та доповнюємо матеріали на основі розвідки відкритих джерел.  


Матеріал до публікації підготував  Sean Brian Townsend [19] спеціально для InformNapalm [17].

При використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 [20])

Тисніть репост і діліться з друзями.
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у
Фейсбук [21] / Твіттер [22] / Telegram [23]
і оперативно отримуйте інформацію про нові матеріали.

Помітили помилку? Напишіть нам, будь ласка, приватне повідомлення на сторінку Фейсбук [21] – і ми її виправимо. Дякуємо!