Автор: Павел Шафр 

Неприємно було бачити, як наші верховні конституційні діячі в Празькому Кремлі «підстроювали ноти» з питань зарубіжної політики Чехії. Постійне підкреслювання того, що зброю ми Україні ні в якому разі не дамо, бо робимо ставку на мирне розв’язання конфлікту – це ніщо інше, ніж прояв боягузтва та браку честі. Чеська Республіка, по суті, зрадила Україну, припускаючи право Росії на втручання до справ своїх суверенних сусідів.

Це – ніщо інше, ніж поступка агресору. Україна зробила спробу вирватись з-під влади російського ведмедя, наблизитись до Заходу, і нині за це розплачується кров’ю. Володимир Путін зараз тримає ініціативу, хоча його країну економічно зруйновано. Проте він здобув серця свого населення, що мріє про повернення Радянського Союзу. Це – ніщо інше, ніж прояв абсурдних комплексів, нездатності «переварити» злочини сталінізму та всієї радянської епохи. Якщо нинішня демократична Німеччина пройшла через денацифікацію, і кожному більш-менш освіченому німцю відомо, що німецький народ в епоху нацизму осоромив себе, росіяни ніякого сорому не відчувають. Ніякої декомунізації на Русі не відбулося. Більшість нації сповідує ідеологію закомплексованого націоналізму, що виправдовує введення танків на іноземну територію.

Захід слабкий

Уявлення, що російська агресія зупиниться на кордонах російськомовних областей України, є безглуздим. Як би канцлер Меркель не намагалася зупинити Путіна, як би не зростало в Америці усвідомлення того, що Україні треба допомогти, – Путін добре знає, що Захід – набагато слабший, ніж раніше.

Ослаблення Заходу часто ставиться на докір слабкому Бараку Обамі. У цьому безперечно є частка правди. Проте для нас важливіше, що ми також ослабили Захід. Під час «антилокаторного» руху значна частина чеської громадськості дозволила задурити собі голову самовбивчою антиамериканською кампанією, що безсумнівно підживлювалася Москвою. Президентом ми обрали людину, що завжди виявляла ознаки напівбільшовицької ментальності, і його влада – це лише невпинне поглиблення морально-культурного занепаду, який щоразу дивує нас відкриттям нового, ще глибшого дна.

Україна – майже беззахисна країна.  А чеські конституційні діячі випускають голубів миру та божаться, що не надсилатимуть в Україну зброї. Зрозуміло, у важкі хвилини необхідно зважувати ризики принципової позиції. Але мета – зберегти цю позицію, не втрачаючи честі та гідності. У наших конституційних діячів ніякої честі та гідності немає. Все, на що вони спромоглися, – це накласти до штанів, маскуючи це закликами до миру. У мирних ініціатив саме це – взагалі найгидкіше. Коли зливають слабшого, на боці якого – право.

Оригінал чеською: svobodneforum.cz