18 травня. День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Публікуємо матеріали, підготовлені Крим Реалії. Можливо, вони допоможуть зрозуміти всю глибину трагедії депортації кримських татар з Криму в 1944 році. Зараз перед кримцями виникли нові виклики у сфері безпеки, окупаційна російська влада також вдається до репресій проти корінного населення. І в 21 сторіччі ми стоїмо на порозі нових трагедій, передбачити й уникнути яких можна тільки спільними зусиллями всієї світової спільноти.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 792-VIII від 12.11.2015 року, депортація кримських татар у 1944 році визнана геноцидом, а 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Причини
Згідно з офіційною радянською версією, «виселення» було пов’язане з «масовим дезертирством» 20 тисяч кримських татар на початку Другої світової війни, а також з нібито їхнім «тотальним колабораціонізмом» під час нацистської окупації півострова. Однак реальна кількість дезертирів серед кримських татар була порівнянна з кількістю перебіжчиків інших національностей. До того ж, колективне покарання було заборонене ст. 50 чинної тоді Гаазької конвенції 1907 р. «Про закони і звичаї сухопутної війни». На думку багатьох істориків, Радянський Союз готувався до війни з Туреччиною за протоки Босфор і Дарданелли й «зачищав» у 1943-1944 роках Кавказ і Крим як тилові райони від можливо нелояльного населення.
Хронологія
11 травня 1944 року Сталін підписав постанову Державного Комітету Оборони №5859сс про організацію депортації кримських татар. Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня й завершилася до вечора 20 травня. Тих кримських татар, які залишилися, виселили під час подальшої депортації вірменів, болгар і греків 27-28 червня 1944 р. Тих нечисленних, хто повернувся з місць спецпоселень, повторно виганяли за межі півострова до кінця 60-х рр.
Перебіг
Депортація здійснювалася силами військ НКВС. На збори давали в середньому до 15 хвилин. Офіційно всій сім’ї дозволялося брати з собою до 500 кг речей і продуктів, але в реальності все обмежувалося ручною поклажею (а іноді й без неї). Виселенців звозили вантажівками до залізничних станцій, де поміщали в товарні вагони або відразу, або 1-2 дні потому. Час ешелонів у дорозі – 2-3 тижні. Майно кримських татар, що залишилося на півострові, пізніше описували і здебільшого передавали переселенцям з Росії та України.
Кількість
Розселення
Жертви
Згідно з різними офіційними оцінками, у місцях спецпоселень померли від 20 до 25% всіх кримських татар. За неофіційною інформацією (самоперепис кримськотатарського національного руху), ця кількість досягла 46%. Уцілілі до 1956 року вважалися засланими навічно й не мали права залишати місце проживання під загрозою 20-річної каторги. 1967 року звинувачення в масовому колабораціонізмі з кримських татар зняли, але повернутися на півострів їм не дозволили. Масова репатріація почалася лише 1989 року.
Статус Криму
1945 року Кримську Автономну Радянську Соціалістичну республіку понизили в статусі до Кримської області. До 1948 року перейменували приблизно 90% кримськотатарських топонімів. 1954 року Кримську область передали зі складу РРФСР до складу УРСР.
Автор: Сергій Громенко
Матеріал розміщено з дозволу редакції Радіо Вільна
Європа / Радіо Свобода.