Аналітика на основі розслідування білоруської служби Радіо Свобода, матеріалів спільної кібероперації аналітичного центру Fenix та міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm, супутникових знімків Planet Labs, розміщених у дослідженні Радіо Свобода та даних українських і міжнародних моніторингових OSINT-спільнот.
Головне
Росія створила вздовж білоруського напрямку розподілену інфраструктуру дронової війни. Йдеться щонайменше про п’ять аеродромів і пускових комплексів у Смоленській, Брянській та Орловській областях, маршрутизацію ударних БПЛА вздовж або через повітряний простір Білорусі та використання білоруської цивільної інфраструктури зв’язку для підтримки маршрутів і сигналу.
Ця система працює не лише проти України. У вересні 2025 року, за даними спільної кібероперації Fenix та InformNapalm, заліт десятків російських дронів у Польщу був елементом тестування нової тактики та можливостей білоруської стільникової інфраструктури. 18 лютого 2026 року Україна запровадила санкції проти Олександра Лукашенка. Серед підстав прямо фігурувало розгортання в Білорусі інфраструктури, яка посилила можливості російських дронових атак.
10 червня 2026 року білоруська служба Радіо Свобода опублікувала розслідування з локалізацією ключових російських об’єктів поблизу білоруського кордону. Ці дані важливі не лише як факт фіксації російської військової інфраструктури. Вони дозволяють краще зрозуміти архітектуру загрози: де Росія накопичує БПЛА, звідки запускає, які маршрути може використовувати, чому дрони регулярно заходять у Білорусь і як ця територія перетворюється на частину бойової географії російської війни проти України.
П’ять ключових об’єктів
1. Аеродром Шаталово, Смоленська область
Координати: 54.33892, 32.47221
Відстань до кордону з Білоруссю: близько 46 км
Статус: використовується з початку 2025 року.
Шаталово — найближча до Білорусі з відомих російських стартових локацій для ударних дронів. Будівельні роботи на аеродромі почалися на початку 2025 року. Майже одразу у східній частині об’єкта з’явилися дві стаціонарні пускові установки для дронів типу «Шахед»/«Герань». На супутниковому знімку Planet Labs від 5 травня 2026 року видно вже близько десяти таких установок, а будівництво триває.
На об’єкті також зафіксовано появу засобів ППО та ймовірного укриття для безпілотників. За даними українських моніторингових каналів, пуски з Шаталова можуть відбуватися по кілька разів на тиждень.
Окрема важлива ознака — сліди можливих запусків реактивних модифікацій «Герані». На знімку від 1 березня 2026 року помітні чорні сліди на снігу біля пускових установок, схожі на наслідки роботи реактивних двигунів. Це вказує, що Шаталово може бути не лише майданчиком для класичних ударних БпЛА, а й частиною переходу РФ до швидших реактивних модифікацій.
У вересні 2025 року саме Шаталово фігурувало як одна з точок запуску дронів, що залетіли в Польщу. Це виводить об’єкт за рамки суто українського театру бойових дій і робить його елементом ширшої загрози для східного флангу НАТО.
2. Пусковий комплекс Цимбулова, Орловська область
Координати: 53.36858, 35.81660
Відстань до кордону з Білоруссю: близько 200 км
Статус: використовується з осені 2024 року.
Комплекс біля Цимбулової — один із найбільших відомих російських об’єктів для запуску ударних БПЛА. Будівництво почалося в серпні 2024 року, а перші запуски могли відбутися вже восени того ж року.
За супутниковим знімком Planet Labs від 1 червня 2026 року площа об’єкта сягає майже 2 на 4 км. За весну 2026 року комплекс збільшився майже вдвічі. На території видно щонайменше 12 діючих пускових установок, ще до восьми додаткових стаціонарних позицій можуть готуватися до введення в дію. Також зафіксовано довгу стартову смугу для запусків із транспортних платформ і близько сотні складських та допоміжних споруд.
За оцінками українських дослідників, на цьому майданчику можуть одночасно зберігатися сотні ударних дронів. Саме тому Цимбулову варто розглядати не просто як стартову точку, а як великий тиловий дроновий вузол — місце накопичення, підготовки, логістики та масованих запусків.
Особливо тривожна деталь — подовжені рейкові пускові установки довжиною близько 85 метрів, які аналітики пов’язують із підготовкою до запусків нових реактивних модифікацій «Герані», зокрема «Герань-5». Якщо ця оцінка підтверджується подальшим моніторингом, Цимбулова стає індикатором технологічної еволюції російської дронової кампанії: від повільних баражуючих боєприпасів до швидших і складніших для перехоплення цілей.
3. Пусковий комплекс під Навлею, Брянська область
Координати: 52.85476, 34.50651
Відстань до кордону з Білоруссю: близько 127 км
Відстань до кордону з Україною: близько 75 км
Статус: використовується з осені 2024 року.
Комплекс під Навлею створений з нуля. Ще у 2022 році на цьому місці не було нічого, крім ґрунтової дороги. Активне будівництво почалося влітку 2024 року: спочатку з’явилася стартова дорога для запуску дронів з автомобільних платформ, а також три великі бункери-сховища, засипані ґрунтом.
У 2025 році об’єкт розширили. На знімку від 1 червня 2026 року видно щонайменше три стаціонарні стартові позиції та близько 16 невеликих захищених укриттів, імовірно призначених для зберігання БПЛА. Будівельні роботи на об’єкті тривають.
У квітні 2026 року Сили оборони України завдавали ударів по комплексу під Навлею. Однак, за даними моніторингових каналів, пуски ударних «Гераней» і дронів-приманок «Гербера» звідти продовжувалися по кілька разів на тиждень, зокрема 1 і 3 червня 2026 року.
Цей кейс важливий для розуміння живучості російської дронової інфраструктури. Розосереджені польові комплекси з укриттями, стартовими дорогами й кількома позиціями здатні відновлювати активність після ударів. Тому нейтралізація таких об’єктів потребує не одноразового впливу, а системного моніторингу, повторної верифікації стану та оцінки темпів відновлення.
4. Аеродром Сєща, Брянська область
Координати: 53.71538, 33.34548
Відстань до кордону з Білоруссю: близько 45 км
Статус: у 2023 році фігурував як один із пунктів запуску; у 2022–2024 роках зберігав роль транзитного вузла.
Сєща має іншу логіку, ніж нові польові комплекси. Це не новозбудований майданчик, а військовий аеродром, який у 2022–2024 роках виконував роль одного з важливих транзитних вузлів російської військової авіації між Росією та Білоруссю.
У 2023 році речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат називав Сєщу одним з основних місць запуску російських «Шахедів» у напрямку Києва. Цю роль також відзначала британська воєнна розвідка. Після атаки українських безпілотників у травні 2023 року Сєща майже зникла з відкритих згадок української сторони як активний пункт запуску ударних БПЛА.
Проте об’єкт не втратив значення. На супутникових знімках від 4 червня 2026 року видно нові будівельні роботи, земляні насипи під розміщення засобів ППО, розосередження транспортних літаків і часткове прикриття літаків автомобільними шинами як імпровізованим захистом від дронів.
Сєща залишається важливим логістичним вузлом і потенційною резервною точкою реактивації. Її значення полягає не лише в можливих запусках, а й у забезпеченні всієї північної інфраструктурної дуги РФ: перевезенні вантажів, розосередженні авіації, прикритті об’єктів і підтримці військової логістики на білоруському напрямку.
5. Стартовий комплекс біля Асовиці, Брянська область
Координати: 52.32268, 34.50236
Відстань до кордону з Білоруссю: близько 163 км
Відстань до кордону з Україною: близько 35 км
Статус: новий об’єкт у стадії розгортання; використання могло початися через кілька місяців після старту будівництва.
Асовиця — наймолодший із зафіксованих об’єктів цього поясу. Будівництво почалося влітку 2025 року. На супутниковому знімку Planet Labs від 11 січня 2026 року видно щонайменше дві стаціонарні пускові установки та чотири невеликі укріплені сховища.
Формально розслідувачі припускають, що використовувати цей об’єкт для запусків могли почати вже через кілька місяців після старту будівництва. Водночас коректніше розглядати Асовицю як об’єкт у стадії розгортання, а не як повністю сформований комплекс рівня Цимбулової або Навлі.
Саме тому Асовиця має особливу аналітичну цінність. Вона демонструє, як виглядає рання фаза створення російської пускової інфраструктури: поява стартових позицій, укриттів, під’їзних шляхів, захищених сховищ і поступове перетворення порожньої ділянки на військовий майданчик.
Розташування приблизно за 35 км від українського кордону радикально скорочує підлітний час до північних областей України. У разі повноцінного введення в експлуатацію цей об’єкт може посилити загрозу для Чернігівщини, Сумщини, Київщини та маршрутів уздовж російсько-українського кордону.
Контекст масштабу
За даними Генерального штабу ЗСУ, загальна кількість відомих російських пускових точок для ударних БПЛА сягає 14 позицій. Окрім об’єктів поблизу Білорусі, фігурують Орел, Халіно, Міллерово, Донецьк, Єйськ, Приморсько-Ахтарськ, полігон Чауда, Гвардійське та Бердянськ.
Пояс уздовж Білорусі є одним із найдинамічніших сегментів цієї системи. Його особливість — поєднання близькості до української столиці, можливості вести маршрути вздовж білоруського кордону, наявності білоруського повітряного простору як зони політичної невизначеності та потенційного використання білоруської цивільної інфраструктури зв’язку.
Білоруський коридор: не «суміжна територія», а частина бойової географії
Перші масові зальоти російських дронів у Білорусь почали фіксувати в липні 2024 року. Це збіглося з розгортанням великих пускових комплексів у Брянській, Орловській та Смоленській областях РФ.
Відтоді білоруський напрямок дедалі частіше використовується як коридор або прикордонна зона маневру для «Шахедів» / «Гераней» і дронів-приманок «Гербера». Частина апаратів заходить у повітряний простір Білорусі, частина рухається вздовж білорусько-українського кордону, після чого змінює курс у напрямку Київщини, Житомирщини або західних областей України.
Масштаб проблеми визнають навіть білоруські посадовці. За словами командувача ВПС і військ ППО Білорусі Андрія Лук’яновича, лише у 2025 році було зафіксовано понад 1400 порушень правил використання повітряного простору. Командувач внутрішніх військ Микола Карпенков заявляв, що за 2025 рік на території Білорусі було знешкоджено або розміновано після падіння близько 520 дронів, третина з яких були бойовими. У 2026 році білоруські силовики вперше визнали, що такі зальоти відбуваються майже щодня.
При цьому офіційний Мінськ системно уникає прямого визнання російського походження цих дронів. Їхню належність або не уточнюють, або намагаються подавати як «українську». Така інформаційна тактика дозволяє режиму Лукашенка приховувати очевидне: Білорусь не контролює повністю власний повітряний простір і фактично дозволяє Росії використовувати його як елемент війни проти України.
Українські військові неодноразово описували тактику «притискання» російських дронів до білоруського кордону. Це ускладнює роботу української ППО та мобільних вогневих груп, оскільки застосування вогневих засобів у безпосередній близькості до кордону з Білоруссю має політичні та оперативні обмеження. Для Росії це створює зону маневру, в якій військова логіка поєднується з політичним шантажем.
Ретрансляція сигналу: роль білоруської цивільної інфраструктури
Окремий рівень цієї системи — зв’язок, маршрутизація та ретрансляція сигналу. Саме цей аспект був задокументований у ході кібероперації аналітичного кіберцентру Fenix за підтримки волонтерів міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm.
У лютому 2026 року InformNapalm опублікував результати цієї операції. Українські кіберфахівці протягом понад шести місяців приховано спостерігали за діями російських операторів ударних БПЛА. Було отримано доступ до акаунтів десятків російських військових і до систем моніторингу, якими користувалися оператори дронів. Це дозволяло передавати Силам оборони України дані про маршрути руху БПЛА, польотні завдання та окремі елементи російської системи керування.
Ключовий висновок операції: Росія активно використовувала цивільну інфраструктуру Білорусі, зокрема вишки стільникового зв’язку, для прокладання маршрутів своїх дронів і підтримки стійкого сигналу. Це збільшувало можливості російської армії завдавати ударів по північних областях України — від Київщини до Волині.
Станом на вересень 2025 року в перехоплених даних російських операторів уже фігурували маршрути, що проходили вздовж внутрішньої частини білоруського кордону. Того ж місяця партнерам по НАТО передавалася оперативна інформація про те, що заліт десятків російських дронів у Польщу в ніч з 9 на 10 вересня 2025 року був не випадковістю, а елементом тестування нової тактики та можливостей білоруської цивільної інфраструктури зв’язку.
Цей епізод критично важливий. Він показує, що білоруська інфраструктура використовується не лише для ударів по Україні. Вона може бути елементом підготовки до ширших сценаріїв тиску на логістику НАТО, зокрема на маршрути постачання озброєння, техніки та боєприпасів в Україну.
Архітектура системи: чотири контури російської дронової війни
Розглядати Шаталово, Цимбулову, Навлю, Сєщу й Асовицю як окремі точки — означає не бачити головного. Перед нами цілісна архітектура, яка складається щонайменше з чотирьох контурів.
- Перший контур — запуск. Це стаціонарні пускові установки, стартові дороги, автомобільні платформи, рейкові установки для реактивних модифікацій і підготовлені позиції для масованих пусків.
- Другий контур — зберігання та логістика. Це укріплені сховища, бункери, допоміжні споруди, транспортні вузли, аеродроми та майданчики, здатні накопичувати сотні ударних БПЛА.
- Третій контур — маршрутизація. Це використання повітряного простору поблизу Білорусі, рух уздовж кордону, заходи в білоруський повітряний простір і подальша зміна курсу в напрямку України.
- Четвертий контур — керування та ретрансляція. Це канали зв’язку, вишки стільникового зв’язку, ретранслятори та цифрова інфраструктура, яка дозволяє підтримувати стабільність маршрутів і підвищувати ефективність застосування дронів.
Саме поєднання цих чотирьох контурів робить російську дронову загрозу більш стійкою. Якщо знищується або пошкоджується один елемент, система може тимчасово перерозподіляти навантаження на інші об’єкти. Якщо один маршрут стає ризикованим, росіяни тестують інші. Якщо класичні «Шахеди» стають менш ефективними, інфраструктуру адаптують під реактивні модифікації та дрони-приманки.
Оперативна логіка РФ
Російська логіка на білоруському напрямку має кілька ключових цілей.
- По-перше, це варіативність маршрутів. Запуски з різних районів дозволяють навантажувати українську ППО з кількох напрямків одночасно та ускладнювати прогнозування траєкторій.
- По-друге, це скорочення підлітного часу до Києва та північних областей. Шаталово й Сєща мають значення для київського напрямку; Навля та Асовиця — для Чернігівщини, Сумщини й Київщини; Цимбулова — як великий тиловий вузол для масованих запусків із ширшим набором маршрутів.
- По-третє, це використання білоруського повітряного простору як політично ускладненої зони для української протидії. Росія намагається створити ситуацію, коли військова необхідність перехоплення дрона стикається з ризиком політичної ескалації на білоруському напрямку.
- По-четверте, це живучість. Навля показує, що навіть після ударів по комплексу пуски можуть відновлюватися. Для РФ це означає, що розосереджена польова інфраструктура може бути ефективнішою за один великий і вразливий центр.
- По-п’яте, це підготовка до масштабування. Рейкові установки в Цимбуловій і сліди можливих реактивних запусків у Шаталові свідчать, що Росія не згортає дронову кампанію, а адаптує її під нові засоби повітряного терору.
Як ці дані допомагають локалізувати загрози
Координати пускових комплексів і аеродромів мають прикладне значення для OSINT-спільнот, моніторингових проєктів, структур безпеки та систем раннього попередження. Це основа для ситуаційної обізнаності.
1. Картографування стартових районів.
Наявність точних координат дозволяє будувати карту потенційних стартових зон і звіряти її з фактичними маршрутами дронів під час масованих атак. Якщо в певну ніч фіксується рух БПЛА через південний схід Білорусі або вздовж білоруського кордону, його можна співвідносити з імовірними стартовими районами: Шаталово, Сєща, Навля, Асовиця або Цимбулова.
2. Виявлення коридорів.
Зіставлення пускових районів із траєкторіями дронів, місцями зальотів у Білорусь, зонами покриття мобільного зв’язку та ймовірними ретрансляторами допомагає визначати повторювані коридори. Такі коридори можуть бути важливішими за окремий запуск, бо показують, де саме Росія тестує стійкі маршрути.
3. Моніторинг ознак підготовки до атак.
Регулярний супутниковий моніторинг дозволяє фіксувати предиктори майбутньої активності: появу техніки, розширення сховищ, зміну конфігурації стартових позицій, будівництво нових доріг, появу засобів ППО, маскування літаків або збільшення кількості укриттів.
4. Виявлення нових об’єктів на ранній стадії.
Кейс Асовиці показує, що нові пускові комплекси можна документувати ще до їхнього повноцінного введення в експлуатацію. Для OSINT це означає необхідність моніторингу не лише відомих аеродромів, а й польових ділянок із характерними ознаками: стартовими дорогами, укриттями, бункерами, земляними насипами, під’їзними шляхами та охоронною інфраструктурою.
5. Оцінка живучості об’єктів.
Після ударів по Навлі об’єкт, за відкритими даними, продовжив використовуватися. Це означає, що оцінка ефективності впливу має будуватися не лише на факті ураження, а й на подальшому моніторингу: чи з’являється техніка, чи відновлюються пуски, чи ремонтуються укриття, чи змінюється конфігурація майданчика.
6. NATO-вимір.
Польський інцидент 9–10 вересня 2025 року показав, що ця інфраструктура вже має значення не лише для України. Маршрути, які проходять через або вздовж Білорусі, можуть тестуватися як інструмент тиску на Польщу, країни Балтії та логістичні маршрути постачання допомоги Україні. Тому моніторинг цього поясу є спільним інтересом України, Польщі, Литви, Латвії, Естонії та НАТО загалом.
Політична відповідальність Мінська
Білоруський режим намагається утримувати дві несумісні позиції. З одного боку, він визнає масові порушення повітряного простору, падіння дронів і необхідність їхнього знешкодження. З іншого — уникає прямого визнання, що йдеться про російські апарати, і продовжує політично прикривати агресора.
Але фактична картина інша. Якщо територія Білорусі використовується для маршрутизації російських дронів, якщо її повітряний простір стає коридором для ударів по Україні, якщо її цивільна інфраструктура зв’язку використовується для підтримки сигналу, то Мінськ не може вважатися стороннім спостерігачем.
Білоруський режим є не лише політичним союзником Росії. Він перетворив країну на інфраструктурний придаток російської воєнної машини. І саме тому санкції проти Лукашенка за участь у масштабуванні дронової війни мають не символічне, а фактичне підґрунтя.
Висновок
Росія розгорнула вздовж білоруського напрямку дроновий пояс, який включає пускові комплекси, аеродроми, сховища, логістичні вузли, маршрути вздовж кордону, використання білоруського повітряного простору та елементи ретрансляції сигналу через цивільну інфраструктуру Білорусі.
Її призначення — підвищити масштаб, варіативність і живучість російських дронових атак; скоротити підлітний час до північних регіонів України; ускладнити роботу ППО; використовувати Білорусь як зону політичного прикриття; а також тестувати сценарії тиску на східний фланг НАТО.
Для України, OSINT-спільнот і партнерів по НАТО завдання полягає не лише в тому, щоб фіксувати окремі пуски. Потрібно картографувати всю архітектуру: стартові позиції, сховища, логістичні вузли, маршрути, ретранслятори, зони покриття зв’язку та повторювані коридори руху.
Білоруський напрямок — це один із ключових елементів російської дронової війни проти України і потенційна загроза для ширшого регіону безпеки в Європі.
Аналіз на основі відкритих даних підготував Роман Бурко, засновник міжнародної волонтерської розвідувальної спільноти InformNapalm.
