Досить важко об’єктивно оцінювати інформацію стосовно подій, що зараз відбуваються на передовій, а саме в Пісках. По перше, її пишуть люди, яких там або не має, а дані вони отримують просто по телефону (зв’язок нікудишній), або вони там є, але очі в страху великі і чомусь усім набагато більше до душі розповідати саме про наближення апокаліпсису. Певні особи навмисно поширюють паніку, а більшість – з неусвідомлення того, що це за мегадієвий і неймовірно крутий інструмент для маніпуляції людьми.

Сьогодні на базу 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” приїхала на ротацію група бійців з навчального центру “Десна”. По своєму приїзді вони автоматично стають бійцями резервної роти. Тому відповідно з Пісків приїхав її командир – друг Гатило, для того щоб сформувати з новоприбулих взвод і зрозуміти взагалі, що це за люди і хто на що здатен.

Отож, його слова про ситуацію на передовій:

– Я в шоці від того, що тут розповідають про події на фронті. Паніка шириться величезними масштабами і до того ж з неменшою швидкістю. Якісь розмови про вже осточортіле “все здали”, “Піски беруть в кільце”, “всі в оточені”. Словом, ніби “все пропало”….

Нічого подібного! Без сумніву, інтенсивність обстрілів неймовірно зросла. Якщо порівнювати з тим, що було десь три тижні тому, то можна сказати, що тоді в силі дійсно було перемир’я! Зараз постійно бомблять. В основному обстрілюють “Градами”. Відповідно ми активно відповідаємо. Доходить до того, що вже не розумієш, хто стріляє: чи ми, чи вони.

Є трьохсоті. І усі пораненння осколочні. Хлопці просто не встигають сховатись в укриття. (Усміхається, говорячи до бійців) от я шкутильгаю зараз, все, думаєте герой і всі ці справи. Насправді вчора так тікав від мін, що посковзнувся і впав. Ну буває)). Просто в мене і в моїх побратимів завдання – виграти війну, а не загинути в Пісках. Розумієте?!

В Донецькому аеропорті тривають бої. Нового терміналу ніхто не здавав. Його просто вже не має.

Значно зросла кількість військових на передовій. Вони просто на кожному кроці! Усі працюють над максимальною ефективністю роботи. І, повірте, пригнічує той факт, що в тилу днями і ночами ниють і ниють про те, як все погано. Потрібна підтримка і віра в сили українських військових. І все тоді буде!

Автор Рута Пушкарчук