- InformNapalm.org (Українська) - https://informnapalm.org/ua -

Екс-бійці українського “Беркуту” на службі в міліції Білорусі

До білоруської редакції міжнародної спільноти InformNapalm надійшла інформація про те, що співробітники розформованого спецпідрозділу МВС України «Беркут», причетні до протиправних дій по відношенню до учасників Революції Гідності, переховуються не тільки в Російській Федерації та окупованому Криму, але й на території Білорусі. InformNapalm вдалося знайти документальні підтвердження цієї резонансної інформації.

Встановлено, що білоруська влада, як і її російські партнери, не тільки надають притулок екс-бійцям «Беркуту», а й охоче беруть їх на роботу в систему правоохоронних органів цих держав. Як засвідчили недавні події, набутий українськими силовиками-втікачами досвід «перевищення службових повноважень» у силовому придушенні мирних протестних акцій є дуже цінним як для Росії, так і для Білорусі.

Читайте також: Співробітники українського «Беркуту», які втекли в РФ, уже б’ють росіян на мітингах [1]

У новому OSINT-розслідуванні InformNapalm публікується інформація про колишніх співробітників миколаївського підрозділу «Беркуту», які брали участь у зіткненнях на Майдані в 2013-2014 роках і після перемоги проєвропейських і демократичних сил втекли в Білорусь. Для автора розслідування, безпосереднього учасника Революції Гідності, розкриття імен цих «біженців» є справою честі, а також даниною поваги до всіх загиблих в результаті протиправних дій з боку співробітників силових відомств.

Першим фігурантом цього розслідування, в ході якого зібрано максимальну кількість доступної у відкритих джерелах інформації, є боєць «Беркуту» Микола Стогорняк.

Встановлені дані:

[2]Микола Сергійович Стогорняк, народився 19.09.1988 року в с. Степківка Первомайського району Миколаївської області, УРСР. Проживав у м. Первомайськ Миколаївської області. Після проходження строкової військової служби був прийнятий у роту міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС України в Миколаївській області. У соціальних мережах«VK» №1 [3] (видалений, архів профілю [4], контактів [5]), «VK» №2 [6] (архів профілю [7], контактів [8]), «ОК [9]» (архів профілю [10], фотоальбому [11], контактів [12]).

Незважаючи на досить обережне поводження фігуранта в соцмережах і видалення ним попереднього акаунта (у якому була зазначена його участь в пабліку «ПМОП Беркут»), а також видалення ним усіх своїх особистих фотографій, завдяки його родичам та колишнім товаришам по службі отримано достатню кількість інформації для його ідентифікації.

[13]

Так, наприклад, у профілі соцмережі його сестри виявлено фото [14] Стогорняка разом з матір’ю, яка в листопаді 2016 року приїхала до сина в Мінськ після тривалої розлуки. Фотографія зроблена на території оглядового майданчика [15]Національної бібліотеки Білорусі.

Экс-бойцы украинского “Беркута” на службе в милиции Беларуси

Нижче представлено одне із видалених Стогорняком фото [16], на якому він зображений на фоні білоруського архітектурного чуда в стилі хай-тек  – будівлі футбольного стадіону «Борисов-Арена».

Экс-бойцы украинского “Беркута” на службе в милиции Беларуси [17]

Під час пошуку і збору фактологічного матеріалу, який підтверджує, що Микола Стогорняк був чинним співробітником спецпідрозділу «Беркут», було виявлено групове фото, що зафіксувало його разом з його товаришами по службі, ймовірно, в м. Первомайськ Миколаївської області. На фото він зафіксований, як і інші бійці підрозділу, у фірмовому «беркутівському» обмундируванні, а його погони свідчать про сержантське звання.

[18]

Микола Стогорняк – другий праворуч в першому ряду

Що стосується підтвердження служби Стогорняка в правоохоронних органах Білорусі, то фігурант №1 цього розслідування вже встиг взяти участь у силових затриманнях і судових розправах над громадськими активістами Білорусі. Так, Микола Стогорняк 13 березня 2017 року брав участь, як свідок, у судовому процесі у справі громадського активіста і анархіста В’ячеслава Косінерова, обвинуваченого в участі у «Марші недармоїдів» у Мінську 17 лютого 2017 року. Стогорняк на суді відкрито лжесвідчив про те, що зміг у темряві впізнати по очах Косінерова серед інших двох тисяч учасників акції протесту, при цьому мав труднощі назвати точне ім’я і прізвище обвинуваченого. Незважаючи на очевидну сфабрикованість справи, Косінеров був засуджений до 15 діб арешту. Як документальне підтвердження служби колишнього бійця «Беркуту» Миколи Стогорняка в міліції Білорусі наводимо фрагменти фотокопії постанови по справі про адміністративне правопорушення №1009 / 17 від 13.03.2017 року.

[19]

[20]

Фрагменти фотокопії постанови по справі В. Косінерова

Кількома днями пізніше, 16 березня 2017 року, М. Стогорняк свідчив як співробітник ОМОНу на процесі у справі затриманого ним днем ​​раніше після дозволеного владою чергового «Маршу нетунеядців» Дмитра Мітрашевского, засудженого згодом до 15 діб арешту [1 [21], 2 [22]]. Цей казус, коли співробітник правоохоронних органів, який здійснив затримання, і свідок – одна і та ж особа – норма для репресивного апарату Білорусі, який більш ніж за два десятиліття внутрішнього окупаційного режиму налагоджено до останньої крапки в тексті вироку людини у чорній мантії.

[23]

Конвоювання затриманих до суду Центрального району Мінська, 16.03.2017 року

Микола Стогорняк відкрито лжесвідчить і потурає судовому свавіллю в Білорусі, але, разом з тим, сам боїться судового переслідування у себе на батьківщині, через що і втік до Білорусі. Цілком можливо, шлейф його злочинів тягнеться аж до подій [24] листопада 2012 року, коли, після закінчення виборчої компанії до Верховної Ради, бійці «Беркуту» прорвали оточення мітингувальників і увірвалися зі штурмом в приміщення 132-ї окружної виборчої комісії в м. Первомайськ Миколаївської області, і викрали оригінали протоколів з «мокрими» печатками. Ці дії, а також фальсифікація підсумків виборів, були проведені для забезпечення перемоги кандидата від «Партії Регіонів» [1 [25], 2 [26], 3 [27]].

[28]

Бійці «Беркута» в будівлі ОВК № 132 в м. Первомайськ | © nikvesti.com

Другим фігурантом розслідування, який з дуже великою долею ймовірності перебуває на цей момент у Білорусі і, імовірно, також служить у правоохоронних органах, є Сергій Гавриляк. Його виявили у списку друзів фігуранта №1, Миколи Стогорняка, в порівнянні з яким демонструє ще більшу обережність і проявляє набагато менше активності в соцмережах. Проте щодо нього вдалося встановити наступну інформацію.

Встановлені дані:

[29] Сергій Миколайович Гавриляк, народився 06.02.1984 року в с. Зелене Миколаївського району Миколаївської області, УРСР. Після проходження строкової військової служби прийнятий в роту міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС України в Миколаївській області. У листопаді 2013 року в складі Миколаївського підрозділу направлений до Києва. У соціальних мережах:  «VK [30]» (архів профілю [31], фотоальбому [32], контактів [33]).

У результаті поглибленого вивчення відкритих джерел інформації встановлено, що С. Гавриляк як боєць «Беркуту» брав безпосередню участь у протистоянні на Майдані в складі свого Миколаївського підрозділу. Про це свідчать його власні коментарі до запису про прохання 25 бійців харківського «Беркуту» надати їм притулок в окупованому Росією Криму (архів [34]).

[35]Був виявлений також інший його запис, у якому він дає реальну оцінку свого теперішнього становища і навіть погрожує (архів [36]).

[37]Наведений нижче запис досить красномовно свідчить про його погляди, які дають чітке розуміння того, що, якщо він колись і повернеться в Україну, то точно під вартою (архів [38]).

[39]Прямих доказів того, що він ховається в Білорусі, виявлено не було, але побічно про це свідчить проживання його дружини, Тетяни Гавриляк [40] (архів профілю [41], фотоальбому [42], контактів [43]), разом з дітьми в Мінську. Дружина не тільки розділила долю свого втікача-чоловіка, але й відкрито його підтримує, публікуючи у всіх своїх акаунтах соцмереж у так званий день «Беркуту» символ розформованого підрозділу [1 [44], 2 [45]].

[46]

Окрім цього, встановлено, що їй була надана [47] робота помічника вихователя в одному із закладів дошкільної освіти м. Мінська.

Для впізнання потерпілими в результаті його протиправних дій, наводимо більш якісну фотографію Сергія Гавриляка 2011 року:

 

[48]

Третім фігурантом цього розслідування є товариш по службі Стогорняка і Гавриляка по Миколаївському підрозділу «Беркуту» Сергій Панасенко. Виявити інформацію щодо нього було найбільш складно, тому що перед своєю втечею в Білорусь він видалив практично всю наявну раніше в соцмережах інформацію [49] про себе. Шляхом поглибленого аналізу його нового акаунта, виявленого в списках контактів попередніх фігурантів розслідування, вдалося зібрати необхідні для ідентифікації відомості.

Встановлені дані:

 

[50]Сергій Панасенко, народився 1 лютого, ймовірно, в Березанському районі Миколаївської області, УРСР, рік народження і достовірність прізвища встановлюються. Відслуживши строкову військову службу, був прийнятий в роту міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС України в Миколаївській області. У листопаді 2013 року в складі Миколаївського підрозділу направлений до Києва. З великою часткою ймовірності встановлено його новий профіль в соцмережі «VK [30]» (архів профілю [51], контактів [52]). Цей профіль є в списках контактів практично всіх його товаришів по службі, а в профілі фігуранта №2 – Сергія Гавриляка – йому присвоєно  [53]статус «кращі друзі».

У вельми інформативних акаунтах соцмереж його родичів були виявлені всі необхідні дані, що стосуються не тільки його безпосередньої участі в силовому протистоянні на Майдані під час подій Революції Гідності, але і перебування його на цей момент на території Білорусі. Найбільше інформації щодо Сергія Панасенка в акаунтах соцмереж його сестри, прихильниці Януковича і “Партії Регіонів”, Олени Бондаренко [54] (Панасенко) (1 [55], 2 [56]).

На трьох фото нижче (1 [57], 2 [58], 3 [59]) він зображений 27 листопада 2013 роки, за два дні до жорстокого силового розгону протестувальників на Майдані в ніч на 30 листопада.

[60] [61] [62]

З вельми промовистих живописань Олени Бондаренко про свого брата можна зробити висновок, що Сергій Панасенко брав також участь у захисті адміністрації Януковича на вул. Банковій в Києві і його резиденції в Межигір’ї [1 [63], 2 [64]].

[65] [66]

3 жовтня 2015 року Олена Бондаренко разом зі своєю подругою вирішує поїхати в Білорусь, до Мінська, щоб відвідати після тривалої розлуки свого брата, Сергія Панасенка.

[67]

Селфі-палиці відіграють далеко не останню роль в розкритті фігурантів багатьох розслідувань. Нижче представлені «селфі», які зафіксували третього фігуранта у центрі Мінська: на Жовтневій площі і на набережній р. Свіслоч навпроти Троїцького передмістя.

[68] [69]

Слова Олени Бондаренко в коментарі до фото, цілком можливо, є більш ніж достовірними: як і у випадку зі Стогорняком, місцева міліція має гостру потребу у таких кадрах, які мають значний, хоч і негативний, досвід у захисті антиконституційних режимів. З великою часткою ймовірності деякі з названих у цьому розслідуванні фігурантів брали участь і в жорстокому розгоні [70] мирної акції Дня Волі 25 березня 2017 року у Мінську.

Що змусило їх поспішно втікати, покинути нажиті місця й рідних? Важка ноша скоєних ними злочинів, знущань і тортур над учасниками акцій протесту? Цілком може виявитися, що вони винні в каліцтвах і навіть вбивствах людей на Майдані.

Автор цих рядків є безпосереднім учасником зіткнень на вулиці Грушевського в січні 2014 року і може особисто свідчити про безліч протиправних дій з боку бійців «Беркуту». Силовики використовували коктейлі «Молотова» проти демонстрантів, вели прицільний вогонь по очах, використовували мисливську картеч, бронебійні латунні патрони, які застосовуються для примусової зупинки транспорту. Прикріплювали до світло-шумових гранат металеві вражаючі елементи, цілеспрямовано кидали гранати в скупчення людей, що призводило до важких поранень.

[71]

У цьому розслідуванні виявлено й ідентифіковано колишніх бійців тільки Миколаївського підрозділу «Беркуту», які брали участь у зіткненнях на Майдані під час Революції Гідності. Щодо одного бійця документально підтверджено, що він зараз служить в лавах міліції в Білорусі, щодо другого є непряме свідчення від найближчого родича про його службу в структурі МВС РБ. Режим Лукашенка міг надати притулок і взяти на службу десятки таких втікачів з інших підрозділів «Беркуту». Важливо виявити й донести до суспільства будь-яку інформацію, що стосується місця перебування і служби цих осіб в правоохоронних органах Білорусі. Вони цілком можуть бути використані для найбруднішої роботи з придушення мирних акцій протесту. Важливо не допустити появи в Білорусі своєї «чорної роти».

Прохання до компетентних органів України перевірити всю наявну інформацію щодо наведених у цьому розслідуванні фігурантів і, у разі необхідності, оперативно задіяти весь механізм процедури екстрадиції. Зволікання в цьому питанні може призвести до втечі зазначених осіб вже на територію Російської Федерації, звідки притягти їх до відповідальності буде досить важко.

У своїх публікаціях спільнота InformNapalm вже не раз наводила інформацію про те, що влада Білорусі не тільки дає притулок бойовикам терористичних бандформувань «ЛНР/ДНР» і їхнім поплічникам, активно маніпулюючи темою біженців, а й, по суті, відкрила другий фронт інформаційної війни проти України. Залучення ж втікачів – бійців «Беркуту» до служби в лавах міліції Білорусі та захисту свого режиму ставить цю владу на один щабель з російським агресором і нівелює й без того сумнівне значення мінського майданчика для переговорів щодо врегулювання на Донбасі.

Читайте також:


[76]

Редактор білоруської служби міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm [77]Денис Івашин.  [78]

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm [77].

При повному або частковому використанні матеріалу посилання на джерело інформації обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 [79])

Тисніть репост і діліться з друзями.
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у
Фейсбук [80] / Твіттер [81]
і оперативно отримуйте інформацію про нові матеріали.

Помітили помилку? Напишіть нам, будь ласка, приватне повідомлення на сторінку Фейсбук [80] – і ми її виправимо. Дякуємо! 

В колажі до статті використана фотографія фотографа Maksim Shved [82]