- InformNapalm.org (Українська) - https://informnapalm.org/ua -

Гаага: довга гра 80-го рівня. “Зрада” чи “перемога”?

Отже, Гаага, рішення Міжнародного суду ООН, озвучене вчора, 19 квітня, за результатами слухань, які відбулися 6-9 березня цього року. Справа «Україна VS Росія»: порушення міжнародних конвенцій щодо боротьби з фінансуванням тероризму та ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Вердикт слухань

Коротко по суті прийнятих МС ООН рішень:

  1. Вимогу України змусити Росію виконувати положення Міжнародної конвенції щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації суд задовольнив. Порушенням положень Конвенції визнано заборону Меджлісу, порушення прав на здобування освіти  українською мовою шкіл, також прозвучало формулювання «безпідставне затримання громадян» та «політичні та культурні утиски українців» на окупованому півострові.
  2. Щодо затвердження тимчасових заходів проти РФ за Конвенцією щодо заборони фінансування тероризму, суд відмовив. Причина – на думку суддів, Україна не надала достатніх і беззаперечних доказів відповідальності російської сторони за загибель цивільних осіб на Донбасі. У формулюванні головуючого судді Ронні Абрахама це прозвучало так: «Україна не дотрималася тих стандартів доказової бази, щоб довести умисність перерахування коштів (для суб’єктів Л/ДНР)». Водночас, він підкреслив, що суд визнав свою юрисдикцію у цій справі (що можна вважати плюсом на користь України у подальших слуханнях з цих питань).

[1]Наведемо короткий підсумок заступника міністра закордонних справ України Олени Зеркаль щодо даного судового рішення, що можна вважати офіційною оцінкою Києва цього рішення суду в Гаазі:

«Шкода, що Міжнародний суд ООН не вважає доцільним застосування тимчасових заходів також і по відношенню до дій РФ на сході України. Тим не менше, рішення суду щодо застосування Конвенції про протидію фінансуванню тероризму є позитивним з огляду на таке:

З повним текстом рішення Міжнародного суду ООН можна ознайомитися тут http://www.icj-cij.org/docket/files/166/19412.pdf [2]

3:1 на користь України

Ну і в зв’язку з усім цим, звичайно, «ключове» питання: то це «зрада» чи все-таки «перемога»? Питання інфантильне, згоджуємося, але, тим не менше, саме воно звучить в ефірах та соцмережах. Власне, нічого дивного – саме у такій парадигмі і функціонує нинішній інформаційний простір.

Отже, для початку спробуємо дати відповідь саме у цій логіці. Рішення МС ООН –  «3:1 на користь України», як каже дипломат Дмитро Кулеба, постійний представник України в Раді Європи. Чому? По-перше, суд визнав свою юрисдикцію за обома пунктами позову України до Росії і взяв його до розгляду. А міг би не взяти – як це було у 2008 році щодо позову Грузії до Росії, коли також йшлося про військову агресію. Тому це для нас у всіх сенсах – рішення перспективне і довгограюче.

 

 

«Особисто я не вірив, що суд визнає юрисдикцію за Конвенцією щодо фінансування тероризму, тому що це було б вперше в історії і відкривало б для суду «скриньку Пандори», – каже Кулеба. – А Міжнародний суд традиційно не ризикує там, де можна не ризикувати. У сухому залишку на цьому етапі з рахунком 3:1 перемогла Україна, де 3 на нашу користь – це визнання судом юрисдикції prima facie за Конвенцією щодо тероризму і юрисдикції за Конвенцією щодо дискримінації та тимчасові заходи за останньою конвенцією, а 1 на користь Росії – це відсутність тимчасових заходів за першою конвенцією. Ми втягуємося у судовий процес – і це головний політико-юридичний результат. Грубо кажучи, вийшли з групи у плей-оф. Далі буде гливка і довготривала юридична робота на якій лайків у ФБ не назбираєш. Сам факт судового процесу – принципово важливий, тому що все це пазли, які зрештою складуться в юридичну відповідальність Росії. А саме цього вони ой як не хочуть».

Про завищені очікування і чого чекати надалі

Це, знову ж таки, до теми пошуку простих відповідей на складні питання. Навіть не так – НЕвідповідей на такі питання. Щодо суду в Гаазі – то, щонайменше, наївно було б очікувати, що, як кажуть , «Росії дадуть по руках», затаврують на першому ж засіданні тощо. Слід розуміти, що міжнародне право – штука не менш тонка, ніж та ж дипломатія, а міжнародні суди – інституції бюрократизовані й обережні у формулюваннях. Саме тому питання визнання фінансування Росією тероризму фактично зависло в повітрі, хоча й не було відхилене. З іншого боку, очікувати позитивного рішення суду з цього питання навряд чи було розумно, оскільки, по суті, йшлося би про визнання – чи називання, суб’єктом, який фінансує і підтримує тероризм, не фізичної особи, а держави, і спонукання до такого визнання й інших європейських офіційних інституцій. Нагадаємо: епізодами розгляду щодо питання скоєних російськими бойовиками актів тероризму були збиття літака малайзійських авіаліній рейсу МН17, обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська, знищення цивільного автобуса біля Волновахи та вибух під час мирного зібрання у Харкові.

Політичний контекст – очевидний, як очевидно і те, що Міжнародний суд ООН всіляко намагатиметься уникнути включення у цей контекст чи, принаймні, уберігатиметься від обвинувачень у заангажованості. Іншими словами, формулювання щодо «достатньої підставності доказів» є прямим сигналом Україні – ці докази повинні бути незаперечними. Тобто для України відкривається довгий і складний шлях судових позовів, який потребуватиме якісної доказової бази. Як поводитиметься протилежна сторона, Росія, теж можна спрогнозувати, зважаючи на тактику попереднього засідання – зокрема, можна згадати тези про те, що летальну зброю терористи знайшли у донбаських шахтах тощо.

 

 

Що далі? Нагадаємо, що вчорашнє рішення Міжнародного суду ООН є проміжним: головний результат – що суд визнав свою юрисдикцію у розгляді справи «Україна VS Росія» по суті.

«Ми виходимо на наступну стадію – розгляд справи по суті, – заявила Олена Зеркаль по результатах оголошення судового вердикту. – В травні ми будемо збиратися сторонами, щоб суд визначився, яким буде календарний розклад розгляду справи по суті. Ми, фактично, вже знаємо, де у нас слабкі місця, де нам треба більше працювати по збору доказів і доведенню намірів (в рамках Конвенції щодо фінансування тероризму)… При підготовці справи по суті ми будемо фокусуватися саме на цьому».

Дамоклів меч Гааги

Значення судового процесу в Гаазі не слід недооцінювати. Зокрема, його символічність. «Гаага чекає» – не пустий звук, і це добре розуміють у Москві. Саме цим можна пояснити намагання представників російської сторони звести судовий процес до абсурду і шоу. Все це, певним чином, також лягає у логіку гібридної війни, якщо така логіка є.  В України за таких умов вибору немає – нам потрібно пройти цей шлях, в тому числі судових міжнародних інстанцій. Це дає додатковий важіль тиску на Росію, яка уже дала зрозуміти світовій спільноті, що міжнародного права для неї не існує.

Ще один вагомий момент: те, що видається очевидним нам – зокрема, роль і місце Росії як у військовій агресії щодо України, так і її терористичних потуг, зовсім не є очевидним для європейської спільноти загалом і, тим більше, для представників міжнародного суду. Інформаційне поле забите «білим шумом» російської пропаганди, очевидні ризики і інтереси європейців у разі прямого чи опосередкованого визнання Росії як держави-терориста, очевидний також загальний геополітичний ландшафт, який не дає можливості для прямих і широких маневрів у питанні «Україна VS Росія». Саме тому таке значення має робота по добуванню неспростовних доказів участі російських військових у бойових діях та терористичних операціях на території України – доказах, проти яких контрагументів не буде. Саме тому Україні потрібно використовувати будь-які майданчики для озвучування своєї позиції і становища у цій гібридній війні. Так, це довгий і «нефотогенічний» процес, зі своєю логікою і темпом, без гарантій швидкого результату чи негайних перемог у цій царині. Але і через це нам необхідно пройти.


Матеріал підготувала Oxana Kozak [5] спеціально для InformNapalm [6](Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 [7])


Щоб оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm, підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук [8] та Твіттер [9].