11 вересня, 2015 року на шпальтах української газети «День» було опубліковано інтерв’ю з засновником та волонтером спільноти InformNapalm Романом Бурко. Матеріал був виданий трьома мовами: українською, англійською та російською. За згодою з автором матеріалу, редакційною радою InformNapalm.org було прийнято рішення про публікацію повної версії даного інтерв’ю на нашому сайті.
Автор: Марія Прокопенко , «Ввiчлива зброя»
Скільки вже працює проект «ІнформНапалм»? Як сформувалась його команда?
Спільнота InformNapalm була створена у лютому-березні 2014 року. На початку її становлення до нас долучились волонтери з Криму та Грузії, потім приєднались жителі окупованого Донбасу, вільної частини України та різних країн світу.
Команда постійно формується та розвивається, цей процес динамічний та невпинний. До нас приєднуються нові волонтери, активність багатьох людей, задіяних в команді, постійно змінюється в залежності від обставин та наявності вільного часу. InformNapalm – це суто волонтерський інформаційний проект, кожен, хто долучився до спільноти докладає стільки часу та сили, скільки вважає за потрібне. Хтось майже цілодобово займається OSINT-розслідуваннями, хтось перекладає по 5 годин на добу, хтось може допомогти лише репостом новин у соцмережах, витрачаючи на це 15 хвилин – все суто індивідуально.
Деякі з OSINT-розслідувачів вже давно зарекомендували себе в експертному середовищі – це Irakli Komaxidze (Грузія), Anton Pavlushko (Німеччина), Al Gri (Ізраїль), Vitalij J. (Україна, Луганськ), Viktory К. (Україна, Краматорськ) та інші. З усіма волонтерами проекту ми познайомились за допомогою мережі Інтернет. Волонтери спільноти InformNapalm комунікують між собою в соціальних мережах, а також спілкуються через кріпточати.
Які технічні ресурси потрібні для проекту?
Тут все також залежить від обставин та ідей, які ми ситуативно втілюємо. Постійно потрібні сервери, SSL-сертифікати для доменних імен, програмне забезпечення та інше. Кожен волонтер працює на своєму обладнанні, ми намагаємось покривати витрати власними силами, інколи просимо про допомогу друзів та читачів. Для виконання або втілення ідей може знадобитись все, від спеціального модуля для сайту до спеціалізованих пристроїв.
В українських медіа часто згадують присутність російських військ на Донбасі. Але кажуть про це доволі абстрактно. Які реальні масштаби присутності військових РФ?
Ми більше року працюємо над цією проблемою та шукаємо способи як відкрити очі українським медіа та спонукати їх більш детально вивчати факти ведення Росією неоголошеної війни на Донбасі. ЗМІ звикли до риторики та абстрактних коментарів політиків і можновладців. Чомусь їм зазвичай достатньо гучних заяв про “десятки тисяч російських військових на Донбасі”, але мало хто може обґрунтовано назвати конкретні підрозділи ВС РФ, що діють в Україні. Спочатку ми сподівались, що відповіді на це можуть дати спецслужби, але чим більше ми поринали у аналітичну роботу та заводили знайомства у силових структурах, тим більше приходило розуміння, що і в цих органах немає системного підходу.
Члены редакционного совета портала InformNapalm Николай Балабан и Геннадий Корнев на презентации базы данных и инфографики
Тому 28 серпня в УКМЦ ми презентували власну спробу систематизації російської військової присутності на Донбасі. Якщо я почну перераховувати всі підрозділи ВС РФ, кадрові бійці яких були виявлені на Донбасі протягом року, то стаття вийде дуже громіздкою, тому раджу кожному читачеві просто набрати коротке посилання http://bit.ly/RussianPresence та власноруч проаналізувати всі інциденти. Наразі в нашій базі даних 116 інцидентів, в яких зафіксовано 61 військову частину РФ з конкретними найменуваннями бригад, батальйонів, дивізій та центрів (вкладка “Підрозділи/Units” у БД). Також наша таблиця виявлення розповідає про місце фіксації військовослужбовців, підрозділів або техніки, називає період їх перебування, вказує рід військ та задачі, які виконує той чи інший підрозділ. Для наочності на інфографіці по матеріалам бази даних ми провели так звані криві Без’є від постійного місця дислокації виявлених об’єктів до їх місця перебування на окупованій території України. Хочу підкреслити, що кількість військ (живої сили противника та техніки) є сенс рахувати лише тоді, коли вам треба знати конкретне число набоїв та площу для поховання вбитих ворогів, що вам знадобиться виділити. Зараз ми не ведемо активних наступальних дій, та й гучними заявами, які не мають під собою довідкового підґрунтя навряд чи можна когось привернути на свій бік (я маю на увазі світове співтовариство та Західних політиків), тому треба від німих цифр загальної кількості ворожих військ переходити до вивчення їх якостей, що ми й спробували зробити у власному дослідженні. Унікальність цієї роботи полягає в тому, що вона ґрунтується на розвідці відкритих джерел противника, тобто ми вивчаємо матеріал, який самі російські пропагандисти, військові та випадкові спостерігачі розміщують в мережі Інтернет.
Які конкретно російські військові підрозділи присутні в Україні? Яку роль вони виконують? Як змінюється їх кількість протягом конфлікту?
Коли ми кажемо про конкретні підрозділи потрібно розуміти, що вони зазвичай є зведенними в ротні та батальйонно-тактичні групи. До складу груп можуть входити бійці з різних підрозділів, зокрема, нами фіксувались випадки коли групи були змішані навіть з найманцями, а кадрові російські військові виступали в ролі снайперів, фахівців-інструкторів, розвідників, офіцерів зв’язку, операторів складних систем та комплексів російського озброєння, командирів розрахунків РСЗО та інше. Наприклад, в червні 2015 нами були виявлені снайпери 19-ї ОМСБр ВС РФ, які були прикомандировані до НЗФ «Сомалі». Також неодноразово в рядах НЗФ “ДНР”/”ЛНР” фіксувались кадрові військові з 33-ї, 18-ї та 8-ї ОМСБр , 7-ї військової бази РФ (в/ч 09332, окупована Абхазія, Грузія, м. Гудаута), фіксувались військовослужбовці частин повітряно-десантних військ та частин спеціального призначення ГРУ ГШ РФ, зокрема, 10-та ОБрСпН та 22-я ОбрСпН та багато інших.
Стосовно того, як змінюється їх кількість, тут важко дати однозначну відповідь. Основна кількість військ перебуває в тимчасових тренувальних таборах вздовж неконтрольованих ділянок кордону та час від часу здійснює рейди в глибину української території.
Який ефект від інформації, що ви збираєте? Як її використовують українські правоохоронці?
Спектр використання нашої інформації достатньо широкий. Ми оприлюднюємо далеко не всі зібрані нами матеріали та інсайдерські повідомлення, частину з них передаємо у розробку довіреним офіцерам у різних силових структурах. Ефективність використання інформації, звісно, залишає бажати кращого, бо “Мінські угоди” накладають свій відбиток. Наприклад, в період активних бойових дій ми концентрувались на зборі координат розташування бойовиків та угруповань НЗФ, шукали скупчення техніки та передавали дані військовим, дізнавались від інсайдерів з окупованих територій мобільні номери телефонів відомих їм бойовиків та передавали офіцерам СБУ. Підчас роботи, коли це можливо, намагаємось отримати фідбек по відпрацюванню інформації, в 60% випадків ми його отримуємо, але вся інформаційна взаємодія налагоджена на горизонтальних зв’язках, на офіційному рівні цього зробити неможливо, бо загалом державна система і її силові блоки дуже забюрократизовані та неповороткі.
Що назвете найголовнішим результатом своєї роботи на цей час?
Все, що ми робимо для нас дуже важливо, особисто для мене головним показником дієвості InformNapalm є постійне розширення наших можливостей шляхом приєднання до спільноти нових людей: фахівців з розробки відео, графіки, перекладачів та інформаційних дослідників. При повній відсутності фінансування та допомоги від держави або грантодавців нам вдається на волонтерській основі реалізувати проекти, які і на самому високому рівні виглядають достатньо якісними. Наприклад, наші розслідування по катастрофі рейсу MH17 дали важливий пласт інформації про перекидання військовослужбовцями автомобільного батальйону в / ч 83466, 147 АБМО РФ колони ЗРК «Бук» до українського кордону. Перекидання здійснювалося рівно за 14 діб до трагедії MH17. Це розслідування провів волонтер команди з позивним “Віталій”, який постійно знаходиться на окупованій території. Друге розслідування InformNapalm по темі Боінгу 777 стосувалося вже тягача Volvo, який перевозив ЗРК «Бук» по території, контрольованій бойовиками. Фотографія даного тягача, як речовий доказ, присутня і у звітах міжнародної слідчої групи. Волонтерами спільноти було визначено точне місце розташування бази техніки бойовиків, на якій зазначений автотягач був помічений вже в жовтні, через кілька місяців після трагедії: це місто Сніжне, неподалік від шахти «Ударник», на території, контрольованій бойовиками. Варто відзначити, що місцем падіння уламків “Боїнга” був район Шахтарська, а це близько 20 кілометрів від Сніжного, де і зафіксовано появу тягача Volvo. Це розслідування було проведено волонтером з позивним “Вікторія”, вона теж мешкає у східній частині України та встигла власноруч оцінити жахи “русскаго міра” під час окупації її м.Краматорська російськими найманцями. Мене особисто тішить, що команда InformNapalm на власному прикладі демонструє, що патріоти України живуть усюди і на Донбасі, і у Криму теж багато людей, які самовіддано працюють заради спільної перемоги над ворогом.
Ще одним великим досягненням проекту можна вважати те, що нашу інформацію помічають та навіть включають у звіти закордонні експерти, які слідкують за перебігом подій на сході України. Наприклад, один з недавніх звітів американської недержавної організації Atlantic Council (Атлантична Рада) «Ховаючись у всіх на очах», присвячений російської агресії в Україні, офіційно був перекладений на російську та українську мову саме волонтерами спільноти, про що згадано і на сторінках самої доповіді. Також у цьому звіті були використані і матеріали розслідувань InformNapalm.org.
Також можна навести приклад нещодавно презентованої бази даних російської військової присутності на Донбасі, яку я згадував вище. На цю тему ми вже провели ряд консультуючих зустрічей з представниками МО України та представниками військового відомства при дипломатичному представництві інших країн. Розголос інформації в ЗМІ про цю ґрунтовну роботу все ще достатньо слабкий, але в експертному середовищі вона не залишилась без уваги.
Хто є аудиторією «ІнформНапалму»? Яка цікавість до ресурсу іноземних медіа?
Волонтери спільноти не раз проводили консультативні зустрічі з представниками різних організацій та дипломатами різних країн. Ділилися інформацією про перебіг воєнного конфлікту і факти російської агресії в Україні. Також ми постійно фіксуємо інтерес до наших публікацій і розслідувань закордонних державних структур. З аналізу IP-адрес відвідувачів сайту відомо, що його читають в Держдепартаменті США, урядові структури Швеції, Німеччини, Франції, Болгарії, Нідерландів, Канади, Словаччини, Естонії, Грузії, Латвії, структури НАТО та інші.
Час від часу ми знаходимо посилання на роботу проекту і в західних ЗМІ, зокрема в The Guardian, RFE/RL, BBC та інших. Реноме проекту постійно зростає, але це не такий швидкий процес, Західний світ взагалі дуже повільно та обережно сприймає нові ініціативи. Враховуючи те, що наш проект створений тільки в 2014 році, він не має офіційних представництв або офісів та не належить до жодної офіційної організації або структури, можна вважати великим досягненням, що на нашу роботу звертають увагу не тільки в прихованому вигляді моніторингу нашої інформації, але і роблячи відповідні заяви. Наприклад, російський опозиційний політик, голова політичної партії «Західний Вибір» Костянтин Боровий в одному з недавніх інтерв’ю для інформаційної агенції Newsader виступив із різкою критикою програми, пов’язаної з виділенням гранту від посольства США для журналістів країн Балтії по протидії російській пропаганді, при цьому він звернув увагу на роботу проекту InformNapalm, поставивши його у приклад в якості ресурсу аналітиків та криміналістів, які виявляють та досліджують факти російської агресії.
Ви збираєте докази присутності російських військових в Україні, зокрема, у соцмережах. Наскільки корисне це джерело? Як російські вояки видають себе?
Соцмережі – це дуже корисний інструмент для ведення OSINT-розслідувань. Вони дають можливість зазирнути за ширму прикриття російських військ та нашарувань брехні, якою насичують інформаційний простір ЗМІ Росії. Також вони надають беззаперечні докази, фото та відео факти, отримати які і професійним розвідникам інколи дуже важко. Сучасне покоління російських контрактників та офіцерів виросло на “Однокласниках” та “Вконтакті”, вони звикли ділитись своїми враженнями з друзями ще з тінейджерського віку, тому, коли вони пішли на військову службу їх звички здебільшого продовжились у вигляді хизувань на публіку, тим більш цьому сприяє пропагандиська істерія, яка накручує культ “Вічливих людей”. Більшість бажає бути частиною цього “культу” та надає свої фото та відео докази причетності до нього. Кожного разу, коли вони пишуть коментарі, перевіряють свої прізвища в українських волонтерських базах даних, розміщують власні фото з геотагами та потрапляють у кадр російських пропагандиських каналів – вони потрапляють і у поле нашої уваги. Я навіть не приховую методику наших розслідувань. Як показує практика, вже більше року матеріали для наших розслідувань не згасають, бо ніякі заборони органів ФСБ, ніякі попередження з боку контролюючих органів не здатні зупинити спрагу військових РФ бути частиною “Культу Вічливих людей”. Це психічне захворювання нового рівня, яке ми використовуємо з метою донесення правди про війну і її учасників на сході України.
Як «допомагають» у роботі російські ЗМІ? Як у своїх матеріалах вони видають присутність російських військових в Україні?
Дуже допомагають, майже кожен їх пропагандистський сюжет містить цікаву інформацію. Інколи у кадр відео потрапляють зразки озброєння, якого в Україні ніколи не було, інколи по ним можна ідентифікувати базу місцезнаходження НЗФ, тактичну символіку, спрогнозувати дії бойовиків по їх випадковим фразам в сюжетах. Повністю приховати інформацію майже не можливо, завжди знайдеться факт, який не потрапив у око журналісту, але потрапляє у кадр та стає знахідкою для нашого спостерігача.
Як відслідковуєте пересування російської військової техніки?
Є багато способів, як суто технічних, так і інсайдерських. Я не хочу розкривати всю методологію наших дій, поки на окупованій території залишається хоча б один наш інформатор.
Яка реакція представників Росії на матеріали «ІнформНапалму»?
Вони намагаються на офіційному рівні не привертати увагу до роботи нашого проекту, бо декілька разів вже опалились на цьому. Ще у минулому році, був один сюжет, здається на “Росія 24”, в якому вони спробували виставити рослідування нашого грузинського OSINT-експерта Іраклія Комахідзе стосовно 138-ї окремої гвардійської мотострілкової бригади в якості дезінформації, але вони не змогли сперечатись із фактами і спустили все у риторику, що не мала під собою конкретного підґрунтя.
З часом факти участі військовослужбовців
цієї бригади у авантюрі Кремля були підтвердженні і наступними розслідуваннями нашої спільноти.
Після цього був тривалий процес затишшя, який вони перервали спробами дискредитації нашого ресурсу, звісно на свій манер, спробувавши прив’язати його до українських спецслужб. Але це тільки призвело до ще більшої зацікавленості проектом та привело нових волонтерів, які ще більше стали нам допомагати, жартуючи між собою, що вони тепер “агенти Госдепа” та “розвідники НАТО”.
Також ми постійно відбиваємо потужні хакерські атаки з території Росії, інколи перенаправляючи паразитний трафік на сервери ФСБ РФ та отримуємо погрози фізичного знищення.
На скількох мовах вже працює ресурс?
Крім російської мови ресурс InformNapalm.org вже давно працює українською, білоруською, болгарською, польською, німецькою, англійською, іспанською та французькою. На цих мовах періодичність перекладу достатньо висока, є мовні версії з меншою щільністю, але вони також діють. Так як все побудовано на волонтерських засадах, то активність того чи іншого мовного напрямку залежить від самих перекладачів та їх ініціативності. Наразі можу перерахувати всі інші мови, на яких ведуться публікації. Крім вищезазначених ми маємо переклади: чеською, словацькою, турецькою, португальською, нідерландською, грузинською, литовською, угорською, італійською, китайською та японською мовами. Нещодавно також до нас приєднались волонтери, які відкрили переклади азербайджанською та шведською мовами. Таким чином зараз ми маємо 22 мовні версії сайту з різною періодичністю публікацій. Підкреслю, що кожний переклад робиться живою людиною – носієм мови, а не за допомогою машинного способу мультимовної локалізації сайтів. Для нас важливо налагодження взаємодії між ініціативними людьми по всьому світу, які не тільки слідкують за подіями в Україні, а й можуть робити правильні меседжі своєму оточенню, щоб допомогти зрозуміти їм, що насправді відбувається не тільки на українському фронті, але і на інших фронтах світу, в яких так чи інакше задіяні російські спецслужби, п’ята колона Москви та російські окупаційні війська.
Чим ще займається команда «ІнформНапалм», крім збирання інформації про російські війська в Україні?
У нас немає ніяких обмежень, ми діємо точково та ініціативно, коли отримаємо інформацію від інсайдерів про можливий наступ ворожих військ або провокації з обстрілами та терактами, то намагаємось попереджати про ці дії та прораховувати хвильові ефекти поширення цієї інформації по відкритим та адресним каналам. В разі необхідності працюємо не тільки як журналісти-волонтери, але і як дослідники, нам важливо допомогти Україні подолати ворожу агресію, залишаючись при цьому об’єктивними спостерігачами із власним розсудом і тверезим баченням ситуації.
Напрямків роботи дуже багато, все залежить від можливостей, ідей та простору втілення наших задумів.
На вашу думку, яке покарання реальне для російських військових, що воюють в Україні?
Я не беру на себе повноваження судді. Але вважаю, що кожному воздасться по його заслугах, якщо не в цьому житті, то в якомусь іншому…
