Останнім часом мене часто запитують про колони російських військ в Краснодоні.
На той момент (2011 рік) Кузовльов командував 18 омсбр. Повернімось у 2014 рік. Кузовльов у заходах по зачистці Чечні вже участі не бере. Тобто настав час звільняти житло. Саме час Кремлю нагадати генералу про його борг перед батьківщиною і відкритим текстом відправити генерала на Донбас, щоб вже там відвойовувати квартирку в столиці. Тому після прочитання розповіді про раду отаманів Луганщини, що призначила діючого генерала РФ на посаду “головного полководця”, відразу стало зрозуміло, хто ці отамани: Шойгу, Медведєв, Путін!
Але Кузовльов, незважаючи на те, що він десантник, з усіма проблемами окупаційної єдиноначальності сам би не впорався. Тому 21 грудня на допомогу Кузовльову відповідальним по гуманітарних конвоях (якщо називати речі своїми іменами – по забезпеченню військовим майном обмеженого контингенту російських військ в Україні) призначається… прем’єр-міністр Російської Федерації громадянин Медведєв. Інших проблем в Росії, мабуть, не залишилось.
Потім про призначення цих панів всьому світу півомляє такий собі Дрьомов.
І саме тепер те, що зараз відбувається, легко пояснюється. ГБшні призначенці під різними приводами залишають насиджені ними місця, поступаючись місцем десантнику, що рветься у бій, та його армії. Колона броньованих “швидких” “Постріл” виконує відразу дві функції: показує всім, хто тепер господар на луганських полях (звичайно, з барського дозволу) і допомагає незгідним залишити займане житло. Цілком можливо, що, після появи в ТО “ЛНР” генерала з власним невирішеним житловим питанням і перспективою зайняти місце свого начальника на Луганщині, почнеться метушня та певна бойова діяльність.
З технічної точки зору здивував ГАЗ-39371 “Водник” з відкритими дверцятами. В РФ він не прижився, але 48 машин збули в Уругвай. Невже “новоросія” почала отримувати “гуманітарку” ще й звідти? Дверцята, що не закриваються на морозі, лише посилюють підозру про злив ТО “ЛНР” вадливої продукції.
Також здивувала поява на території т. зв. “новоросії” трьох Т-72, до речі, один з них ніс на собі, крім всіх звичайних атрибутів російських танків в Україні, стандартний для армії РФ тризначний номер.
До осені 2014 року в окупантів склалась традиція: для ТО “ЛНР” відправляти Т-64, а для ТО “ДНР” – Т-72. Задум такого рішення зрозумілий: уникнутии проблем з обслуговуванням одночасно двох моделей танків, що вирішують однакові бойові завдання. Це складно не лише для терористів “ДНР” чи “ЛНР”, але й для Росії. Він не завжди дотримувався, але тим не менш. І ось тепер Т-72 знову пішли до ТО “ЛНР”. Можливо, це лише “пожежна команда”, і незабаром вона разом з танками повернеться в Росію. Майбутнє покаже.
І нарешті, вантажівки. Раніше вони завжди їздили закритими. Цього разу вміст кузовів було видно неозброєним оком: виявилось, що всередині військовослужбовці.
Тепер згадайте всі-всі безкінечні колони вантажівок, що впродовж року проїхали дорогами т. зв. “новоросії” перед нашими очима, а ще ті, які підтягнули до кордонів України на території Росії. Спробуйте порахувати, скільки військовослужбовців РФ вони перевезли. Навіщо це було потрібно?
А на закуску пропоную чергову кремлівську брехню-виправдання.
Історія із “закупівлею броньовиків простими громадянами” могла б пройти, якби не те, що: броньовики озброєні крупнокаліберними кулеметами (бойова зброя) та оснащені радіостанціями, що точно не входить у вартість набору. Плюс патрони. Однак потрібно розуміти, якщо Кремль досі намагається приховати очевидний факт своєї присутності в Україні, значить ще не всі карти кинуті на стіл. Тим більш уважно будемо слідкувати за ситуацією. І поки триває ця війна, нам завжди буде що сказати.
Матеріал підготований спеціалістом по відеомоніторингу Al Gri спеціально для INFORMNAPALM.ORG. При передруку матеріалу активне посилання на наш ресурс і згадка про автора обов’язкові.
Переклад Людмили Кирилюк