Лідер кримських татар, ще нещодавно – голова Меджлісу (їхнього традиційного уряду), депутат Верховної Ради (парламенту) України Мустафа Джемілєв декілька днів тому відвідав Прагу, де отримав Премію Європейської платформи пам’яті та совісті. Його народ колись був депортований з Криму Сталіним. Зараз, не визнавши путінської анексії півострова, татари знову опинилися в скрутному становищі. Джемілєв дав інтерв’ю виданню Reflex.cz.
Мустафа Джемілєв (70) – найвідоміший борець за права кримських татар. У часи тоталітарного Радянського Союзу він неодноразово засуджувався за «націоналізм» та багато років провів у в’язниці. Тримав найдовше безперервне голодування в історії боротьби за права людини – 303 дні.
Чи не побоюєтесь ви того, що диверсійна війна, яку веде Росія проти України в східних регіонах країни, є складовою частиною намагань Кремля отримати достатні козирі у суперечках щодо Криму?
Така небезпека, безумовно, існує. Тому, коли я кілька днів тому у Варшаві зустрічався з президентом США Бараком Обамою, без будь-яких церемоній спитав його: чи не може статися, що Крим стане розмінною монетою у відносинах з Росією та буде принесений в жертву в обмін на обіцянку, що Путін не вторгнеться в центральні райони України? Обама запевнив мене, що на таку угоду ніколи не піде, і санкції Заходу будуть посилюватись, доки не буде визволено останню п’ядь окупованої території.
Як реагують кримські татари на пропозицію стати громадянами Росії? Чи не почуваються іноземцями у власній країні?
Вже на сьогоднішній день з Криму втекло десь 10 тисяч осіб, більшість з яких – саме кримські татари. Частина з них облаштовується на заході України. Ми радимо їм краще скористатись пропозицією Херсонської області, залишаючись поблизу від кримських кордонів. В офіційних рекомендаціях Меджлісу апелюємо до наших співгромадян, прохаючи їх не залишати рідну землю. Ми не для того боролися за право на повернення, аби зараз через Путіна тікати з Батьківщини.
Багатьох здивувало, що невдовзі після російської окупації Криму ви довго розмовляли по телефону з Володимиром Путіним. З чиєї ініціативи відбулася ця розмова та про що ви йшлося?
Путін сам зателефонував мені, аби привернути мене на свій бік. Розповідав про те, що в Києві переміг незаконний фашистсько-бандерівський режим, що створює загрозу російськомовному населенню, і саме тому, за його словами, він мусив ужити заходів для його захисту. Це була стандартна пропаганда для внутрішньополітичного використання. До нього зовсім не доходило, що мною, – людиною, що була на Майдані, – це сприймається особливо недолуго.
А як ця розмова проходила? Чи вислухав Путін ваші аргументи?
Це нагадувало діалог двох глухих – кожен наполягав на своєму. Я вимагав, аби російські війська негайно залишили нашу територію. Їхнє вторгнення – грубе порушення міжнародних норм. Путін відповів, що за пару днів розв’яже всі проблеми кримських татар, занедбані Україною за 23 роки незалежності. Я нагадав йому, що Росія несе велику частку відповідальності за долю мого народу. Саме до складу Росії Крим входив тоді, коли нас звідти депортували, зробивши об’єктом геноциду. А він на це: «Давайте спочатку організуємо референдум, адже нам треба знати думку кримського народу». Я знову: «Ніякого кримського народу немає, є кримські татари – корінні мешканці цієї території, а є переселенці інших національностей. У референдумі за приєднання до Росії брати участь не бажаємо, будемо його бойкотувати». А він молов своє: «Зачекайте до 16 березня, тоді побачимо, якої думки мешканці Криму».
Татари зміцнюють зв’язки із спорідненими тюркомовними народами. Відбулися численні візити офіційних представників Татарстану, Башкортостану. Ви розмовляли і з представниками Туреччини. Це означає, що ви розраховуєте на їхню допомогу?
Є народи цих республік, а паралельно – офіційні структури, що оплачуються Кремлем. У той час як перші проводять демонстрації на нашу підтримку в столицях своїх республік, другі їздять за вказівками до Москви. Росія одразу ж намагалася скористатись цими контактами в своїх інтересах. Ми не відкидаємо діалог та не відмовляємось від матеріальної допомоги, проте наші умови зрозумілі. Офіційні представники, що зараз відвідують Крим та запрошують наших людей, наприклад, до Казані, хочуть лише переконати нас змиритись з окупацією та не створювати проблем. Ця стратегія зазнала цілковитої невдачі, і в останні дні здається, що Москва намагається виключити Татарстан з цього процесу. Наскільки мені відомо, в Кремлі зростає відчуття, що кримські татари можуть «погано вплинути» на настрої волзьких татар. Як і в радянські часи, і зараз Москва робить ставку на політику батога та пряника, «поділяй та володарюй». Деяким кримським татарам пропонують посади, возять їх на зустрічі з Путіним. Це для них – «добрі» татари. Натомість абсолютну більшість зараховують до «поганих», тому з’являється дедалі більше ознак того, що Москва бажає заборонити діяльність Меджлісу на всій території Криму. Верховний прокурор Криму Наталія Поклонська вже дала останнє попередження з цього приводу.
Ви змушені залишатись у Києві, до Криму не можете навіть з’їздити. Вас звідти вислали на п’ять років. Як ви можете заочно допомагати своїм співвітчизникам?
Я розповідаю про їхню долю на всіх можливих міжнародних форумах – в ООН, Брюселі або тут – у Празі. Треба зрозуміти, що люди, що залишилися в Криму, стикаються з такими проблемами, яких у мене в Києві немає. Я безумовно не можу диктувати, що правильно, а що ні. Я був противником отримання кримськими татарами російських паспортів, але люди хочуть жити, а не гинути за ідеї. Ті, що відмовляються подавати заяви на російські паспорти, автоматично стають іноземцями у власній країні. Вони вимушені клопотатись про дозвіл на проживання та роботу. Які їм дають лише на 90 днів. Потім треба разом з дітьми виїхати з Криму на півроку та знову клопотатись про дозвіл на проживання. Люди втрачають пенсії, на які працювали все життя. Тому я розумію тих, що врешті-решт поступаються тиску окупантів.
Чи не боїтеся ви, що за деякий час втратите політичний контроль над Меджлісом та будь-який вплив на позицію місцевих еліт, залишившись у Києві лише почесним посланником свого народу?
Часи змінилися, зараз існують інші засоби зв’язку – Скайп, мобільні телефони. Ми щодня телефонуємо та обговорюємо всі важливі питання. Домовились про те, що наступне засідання Меджлісу відбудеться на території Херсонської області України. І зараз члени цих верховних зборів відвідують мене в Києві – поодинці або групами. Напередодні інавгурації Президента України Петра Порошенка до мене завітав нинішній голова Меджлісу Рефат Чубаров, з яким я підтримую постійний контакт.
Чи вважаєте ви, що кримським татарам варто серйозно побоюватись масових репресій, – наприклад, за те, що вони мусульмани?
Такі побоювання не є безпідставними. На нашій Батьківщині зараз лютують озброєні загони дивних кримінальних елементів – якісь фальшиві козаки, яких у Криму ніколи не було, самооборона, якій тут нема що робити та яка нікого не захищає. Це – все та ж сама стратегія, якої дотримувались російські царі, коли в 1783 р. за влади ханів династії Гіреїв уперше захопили Крим. Катерина II обіцяла нам щастя та спокій як повноправним підданим. А потім еліту народу – воєначальників, духовенство, дворянство, купців – просто забрали та перерізали їм горла. Протягом пари десятиліть кримські татари стали на власній території національною меншиною, хоча в часи Кримського Ханства складали 90 відсотків населення. Дещо подібне повторюється і в наші дні. Члени Меджлісу отримують погрози позбавлення права на проживання в Криму або обвинувачення з якихось правопорушень. Те саме поширюється і на бізнесменів: будеш слухатись – залишимо в спокої, не будеш – пошлемо на тебе податкову, торговельну інспекцію, пожежників… Що стосується релігії – серед кримських татар є послідовники ісламської організації Хізб ут-Тахрір, що в Росії входить у перелік заборонених об’єднань. Їх ніколи не було багато, і більшість з них вже залишила Крим. Проблема в тому, що виїжджають, в основному, релігійно нейтральні, світські люди. Причина – небажання жити в умовах неволі. Не вважаю Україну взірцем демократії, проте у порівнянні з Росією вона в рази краща. За 23 роки незалежності кримські татари звикли до умов відносної свободи. Її втрата приносить людям значний дискомфорт.
Ви – один з ветеранів дисидентського руху, борець проти радянського режиму, політв’язень зі стажем. У минулому році відзначили сімдесятиріччя. Чи справді вірите, що дочекаєтесь визволення Криму?
Повноваження голови Меджлісу я склав добровільно. Справді сподівався, що виходжу на політичну пенсію. Мріяв про те, що напишу мемуари… Проте росіяни цей план зіпсували. Доки не визволимо Крим, залишатимусь у всеозброєнні. По-іншому просто не можу. Щоразу, коли телефоную дружині, чую її нарікання: «Люди, чим ви там займаєтесь? Коли ви вже нас, нарешті, визволите?» Покладаюсь на історичний досвід та силу, продемонстровану моїм народом. Наприклад, прем’єр-міністр Туреччини Ердоґан запевнив мене, що при задушевній розмові з Путіним попередив його про реакцію Туреччини на будь-які кривди по відношенню до кримських татар. Покладаю певні надії також на внутрішній розвиток у Росії. Те, що зробило кремлівське керівництво, ставить під загрозу, поміж іншим, принципові інтереси Росії. Це – шлях до катастрофи, ізоляції, дискредитації держави. І я бажаю, аби Росія стала шанованим членом міжнародної сім’ї. А це не обійдеться без зміни режиму. Бажаю росіянам достатньої сили та розуму, аби їхній тиск змусив Кремль до демократичних реформ. Тоді питання нашої територіальної цілісності вирішиться мирним шляхом. Це буде в інтересах усіх – кримських татар, Росії та України. У питанні нашої державності все ясно – своє майбутнє ми бачимо як національно-територіальна автономія в складі української держави.
Єфім Фіштейн
співробітник видання Reflex
Джерело: Předák Krymských Tatarů Mustafa Džemilev pro Reflex: Osvobodíme Krym, опубліковано 17 червня 2014 р.
Переклад: Сватослав Щиголь
