Конгрес США нарешті ухвалив рішення про надання фінансової допомоги Україні, Тайваню та Близькому Сходу, «загубивши» при цьому положення про зміцнення кордону з Мексикою. В Європі продовжують шукати засоби ППО для України. Пострадянський простір стає все більш турбулентним. Білоруський політикум продемонстрував різні підходи до демократичних процедур.
NB: Зміна позиції спікера Палати представників Майкла Джонсона, очевидно, санкціонована Дональдом Трампом, дозволила американським конгресменах ухвалити рішення про надання фінансової допомоги групі союзників США. Дві третини асигнувань отримає Україна, як стверджують американські посадовці та експерти, перші складники допомоги з пакету на 1 мільярд доларів вже надходять в Україну з європейських складів армії США. Затятим трампістам у Палаті представників та Сенаті не вдалося зупинити процес ухвалення рішення, каталізатором якого, як видається, стало звернення директора ЦРУ Вільяма Бернса про необхідність термінової підтримки України. Вже після ухвалення рішення про надання допомоги радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван констатував, що затримка з наданням допомоги призвела до втрати Силами оборони України Авдіївки. Дуже цінна самокритичність, якщо враховувати, що саме Салліван є провідником лінії на обережну підтримку України, щоб не дратувати Кремль. Наявність у пакеті допомоги далекобійних ракет ATACMS – слабке заспокоєння тривалої пасивності Вашингтону.
Поділ запропонованого Джозефом Байденом ще минулої осені пакету допомоги на різні компоненти (український, близькосхідний, тихоокеанський) зі збереженням дозволив демократам та республіканцям краще позначити власну позицію напередодні старту виборчої кампанії, яка завершиться на початку листопада одночасно з президентськими виборами. От тільки платити за ці політичні ігри довелося життям та здоров’ям тисяч українців. Телефонна розмова президентів США та України, яка відбулася 22 квітня, має стати не кульмінацією, а віхою стратегічного партнерства, а відновлення двопартійної підтримки України з боку США – набути необхідної динаміки та розвитку.
NB2: Рішення українського уряду про обмеження надання консульських послуг громадянам України чоловічої статі у віці 18 – 60 років спричинило не лише виступи наших мігрантів у паспортних центрах. Відсутність ефективної комунікації, адекватних роз’яснень та внутрішньої логіки активно використовує російська пропаганда. Держава має право змінювати законодавство під час війни, проте на ній лежить обов’язок пояснювати свої дії. Сотні тисяч українських громадян за кордоном, незалежно від того, яким шляхом та коли вони там опинилися, не повинні перетворюватися на ресурс поповнення популяції інших держав світу, адже негативні демографічні процеси властиві для всієї Європи. Бравурні заяви міністрів оборони Польщі та Литви Владислава Косиняка-Камиша та Лаурінаса Кащунаса стали елементом політичної гри всередині цих країн-учасниць Люблінського трикутника.
Європейський Союз. Канцлер Німеччини Олаф Шольц після візиту до Пекіна взявся шукати додаткові батареї Patriot для України. Схоже, лідер коаліційного уряду Німеччини (у Києві, до речі, побував віцеканцлер Роберт Габек), схоже, готовий на все, аби не ухвалювати рішення про передачу Україні далекобійних ракет Taurus. Схоже, цей крок у Берліні сприймають як пряму загрозу подальшому існуванню правлячої коаліції. Тим часом чеський колега Шольца Петр Фіала запевнив, що ніщо не завадить Чехії передати Україні у 2024 році 1,5 мільйони артилерійських снарядів.
Президент Франції Еммануель Макрон запропонував, як і годиться людині з класичною освітою, всеосяжне перемир’я на час проведення Олімпійських ігор у Парижі влітку цього року. Щоправда, всерйоз розраховувати на готовність Кремля піти на припинення вогню можуть хіба що дуже наївні люди, які не усвідомлюють тотального характеру прагнення Росії знищити Україну.
Президент Польщі Анджей Дуда публічно висловився за розміщення ядерної зброї на території Польщі. Це вже не перша подібна ітерація керівника Польщі, але у нинішній ситуації вона має приховати проблеми у обороноздатності країни, які стають все більш очевидними. Схоже, «ядерна» тема стане одним з сюжетів президентської кампанії, яка пройде у Польщі наступного року.
Прем’єр Нідерландів Марк Рютте не лише повідомив про виділення Україні 4,4 мільярдів євро протягом кількох наступних років (як тут не згадати про трагедію МН17 у небі Донбасу влітку 2014 року), але і про готовність купувати у інших держав батареї Patriot для їх передачі Україні. Після поразки на парламентських виборах його Народної партії за свободу та демократію, яка, втім, не спричинила прихід євроскептика Герта Вілмерса до прем’єрського стерна, Рютте готується стати генеральним секретарем НАТО восени цього року. Готується словом та ділом.
Угорський прем’єр Віктор Орбан зробив геополітичний дуплет, наголосивши, що Захід наближається до рішення про відправку військ до України, при цьому підкресливши необхідність фінансування Угорщини. Публічна вимога грошей від ЄС може розглядатися як прелюдія напередодні візиту Сі Цзіньпина до Будапешту у першій декаді травня. Буде несправедливим не згадати про ініціативу в сусідній з Угорщиною країні: понад 60 тисяч словаків зібрали 4 мільйони євро на боєприпаси для України.
Прем’єр Хорватії Андрей Пленкович на чолі «Хорватської демократичної співдружності» (HDZ) здобув першість на дострокових парламентських виборах, проте його політична сила не зуміла утримати більшість у парламенті. Це означає, що публічні дискусії Пленковича з президентом Хорватії Зораном Мілановичем щодо надання допомоги Україні триватимуть.
Європейська Комісія схвалила програму Ukraine Facility, яка передбачає надання Україні допомоги розміром у 50 мільярдів євро протягом 4 років, перший 1,5-мільярдний транш вже переданий Україні. Голова представництва ЄК в Україні Катаріна Матернова розповіла про пошук шляхів передачі відсотків від російських активів на потреби обороноздатності України.
Експозе міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського у Сеймі не лише продемонструвало публічний пріоритет розвитку відносин з Україною та посилення контактів всередині НАТО та ЄС. Шеф польської дипломатії вимовленою українською мовою фразою «Львів – це Україна» асиметрично відповів на вибрики кремлівської пропаганди. Щоправда, його критика на адресу попереднього уряду не сподобалася президенту Дуді, який залишається єдиним представником середовища «ПіС» у польській владі.
США та Британія. Важливою подією став візит державного секретаря Ентоні Блінкена до Пекіну. Хоча там його зустрічали у максимально стриманому форматі, діалог США та КНР все більше нагадує за тональністю радянсько-американське спілкування часів холодної війни. В інтерв’ю постфактум Блінкен запевняє, що попередив керівників Китаю про негативні наслідки передачі Росії військових технологій, хоча і відзначив, що напряму зброю та боєприпаси КНР Росії не постачає. Блінкен просував думку, що одночасно намагатися покращувати відносини з Заходом та У цьому контексті зазвучало слово «санкції» – інструмент, яким добре заспокоювати громадську думку.
Британський прем’єр Ріші Сунак у Варшаві оголосив про передачу Україні найбільшого з початку широкомасштабного вторгнення пакету допомоги на півмільярду фунтів. Представник Консервативної партії, очевидно, бореться у такий спосіб за політичне виживання, і офіційному Києву буде не зайвим прозондувати ґрунт у середовищі Лейбористської партії. Скажімо, за допомогою Валерія Залужного, тільки но він отримає від Форін Офіс агреман на роль посла України у Британії.
Росія та її сателіти. Сили оборони України збили стратегічний бомбардувальник Ту-22, таким чином відповівши на варварські ракетні обстріли мирних кварталів різних українських міст. Це стало помітною несподіванкою для ВКС Росії.
Сєргєй Лавров у розмові з редакторами трьох популярних російських радіостанцій звично зачерпнув мул дезінформації з політичного дна. На його думку, Захід не намагався домовлятися з Росією «по-чесному», Швейцарія стала «відверто ворожою» країною, а сама РФ демонструє «зразкове терпіння». Лавров дав зрозуміти, що Росія має на меті зруйнувати або захопити Харків, адже «віри Україні нема». Показово, що доля Йоахіма фон Ріббентропа, повішеного за вироком Нюрнберзького трибуналу, нічому не навчила його російського колегу та ідеологічного спадкоємця.
В Москві заарештовано за звинуваченням у отриманні хабаря заступника міністра оборони РФ Тимура Іванова. Хтось побачив у цьому прагнення змінити Сєргєя Шойгу на посаді керівника військового відомства, хтось – ідеологічну підготовку до активізації російських окупаційних військ в Україні. У будь-якому випадку це – інтрига з продовженням. Невипадковим видається і контрольований витік через регульовано опозиційні медіа діагнозу «некроз підшлункової залози» Рамзана Кадирова – надто помітним є цей персонаж російської політичної тусовки.
Олександр Лукашенко провів 24-25 квітня установче засідання Всебілоруських народних зборів, які тепер мають новий конституційний статус. Чи варто дивуватися, що Лукашенка обрали їх головою. Він наголосив, що ще ніколи білоруси не жили так добре (завдяки російським військовим замовленням), жваво транслював геополітичні наративи російської пропаганди та звично поливав брудом Україну.
Тим часом білоруські демократичні сили розпочали виборчу кампанію до Координаційної Ради третього скликання, яка стане першою, за яку голосуватимуть громадяни Білорусі. Їм доведеться обирати з 12 списків електронним голосуванням, яке пройде наприкінці травня. Світлана Тихановська не бере участі у цих виборах, проте чимало політиків та активістів будуть намагатися подолати 3-відсотковий бар’єр у складі різних політичних команд, які можна назвати прототипами політичних партій.
Пострадянський простір. Російські «миротворці» залишили територію Нагірного Карабаху, після чого Вірменія передала під контроль Азербайджана 4 села, суперечка навколо яких тривала кілька місяців. Представники Азербайджана та Вірменії вкопали перший символічний прикордонний стовп, демонструючи готовність до нормалізації відносин. Втім, історія протистояння на Південному Кавказі змушує бути обережним у очікуваннях та прогнозах. Зустріч Путіна та Алієва у Москві стала елементом пошуку місця для проведення завершального раунду мирних переговорів, попередньо керівники МЗС Азербайджану та Вірменії зустрінуться у Казані.
Тим часом влада Грузії проштовхнула через парламент у першому читанні законопроєкт про іноземних агентів, який помітно нагадує аналогічні норми, що існують у Росії. Проти цього акту виступили не лише представники громадянського суспільства, але і президентка країни Саломе Зурабішвілі. Прем’єр Грузії Іраклій Кобахідзе назвав законопроєкт «спрямованим проти українізації країни», чим викликав гнівний коментар українського МЗС. «Грузинська мрія» інтенсивно готується до збереження влади на прийдешніх парламентських виборах.
У Москві олігарх з Молдови Ілан Шор зібрав біля п’яти сотень співвітчизників на з’їзд блоку «Перемога», яким він має намір боротися проти Маї Санду. Зіркою цього об’єднання є башкан Гагаузії Євгенія Гуцул. Кремль не приховує власних планів дестабілізувати Молдову під час президентських виборів та проведення референдуму стосовно вступу країни до ЄС. Влада Молдови перебуває у стадії напрацювання рішень у відповідь на активізацію Шора та інших проросійських сил.
Міжнародні цікавинки. На острові Капрі (Італія) зустрілися керівники дипломатії G-7, у їхньому саміті взяла участь Світлана Тихановська. Присутність лідерки білоруських демократичних сил щонайменше дозволила продемонструвати, що Білорусь – це не Росія.
У польському Жешуві (Ряшеві) затримано громадянина Польщі, який пропонував Росії послуги з організації замаху на Володимира Зеленського. З огляду на те, що це затримання, як і участь громадян Польщі у побитті російського опозиціонера Леоніда Волкова у Вільнюсі коментував Дональд Туск, тематика є чутливою для польського політикуму.
Лідер КНР Сі Цзіньпін закликав зібрати міжнародну конференцію для вирішення «української кризи» за участі представників Росії та України. Схоже, у Пекіні вирішили пограти у підвищення ставок напередодні саміту миру, який запланований на середину червня у Швейцарії.
Юлія Навальна почала опановувати політичну спадщину чоловіка, з’явившись на обкладинці журналу TIME, на шпальтах якого його журналісти зібрали 100 найбільщ впливових осіб.
Припущення про видачу Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу може потішити хіба що… Владіміра Путіна. За такого розкладу значення аналогічного ордеру, виданого на арешт Путіна у березні 2023 року, суттєво нівелюється. І це варто враховувати суддям МКС.
Автор: Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики.
Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на офіційні сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
