Питання застосування Україною поставленою західними союзниками зброї по цілях на території Росії помітно збільшує свою актуальність. В ЄС демонструють втому від примх Віктора Орбана, проте той не має намірів зупинятися. Гітанас Науседа зберіг посаду президента з національним рекордом підтримки виборцями. Путін побував у Білорусі та Узбекистані. На Південному Кавказі стає політично спекотно.
NB: Політичні лідери Заходу розпочали публічну дискусію про перспективи використання Україною наданої ними зброї по цілях на території РФ. Ця тема буде більш актуальна під час президентських перегонів у США, ніж у голосуванні на виборах до Європейського парламенту, також можна відзначити прагнення окремих топів залишити посаду з почуттям загостреної стурбованості ситуацією в Україні.
Офіційний Київ намагається використати ситуацію, розвертаючи у власних інтересах прояви російського варварства. Щоправда, складно уявити, що Джо Байден та Сі Цзіньпін дослухаються до заклику Володимира Зеленського взяти участь у саміті миру у Швейцарії (проте представник США там точно буде). Та й пропозиція українського президента країнам НАТО прикрити повітряний простір України своїми системами ППО з власної території поки не викликає ентузіазму у наших сусідів.
Європейський Союз
Посли країн ЄС досягли згоди щодо передачі на потреби України відсотків від заморожених на території Європейського Союзу російських активів. Проте виконання цієї домовленості (як і функціонування Європейського фонду миру, який повинен закуповувати зброю та боєприпаси для України) блокує Угорщина.
Скажемо прямо: Віктор Орбан не приховує прагненням бути «розумним телятком», яке хоче одночасно отримувати енергоресурси за прийнятними цінами з Росії та фінансові субвенції від Європейського Союзу. І зовсім невипадково угорський прем’єр заявив про перегляд формату членства Угорщини в НАТО та неможливість нападу Росії на країни Альянсу.
Позиція Орбана (Угорщина у другій половині 2024 року головуватиме в Європейському Союзі) підштовхує єврочиновників до формального старту переговорів про вступ Молдови та України у першому півріччі поточного року. Очевидно, червень у цьому питанні буде визначальним.
Президент Литви Гітанас Науседа зберіг своє крісло у повторному двобої з прем’єркою Інгрідою Шимоніте, заручившись підтримкою трьох чвертей виборців. Він встановив національний рекорд з підтримки, який параметрами нагадує результати другого туру на президентських виборах в Україні у 2019 році. Щоправда, восени на Литву чекають вибори до Сейму, де розстановка сил може скластися некомфортно для президента. Проте і Шимоніте навряд чи збереже прем’єрський портфель. Нагадаю, що у Литві – єдиній з трьох країн Балтії – главу держави обирають всенародно.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц виступив проти дозволу Україні бити західною зброєю по території Росії. Щоправда, Німеччина подібних зразків озброєння Україні не передавала. Швеція посіла протилежну позицію. «Потішив» польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський, який вирішив, що США знищать російські війська в Україні, якщо Кремль використає тактичну ядерну зброю. Мабуть, обговорення кандидатури Сікорського як потенційного комісара ЄС з питань оборони відіграло свою роль у тональності цих заяв.
Прем’єр Польщі Дональд Туск заявив про затримання підозрюваних у підпалах на території Польщі громадян Білорусі, Росії та України. З високою долею вірогідності вони були завербовані російськими спецслужбами, які знову використовують арсенал «активних заходів» проти низки європейських країн. Особиста участь Туска у коментуванні свідчить про високий рівень загрози для стабільності у прикордонних з Росією країнах ЄС.
США та Британія
Фіналістка праймеріз Республіканської партії Ніккі Гейлі заявила, що віддасть свій голос на президентських виборах за Дональда Трампа, оскільки політика Джозефа Байдена є ще гіршою за поведінку її опонента по GOP. Заява показова та, безумовно, приємна для штаба Трампа.
Британський прем’єр Ріші Сунак запропонував королю Чарльзу ІІІ провести 4 липня дочасні парламентські вибори, і той погодився на цю пропозицію. Консерваторам, схоже, доведеться поступитися прем’єрством та перейти в опозицію. Трагедії з цього робити не варто, а от сприймати заяви британських політиків крізь призму прийдешніх виборів – доцільно.
Росія та її сателіти
Владімір Путін своєрідно окреслив кордони впливу на пострадянському просторі, побувавши у Білорусі та відвідавши Узбекистан. Результатів візиту до Центральної Азії торкнемося наступного тижня, а про перебування у Мінську можна розповісти вже зараз. Як наголосив сам Лукашенко, обговорювали безпеку та економічні питання. До них можна віднести умови постачання Білорусі російських нафти та газу (зацікавленість РФ у білоруському бензині та авіаційному керосині постійно зростає), обіцянку побудувати третій енергоблок АЕС «Островець» та фінансувати за рахунок Кремля програми з імпортозаміщення.
За кадром залишилися переговори про ще більше підпорядкування білоруського ВПК російським інтересам. Не дарма ж до Мінська прилітав новий російський міністр оборони Бєлоусов. Цікаво, що Путін наголосив під час перебування у Білорусі на чіткому дотриманні Росією всіх норм Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. До речі, факт її наявності на території Білорусі продовжує залишатися ніким об’єктивно не підтвердженим. Лукашенку залишається лише публічно облизуватися при згадках про ядерні боєголовки.
Росія останнім часом діє з підвищеним нахабством. Спочатку позначила підвищений інтерес до острова Готланд у Балтійському морі, потім зняла буї на прикордонній з Естонією річці Нарва. На цьому тлі повідомлення агенції Reuters про готовність Кремля (з посиланням на 4 російських джерела) зупинити бойові дії в Україні виглядає знущанням. Також у Росії продовжуються арешти генералів, яким інкримінують корупційні дії, і роблять це зразково-показово.
Тим часом демократичні білоруські сили розпочали триденну епопею з виборів до Координаційної Ради третього скликання. Це буде перший представницький орган опонентів Лукашенка, сформований шляхом голосування, і у білоруської опозиції з’являться політики, за яких, як і за Світлану Тихановську, голосували громадяни РБ.
Пострадянський простір
День Незалежності Грузії був відзначений гострим випадом прем’єра Іраклія Кобахідзе на адресу президента Саломе Зурабішвілі, яку він назвав «зрадницею». Лідер грузинського уряду заявив також про наміри стати до 2030 року членом ЄС разом з окупованими сьогодні Росією територіями країни. Відзначу, що ця заява не корелює з поточною позицією ЄС щодо перспектив членства Грузії. До речі, про євроатлантичну інтеграцію офіційний Тбілісі публічно не мріє.
Набирають обертів акції протесту проти Нікола Пашиняна у Вірменії. Приводом стала передача владою чотирьох сіл під контроль Азербайджану, що розпочало процес делімітації та демаркації кордону між двома державами. У інший спосіб наблизити підписання мирного договору навряд чи можливо. Очолює протести архієпископ Вірменської апостольської церкви Баграт Галстанян. Нагадаю, що 6 років тому Пашинян став прем’єром на фоні масових протестів проти тодішньої влади Вірменії. Зауважу також, що гелікоптер з прем’єром Вірменії на борту здійснив минулого тижня вимушену посадку, що додає конспірологічних ноток у ситуацію.
Міжнародні цікавинки
Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан оголосив про наміри вимагати арешту прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу та міністра оборони Йоава Галанта разом з трьома лідерами ХАМАС. Він має намір інкримінувати їм порушення правил ведення війни. Це рішення викликало неоднозначну реакцію провідних країн Заходу, а Іспанія, Ірландія та Норвегія визнали незалежність Палестини.
Прем’єр Індії Нарендра Моді заявив, що його країна братиме участь у всіх конференціях з пошуку миру, а КНР та Бразилія виступили з узгодженим закликом про доцільність проведення мирної конференції за участю і Росії, і України. Підготовка до саміту миру, який пройде у середині червня у Швейцарії триває.
Автор: Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики.
Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на офіційні сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
