Володимир Зеленський поєднав підвищену активність на зовнішній арені з резонансними заявами на адресу учасників президентських виборів у США. Країни НАТО провели парад надання дозволів на застосування переданої ними Україні зброї по території Росії. Джо Байден запропонував мирний план для врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту Дональда Трампа журі присяжних у Нью-Йорку визнало винним у кримінальній справі про секретну виплату порнозірці. Швеція вирішила передати Україні літаки ДРЛО.
NB: Президент України Володимир Зеленський здійснив низку візитів до європейських і не лише країн. Підписавши з Іспанією, Бельгією, Португалією угоди про безпекові гарантії, глава держави також взяв участь у «Діалозі Шангрі Ла» у Південно-Східній Азії та відвідав Саудівську Аравію, намагаючись переконати Ер-Ріяд приєднатися до саміту миру, проведення якого було заплановане на 15-16 червня.
Високий темп проведення політичних консультацій та очевидне розчарування відмовою Джо Байдена від особистої участі у саміті миру суттєво вплинули на Володимира Зеленського, який заявив, що Владімір Путін аплодуватиме цьому рішенню американського президента. Трохи згодом український президент висловив сподівання, що Дональд Трамп не захоче в разі обрання бути президентом-лузером, заграючи з Росією у питанні завершення російсько-української війни. Подібні лексичні дуплети щодо учасників президентських виборів у США в сучасному світі бувають, відверто кажучи, нечасто.
Відзначу також, що низка країн НАТО показово дозволили застосовувати передану ними Україні зброю для ударів по російській території. Відзначу, що у цьому рішенні чимало рекламного компонента, адже жодного зразка озброєнь, спроможного, скажімо, завдати удару по Москві чи Петербургу, ЗСУ від західних партнерів не отримали. Тут більш показовою виглядає позиція генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, який завершує перебування на посаді в ролі яструба. Під час неформальної зустрічі міністрів закордонних справ Альянсу у Празі Столтенберг закликав забезпечити фінансування потреб України у війні у розмірі 40 мільярдів доларів на рік. Проте його ініціатива не була формалізована.
Європейський Союз. Країни ЄС ухвалили рішення про збільшення мита на зернові з Росії та Білорусі з 1 липня 2024 року, вирішивши у такий спосіб позбавити Кремль частини доходів та впливу.
Швеція оголосила про новий пакет допомоги Україні, до якого увійшли два літаки ДРЛО, які можуть бути інтегровані у єдину систему управління з довгоочікуваними F-16. За оцінками фахівців, цей крок суттєво посилить протиповітряну оборону України. Нагадаю, що швидке прощання Швеції з нейтральним статусом на користь членства у НАТО можна назвати одним з наслідків російського вторгнення в Україну.
Президент Франції Еммануель Макрон, продовжуючи гру політичними м’язами, наголосив, що досягнення миру не повинне означати капітуляції України. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус побував з неоголошеним візитом у Одесі, де повідомив про надання Україні нового пакету військово-технічної допомоги на 500 мільйонів євро. Шеф угорської дипломатії Петер Сійярто поєднав кокетування щодо власної участі у саміті миру з візитом до Мінська. Віктор Орбан помилувався у Будапешті передвиборчим Маршем миру, проведеним його соратниками, який повинен був продемонструвати потужність підтримки прем’єра Угорщини.
США та Британія. Джозеф Байден оголосив про мирний план для Ізраїлю та Гази, який обидві сторони сприйняли зі стриманим оптимізмом. У цьому немає нічого дивного, адже конфлікт виснажує як ізраїльських політиків, так і сили їхніх палестинських опонентів, а публічно ігнорувати пропозиції Вашингтону після піврічного силового протистояння обидві сторони не можуть. Але і виконувати за будь-яку ціну не збираються.
Визнання Дональда Трампа винним у скоєнні кримінального злочину лише на перший погляд може йому зашкодити. Питання навіть не в тому, що законодавство США дозволяє йому продовжити передвиборчу гонку, а у тому, що Трамп цілком спроможний не лише консолідувати навколо себе прихильників, але і побудувати фінал виборчої кампанії саме на статусі переслідуваного демократами. Остаточне рішення з цього приводу варто очікувати 11 липня, коли буде фіналізовано вирок першому з американських президентів, звинуваченому у кримінальному злочині. Проте не полишає відчуття, що команда Байдена більше б виграла від виправдального вирока Трампу. Відзначу, що президент США у 2016 – 2020 роках під час закритої зустрічі з потенційними спонсорами говорив про бомбардування Москви та Пекіна як спосіб завершення російсько-української війни.
Росія та її сателіти. Владімір Путін зосередився на просуванні тези про нелегітимність Володимира Зеленського, закликавши на допомогу свого кума, колишнього громадянина України Віктора Медведчука. Той радо підтверджує будь-які нісенітниці російської пропаганди. Що стосується Путіна, то його прагнення у такий спосіб відвернути увагу від нелегітимності президентської кампанії в Росії може викликати хіба що презирство.
Олександр Лукашенко закликав посилити пропагандистські зусилля, при цьому доручивши «не перегинати палицю» у критиці України. Логіка заяв Лукашенка не піддається поясненню, він, схоже, намагається у межах власної «радгоспної геополітики» побудувати відносну рівновіддаленість, хоча виходить це не надто переконливо.
Тим часом білоруські демократичні сили завершили процес обрання Координаційної Ради. У цифровому волевиявленні взяли участь трохи менше 7 тисяч громадян Білорусі, проте цей склад КР став першим обраним. Показово, що Світлана Тихановська дистанціювалася від процесу голосування, хоча для противників Лукашенка поповнити лави обраних співгромадянами виглядає важливим.
Пострадянський простір. Цікаво розвивається ситуація в Грузії, де парламент подолав президентське вето на скандальний закон про іноагентів. Саломе Зурабішвілі запропонувала винести документ на загальнонаціональний референдум, проте самостійно здійснити такий крок вона не може. Іраклій Кобахідзе, який у останньому колі владних ітерацій «Грузинської мрії» посів посаду прем’єра, видав щедру порцію антиукраїнських заяв. Правляча грузинська партія поєднує підготовку до осінніх парламентських виборів з прагненням сподобатися Кремлю.
У Кишиневі побував держсекретар США Ентоні Блінкен, чим засвідчив інтерес Вашингтону до перебігу подій на молдовській землі. Штати не мають намірів спокійно спостерігати за прагненням проросійських політиків розхитувати ситуацію у Молдові у переддень президентських виборів.
Міжнародні цікавинки. Китай та Бразилія шляхом оприлюднення спільної заяви щодо неучасті у саміті миру вирішили продемонструвати позицію держав Глобального Півдня. Їх консолідована позиція засвідчила прагнення підігрувати Росії, а не боротися за припинення наймасштабнішої війни у ХХІ столітті.
Автор: Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики.
Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на офіційні сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
