Не такий страшний чорт, як його малюють
На тлі воєнних дій на сході України, у яких активно задіяна РФ, ЗМІ часто згадують термін «дикі дивізії», «кадирівські бригади» тощо, чого насправді не існує. Хочу трохи прояснити.
Нова структура російських наземних військ передбачає бригадну структуру, що приблизно удвічі-втричі менше кадрованих дивізій старого зразка, приблизно по 3,5 тисяч осіб, але повністю укомплектовані за штатом воєнного часу, здатні діяти оперативно і мобільно як окремі бойові одиниці, а також виставляти так звані БТГ – батальйонно-тактичні групи, посилені іншими видами військового забезпечення.
На Північному Кавказі в Південному військовому окрузі РФ дислоковано приблизно 10 мотострілецьких бригад, більшість – у Чечні, Дагестані, Північній Осетії і частково Інгушетії. Саме у цих нестабільних регіонах російського Північного Кавказу при мотострілецьких бригадах сформовано так звані «національні батальйони» (у деяких частинах роти) в середньому по 350 (в ротах біля 100) осіб, що структурно входять до цих бригад, але неофіційно мають статус спецпризначенців, орієнтованих на розвідувально-диверсійну діяльність. Відповідно, оперативно вони підпорядковані начальнику розвідки округу, представнику ГРУ ГШ РФ. Кожен такий національний батальйон (рота) укомплектований переважно місцевими жителями на контрактній основі.
Наприклад, в Чечні переважно це амністовані колишні бойовики-сепаратисти, що згодом проходили службу в прокремлівських окремих чеченських батальйонах типу «Восток» («кадирівці» і «ямадаєвці»), після розформування яких були переведені до інших силових підрозділів, зокрема до національних батальйонів Південного округу. Також варто виокремити так званий «осетинський національний батальйон», що структурно входить до складу 4-ї російської окупаційної військової бази, дислокованої в окупованому регіоні Самачабло (так звана Південна Осетія) Грузії. Його основний склад — місцеві південно-осетинські сепаратисти.
У військових частинах, де існують кавказькі національні підрозділи, доволі важко утримувати дисципліну на належному рівні. Там процвітають наркоманія, вимагання, крадіжки, утискання товаришів по службі (переважно усі випади у бік солдатів-слов’ян, що служать в інших підрозділах за тією ж дислокацією). У зв’язку з цим російське командування спробувало створити певний баланс – аби стримати свавільних північнокавказьців, поповнило ці підрозділи азіатами: тувинцями, башкирами, калмиками, що можуть за себе постояти і непогано тримають горців за… зябра.
Національні підрозділи найбільш боєздатні і мають бойовий досвід, отриманий у так званих «антитерористичних» каральних операціях на Кавказі, водночас мають невисокий бойовий дух. Основна мотивація кавказців для служби у федеральній армії — зарплата контрактників становить в середньому 1500 доларів, до чого додаються бойові доплати.
Чеченці у Новоайдарі, травень 2014 р.
Побувавши на сході України і зазнавши великих втрат, чеченці і дагестанці почали виявляти занепадницькі настрої – відмовляються їхати у нові «відрядження» до України, розривають контракт. Решта, що сумнівається, зазнає значного психологічного тиску і залякування (непрямо це підтверджує хоча би оце відео (примітка перекладача – обережно! матюччя!).
Ось перелік військових частин, що мають у своєму складі національні батальйони, що згадувалися в контексті останніх подій в Україні:
- 136-а мотострілецька бригада (Дагестан, Ботліх). В національному батальйоні переважно служать місцеві дагестанці, також осетини, кабардинці, азіати;
- 18-а мотострілецька бригада (Чечня, Ханкала / Калинівська). У національному батальйоні переважно місцеві чеченці, дагестанці, кабардинці;
- 17-а мотострілецька бригада (Чечня, Шалі). Національний батальйон змішаного складу – дагестанцІ, чеченцІ, кабардинцІ, осетини, також азіати;
- 8-а гірська мотострілецька бригада (Чечня, Борзой). Національний підрозділ змішаного складу — дагестанцІ, чеченцІ, кабардинцІ, осетини, також азіати;
- 19-а мотострілецька бригада (Північна Осетія-Аланія, Владикавказ / Інгушетія, Троїцька). У національному батальйоні, розквартированому в Інгушетії на місці дислокації 291-ї артбригади, переважно місцеві інгуші, є також дагестанцІ, кабардинцІ, азіати;
- 4-а російська окупаційна військова база (грузинський регіон Самачабло («Південна Осетія»), Цхінвалі / Джава). Укомплектований місцевими осетинами-кударцями та осетинами-жителями Північної Осетії-Аланії, РФ.
Загальна кількість особового складу так званих «національних» підрозділів становить приблизно 1000-1500 контрактників, яких до складу БТГ від конкретних військових частин залучають організовано за ротами (з урахуванням ротації).
P.S. Наведена інформація заснована на моїх спостереженнях за матеріалами ЗМІ, інших доступних джерел, а також за розповідями моїх особистих контактів. У цій інформації не претендую на 100%-ву дзеркальність, готовий прийняти будь-які аргументовані доповнення і зауваження.
Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0
Переклав Степан Івасин