Українські кібер-активісти з групи 256 КіберШтурмова перехопили доступи до листувань російських міністерств і викрили масштабну схему збагачення на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. У їхніх руках опинився секретний список із майже 200 російських компаній, які беруть участь у так званому “Спеціальному інфраструктурному проєкті” — по суті, схемі з розподілу бюджетних коштів РФ під виглядом “відбудови”.
Волонтери міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm проаналізували ці дані й дійшли висновку: за гучними проєктами стоїть складний ланцюг із підрядників та фірм-одноденок. Їхня мета — не тільки освоїти мільярди, але й приховати справжніх бенефіціарів: гігантів російського бізнесу, багато з яких досі дивним чином уникають міжнародних санкцій.
Цей матеріал розкриває, як Росія намагається легалізувати відмивання грошей та мародерство на захоплених землях, перетворюючи воєнні злочини на прибутковий бізнес.
Навіщо Росії “спеціальний проєкт”?
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Кремль зіткнувся з двома проблемами:
- Управлінський хаос. Окуповані території не були інтегровані в адміністративну та фінансову систему Росії. Це створювало величезні труднощі в управлінні та контролі.
- Страх бізнесу. Великі російські компанії не поспішали заходити на окуповані території напряму, побоюючись санкцій та сподіваючись колись повернутися до “business as usual” із Заходом.
Рішення знайшли у вже випробуваній на Криму моделі.
Як працює схема: кримський сценарій та обіцянка анонімності
Механізм, відпрацьований у Криму з 2014 року, простий і цинічний.
- Накачування грошима. Через систему державних замовлень на окуповані території спрямовуються величезні кошти для реалізації інфраструктурних мегапроєктів (як-от сумнозвісний кримський міст).
- Пропагандистська картинка. Це дозволяє російській пропаганді створювати ілюзію “розвитку нових територій” та бурхливої діяльності.
- Гарантії анонімності. Компаніям, що погоджуються брати участь, обіцяють повну секретність. Для цього державні контракти засекречують, а бізнесу пропонують створювати “прокладки” — дочірні фірми, що діють лише на окупованих територіях і формально не пов’язані з материнськими компаніями.
Для координації цієї схеми ще в травні 2022 року в Міністерстві будівництва РФ було створено спеціальний департамент — “з реалізації спеціального інфраструктурного проєкту”.
Ілюзія “відбудови” та реальність
Насправді ніякого економічного дива не відбувається. Всі гроші з російського бюджету розподіляються між російськими ж компаніями. Працівників на об’єкти також переважно завозять із Росії. Вони витрачають частину зарплати на місці, а їхні роботодавці сплачують невеликі податки до місцевих бюджетів, створюючи видимість економічної активності.
По суті, це замкнена система, де гроші російських платників податків перетікають до кишень наближених до Кремля корпорацій, залишаючи окуповані території лише декораціями для пропагандистських сюжетів.
Цей матеріал є частиною циклу розслідувань CYBINT. З попередніми частинами ви можете ознайомитися за посиланнями:
- Аналіз зламу листувань заступника міністра оборони РФ Павла Фрадкова. Бізнес-інтереси Кадирова і Кабаєва на ТОТ
- “Наноцемент” на кістках. Як росіяни заробляють на залишках зруйнованих і окупованих міст України
Що таке “спеціальний інфраструктурний проєкт” і як працюють російські дотації на утримання ТОТ України
Вже на початку повномасштабного вторгнення РФ до України у 2022 році перед російською бюрократією постало питання про утримання “новоприєднаних територій”. Однією з проблем окупантів є те, що ТОТ України не включено до російської адміністративної, фінансової та інших систем. За даними звіту ЦНС про ситуацію на ТОТ України у першому півріччі 2025, року, це питання остаточно не вирішили донині. Це ускладнює управління територіями.
Іншою проблемою є пасивність великого російського бізнесу в прямому освоєнні ТОТ України через ризики поширення санкцій та залишки надій на повернення до “business as usual” із Заходом після припинення активних бойових дій.
Після 2022-го Росія поширила на нові окуповані території модель Криму, який юридично і фактично окупували вісьмома роками до того. Підхід полягає у поступовому приведенні управління окупованою територією до загальноросійського зразка (у Криму цей процес досі не завершили). Через систему держзамовлення територію накачують значними коштами для реалізації гігантських інфраструктурних проектів (один із найвідоміших – кримський міст). Це дає змогу пропаганді демонструвати “розвиток нових територій” та формально збільшити наповнюваність бюджетів ТОТ. Все тому, що робітники, які приїжджають на будівельні майданчики з Росії, так чи інак витрачають частину заробітної платні по місцю тимчасової роботи. А компанії, які працюють на місцях, повертають невелику частку отриманих грошей як податки.
При цьому російським компаніям, які погоджуються на таке, обіцяють анонімність. Для цього держконтракти засекречують або пропонують створити додаткові юридичні особи, які діють виключно на окупованих територіях та напряму не пов’язані зі справжніми власниками.
Реального покращення в економіці окупованих територій не відбувається, адже всі гроші розподіляються між російськими юрособами, а працівників на об’єкти також завозять здебільшого з РФ.
Для розподілу грошей на нових окупованих територіях ще в травні 2022 року у Мінбуді РФ створили департамент “з реалізації спеціального інфраструктурного проєкту”.
“Спеціальний інфраструктурний проект” (СІП) – це спосіб освоювати гроші, виділені під ТОТ України з дотриманням максимальної анонімності. Ніякої детальної звітності по СІП у публічному доступі немає, як і конкретного переліка компаній учасників. Саме дані по підрядниках і субпідрядниках СІП потрапили у розпорядження 256 КіберШтурмової та InformNapalm.
Які переліки компаній здобули хактивісти. Чим вони відрізняються між собою
Департаменти для реалізації СІП на окупованих територіях утворили не тільки при російському Мінбуді. За даними російського ділового видання РБК станом на кінець 2022 року, замовниками робіт на ТОТ України виступали “щонайменше шість держструктур та 55 регіонів РФ”. Зокрема, російські Мінбуд, Міненерго, Мінтранс, Міноборони (через створені при міністерствах юрособи), а також держкомпанія “Автодор” та Фонд розвитку територій (рос. – Фонд развития территорий).
При цьому чиновники РФ відмовилися повідомити назви конкретних компаній підрядників та субпідрядників, а всі витрати ще у 2022 році проходили через секретні статті російського бюджету.
Два списки, які оприлюднюємо сьогодні, це перелік компаній, допущених до робіт на ТОТ України Мінбудом РФ (список сформовано станом на листопад 2022 року) та перелік підрядників Фонду розвитку територій (список сформовано станом на вересень 2024 року).
Перший перелік являє собою лист першого заступника міністра будівництва РФ Алєксандра Ломакіна на адресу організацій, які допущено до “відновлення і будівництва об’єктів у рамках СІП”. Підприємства просять повідомити про кількість робітників і спеціальної техніки, які можуть залучити до проєктів. Цей лист відправили на електронні адреси 99 компаній із зазначенням їхніх назв.
Другий список – це перелік підрядників російського Фонду розвитку територій, які виконують роботи на ТОТ України у межах СІП. Лист направлено вже від імені іншого заступника міністра будівництва РФ Валєрія Лєонова.
Компанії просять не пізніше 1 жовтня 2024 року під’єднатися до автоматизованої системи для звітності про виконання контрактів на ТОТ України. Запит відправили на адреси 111 підприємств із зазначенням їхніх назв.
Під час порівняння двох документів впадає в око майже повна відсутність повторень. Повторюваних назв лише п’ять – ТОВ “ВТК”, ТОВ “НИЦ ПС”, ТОВ “Стройпутьизыскания”, АТ “Транспроект” і ТОВ “Интерлайн Инжиниринг”. Крім того, у другому переліку зазначають 11 російських відомств (міністерств, фондів, автономних установ тощо), які є розпорядниками коштів, а не підрядниками (вказані наприкінці списку). Це означає, що у переліках зазначено 194 підприємства, які незаконно ведуть діяльність на ТОТ України. Значна частина із них не афішує це, лише на кілька накладено хоч якісь санкції.
Якщо прискіпливіше переглянути переліки, то виявиться, що до другого (підрядники Фонду розвитку територій) внесено значно більші підприємства, ніж до першого. Зокрема, щонайменше чотири із них входять до переліку системоутворюючих підприємств Мінекономіки РФ: АТ “ВАД”, ТОВ “Автодор-инжиниринг”, ТОВ “ДСК”, ПАТ “Ростелеком”.
Як великі компанії приховують свою участь у роботі на ТОТ України
Під номером 67 у переліку підрядників Фонду розвитку територій вказано компанію ТОВ “Р-Строй”.
“Р-Строй” – це підприємство, яке вже стало досить відомим. У лютому 2024-го воно фігурувало у масштабному розслідуванні Financial Times “Всередині Маріуполя. Нове російське Потьомкінське селище”. Тоді журналісти встановили, що компанія фактично належить олігарху Алєксєю Рєпіку (рос. – Алексею Репику), який має бізнес у США та Німеччині. Однак сам Рєпік відкидав свою причетність до підприємства, а сама компанія активно не афішує залученість до роботи на окупованих територіях. Наприклад, в одній з опублікованих у липні вакансій на власній сторінці у мережі ВК загадково пишуть про “об’єкт поблизу Азовського моря”. Обіцяють переїзд на місце роботи й триразове харчування.
Тепер, завдяки матеріалам здобутим 256 Кіберштурмовою, вдалося документально підтвердити наявність “Р-Строй” у переліку великих підрядників для виконання робіт на ТОТ України. Крім того, у розпорядженні хактивістів опинилося кілька зразків договорів субпідряду, укладених між “Р-Строй” та підприємством під назвою ТОВ “СК Сириус” на виконання робіт в окупованих Макіївці та Маріуполі.
У контрактах зазначають об’єми і місця проведення робіт, а також видно схему освоєння коштів. Замовником з боку бюджету РФ виступає ППК “Единый заказчик”, а “Р-Строй” стає підрядником першого рівня. Проте компанія просто залишає за собою частину грошей, а для фактичного виконання контракту наймає інше підприємство.
“СК Сириус” має юридичну адресу в окупованому Криму. Але за наявними даними цей субпідрядник не має стосунку до населення окупованих територій. “СК Сириус” – типова компанія одноденка. Як свідчить картка підприємства на одному із сайтів ділової інформації в РФ, його зареєстровано у 2023 році (тобто в рік підписання договорів субпідряду з “Р-Строй”), а зараз компанія вже перебуває у процесі ліквідації. Керівник цього підприємства, Пьотр Гєоргієвіч Богатирьов (Петр Георгиевич Богатырев), ще у 2013 році зареєстрував приватне підприємство у Санкт-Петербурзі.
Чому санкції проти цих компаній — це важливо?
Викриті хактивістами списки мають величезну цінність, адже вони вказують на справжніх гравців. Фірми-одноденки на зразок ТОВ “СК Сириус” — це лише ширма, яку легко створити й закрити. Вони не володіють активами і не є розпорядниками мільярдних бюджетів.
Реальні гроші проходять через компанії першого рівня — такі як “Р-строй” та ще майже 200 підприємств зі списків. Кожен такий підрядник погоджений на найвищому рівні, аж до Адміністрації президента РФ, і замінити його — тривалий бюрократичний процес. Їхні власники, як-от олігарх Алєксєй Рєпік, є особами, наближеними до Кремля.
Ці компанії — ахіллесова п’ята схеми. Вони ведуть основний бізнес у самій Росії, закуповують західне обладнання і є системоутворюючими для своїх галузей. Удар по них через санкції ускладнить доступ до технологій та кредитних коштів, що неминуче сповільнить всю російську машину з освоєння окупованих територій. Саме тому Кремль так ретельно засекречує дані про них.
На жаль, на сьогодні лише незначна частина цих компаній потрапила під санкції. Наприклад, “Миранда-медиа” та її дочірня структура “Миртелеком”, ключові постачальники телекомунікаційних послуг на окупованих територіях з 2014 року, опинилися в санкційних списках ЄС лише наприкінці 2023-го.
На жаль, реакція світу залишається повільною. Наприклад, “Миранда-медиа”, ключовий постачальник телекомунікаційних послуг на окупованих територіях, потрапила під санкції ЄС лише наприкінці 2023 року. Неодноразово згаданий “Р-Строй” опинився у санкційних списках ЄС та Швейцарії тільки влітку 2024 року, вже після публікації журналістських розслідувань щодо його участі в проектах у Маріуполі. Чи не єдине виключення – АТ “ВАД”, яке опинилося під санкціями низки держав ще до повномасштабного вторгнення через свою участь у проектах в окупованому Криму.
Переважна більшість компаній зі списків досі не несуть жодних обмежень, у тому числі з боку України. Ми закликаємо РНБО та міжнародну спільноту звернути на це увагу і докласти зусиль до виправлення становища.
Крім того, ми запрошуємо журналістів та OSINT-розслідувачів до подальшого вивчення опублікованих нами списків:
- Документ.PDF (список 99 компаній)
- Документ.PDF (список 111 компаній)
Як показує практика, за формальними назвами можуть ховатися представники російських спецслужб. Так, у березні 2025 року журналісти видання «Агенство» встановили, що реальним куратором АТ «ГК «ЕКС» (№2 у списку з 111 компаній-підрядників), яка має держконтрактів на 500 млрд рублів, є офіцер ГРУ РФ Алєксєй Власов.
Читайте також:
- “Загін самогубців”: як помирають топменеджери держсектору Росії в період війни. Інфографіка
- Українські хакери паралізували виробника дронів, пов’язаного з віце-прем’єром РФ Хуснулліним
