Ознаки гібридних та інформаційних провокацій на кордоні України та Білорусі. Кому вигідно?

Цілком очікувано, що в межах активної фази масштабних військових маневрів “Запад-2021”, які проходили на 9 російських та 5 білоруських полігонах ^[1], Республіка Білорусь, ймовірно з подання Російської Федерації, перейшла до гібридних інформаційних провокацій на кордоні України.

15 вересня Прикордонний комітет Білорусі заявив (архів ^[2]), нібито білоруський прикордонний знак був обстріляний з території України. Інцидент, за версією білоруських прикордонників, стався 11 вересня на ділянці Пінського прикордонного загону. Повідомляється, що герб був пошкоджений пострілом з мисливської зброї. До повідомлення було прикладене промовисте фото.

^[3]

Провокація під час військових навчань, чи навчальна провокація?

Якщо ознайомитись із деталями повідомлення, то сам по собі інцидент на кордоні виглядає дрібною хуліганською витівкою, бо у прикордонний знак поцілили з мисливської, а не з бойової зброї. До того ж не відомо чи це сталося цілеспрямовано, чи це випадковість. Проте, час інциденту та його місце цілком корелюється з проведенням на території Білорусі військових навчань “Запад-2021”, на які прибули зокрема і російські військовослужбовці з підрозділів, що вже були помічені в участі в гібридній військовій агресії проти України. Зокрема, одним з таких підрозділів є особовий склад 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії (ДШД) Збройних сил РФ (в/ч 07264 ^[4]), який з 10 вересня проводив рекогносцировку місцевості та відпрацювання завдань на території Білорусі.

Досить провокаційним та безапеляційним виглядає і гучний заголовок повідомлення на офіційному сайті Прикордонного комітету Білорусі:
“Белорусский погранзнак обстреляли с территории Украины”.

В повідомленні вказується, що пошкодження знаку виявили білоруські прикордонники із застави «Сваринь».

Російські ЗМІ передбачувано підхопили повідомлення з офіційного сайту Прикордонного комітету Білорусі та стали активно тиражувати його.

При цьому відчувається штучна спроба інформаційно підвищити градус напруги з боку білоруської сторони. До того ж українська сторона повідомила важливі деталі, які білоруські прикордонники чомусь вирішили не вказувати у своєму офіційному повідомленні.

16 вересня інформаційний привід був посилений додатково і заявами від слідчого комітету Республіки Білорусь. Російські ЗМІ продовжили тиражувати ці дані.

^[5]

Офіційні коментарі  Державної прикордонної служби України

Речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ) Андрій Демченко у коментарі виданню “Українська Правда” повідомив ^[6], що насправді пошкоджений прикордонний знак на кордоні з Республікою Білорусь виявив прикордонний наряд Луцького загону ДПСУ. Про дану ситуацію відразу було повідомлено прикордонників Білорусі та співробітників поліції України. Характер пошкодження свідчив про можливе застосування мисливської рушниці.

“Характер місцевості – болотисто-чагарникова — унеможливлює піший рух осіб у цій місцевості і ознак перебування осіб біля прикордонного знаку не виявлено. Проте знак розташований поблизу каналу, що з’єднує озера цієї місцевості, тому не виключається, що пошкодження могли здійснити порушники, які проходили по ньому човном… У ході перевірки на місцевості використаних гільз від мисливської зброї виявлено не було. З білоруською стороною проведено прикордонно-представницьку зустріч. Пошук причетних до цього осіб продовжується. Під час зустрічі білоруська сторона жодних претензій або звинувачень на адресу ДПСУ не висувала“, – повідомив Андрій Демченко.

Якщо дивитися мапу, то на вказаній ділянці кордону можна справді помітити досить розгалужену систему водних каналів, які покривають прикордонну територію Білорусі та України, тож порушники справді могли непомітно дістатись на човні, щоб не залишити слідів. Про це білоруська сторона чомусь промовчала.

^[7]

Але кому потрібно настільки ретельно готуватись до провокації та ще й штучно інформаційно роздувати її за допомогою гучного повідомлення на офіційному сайті Прикордонного комітету Білорусі?

На фоні військових навчань Білорусі та РФ не вперше лунають провокативні заяви в бік України

Звісно, можна було б не сприймати серйозно такі повідомлення, якби вони вчергове не лунали на фоні проведення активної фази російсько-білоруських навчань.

Варто згадати, що 4 роки тому, у вересні 2017 року проходили аналогічні стратегічні спільні російсько-білоруські маневри “Запад-2017”. Аналіз цих маневрів тоді проводила білоруська редакція сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm та її головний редактор, білоруський журналіст Денис Івашин (в березні 2021 року був заарештований КДБ Білорусі ^[8] та наразі перебуває в полоні режиму Лукашенка як політичний в’язень). Особливістю тих маневрів також стали провокаційні інформаційні заяви, що лунали з боку білоруських силовиків.
Наприклад, тодішній начальник Генерального штабу ЗС Республіки Білорусь Олег Бєлоконєв зазначав, що під час проведення стратегічних навчань Збройні сили РБ мають реагувати на можливу потенційну загрозу на півночі Рівненської області України з боку націоналістичних підрозділів “Правого сектора”. Ця заява тоді додала ЗС РФ оперативного простору для здійснення будь-яких збройних провокацій або диверсій. Таким чином, як зазначав Денис Івашин у своїй аналітичній статті-доповіді ^[9], Білорусь була втягнута в усі можливі сценарії військових авантюр РФ проти України.

Тож під час військових навчань Росія періодично промацує північний кордон України з території Білорусі, проводить не тільки військову рекогносцировку місцевості, але й інформаційну рекогносцировку й тренування в створенні формального приводу, такого собі casus belli, на випадок прийняття політичного рішення про відкриття другого фронту проти України.

Наприкінці 2018 року в аналітичній статті ^[10] для видання “Український Тиждень” засновник та волонтер міжнародної спільноти InformNapalm Роман Бурко зазначав, що серед гібридних планів, які РФ може спробувати реалізувати проти України, є ризик створення провокацій у прикордонних зонах, особливо на кордоні Україна — Білорусь. Найпростішим і найімовірнішим сценарієм у цьому випадку є банальна стрілянина чи підрив на прикордонному контрольно-пропускному пункті. У такому разі Москва легко може зманіпулювати Мінськом для оголошення ним подальших гучних заяв, руками Лукашенка підкидаючи жар для створення нової гарячої точки вже на північному кордоні України.

Висновок

Прикордонні інциденти й провокації у Білорусі останнім часом стали траплятися все частіше та виглядають як елементи цілеспрямованої гібридної агресії проти України та країн НАТО. В такій гібридній агресії в першу чергу зацікавлена не сама Білорусь, а російська сторона, що намагається залишатися у тіні дій режиму Лукашенка, щоб не наражатися на чергові прямі санкції з боку ЄС та США.

В серпні 2021 литовські прикордонники демонстрували яскраві відео з прикладами підготовки та реалізації провокативних дій з боку Білорусі, а міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm звертала увагу на те, як білоруська пропаганда інформаційно забезпечує гібридні атаки на Литву ^[11]. Не виключено, що такі дії були зрежисовані не самим Мінськом, а безпосередньо напрацьовані у Москві, або за допомогою російських фахівців.

За 3 доби до початку активної фази маневрів “Запад-2021” міжнародна спільнота InformNapalm також зафіксувала ознаки розгортання інформаційно-психологічної операції (ІПсО) з боку РФ ^[12], спрямованої проти українських військових на  південному напрямку.

І ось, зазначений у цій публікації інформаційний привід та елементи його подання з боку білоруської сторони, дають змогу припустити, що це також може бути частиною гібридної інформаційної провокації, створеної або безпосередньо з боку російських військових, або в інтересах росіян їх білоруськими колегами вже на північному кордоні України.

Україна з весни 2014 року перебуває у стані гібридної військової агресії з боку Російської Федерації. РФ спершу захопила та окупувала південну територію України — півострів Крим, потім розгорнула гібридні військові дії на східній території України, створила гарячу точку на Донбасі. Наступним кроком гібридної військової облоги України може стати вже північний кордон. І найзручніше для Росії, як і у випадку з війною на Донбасі, не визнавати своєї участі в агресії, а створити собі формальну прокладку з проксі сил, які будуть діяти з території Білорусі. Відповідальність та санкційний тиск автоматично лягатиме на режим Лукашенка, якщо він буде продовжувати формально керувати у Білорусі, або на ті сили, які можуть прийти йому на зміну за політичної та силової підтримки Росії. Тим часом РФ зможе постачати їм перевдягнутих військових без знаків розрізнення, сучасну військову техніку та зброю, а з Москви будуть лунати заяви про “прагнення миру”, “готовність виступити модератором для врегулювання конфлікту” і таке інше. Такий сценарій цілком можливий та водночас, як показує війна на Донбасі, у цивілізованого західного світу досі не існує дієвих рецептів протидії такій гібридній агресії.

Можливо, дієвість в цьому питанні залежить від готовності до колективної оборони та військової протидії, а не лише від постійного “глибокого занепокоєння”, яке жодним чином не змушує агресора зупинятись. Санкції діють ^[13], але недостатньо швидко та ефективно, щоб зупинити наміри агресора. Плацдарм з території Білорусі відкриває для РФ не тільки простір для додаткових гібридних військових дій проти України, а і простір для гібридної (прихованої) війни проти країн НАТО.