Оприлюднюю документ — відеозапис бесіди ліванської журналістки з полоненими бойовиками Гізбалли, у якому вони розказали про пропаганду та ідеологічне накачування в цій організації, про те, що за опозицію воюють сирійці, на відміну від насаджуваної Гізбаллою думки про найманців, а от на боці режиму воюють іранці, іракці, афганці, ліванська Гізбалла, а саму сирійську армію режиму використовують більше для ЗМІ ніж для бойових дій, про те, що керування усіма боями здійснюють іранці, про роль Росії — завжди спочатку відправляють російські ВПС, ті дуже агресивно бомбують деякий час, доки не переконаються, що знищили все живе, після цього туди йде піхота, а також про те, що весь світ має просити вибачення у сирійського народу.

Наприкінці розмови журналістка ставить питання: “Було багато випадків, коли людину відпускають, вона повертається додому і починає говорити цілком протилежне тому, що було, коли він був у полоні. Де у такому випадку правда? Кого вона більше боїться?” Цікаве питання.

Ліванська журналістка Кароль Маалюф взяла інтерв’ю у полонених бойовиків Гізбалли в південній провінції Алеппо – відео

Журналістка: Назвіться будь ласка. Як вас звуть, дата народження, звідки ви родом?

Бойовики Гізбалли: Мене звуть Хасан Назіх Таха, народився 25 вересня 1989 року. Я з провінції Баальбека, місто Хермель.

– Мене звуть Мухаммад Мехді Хані Шаабі. Я з півдня Лівану, з містечка Шаркіє. Народився 20 квітня 1986 року.

Ж: З вами ще був третій хлопець?

БГ: З нами був ще один. Його звуть Муххамад Муса Курані. Він був поранений, тепер йому вже ліпше. Він почав одужувати. Він з містечка Ятар на півді Лівану.

Ж: Він ще живий?

БГ: Так, він ще живий. Він одужує після поранення.

Ж: Скільки часу ви вже в полоні?

БГ: Ми вже 42 дні в полоні.

Ж: Як з вами поводяться?

БГ: Ми шоковані поводженням з нами. До нас поставились за усіма канонами Ісламу. Ми думали, що нас будуть бити та знущатимуться з нас. Навпаки, нам дали чистий одяг, нас лікували, давали нам ліки. Нас годували щодня найліпшою їжею. Ми отримували і сніданок, і обід, і вечерю, декотрі мабуть і вдома так не їдять. Я кажу цілком щиро. Навіть коли говорили з нами, поводились з нами по-доброму, навіть могли жартувати з нами. Ми були шоковані такою атмосферою. Ми навіть приблизно не могли такого уявити.

Ж: Але дивлячись на вас, можна подумати, що вас катували, у вас щось з рукою.

БГ: Я отримав поранення руки до того, як потрапив у полон. У мене в руці застрягла куля. В день, коли нас полонили, до того була перестрілка. Ми потрапили у засідку. Поранення, яке отримав Муса, і яке у мене, були ще до того, як ми потрапили у полон. Ми потрапили у засідку, і була велика стрілянина. Після того, як ми потрапили в полон, не було ніяких каліцтв. Адже ви бачите наші обличчя. Ми здорові, і з нами все гаразд.

Ж: Розкажіть про засідку, ви все ж наші ліванські хлопці.

БГ: Я розкажу, що сталось. Ми самі не місцеві і не знаємо тут нічого. 13 листопада 2015 року, це була п’ятниця. Я працюю охоронцем складу, у якому все, що стосується комунікацій. Маса та Махаммад — обидва технічні працівники. Наш командувач сказав нам, що ми маємо вирушити в район Жабаль Еліс, щоб встановити там антени та передавачі. Не було нікого, хто б міг нас супроводжувати. Це був післяобідній час, і дорога була ясною. Ми дістались туди і затримались, поки закінчили встановлення. Ми перебували там майже до 7-ої вечора. Почало сутеніти, вже нічого не було видно. Ми взагалі вперше в цьому регіоні. Коли повертались, то замість того, щоб йти на північ, звідки ми прийшли, ми рушили прямо. Ми заблукали, бо нічого там не знали. Поки ми блукали, ми опинились у якомусь місці, де в нас почали стріляти. Ми були на машині пікап, в нас почали стріляти, ми не були боєвиками, ми не могли відповісти так, як це зробили б ті, хто завжди бере участь у боях. У нас було дві гвинтівки, і ми не були добре тренованими для боїв. Можливо, якби на нашому місці були бойові солдати, вони зістрибнули б з машини і почали б якось оборонятись, але у нас не було такого досвіду. Ми взагалі не рухались з машини, лишались на місці. В наш бік вистрілили кілька разів. Тоді куля влучила мені в руку. Але нічого страшного з моєю рукою не трапилося, я можу рухати нею, мої рідні можуть не переживати за мене. Муса теж отримав поранення, але вони не були смертельними, і його відразу почали лікувати. У мене теж було поранення в передпліччя, але легке. Коли ми потрапили у засідку, ми самі не знали, де ми опинились, і хто в нас стріляє: ІДІЛ, чи Жабгат Енусра, чи ССА, – ми не мали уявлення. А ви ліванка?

Ж: Так, я ліванка.

БГ: Ви мабуть маєте уявлення, що нам кажуть про них в Лівані, що вони їдять серця людей, що вони терористи, такфиристи. Ми думали, що все, нас зараз як мінімум заріжуть.

Ж: Але ж ти тут перебуваєш для того, щоб воювати з цими людьми?

БГ: Але і ви теж ліванка, і ви добре знаєте ліванську дійсність.

Ж: Я все ж хочу почути саме від вас про ліванську дійсність.

БГ: В Лівані шиїт мусить з ідеологічних та матеріальних міркувань бути або в Гізбалла, або в Русі Аль Амаль. В протилежному випадку він буде вигнанцем. Буде неможливо повернутись у своє село, їх всі починають ненавидіти за те, що вони дозволили собі критикувати Гізбалла. Мабуть ви маєте уявлення про те, який це має вигляд, всім ліванцям це відомо. Те ж саме про сунітів Лівану, кожен повинен жити в певному місці, входити до певних організацій, інакше його так само будуть ненавидіти всі суніти. Особисто я долучився до Гізбалла рік і дев’ять місяців тому. До цього я був вчителем у школі. Але нас постійно ідеологічно обробляли, що сирійці хочуть на нас напасти, особливо після того, що відбувалось на кордоні Сирії в Ксейр, коли ракети влучали до нас у Ліван в районі Бекаа, нас дуже сильно ідеологічно накрутили, і постійна пропаганда, що вони хочуть прийти та зруйнувати наші святині, хочуть завоювати, знечестити наших жінок, хочуть нас знищити. Ми ідеологічно були дуже сильно накачані, і плюс нам за це платили гроші. Нам пропонували хороші гроші, більше ніж я отримував, коли був вчителем. Вчитель отримує мінімальну зарплату, в Гізбалла платили значно більше. Тут ідеологія та матеріальні потреби наклались. Як у будь-якій військовій організації, є класифікація, як у ліванській армії, працює система служби та відпочинку. Наша робота була адміністративною, ми не солдати, які служать і відтак беруть відпустку. Ми працюємо як будь-яка адміністрація зранку до післяобідньої пори і йдемо додому. Але ми повинні працювати в режимі щорічного дислокування. Так само, як це було, коли ми воювали з Ізраїлем.

Ж: Поясніть будь ласка, що таке щорічне дислокування?

БГ: Це означає, що щонайменше 15 днів на рік ми повинні перебувати на фронті, саме там, де ведуться бої. Оскільки у нас на півдні Лівану спокійно, і нема війни, і всі війни перейшли на північ у Сирію, Гізбалла всі свої сили перекинула в Сирію. Тому дислокування було обов’язковим саме в Сирії. Як частина нашої роботи. Іноді вони питають, коли тобі зручно виїхати на 15 днів? Але їхати ти повинен обов’язково. Іноді нам кажуть, ми потребуємо технічних працівників, ви маєте їхати туди. Хлопці в Гізбалла раніше за мене працювали.

Ж: Я зараз його теж спитаю.

БГ: Я вже рік і дев’ять місяців з ними працюю. Я одружився два місяці тому. І це вперше я приїхав у Сирію. Я приїхав 6-го листопада. Тобто я перебував у Сирії буквально 6 днів. Я вже пояснив, чому я приїхав.

Ж: Розкажи про це докладніше.

БГ: Два фактори переплелись: ідеологія та матеріальна зацікавленість, ну і звісно ж моє річне зобов’язання, що я маю брати участь без заперечень.

Ж: Я ще повернусь до теми ідеології. Тому що ви знаєте, що увесь світ сприймає вас як угруповання, яке приїхало ззовні у Сирію і воює з самими сирійцями. Витісняє з їхніх власних земель. Які у вас мотиви та виправдання? Що примушує вас покинути свою землю (і цим самим ви компрометуєте свій народ і свою конфесію піддаєте негативному ставленню), щоб воювати з іншою країною, яка є для вас братською? В 2006 році, коли на нас напав Ізраїль, і весь південь Лівану було евакуйовано, багато хто подався до Сирії. Я знаю, ви вже багато чули про це від усіх, але сирійці самі кажуть: ми відчинили вам наші будинки, чому ви так нам відповідаєте на нашу гостинність? Я хочу почути від тебе — яке ти маєш ставлення до Гізбалла, скільки часу ти вже з ними перебуваєш, і як ти особисто, не як представник Гізбалла, відповідаєш цим людям, чому ти прийшов воювати в Сирію? Чи не вважаєш ти, що це дуже несправедливо стосовно сирійців, такі дії?

БГ: Зазвичай в Гізбалла багато хто потрапляє ще у віці 13-14 років. Їх беруть у походи, готують ідеологічно, дають уроки в мечетях, в походах також, під час проведення якихось заходів. Я, як і всі, хто живе в нашому середовищі, почав з походів, потім була підготовка.

Ж: Чого вас навчають у походах? Зі скількох років починають брати хлопців у походи?

БГ: В походи починають брати з 6-ти років. Влаштовують їм ігри, читають книжки, ведуть з ними релігійні бесіди. Так переходять з категорії до категорії. Малюків називають ростками, відтак вже йдуть інші назви. З мірою того, як хлопчики ростуть, до них застосовують різні методи підготовки. З кожним роком уроки ідеології збільшуються, їм багато розказують про історію шиїзму, про сам шиїзм, яка його місія, про халіфат. Привчають до відданості сімейству пророка Мухаммада. Після цього настає рівень, який називається мобілізацією, тут вже йде дуже активна ідеологічна підготовка. Влаштовують різні курси, вони можуть тривати три дні, іноді 15 днів.

Ж: Розкажи будь ласка, чого саме вас навчають на цих курсах?

БГ: Іноді це просто читання Корану. Іноді нас навчають усіх постулатів Ісламу. Такі курси можуть тривати по 5 днів.

Ж: А коли ж вас навчають воювати?

БГ: До липневої війни в Лівані вся наша ідеологія була проти Ізраїлю. Наш головний ворог був Ізраїль. В 2006 році багато хлопців долучились до Гізбалла, я був одним з них. Мені було 20 років. Коли я побачив, що коїлось в липневій війні, я вирішив, що зобов’язаний приєднатись до Гізбалла. Я відразу потрапив у мобілізацію. Але на цьому етапі я ще не повинен був кудись їхати воювати. Після липневої війни майже усі хлопці працювали на Гізбалла.

Ж: Ти відданий Гізбалла чи Лівану? Чому ти приєднався саме до Гізбалла, а не до ліванської армії?

БГ: Тому що середовище, у якому я живу, дозволяє тільки такий вибір. Мій брат був у ліванській армії, і йому не сподобалось. Я вирішив, що виберу Гізбалла.

Ж: Тобто релігійна ідеологія важливіша за батьківщину? Відповідай чесно.

БГ: Так, на той час, коли ми долучились до Гізбалла, було саме так.

Ж: Тобто ти гадаєш, що ти належиш Гізбалла в першу чергу, а вже потім Лівану? Тобто тобі важливіше знамено Гізбалла ніж знамено землі, на якій ти народився — Лівану?

БГ: Так, але я приєднався до Гізбалла, тому що я вважаю своїм обов’язком охороняти свою землю, якою є Ліван. Усі мабуть думають, що ми віддані саме шиїзму, тобто Віялату аль-Факіх “державі просвітлених” (політико-правова доктрина шиїтів–двонадесятників). Але ми бились з Ізраїлем щоб прогнати його з цієї землі.

Ж: Але до вас у нас був національний спротив, і з інший конфесій, ми знаємо Суха Бшара, ми знаємо, що навіть ліві течії воювали з Ізраїлем. Звільнення півдня Лівану — це не тільки досягнення Гізбалла, хоча ніхто й не заперечує його вкладу в той період, і ми, як ліванці та араби, так і всі арабські країни повністю підтримували Гізбалла в їхній боротьбі з Ізраїлем, і навіть Жабхат Енусра і та була за вас в той період, коли ви бились з Ізраїлем. Ця тема не обговорюється, тут все ясно. Але я хочу збагнути природу твоєї відданості Гізбалла. Якщо, для прикладу, Гізбалла накаже тобі їхати воювати до Ємену чи Ірану, чи провести операцію на півдні Америки, то ти поїдеш?! Але ж ти перш за все ліванець! Чому ідеологія важливіша за батьківщину? Чому ми, як ліванці, маємо нести відповідальність за ваші ідеологічні поняття та сваритися з сирійцями?

БГ: Ця ідеологія, вона у нас в крові, нас так виховали з дитинства. У нас така атмосфера в нашому середовищі. Все наше суспільство так живе та міркує. Ми виховані в такій атмосфері. Всі один за одним повторюють, вчаться один у одного. Я хочу сказати підліткам, яким 16 років, – схаменіться, це не той шлях.

Ж: В боротьбі Гізбалла з Ізраїлем перемога була священною, і всі говорили, що сам Бог допомагав, і це звісно вас надихало. Але у 2011 році в Сирії почалася революція, на яку піднявся увесь народ проти диктатури, що тривала 50 років. Ми навіть на собі відчували вплив цієї диктатури. Що рухало Гізбалла, щоб їхати до Сирії та захищати диктатора від простого народу. Ми всі чекали, що звитяжна Гізбалла буде захисником народу, а не навпаки. Що може такого хлопця, як ти, змусити їхати кілька разів у Сирію, щоб вбивати сирійців на їхній же землі заради якогось там режиму?

БГ: Особисто я з 2007 до 2013 року працював в Гізбалла як адміністративний працівник. Я лагодив комп’ютери та виконував технічні роботи. Це те, що я робив у Гізбалла. Якщо чесно, в Лівані складно заробити, в Гізбалла є стабільна зарплата, медична страховка.

Ж: Страхування дітей, виплати за загиблих, так?

БГ: Допомога з влаштуванням у школу і под. З 2006 до 2013 я працював, ходив на роботу, як звичайний службовець, робота не складна. В 2013 році почались зміни. У нас власне фронту для війни не було. Є звісно ті, хто на варті на півдні Лівану на кордоні з Ізраїлем. Ті, хто перебуває на півдні, ті, хто лише там працюють. Їх ніколи в Сирію не відкликають. Я вже в 2013 році був зобов’язаний їхати до Сирії.

Ж: У тебе не було можливості відмовитись?

БГ: Саме тут диявол і спокушає. Я почав думати, що якщо відмовлюсь, то проти мене застосують якісь заходи. Мене можуть як мінімум звільнити.

Ж: І не буде більше стабільного доходу, і почнуться матеріальні проблеми, так?

БГ: По правді, це основна причина. Якщо я відмовлюсь, то що робити з моїм підписом під тим, що я зобов’язуюсь виконувати все, що від мене вимагатимуть?

Ж: Тобто повне підпорядкування.

БГ: В період з 2007 по 2013 рік, коли над відправляли на 15 днів на південь Лівану наприклад, там не було ніяких бойових дій, ми просто там перебували.

Ж: Вам сплачують за ці виїзди додатково?

БГ: Так, нам платять додатково 4 долари за кожну нічну службу поза Ліваном. Ми не постійно перебуваємо у Сирії. Ті, хто зголосились воювати саме у Сирії, тім платять багато більше.

Ж: Коли ти прибув у Ранкус, що там відбувалось?

БГ: Я прибув в район Кара, там робив те ж саме. Моя спеціальність — це встановлення систем телекомунікацій, це те, що я завжди роблю. Зазвичай в Гізбалла у кожного є своя спеціальність. Наша спеціальність — це технічні установки. І в Кара, і в Ранкусі я робив те саме.

Ж: Тобто зв’язківець, сигнальний корпус, так?

БГ: Саме так. Усюди одне й те ж. В Ідлібі те ж саме. І тут, в провінції Алеппо, я виконував ту ж саму роботу. Навіть коли ми потрапили у засідку, в пікапі у нас лежало все обладнання. Це те, чим ми завжди займаємось. Мій бойовий досвід дуже малий, я проходив підготовку в 2003 році, коли був в мобілізації.

Ж: Коли вас відсилають на встановлення сигнальних корпусів, з вами не шлють когось для супроводу та охорони? Невже ви самі їдете?

БГ: Коли нас відправили в район Ліїс, нам сказали, що повністю спокійно та безпечно. Що Ліїс вже підконтрольна силам режиму, можете туди їхати. Коли ми приїхали на пагорб Ліїс, то потрапили під мінометний обстріл. Ми не сподівались. Я зв’язався з тим, хто нас відправив і спитав його, що тут коїться? Ви ж нам сказали, що тут спокійно, але щойно ми прибули, нас почали обстрілювати. МИ були шоковані, що нас відправили в район, в якому точаться бої. Є багато помилок, і ці помилки завели нас у засідку. Ми загубили шлях назад, і це було помилкою. Чому вони не розмістили пост на цьому місці? Не перекрили небезпечну дорогу.

Ж: Це природно, ви на чужій землі, і звісно ж не знаєте місцевих мап та розташувань. Можливо ви можете перемогти на півдні Лівану, тому що це ваша земля, так само переможуть сирійці, бо це їхня земля. Скільки б не прибувало туди бойовиків, це їхня земля, і вони добре її знають, це їхня батьківщина. Так само, як ви з усією силою захищали свою землю, так само і сирійці будуть йти до кінця. Ви тут окупанти й агресори.

БГ: Так, звісно, ми окупанти. Я хочу розказати один жарт із вистави “Випиймо за батьківщину”. Коли пияк Гауар говорить за своїм загиблим батьком, він був тоді п’яним: “Батьку, ми завоювали Андалусію, ми були колоністами й окупантами”. І дійсно, ми нині тут окупанти, ми вдерлись на чужу землю, і кожен, хто нападає на чужу землю, його кінець відомий. Чи то Ізраїль, чи Гізбалла. Хто Гізбалла сьогодні? Гізбалла на тепер — окупанти. Скільки люду підтримало нас в липневій війні, але ніхто насправді не знав, що коїлось з нами. І тепер скільки б не переймались за сирійський народ, багато хто переймається за сирійців, але ніхто не знає, як це насправді. Скільки усього говорять про повітряні атаки і про російську інтервенцію.

Ж: Щойно, коли я тут була, я чула ці бомбування, і це просто щось нестерпне!

БГ: Ми тут вже 42 дні, і ми все це теж пережили з ними. Де ці мапи об’єктів, які треба бомбувати? Дані, які оприлюднюються — розбомбили ІДІЛ, Жабхат Енусра, і де це все?

Ж: Ви що, справді думали, що ви прибули сюди боротися з ІДІЛ?

БГ: Так, коли я був тут в південній провінції Алеппо, я навіть не знав з ким ми тут воюємо?

Ж: Чому ти не питав? Тобі не було цікаво, куди ти йдеш, і з ким ти збираєшся воювати, заради чого та що ти ту взагалі будеш робити? Заборонено питати?

БГ: Коли ти питатимеш? Це потік, і ти разом з цим потоком.

Ж: Повернімось до теми Ранкуса.

БГ: По-перше, я відношусь до регулярної армії з 2007 року. З 2007 по 2013. В 2013 році я вперше потрапив у Сирію. Тоді вони почали потребувати кадри і викликали нас, щоб ми їхали до Сирії. Це ті самі 15 днів на рік. В 2013 році я прибув в район Каламон. Пропрацював там 15 днів. В 2014 році теж в регіоні Каламон, в місцині Ранкус, теж 15 днів. Цього 2015 року вимагали в мене у місяць Рамадан їхати в Ідліб, теж на 15 днів. Так трапилось, що вони потребували технічних працівників. Я на той час вже закінчив свою службу. Але вони зобов’язали мене приїхати ще раз, в південну провінцію Алеппо, бо нікому більше було це робити, і я мусив їхати. І сталось те, що сталось. Чому ми тут? Нам казали, що більшість тих, хто воює в Сирії — це не сирійці.

Ж: Іммігранти?

БГ: Так. Начебто були злочинці, ув’язнені в арабських країнах. Їх усіх випустили з в’язниць та відправили у Сирію воювати. До них приєднались сирійці. Вони тепер хочуть захопити Сирію, а коли закінчать в Сирії, перекинуться в Ліван. Тому ми маємо вчинити запобіжні кроки до того, як вони дістануться Лівану. Нам сказали що це священна війна, і ми повинні зупинити їх до того, як вони насміляться наблизитись до кордону Лівану. Ми так і зрозуміли, що ми їдемо сюди захищати Ліван, і якщо бути зовсім відвертим, то особливо коли почались бої в Ксейр, там є шиїтські райони, нам казали, що шиїтів хочуть вбивати і знищувати їхні поселення. Ми маємо запобігти цим подіям та їхати в Сирію воювати. І наче спочатку був тільки Ксейр та Каламон, а тепер ця ідея поширилась щодо всієї Сирії. Алеппо, Ідліб та всі ці регіони. Коли ми потрапили у полон, ми побачили, що ті, хто нас полонив — сирійці. І навіть більше: вони місцеві мешканці, діти цієї землі, ви прийшли сюди і і хочете вигнати нас з наших земель. Я не знав, що це саме так. Я думав, що прийшов сюди звільнити сирійців від терористів. Ці люди перебувають у Сирії і пригнічують сирійців, окупували їхні землі, вони всі найманці з різних країн, і ми такі герої прибули рятувати сирійців від терористів. Насправді виявилось, що усі, з ким ми мали справу — діти цієї землі. Вони всі сирійці, і виявилось, що ми зовсім не знали справжньої дійсності через те, що нам так її зобразили. Ми хочемо сказати всім, хто нас зараз бачить, що ви маєте все з’ясовувати та знати правду. Всі нормальні люди розуміють, що коїться щось неправильне. Щось цілком незбагненне для розуму та логіки. ЗМІ передають цілковито брехливу картину дійсності.

Ж: Ти згадав вислів, на який я звернула увагу — священна війна. Ти дійсно вважаєш, що це священна війна, чи все ж розумієш, що є політичні гравці, які використовують таких хлопців, як ви, які вступили в лави бойовиків для війни, яка служить політичним вигодам, і ніяк не стосується ніякої святості. Що ти можеш сказати на це?

БГ: Я правда спочатку думав, що це священна війна, і я захищаю безпеку своєї країни. Ну припустимо, ми могли захищати безпосередньо свої кордони. Але тепер бої перекинулись в Ідліб, в Алеппо та у всі ці регіони, як це стосується захисту батьківщини? Тепер вже зрозуміло, що це все політика. І ця російська інтервенція, ще якихось інших країн, якісь іракці, іранці, чомусь всі хочуть тут воювати.

Ж: Там, де ви перебували, чи були найманці з інших країн, окрім армії режиму? Можете розказати про це?

БГ: Так. Коли ми перебували в південній провінції Алеппо, там були іранські війська в великій кількості. Також були іракці, іракська Гізбалла, іракський рух Нужаба, були афганці, фатіміди. Власне сирійської армії досить мало. Їх більше всього використовують для ЗМІ. Ну і звісно ліванська Гізбалла. Керування усіма боями належить іранцям.

Саме вони розподіляють, де які загони воюватимуть.

Ж: А що робить сирійська армія?

БГ: Сирійська армія — це інформаційна підтримка, ЗМІ, вони вказують, де треба воювати, кого бомбувати. Вони завжди спочатку відправляють російські ВПС, відтак ті дуже агресивно бомбують деякий час, поки не переконаються, що знищили все живе. Після цього туди йде піхота.

Ж: Росіяни чим займаються в Сирії?

БГ: Росіяни — це авіанальоти.

Ж: А на землі російські офіцери беруть участь?

БГ: Наш рівень дозволяє зустрічатись лише з тими, хто є такими ж як ми на полі бою. Навіть якщо і є якісь операції та домовленості між офіцерами, ми не можемо про це знати.

Ж: Хочу повернутись до теми засідки. Чого ви чекали в перші хвилини, коли вас взяли в полон, і що було насправді? Розкажіть детальніше.

БГ: Ми відразу встановили зв’язок з нашим керівництвом і сказали, що ми в засідці, але вони не змогли визначити, де саме ми перебуваємо. Ми тоді зрозуміли, що все, нас візьмуть у полон. Ми вийшли з машини, нас оточили. На той час ми вирішили, що це все, ми вважай мерці. Ми припускали, як нас переконали в Лівані, що нас зараз можуть спалити чи порізати на шматки, чи відрубати голови, ми готувались до найгіршого. Коли ми щойно вийшли з машини, нас звісно ж трохи побили.

Ж: Скажи нам чесно, яке було.

БГ: Так, нас покопали, і це природно, ми ж на війні. Звісно ж вони нас ненавиділи, як загарбників та окупантів, і чекати на іншу реакцію було б дурницею. Підійшов їхній головач і наказав припинити біти нас. Звісно ж вони насилу стримували себе, але наказ виконали. Нас відразу відвезли в інше місце. Коли нас привезли, ми думали — не все, тепер тут з нами по-звірячому розправляться. Хвилин через 10 прийшов хлопець зі шприцами і зробив нам усім уколи. Ми не розуміли, навіщо вони це роблять, і думали, що нас так хочуть убити. Виявилось, вони нам впорснули антибіотики, бо ми всі були поранені. Нам перев’язали наші рани. Відтак прийшов ще один командир і почав нас допитувати. Хто ви такі? Звідки ви? Що саме ви робите в Гізбалла? Відтак приїхала машина і відвезла на в лікарню, але перед цим хлопці, які там були, попередили нас — в лікарні не розтуляйте рота взагалі. Відповідайте лише лікареві, якщо спитає щось про поранення. Нічого іншого не кажіть. Менше розмовляйте, щоб ваш діалект вас не видав, ми вас туди відправимо, наче ви наші бійці. Якщо вибовкайте — лікар можу відмовитись вас лікувати.

Ж: Чому вони не хотіли, щоб хтось дізнався, хто ви є?

БГ: Тому що вони не зможуть змусити лікаря нас лікувати, якщо він не захоче принципово, коли дізнається, хто ми є. І нам сказали, що за нами слідкуватимуть в лікарні. Нас привезли в лікарню, відразу зробили рентген, зробили нам нескладні операції для видалення куль. Плюс у мене була зламана рука. Мені все зашили, вставили планку. Муса був поранений більше нас, кілька куль, але був при тямі, і його теж лікували. У Мухаммада було не багато ран. Махаммад каже, його не повезли в лікарню в перший день.

Ж: А куди ж тебе відвезли?

БГ: Я лишився в тому ж місці, куди нас привезли. До мене приставили хлопця, ми з ним просто спілкувались, балакали. Він не допитував, а спокійно питав, навіщо ви сюди приїхали, що вам тут треба? Ми захищаємо свою землю, а ви тут що робите? Він розклав мені постіль і дав ковдру. У мене було поранення в передпліччі, мені його перев’язали. Я лишався у них до ранку. Наступного дня мене відвезли в лікарню, я там зустрівся з усіма товаришами. Нас полонили в п’ятницю, в суботу нас допитували, в неділю нас відвезли у в’язницю. З тої неділі до сьогодні нас утримують в кімнаті, годують, два рази на тиждень нам приносять чай, фрукти.

Ж: Я казатиму прямо і як є. Ми багато разів бачили, як полонені, що перебувають в Жабхат Енусра, під час перебування в полоні кажуть все в позитивному світлі, але коли їх потім випускають, вони говорять повністю інше. Хочу спитати вас прямо. Ви зараз так розказуєте, бо боїтеся за своє життя в полоні? І чому ті, хто був у полоні, кажуть одне, а коли їх випускають — кажуть інше? В полоні бояться Жабхат Енусра чи на волі бояться Гізбалла? Де правда? Чому по-різному свідчите?

БГ: Нам якось показали відео, де солдат дякує Жабхат Енусра, йому кажуть, як же так, вони терористи, ти чого? А він відказує, навіть якщо так і було, то мені вони нічого поганого не зробили. Чому я буду зараз на них наговорювати, якщо я повернувся живим і неушкодженим. Є дезінформація з обох боків. Головним чином через релігійні розбіжності. Є шиїти, які сильно нашкодили образу шиїтів, і цей образ звісно бачать Жабхат Енусра та суніти в найгіршому вигляді, суніти повірили, що шиїти лиш того й хочуть, що вбивати сунітів, що вони ненавидять сподвижників пророка. Не всі шиїти такі.

Ж: Є історична темі, колись сталась несправедливість, і тепер її на повну силу використовують, як ідеологію.

БГ: Ні, ми не це мали на увазі. Є деякі шиїтські шейхи, які записують свої проповіді на диски, закликають до ненависті та прокляття сунітів і сподвижників пророка. Хоча більшість шиїтських вчень забороняють це, у шиїтів гріх проклинати сподвижників пророка та його дружин, але є якісь шейхи, які займаються тим, що псують весь образ шиїтів, штучно вирощують суперечності між сунітами і шиїтами. Те ж саме про сунітів, і Жабхат Енусра, нам навіюють, що вони ненавидять Імама Алі, і що вони ненавидять шиїтів, і вони схиблені на тому, щоб вбивати шиїтів.

Ж: Якби ці розмови були правдою, то шиїтські святині не збереглись би на сунітських землях 1400 років. Якщо ти прийшов сюди воювати, захищаючи свої святині, то ти ж бачиш, що вони на місці, і ніхто їх ніколи не займав! Церкви теж всі стоять на своїх місцях і не пошкоджені, усього цього не було б, якби всі ці розмови про сунітів були правдою.

БГ: Нам казали, що суніти не володарювали на цих землях.

Ж: Ким були Омейяди? Хіба вони не були в Алеппо? Хіба вони не володіли Дамаском? Де розташована мечеть Омейядів? Хіба не в центрі Дамаску? На якій віддалі від неї перебуває шиїтська святиня?

БГ: Ні, недалеко. Але тоді не було шиїтської святині.

Ж: А коли ж їх збудували?

БГ: Всі шиїтські святині не так давно були збудовані. Вони були збудовані не в Омейядську добу.

Ж: Поясни мені детальніше.

БГ: Найманці, які прибули воювати з повстанцями, писали, що Сеїда Зейнаб, ти підеш звідси разом з режимом. Це не самі сирійці так писали, а ті, хто прийшов в Сирію і вирішив її захопити. Так нас навчили. Ті найманці, яких випустили з саудівських в’язниць та інших арабських країн, це саме вони так написали, а не сирійці, тобто не ті суніти, які все життя прожили в Сирії.

Ж: Хочу спитати тебе прямо. Те, що коїться на сирійській землі, і ви як іноземні бойовики, ліванці, араби, прийшли, щоб воювати з народом на його ж землі, має якесь виправдання чи не має?

БГ: Я вважаю, що не має виправдання. Я вважаю, не має виправдання. Ні для нас, ні для якого-небудь іншого чужинця, який вторгається в Сирію. Хай сам сирійський народ вирішує і визначає свою долю.

Ж: Чи дорікаєш ти на своє командування, або може жалкуєш, що прийшов на цю землю?

БГ: Я жалкую лише з того моменту, коли ми воювали на своїх кордонах. Нам казали, що на нас хочуть напасти, і ми захищали свої кордони. Але коли ми стали воювати далеко від кордонів, в провінції Хомса, провінції Ідліба, провінції Талакії, провінції Алеппо, тут які у нас виправдання? Тут вже точиться регіональна війна, і навіть міжнародна, і стає видно, що не хочуть щоб хтось переміг. Великі держави не хочуть, щоб хтось переміг. Вони хочуть, щоб убивства продовжувались з обох боків, щоб постійно тривали бої. Таким чином цю землю перетворили на кін своїх конфліктів, щоб не воювати на власній території, вони використовують чужу землю для цього. Чи то Америка, чи Іран, чи Росія. Явно видно, що є негласна домовленість, всі свої суперечки вирішувати на нейтральній для них території.

Ж: 42 дні тому ти теж так вважав?

БГ: Ні. 42 дні тому всі наші політичні уявлення були пов’язані з релігійними факторами. Що суніти хочуть вбивати шиїтів, хочуть захопити землі, хочуть зруйнувати святині, політично я міркував так: вісь спротиву, Башар Аль Асад та режим були також частиною спротиву, підтримка Гізбалла в її боротьбі з Ізраїлем. І вони охороняли нас в тилу спротиву, і тепер ця війна, розв’язана Ізраїлем проти них, і ми маємо тепер допомогти, бо вони нам колись допомагали. Хлопці, які у в’язниці, найчастіше кажуть нам одну річ, яка дуже нас вражає, ви захищаєте режим Асадів, а вони були причиною усіх ваших негараздів.

Ж: Ми пам’ятаємо, що коїлось в 1985 та 1986-ому роках, особливо з Гізбалла, але я не хотіла б зараз цього торкатись.

БГ: Я теж не хочу говорити про це, нас тоді ще й не було. Але мабуть мало хто з ліванців не постраждав тоді від сирійців, і всі пам’ятають приниження на сирійських військових постах. Тепер все перевернулось. Всі інтерес змінились: політичні, економічні.

Ж: Ви жертви цих інтересів.

БГ: Ми жертви цих інтересів. Кожен, хто пішов за голосними лозунгами — є жертвою. Як і у нас в Лівані, кожна конфесія конфліктує з іншою, і лідери кожної конфесії закликають до різних лозунгів, як результат — море крови, а вони через рік-два знов сидять спілкуються за столом.

Ж: Хочу поставити останнє і головне запитання. Хто несе відповідальність за те, що ви нині у полоні в південній провінції Алеппо? Кого ви звинувачуєте у цьому?

БГ: В першу чергу, я, як доросла та притомна людина, несу за себе відповідальність сам.

Мені ніхто не приставив меча до горла і казав — бури участь. В другу чергу звісно ж винний той, хто привів нас сюди. Гізбалла привів нас сюди. По-перше, за військовими канонами вони  зобов’язані були гарантувати нам захист. І масштаби, і наслідки цієї війни для нас, яку ми початково неправильно зрозуміли, за це теж несе відповідальність Гізбалла. Ми мали бути більш свідомими. Усі хлопці, які нас дивляться, особливо ті, кому 16 і більше, яким хочеться погратись у війну, не з ідеологічних міркувань, а просто потримати зброю в руках, і ті, хто не можу знайти роботу в Лівані і бачать вихід в участі в війні в Сирії з Гізбалла, щоб отримувати гроші, ми мусимо бути свідомішими. Кожен, хто дивиться нас, подумайте над цими словами. Увімкніть розум та добре подумайте, не обманюйтесь гучними лозунгами. Ми за цей час, поки були в полоні, все усвідомили, ті, хто полонив нас, показали все з другого боку. Ми звертаємось до всіх своїх друзів, близьких, до усіх ліванців, схаменіться, будьте уважнішими, дивіться ширше, хто і чому вас хоче відправити воювати в Сирію, заради яких таких інтересів. Командування Гізбалла несе повну відповідальність за те, що ми не можемо бути зі своїми родинами, не можемо бачити рідних.

Ж: Дай Бог, після того, як вас відпустять, я ще раз хочу провести з вами інтерв’ю та послухати, що ви будете тоді говорити.

БГ: Я хочу передати послання. Перше послання моїм рідним, сподіваюсь ви його передасте.

Ж: Так, звісно.

БГ: По-перше, хочу заспокоїти своїх рідних. Все, що говорилось раніше, викиньте з голови. З нами поводяться по-мусульманськи, за усіма канонами моралі, нас ніхто не б’є і не катує. Ці люди справді віруючі і виконують аят з Корана “Вони дають їжу злидарям, сиротам та полоненим.” Завжди наводять нам приклад Мухаммада, як він поводився з полоненими, як він турбувався про них, навіть говорив, що їх треба брати до себе у оселю, і полоненого не можна біти, не можна принижувати. Ми маємо хороший стан здоров’я. Ми купаємось 2 рази на тиждень, в гарячій воді. Нам навмисно приносять гарячу воду. Не бійтесь і не переймайтесь про мене. Поранення у мене легке, моя рука рухається, щодва дні мені замінюють пов’язку, щодва дні лікар заходить до нас. Дай Бог ми вернемось додому до рідних. Це перше послання. Ви бачили, який у нас вигляд, ми навіть підстриглись.

Ж: Я бачу, у вас навіть нігті підстрижені.

БГ: Так, звісно, у нас нормальні гігієнічні умови. Буквально з другого дня полону, нас допитували, кілька годин, звісно їм потрібно було отримати від нас максимально інформації. Після допиту до сьогодні, Бог свідок, жодного разу нас ніхто пальцем не торкався і не образив нічим.

Друге послання. Ми віримо в те, що той, хто не дякував за сотворення, не дякував Творцеві. Це у нас в нашій вірі. Якщо ти не можеш дякувати тому, хто зробив добро, то ти і Богові не дякуєш також. Ми дякуємо усім тим, хто навколо нас тут. Тих, хто готує та приносить нам їжу. Ми вдячні усім, хто піклується про нас у в’язниці. З нами дуже добре поводяться. Ми вдячні їм за таке ставлення до нас, як до полонених. Дай Бог, якщо у нас теж є полонені, вони повинні з ними поводитись так само, як поводяться тут з нами.

Ж: Ти думаєш, що вони там само поводяться з полоненими?

БГ: Нам так говорили, що ми не знущаємось з полонених, навіть якось знімали сюжет про ізраїльського полоненого у Гізбалла, я не знаю, чи це лише перед ЗМІ так, а насправді інакше, але я сподіваюсь, що вони також по-людськи ставляться до полонених, як ту ставляться до нас, це все, що я хотів передати.

Ж: Добре, передам обов’язково.

БГ: Я теж хочу передати послання тим, хто несе відповідальність за полонених в Гізбалла. Як ви бачите з нашого стану, ми живі, здорові, цілі, ніяких каліцтв у нас нема, нас навіть лікували. Ми просимо, щоб вони так само поводились з полоненими. І хай розгорнуть Коран та почитають, і так само поводяться, як з нами тут. Бо у цьому істинна віра. Справжня віра, коли з полоненими поводяться за всіма канонами моралі та людинолюбства. Я сказав шейху, який приносить нам їжу, ти нас годуєш, але ти не повинен усміхатись нам в обличчя. Коли ти говориш до мене, ти завжди усміхаєшся до мене. Не так, щоб прийшов і кинув їжу, наче ось, їж, ні, підносить їжу з усією повагою. Він ставиться до мене з повагою, а я його в’язень, і я прийшов на його землю воювати з його народом. Я дуже сподіваюсь, що наші побратими з Гізбалла так само поводяться з полоненими, ким би ті не були, як з нами поводяться тут.

Ж: Чи варто попросити вибачення у сирійського народу за те, що сталось з ними за ці 5 років?

БГ: Увесь світ повинен просити вибачення у сирійців. Увесь світ. Бо мало хто, мабуть кілька африканських країн, хто не брав участі в знищенні сирійців. Всі країни світу забруднились кров’ю сирійців. Стоїчний героїчний народ. Ми після липневої війни виснажились повністю. Вони до сих пір тримаються, будинок розбомблять, він житиме в маленькій кімнатці. Уся інфраструктура зруйнована, нема ані електрики, ані води, та вони все одно живуть, одружуються! У них величезне прагнення до життя. Весь світ заборгував сирійському народові.

Дякую всім. Дякую і вам за це інтерв’ю та за те, що ви не злякались і приїхали до нас.

Ж: Я вдячна Жабхат Енусра за те, що дозволили провести інтерв’ю з вами.

БГ: Коли нам сказали, ми не повірили, що можливо. Ми бачили, як брали інтерв’ю у солдатів в Жруд Орсаль, але теж тоді не вірили, ми думали, що все, що вони кажуть, це під страхом та тиском. Виявилось, що все насправді так і є. Вони просто все роблять за вірою. Не вони за нами прийшли, ми самі прийшли напасти на них. Ми самі у них провалилися. Передайте вітання моїй мамі та моїй дружині, якщо побачите їх.

Ж: Звісно, обов’язково.

БГ: Спасибі.

Ж: І вам спасибі.

Катерина Яресько