- InformNapalm.org (Українська) - https://informnapalm.org/ua -

Проросійські організації та ключові особи, які вели підривну діяльність у Криму

Сьогодні, коли анексія Криму практично відбулася, прийнято дуже багато говорити про «зелених чоловічків» і політику ВПутіна. У даній риториці найчастіше губляться першопричини і ключові особи, а також організації, які роками виконували роль 5-ї колони Кремля в Криму. Проросійські організації, які активно діяли в АР Крим та місті Севастополі, були представлені політичними партіями, громадськими організаціями, їх коаліціями (тематичними обєднаннями), а також різними «культурнопросвітницькими» і «дослідними» установами.

Проросійські політичні партії, які активно готували грунт для анексії Криму:

Проросійські громадські організації, які активно діяли на території АР Крим та у м.Севастополі:

Окремо варто відзначити активні козачі організації (мова про них була також в статті: “Сепаратисти Криму” [1]

 

Коаліції проросійських організацій:

 

Всі ці організації в цілому виступали з проросійських позицій, проте належали до різних ідеологічних течій і складалися з різних політичних коаліцій. Частина зазначених проросійських організацій перебували в стані конфлікту і розколу з причини поділу фінансових потоків з РФ.

Загалом, можна виділити умовно три типи проросійських організацій:

 

Загальні для всіх організацій ідеї збереження російського етнополітичного характеру АР Крим та мСевастополь, посилення політичних, економічних та культурних звязків з РФ, протидія співробітництву України з НАТО та європейській інтеграції УкраїниЩо помірні“, що радикальніорганізації займали націоналістичні, імперські та пансловянські позиції. «Радикальні» відрізнялися більш агресивною антиукраїнською риторикою, а також повним або частковим запереченням основ конституційного ладу УкраїниТакож радикальніорганізації спочатку виступали з позицій сепаратизму АР Крим та Севастополя. Для лівих організації культивували ностальгію за часами СРСР, а також висували вимоги соціальної справедливості та впровадження соціалістичних відносин в економічній сфері.

Урядові російські структури, а також наближені до керівництва РФ, відкрито висловлювали свою підтримку переважно помірнимпроросійським організаціям, хоча з подачі директора Інституту країн СНД Костянтина Затуліна (особливо після призначення нового генерального консула РФ у Криму Вячеслава Світличного) обговорювалася необхідність консолідації всіх типів проросійських організацій з метою узгодженої діяльності по реалізації російських інтересів у Криму.

Напередодні окупації, у взаєминах проросійських організацій замість консолідації превалювали конфлікти та інтриги. Основні конфліктні лінії пролягали між помірнимиі радикальнимиорганізаціями, а також між різними угрупуваннями організацій лівого спрямування.

У таборі лівих організацій двома конфліктними полюсами були КПУ і ПСПУ. При цьому КПУ тяжіла до співпраці з помірнимиорганізаціями, а ПСПУ з радикальними“. КПУ в основному співпрацювала з партіями «Російський блок» і «Союз». До цієї коаліції також належали «Правозахисна групаРавелін », «Український вибір», «Суть часу», «Союз радянських офіцерів», Обєднання козаків Криму. Дані організації виступали під егідою КПУ у форматах Всекримського обєднання «9 травня», ініціативного комітету з організації проведення Всеукраїнського референдуму за вступ до Митного союзу.

Зі свого боку, ПСПУ, Комуністична марксистськоленінська партія України, «Координаційна рада російських організаций Тавріди і Севастополя», «Союз робітників Севастополя», «Діти війни Севастополя» займали особливу позицію і обєднувалися в Севастопольському «Фронті проти НАТО». Громадські організації «Російська громада Севастополя» (ТЄрмакова) і «Російськая громада Севастополя» (РТєлетнікова) перебували у складних відносинах між собою і з обома вищезгаданими напрямками. Так само різну позицію займали численні козачі організації.

Найбільш помірноючастиною проросійських організацій були ті, що входили до Севастопольської та Кримської КРОРС. (До речі, Всеукраїнську КРОРС очолював відомий Вадим Колесніченко). Структури КРОРС, як організації російської діаспори, отримували офіційну підтримку з боку МЗС РФ, тому до певного моменту прагнули уникати радикальних дій і заяв, що шкодять репутації РФ. З іншого боку, ті, що не потрапили туди, проросійські організації різко критикували структури КРОРС нібито за політичну пасивність і корупцію. Свідченням «зради російським інтересам» вважалося, наприклад, призначення на посаду заступника голови СМДА лідера Севастопольської КРОРС ДБєліка. Перед цим Бєлік публічно відмежувався від партії «Російський блок» (від якої висувався і пройшов на посаду депутата Севастопольської міської ради), а також погодився стати заступником голови СМДА регіоналаВолодимира Яцуби. Особливо жорстко піддавався критиці заступник голови політичної партії «Російська єдність», лідер «Російської громади Криму» і голова Кримської КРОРС СЦеков. У результаті конфлікту Цекова з головами територіальних осередків «Російської громади Криму», дана організація розкололася на дві окремі. Крім того, Цекова звинувачували в намірі ліквідувати партію «Російський блок» з метою прибрати конкурента для партії «Російська єдність» на території Севастополя.

Раніше між політичними партіями «Російський блок» і «Російська єдність» існувала негласна домовленість про розмежування територій діяльності: «Російський блок» діяв у межах Севастополя, а «Російська єдність» в АР Крим. Після виборів до Верховної Ради України 2012 року між цими партіями вибухнув конфлікт, що проявився у взаємних недружніх діях. Зокрема, член політради «Російського блока», голова ГО «Російський молодіжний рух» АТіцкій таємно від ГБасова ініціював процедуру юридичної ліквідації партії «Російський блок». Ця акція не увінчалася успіхом, однак завдала істотної шкоди репутації Басова і «Російському блоку». Пізніше Тицький сплив як голова севастопольського міського відділення «Російської єдності», який виступив конкурентом «Російського блоку» на території Севастополя. Зі свого боку активізувало діяльність кримське республіканське відділення «Російського блоку» (голова КБєлов), що виступило конкурентом «Російської єдності» на території АР Крим. Зокрема, фракція розколотої «Російської громади Криму» під керівництвом ОМельникова заявила про свою прихильність до Кримського республіканського відділення «Російського блоку» і виступила з критикою «Російської єдності», заступником голови якої був інший претендент на лідерство в «Російській громаді Криму» СЦеков.

З найбільш радикальних позицій виступали Народний фронт «СевастопольКримРосія» і «Кримська правозахисна організація «Віра». Ці та близькі до них організації проповідували відновлення сепаратистського державного утворення «Республіка Крим» (що існувало в 1992-1998 роках) і вимагали повернення до влади його колишнього президента Юрія Мєшкова.

Розпочате в кінці лютого 2014 рейдерське захоплення Криму Росією показало, що класифікація 5-ї колони на помірнуі радикальнучастини вельми умовна і застосовна лише для мирного часу. Адже головним квіслінгомавтономії виступив цілком собі помірнийАксьонов, а в Севастополі і зовсім непомітний раніше Олексій Чалий, який відзначився на терені «російського дєлалише фінансуванням проросійських гуманітарних проектів. Більше того, напередодні російської інтервенції і сепаратистського заколоту, головним запалювачем мас на боротьбу з бєндєровцамів Севастополі виступив призначений президентом губернатор Яцуба. Всі проросійські організації міста його ненавиділи і зневажали як уособлення київської владиі заборони обирати мера“. Після анексії ж Яцуба опинився в числі нагороджених затулінською медалькою За звільнення Криму і Севастополя“.

Як бачимо, список проросійських організацій, що вільно діяли в Криму перед вторгненням з боку Росії, досить великий. Ці організації протягом багатьох років вели підривну діяльність у Криму і проводили антиукраїнську пропаганду. Куди дивилися відділення Служби безпеки України, коли у них під носом крутилася така кількість «засланих козачків» та інформаційних диверсантів і провокаторів питання риторичне. Усі кримські структури СБУ з самого початку окупації Криму Росією швидко перекинулися на бік ворогів. Це означає, що операція по анексії Криму готувалася щонайменше 5-7 років: призначалися кадри, вербувалися потрібні ключові фігури і тд. Російські спецслужби пустили таке коріння у всіх українських структурах не тільки в Криму, але й на материку. Так що викорчовувати їх доведеться роками і для цього знадобляться справжні професіонали і патріоти, з глибоким розумінням першопричин і наслідкових звязків

(с) Burkonews

4 квітня 2014 року

Переклад на українську мову Vyacheslav Shamrai [2]