- InformNapalm.org (Українська) - https://informnapalm.org/ua -

Тартус як хаб російсько-сирійської дружби

В останні дні ми часто чуємо про “загострення російсько-сирійської дружби”, тому хочемо пояснити, про що йдеться. Російські військові все частіше “засвічуються” в Сирії. Не секрет, що російська зброя там була й раніше, але нині це набуває більшого масштабу.
Як відомо, у Середземному морі Росія має одну єдину базу – це 720-й пункт матеріально-техічного забезпечення (ПМТО) ВМФ Росії в сирійському порту Тартус [1], де з 1971 року розгорнуто пункт підтримки Середземноморської ескадри. Проте після розпаду СРСР росіяни поступово свою активність звели нанівець. В результаті на базі по штату служили, нібито, лише чотири особи та технічний персонал ремонтників.
Здавалося б, скільки таких напівзакинутих та закинутих баз по всій Росії! Але тут, під боком країни НАТО та й власний оплот в Середземному морі, тому базу не закривали і навіть планували розширити.
У кінці 2010 року на Тартус з інспекцією приїхав генерал-майор ГРУ Юрій Іванов, та додому він так і не повернувся – його тіло знайшли в морі біля турецького села [2]. Нещасний випадок чи… ?
А в березні 2011 року в Сирії почалася громадянська війна. Швидке просування ісламістів стало б загрозою для єдиної російської бази в Середземному морі. Тому в пресі з’являються чутки про допомогу Росії режиму Башара Асада. Заспокоїти суспільство послали кореспондентів “Комсомольської Правди” Стешина та Коца [3] – тих самих бравих російських журналістів, яких згодом ми побачимо в репортажах з Донбасу.
Скільки б не заперечувала російська влада свою участь в сирійському конфлікті, факт, що російські військові кораблі почали активно ходити в Тартус. І тут з’являється ВДК “Микола Фільченков” – великий десантний корабель, збудований у 1964-1975. По суті, старе корито, та числиться у ВМФ Росії і возить вантажі куди треба. Докладніше про стан ВДК в російському флоті – “За оцінками експертів, переважну більшість ВДК спишуть протягом десяти років” [4].
Звісно, росіяни могли возити все контрабандою на цивільних суднах, але рано чи пізно судна почали б тонути. Точнісінько як генерал Іванов. Тому вирішили возити на військових кораблях.
Ось “Микола Фільченков” везе щось в Сирію ще у 2012-2013 роках [5] … У пресі пошуміли та й забули, але, судячи з фотографій російських моряків, “Фільченков” постійно заходив у Тартус.
Тематичний допис РІА Новини за січень 2013 про ремонт ВДК “Микола Фільченков” та “Новоросійськ” після виконання завдань біля берегів Сирії [6]: “За його словами, за цей період “Микола Фільченков” пройшов понад 4000 морських миль, а ВДК “Новочеркаськ” тільки за останні півроку пройшов близько 8000 морських миль, десять разів йшов протокою Босфор і вісім разів протокою Дарданелли”.
Судячи з інформації та коментарів у групі соцмережі VKонтакті – “Я служив на ВДК “Микола Фільченков” з літа 2012 корабель почав активно ходити в Сирію (https://vk.com/club8656345 [7], архів https://archive.is/Ts5M6 [8]),  видно, що в цьому році ВДК ВМФ РФ активно ходив у Середземне море: “Великий десантний корабель Чорноморського флоту Росії “Микола Фільченков” вирушив на свою третю в цьому році бойову службу в Середземне море” [9] і тут же  фотографії [10] проходу Босфору з  технікою за серпень 2015 р.

5 [11]3 [12] 4 [13]

1 [14] 2 [15]

У VKонтакті є дві однакові фотографії цього корабля: одна за вересень 2015 з підписом “Знову в Сирію”, інша за грудень 2014 з підписом “хто пам’ятає наш похід з вдв-шниками?”.
Саме у 2013-2015 роках у VKонтакті з’явилася переважна більшість наявних там фотографій російських військових моряків у Тартусі – морських піхотинців із Севастополя та військовослужбовців із Майкопа.  Відпрацьовуються дії на випадок… [16]думаю, незабаром такий випадок може трапитися (схоже, фото того самого завантаження із сирійського походу за грудень 2013 року).
Найбільше фотографії викладають ті, хто служить на десантних кораблях “Микола Фільченков”, “Цезар Куніков”, “Новочеркаськ”, на великому протичовновому кораблі “Сєвєроморськ”, сторожовому кораблі “Ярослав Мудрий” та ін. Як бачимо, в Тартус заходять кораблі не тільки Чорноморського флоту, але й Балтійського та Північного флотів. Один з військовослужбовців виклав загальну мапу навчань за грудень 2014 року:

11218609_10207748668534231_3932527701744745061_n [17] 11889632_10207748669334251_7912685999256947406_n [18] 11990433_10207748669894265_2664868694843780527_n [19] 10628558_10207748564291625_3895116552884133267_n [20] 11222566_10207748649573757_3055689943630142570_n [21] 11903716_10207748655533906_544929668272493244_n [22] 11935076_10207748647373702_5748222767309840347_n [23] 11947443_10207748613932866_552273631359054629_n [24] 11960155_10207748648573732_8734898207204169386_n [25] 11986509_10207748599092495_3602245256962542489_n [26] 11988403_10207748657773962_760416321256679757_n [27] 11990408_10207748650253774_1279538589001618322_n [28]
Загалом, не в контексті сирійської війни, російську військову активність у Середземному морі легко зрозуміти. Та, по суті, Росія нині відкрито виступає на стороні Башара Асада в цій війні і постійні заходи російських десантних кораблів у Тартус точно не допоможуть зупинити кровопролиття в Сирії. Тим більше очевидною стає роль Росії в цій війні після того, як на стороні військ Асада фіксується російська техніка.
Отже, протягом останніх двох-трьох років Росія через свій форпост в Тартусі забезпечує режим Асада воєнною технікою та озброєнням. За таких умов на Ближньому Сході ще довго буде неспокій. Потоки біженців будуть непокоїти європейських бюрократів, а загальна нестабільність в нафтодобувному регіоні буде впливати на ціну нафти. Смерть Кощія в Тартусі?
У пресі давно ходять чутки, що російські воєнспеци допомагають утримувати порт Латакія, що північніше Тартуса. Проте справжня мета росіян – втримати Тартус за будь-яку ціну. Поступово повстанці підходять все ближче до Латакії, якщо вона впаде, наступною ціллю буде “російський” Тартус.  100 км на схід від Тартуса розташований Хомс, що межує з ісламістами. Тож за несприятливих обставин росіяни можуть швидко втратити Тартус.
Росія вирішила повною мірою втягнутися в конфлікт і відстояти свій єдиний форпост у Середземному морі. Мета зрозуміла, а ціну доведеться платити російській морській піхоті. Та їм не звикати гинути за імперські амбіції своїх вождів.
P. S. Чи могли собі уявити колишні українські військові, що перейшли на бік Росії в 2014 році, що вже через рік доведеться помирати під Тартусом і Хомсом за інтереси Путіна? А втім, жаліти зрадників нема чого…

Матеріал підготував  Антон Павлушко [29] спеціально для InformNapalm.org. [30]
(с) При передруку та використанні матеріалів сайту посилання на автора та оригінал статті обов’язкове

Переклад А. В. [31]