12 червня Міністерство оборони України презентувало перший етап найбільшої трансформації системи військової служби за всю історію незалежної України. Відповідні рішення були ухвалені Урядом та представлені Міністром оборони Михайлом Федоровим. Деталі реформи оприлюднені на спеціальному порталі Міністерства оборони та в офіційній заяві міністра.
На перший погляд йдеться про нові контракти, зарплати та механізми переведення між підрозділами. Проте якщо розглядати заявлені зміни комплексно, то можна говорити про початок переходу від моделі масової мобілізаційної армії воєнного часу до більш прогнозованої системи військової служби, яка спирається на технології, професіоналізацію та керованість людського ресурсу.
Нова оцінка ситуації на фронті
Особливу увагу привертає вступна частина заяви.
Федоров фактично вперше на рівні керівництва оборонного відомства озвучив оцінку, згідно з якою Україна поступово перехоплює ініціативу на полі бою, а вартість подальшого російського наступу постійно зростає. Окремо підкреслюється досягнення вогневого контролю над ключовими логістичними маршрутами російських військ на півдні завдяки масштабуванню ударних безпілотних систем середньої дальності.
Ця оцінка відповідає реальній ситуації, яку ми спостерігаємо в ході OSINT аналізу геопросторових даних за останні місяці. І тому стає зрозумілою логіка всієї подальшої реформи. Керівництво України виходить із припущення, що війна входить у фазу тривалого виснаження противника, де критично важливими стають не лише обсяги мобілізації, а й ефективність використання людського ресурсу.
Головна зміна — визначені строки служби
Фактично ядром реформи є не фінансові стимули, а поява зрозумілих строків проходження служби.
Запропоновано три основні типи контрактів:
- піхотно-штурмовий контракт;
- бойовий контракт для дефіцитних бойових спеціальностей;
- базовий контракт для інших напрямів служби.
Вперше військовослужбовець отримує можливість заздалегідь розуміти не лише умови служби та розмір виплат, але й орієнтовний термін перебування у війську та механізми подальшого відпочинку чи звільнення.
Саме відсутність прогнозованих строків служби багато військових та експертів протягом останніх років називали однією з головних демотивуючих проблем системи комплектування війська.
Піхота стає найціннішою військовою спеціальністю
Одним із найбільш помітних пунктів реформи стало радикальне збільшення виплат для піхоти.
Міністерство оборони заявляє про середній рівень грошового забезпечення близько 300 тисяч гривень на місяць для піхотинців, а максимальний рівень виплат може сягати 460 тисяч гривень.
Це означає фактичне визнання того, що саме піхота несе найбільші ризики та найбільше бойове навантаження. Відповідно українська держава намагається створити потужний фінансовий стимул для комплектування найбільш дефіцитних напрямків служби.
У світовій практиці подібний підхід використовується для спеціальностей із підвищеним рівнем ризику або критичним кадровим дефіцитом.
Відстрочка як механізм компенсації бойового навантаження
Окремої уваги заслуговує система накопичення права на відстрочку після проходження служби.
Фактично пропонується модель, у якій інтенсивність бойової роботи прямо впливає на тривалість гарантованого періоду відпочинку після завершення контракту.
Таким чином держава вперше на системному рівні визнає необхідність компенсації не лише фізичного, а й психологічного виснаження військовослужбовців, особливо тих, хто тривалий час перебуває на бойових позиціях.
Цифровізація управління людським ресурсом
Одним із найменш помітних для широкої аудиторії, але потенційно найважливіших пунктів стала система Mission Control.
Заявлено, що вона дозволить у режимі реального часу відстежувати навантаження на військових, перебування на позиціях та коректність бойових нарахувань.
Фактично йдеться про перенесення логіки сучасних цифрових систем управління з техніки та озброєння на управління людським ресурсом.
Якщо така система буде реалізована повною мірою, це може суттєво зменшити проблеми із нерівномірним розподілом навантаження між підрозділами, а також підвищити прозорість нарахування бойових виплат.
У ширшому контексті цей крок продовжує курс Міністерства оборони на цифрову трансформацію управлінських процесів у Силах оборони.
Більше свободи всередині системи
Важливою новацією є запровадження автоматичних переведень між підрозділами в межах одного корпусу через застосунок «Армія+».
Фактично Міноборони визнає, що частина кадрових втрат виникає не через небажання людей служити загалом, а через проблеми в окремих підрозділах або відсутність механізмів зміни місця служби.
Новий механізм має дозволити військовослужбовцям шукати більш ефективні умови служби без необхідності залишати армію.
Новий підхід до проблеми СЗЧ
Ще одним показовим сигналом стало оголошення про спрощений механізм повернення військовослужбовців із СЗЧ до найефективніших бойових підрозділів.
Цей підхід демонструє прагнення розглядати проблему не виключно через дисциплінарну призму, а як питання управління людським ресурсом та збереження бойового потенціалу армії.
Ставка на міжнародний ринок військових кадрів
Найбільш дискусійним пунктом стала заява про намір залучати іноземців до комплектування бойових підрозділів.
Озвучена мета — забезпечити до 30-50% посад штурмовиків та піхотинців за рахунок іноземних добровольців.
Наразі складно оцінити реалістичність таких показників, однак сама поява подібної цілі свідчить про те, що керівництво держави розглядає міжнародний рекрутинг як один із інструментів довгострокового забезпечення обороноздатності країни.
І тут було б непогано створити для іноземних військових та членів їхніх родин зрозумілі правила та незабюрократизовані норми для можливості отримання українського громадянства. Ширше цю проблеми ми розглядали в цій публікації.
Найбільш очікуване рішення для ветеранів війни
Без перебільшення, найбільше суспільне значення має пункт про початок поступового звільнення зі служби тих військовослужбовців, які найдовше перебувають у строю та мають найбільший бойовий досвід.
Протягом останніх років саме питання механізмів демобілізації залишалося одним із найгостріших у військовому середовищі.
Тепер вперше на офіційному рівні задекларовано початок роботи над вирішенням цієї проблеми.
Висновки
Заявлений пакет змін значно ширший за чергову реформу контрактної служби.
Фактично держава намагається відповісти на головний виклик четвертого року великої війни: як забезпечити стійкість Сил оборони без безперервного виснаження особового складу.
Запропонована модель базується на кількох принципах:
- більше технологій замість компенсації проблем виключно мобілізацією;
- більше прогнозованості для військовослужбовця;
- вища винагорода за найризикованішу службу;
- цифровий контроль та облік замість бюрократії;
- гнучкість кадрової політики;
- поступове вирішення питання демобілізації найбільш виснажених категорій військових.
При цьому сама команда Міністерства оборони прямо зазначає, що нинішні рішення є лише першим етапом. Наступний етап має стосуватися системи рекрутингу та мобілізації. Саме там визначатиметься, чи стане ця реформа частковим удосконаленням чинної моделі, чи повноцінним перезавантаженням усієї системи комплектування Сил оборони України.
Аналіз підготував Роман Бурко, засновник міжнародної волонтерської розвідувальної спільноти InformNapalm.
