Новий імідж армії. Поставити крапку в радянському минулому стане можливим вже у вівторок, 14 жовтня. Далі – нові назви частин, емблеми, уніформа. Все, що створює образ. Це важливо.
Капітан Врунгель говорив: «Як ви яхту назвете, так вона і попливе». Ми старанно обираємо ім’я для дитини, корабля, фірми, нового продукту на ринку. Ім’я – складник образу, а образ – це важливо. Ви ж не бажаєте бути безликим? Коли ми плануємо змінити життя, ми змінюємо образ. Інший стиль одягу чи зачіска можуть змінити нас до непізнаваності. Або навпаки, зміна внутрішнього світу, цінностей, пріоритетів неодмінно потягне за собою зміну образу. Я не говорю про вихід нового бренду на ринок. Хоча…
Який образ у в теперішньої української армії? Він змінився за останній рік? Погодьтеся, сильно. При цьому, сутність та наповнення змінені в рази, а зовнішній образ залишився старим. Військо так чи інакше перетворюється на Армію, саме так, з великої літери, а вся зовнішня атрибутика – атавізм радянського минулого. Сумні, обтяжені великою кількістю літер нашивки, абсолютно безглузді емблеми частин. А форма – подивишся на усіма облаяну «стєкляшку» – ну хоч якийсь зовнішній вигляд , переведеш погляд на офіцерів у «міському» – сум. Мовою маркетологів, в нас змінилась, виросла якість бренда, але залишилась незграбною його подача. Обкладинка продукту в біса неоковирна. Давно потрібен ребрендінг.
21-е століття надворі. 23 роки незалежній Україні, а в збройних силах і досі є… увага…
24-та окрема механізована Самаро-Ульяновська Бердичівська Залізна ордену Жовтневої Революції, тричі ордену Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригада імені князя Данила Галицького.
Що там казав Врунгель про те, «як назвете, так і попливе»?
Як в Збройних силах України підрозділ може називатись «самаро-ульяновським»? Це те саме, якби в армії Польщі назвати військову частину «мюнхенсько-гамбурзькою». А як в назві української частини може бути згадка про більшовицький переворот, котрий загубив Українську державу? А між тим, таких прикладів багато.
51 окрема механізована Перкопсько-Харківська Празько-Волинська ордену Леніна, двічі ордену Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригада. Це точно про Україну? І не треба згадувати «бойовий шлях». Все, що забажаємо зберегти з минулого, можемо відправити до музею, де йому й місце ( до речі, в німців саме так). До музею, але не в назву.
А якщо уважно придивитися до нашивок підрозділів, то в них можна знайти, наприклад, георгіївську стрічку. Ту саму – символ сепаратистів. Наші хлопці б’ються проти агресора, а в назвах їхніх частин населені пункти агресора, ордени агресора та його ідеологічні символи. Все це погано.
Давно маємо замислитись, як називати військові частини, щоб одразу було видно й на картинці, і в словах, що це нова армія, а головне – українська. Адже наші хлопці це вже довели ділом, а ми не відобразили це символікою. А символи – річ серйозна. Це ідеологія. Чому СРСР такий живучий в своїх міфах, символах та іншому? Тому що ідеологічна робота там була на високому рівні. А в нас в цей бік, на жаль, навіть і не дивляться.
А може слід хоч з чогось розпочати? 23 лютого, думаю, святкуватиме лише останній україноненависник. Але ж і 6 грудня не зрозуміло, що за дата. Може відважитись і, нарешті, зафіксувати день захисника України 14 жовтня – Покрова, як і має бути? Адже ніяка інша дата так не пов’язана з українським воїнством, як Покрова.
А флот? Після всього, що сталось, святкувати день флоту синхронно з росіянами? Це блюзнірство. Історики стверджують, що датою народження українського флоту може бути 29 квітня. В цей день Севастопольська фортеця та Чорноморський флот підняли українські прапори, а до командування став адмірал Саблін. Підкреслю – Севастопольська фортеця і Чорноморський флот.
В історії України є багато героїчних битв, славних імен та знакових географічних назв. Достатньо, щоб підібрати красиве і значуще ім’я для кожної військової частини. Це звучатиме, як музика. Наприклад, панцерна бригада імені князя Костянтина Острозького, добровольчий корпус Холодний Яр, гірсько-стрілецький батальйон Довбуш. Проаналізувати кращий світовий досвід, розробити кілька концепцій, обговорити, промалювати всю атрибутику. І нарешті армія перетвориться з пострадянської на українську. Це смішно, але, здається, генеральські «пасочки» в одязі залишились з часів совка. А погони? А ці дурнуваті кашкети? А звернення «товариш»? Виходить головнокомандувач перед строєм, а почесна варта йому «здравіяжелаємтаваищ». Це проблема армії, піклуватися про здоров’я командирського складу? А може все ж таки це робота медперсоналу?
Слава Україні! Героям Слава! Все – вітання готове.
Штатні тролі та зануди заведуть пісню: «Вам хіба нема чим займатись? Не маєте інших проблем?». Скажу одразу, робота істориків та геральдистів ніяк не вплине на швидкість комплектування фронту берцями й танками. Це те саме, що критикувати архітектора про те, що він думає про фасад під час будування першого поверху. До уваги тролів, фасад будівлі розробляють ще до того, як викопано котлован. Дизайн автомобіля народжується раніш, ніж його технічне начиння, оскільки дизайн, образ несе в собі ідею, дух, настрій. Отже, в той час, як одні люди займаються постачанням в армію, інші можуть створювати її новий імідж. Якісна форма, естетично правильні емблеми, грамотна візуалістика збройних сил, це просування армії, як одного з фундаментів держави.
Так сталося, що випадкова згадка цих думок в присутності одного з поважних армійських командирів, чиє ім’я зараз широко відоме, викликало бурхливу реакцію й гарячу підтримку: «Давно пора!» Це приємно. Тож може Президент зрушить це питання з мертвої точки, зробить 14-те число днем армії, а в інших питаннях дослухається до спеціалістів? Вони готові.
Автор: Віталий Гайдукевич на nvua.net
Переклад: Dina Wild