«Зброя перемоги» на Контрактовій площі

Серед інших медійних подій цього літа майже непоміченим залишилося відкриття в Києві вуличної виставки “Lend-lease – зброя перемоги. Що замовчувала радянська пропаганда”.

Захід за участі авторів та публічних осіб відбувся на Контрактовій площі столиці 22 червня, у 80 річницю початку німецько-радянської війни. Організатори запевнили, що виставка залишатиметься доступною для ознайомлення до осені.

На 20 банерах експозиції розповідається про те, як Західні союзники по Антигітлерівській коаліції, передусім Сполучені Штати, постачали все необхідне, аби Червона армія могла успішно боротися з нацистами. Автори експозиції зробили кілька важливих акцентів.

По-перше, Радянський Союз заледве чи заслуговував на моральну, матеріальну та військову підтримку Заходу після двох років тісної співпраці Сталіна з Гітлером. Вже під час війни, яка тривала, нагадаємо, з осені 1939-го, Британія намагалася виснажити німецького агресора морською економічною блокадою. Це спрацювало у минулій глобальній війні – Першій світовій. Але цього разу комуністи сильно виручили німців, постачаючи їм все необхідне для завоювання Європи. Почитайте самі про види і обсяги стратегічних постачань з Радянського Союзу до Третього Рейху.

По-друге, розгром Вермахтом Червоної армії у 1941-му був настільки масштабним і приголомшливим, що шансів чинити опір без негайної західної підтримки лишалося небагато. До війни Червона армія була добре озброєною, але при відступі втратила і покинула майже все: танки, літаки, склади. Евакуйовані в тил заводи не одразу змогли запрацювати на повну. В лютому 1942 року командувач Західним фронтом Георгій Жуков доповідав Сталіну, що лишилося усього 1–2 снаряди на гармату. Отже ленд-ліз рятував у найбільш критичний момент війни.

По-третє, західна допомога не була “бізнесом” чи “комерційним” партнерством, як зараз це представляє російська пропаганда. Союзники не заробляли, вони реально жертвували. Віддавали радянським воякам те, чого самим у той час бракувало. До СРСР було відправлено 25% від загального обсягу виробленої в США свинини. На американську армію залишалося лише 14%. Доставляли все це з величезним ризиком для власного життя. У виставці можна почитати, як Сталін торгувався, вимагаючи більше, ніж американці і британці були здатні йому дати. Також почитати про трагедію конвою PQ-17, який загинув у холодних водах Льодовитого океану, намагаючись доставити зброю червоному союзнику.

По-четверте, ленд-ліз закривав найбільш критичні прогалини радянського промислового виробництва. Багато із того, що доставляли американці, не вироблялося в СРСР зовсім. Йдеться не лише про позашляховики “Вілліс”, вантажівки “Студебекер” та легендарні “аерокобри”. Наприклад, лендлізівські медикаменти і засоби зв’язку забезпечували до 80% всіх радянських потреб. До вересня 1945 року в якості військової та матеріально-технічної допомоги за ленд-лізом Радянський Союз отримував мільйони тон харчових продуктів. Їх вистачило б на те, щоб годувати усю Червону армію протягом 4,5 років. У заявці на постачання в липні 1943 року харчові продукти витіснили метали та навіть окремі види озброєнь.

По-п’яте, що в Радянському Союзі, що тепер у Російській Федерації, повелися абсолютно невдячно. Масштаби західної допомоги приховувалися і применшувалися. Дійшло до анекдотичного протиставлення ленд-лізу – допомозі від Монголії. Мотивація Союзників знецінювалася, а їх жертви ігнорувалися. Більше того, Москва нахабно використовує так звану антифашистську риторику проти демократичних країн з ЄС та НАТО. Великим контрастом на цьому тлі є нова традиція відзначення перемоги над нацизмом, що утвердилася в Україні. Зі спокійним вшануванням всіх жертв війни, повагою до Союзників і їх внеску.

Насамкінець виставка розповідає, що дух і традиція ленд-лізу зберігаються і сьогодні. Цього разу йдеться про щиру допомогу Заходу Україні в її протистоянні російській агресії.

Кілька слів про авторів. Ініціатором, ідеологом і головним творцем була Валентина Охлопкова, Голова правління громадської організації “Корпус справедливості”. Збираючи матеріали, вона провела декілька тижнів у Центральному державному кінофотофоноархіві імені Г. С. Пшеничного, зав’язала спілкування із західними дослідниками, їздила у різні міста, аби зробити фотознімки артефактів. Вона ж продумала структуру виставки і підготувала чернетки текстів.

Змістовну і технічну допомогу надав Український інститут національної пам’яті. Його співробітник Максим Майоров завершив підготовку кількох вступних та прикінцевих банерів. Саму ж експозицію розмістили на виставкових конструкціях інституту. УІНП посприяв також із організацією публічної презентації.

Головним фахівцем з військово-історичних питань в авторському колективі був Ростислав Пилявець, доцент кафедри історії війн і воєнного мистецтва Національного університету оборони України. Завдяки йому інші автори могли бути спокійні за точність кількісних показників, технічну термінологію тощо.

Привабливе візуальне оформлення виставки – величезна заслуга дизайнера Патріка Кассанеллі з Харкова. Чимало праці він вклав, зокрема,  у створення профілів бронетехніки, автомобілів, літаків, кораблів, стрілецької зброї. Це суттєво додало мистецької вишуканості та оригінальності.

Більшість роботи над виставкою була здійснена на волонтерських та партнерських засадах. Та все ж матеріальних затрат потребував друк банерів та інші технічні завдання. По спонсорську підтримку Валентина Охлопкова звернулася до Йонаса Охмана з Литви, чия організація “Blue and Yellow” із 2014 року активно допомагає захисникам України на передовій. Якраз у той час на Донбасі було загострення, й усі ресурси “Blue and Yellow” йшли на підтримку українських розвідувальних та контрснайперських груп на передовій. Попри складну ситуацію волонтери з Литви прийняли рішення підтримати ініціативу. За їх кошти вдалося мінімально покрити витрати дизайнера, а київська друкарня “ALT” виготовила банери фактично за собівартістю.

Чому так важлива ця виставка?

Бо правда про ленд-ліз – це щеплення від радянської та російської антизахідної пропаганди, від вірусу побєдобєсія, який набрав форм пандемії у Росії та постійно загрожує перекинутись на здорові демократичні суспільства. Ленд-ліз – це історія про міжнародну співпрацю, про поєднання зусиль для досягнення спільної мети. Це урок великодушності та вдячності. Ми вдячні нашим західним союзникам і  віримо, що завдяки спільним зусиллям путінський рейх безславно програє війну, яку ж сам і розв’язав.

---

Огляд підготували волонтери міжнародної спільноти InformNapalm, в публікації використані світлини від Саня Джант.

---