Ось вже два тижні, як українські користувачі Інтернету відкрили для себе новий прикольний проект FaceApp. Десятки тисяч постів з прикольними фотографіями, купа фотожаб – що ще робити в спекотне літо посеред відпусток? Суворі українські айті-експерти та медіаграмотні журналісти почали писати про небезпеку використання дивного додатка, який отримує ваші данні в обмін на доволі простий механізм «старіння» обличчя на фотографії.
Виявилось, що цей додаток писала якась російська компанія. Про них навіть почала писати західна преса – туди ця «розвага» теж дійшла, ми цьому теж допомогли. Якщо в минулому році європейський користувач Інтернету радів прийняттю нових правил поводження з персональними данними, то вже через рік безголово віддавав свої данні заради можливості зробити черговий прикольний мем.
Але показово, що популярність проекту поступово розгорталась з Рунету на умовний Уанет, а потім вийшла і на світові ринки. Нажаль, українська частина Інтернет-аудиторії допомагає робити російські проекти популярними.
Якщо на початку україно-російської війни ще було популярно вишуковувати російські продукти на полицях українських магазинів та розганяти «зраду», то з роками з цим продовжують боротись хіба відчайдушні націоналісти. Так чи інакше, але «Московський сир» лишився на полицях українських магазинів (наче важко було просто змінити назву?), а російські товари все одно можна зустріти в українських магазинах.
Якщо повернутись до Інтернету, то для росіян українські користувачі завжди були логічним внутрішнім ринком для їх продуктів. До 140 млн бурятів та мешканців Пєнзи можна було сміливо додавати 40+ млн українського ринку – таким чином ринок розповсюдження будь-якого російського продукту зростав на 30-40% завдяки українцям, які залишаються в російському інформаційному полі. Набагато легше збудувати великий IT-проект, якщо знаєш, що твій внутрішній ринок гармонічно розповсюджується на Україну, Білорусь чи Вірменію. Всі ці «касперські & 1С» хитро посміхають з показової російськомовності частини українських громадян.
Російські виробники FaceApp тепер можуть записати собі до портфоліо модерновий проект, який, як-то кажуть, «взірвав інтернет». Десь, в аутсорсинговому офісному зашморку, сумує черговий український айтішнік, який так і не вийшов зі своїм продуктом на світові ринки.
Загалом, у кожного з нас є максимум 24 години на добу. Чим більше свого часу в ЗМІ чи роботі ми віддаємо російським проектам, тим менше часу залишається для якісних іноземних проектів чи власних розробок. Так, краще читати Süddeutsche Zeitung чи Die Welt в оригіналі, ніж слухати коментарі російських лібералів про європейську політику. Головний ворог «Сватів» – серіал «Чорнобиль», «Гра престолів» чи просто National Geographic. Головний ворог Варламова чи Артемія Лєбєдєва – якийсь популярний англомовний блогер, якого ви так і не прочитали.
Наші ЗМІ не цураються прислуховуватись до кожного коментаря про Україну в російських ЗМІ. Навіть новини про події закордоном українським новинарям часто легше спершу прочитати з якогось московського «еха», «мєдузи» чи «дождя». Ми практично нічого не знаємо і не читаємо про новини з Польщі, Словакіїї чи Македонії. Ви колись взагалі читали новину про Братиславу? Хто у них там мер? Чим живе опозиція? Щоб умовне сусіднє для нас Кошице чи Люблін потрапило в новини, туди повинен впасти метеорит. Або два. Проте, ви завжди зможете прочитати в українських ЗМІ про якесь ДТП під Саратовим, пожежу в Єкатерінбурзі чи утиски опозиції у Казані.
До цього додається купа російських селебрітіс та ньюсмейкерів, коментарі яких залюбки ставлять українські ЗМІ: «ксєнія собчак отмєтіла…», «малахов різко розкритикував…», «артемій троїцький пояснив…» та інше.
Українська влада спромоглась заборонити Яндекс, Однокласнікі та Вконтакті, але українські користувачі залюбки пересіли на новий інформаційний ресурс – «Телеграм», в якому журналісти підписуються на черговий анонімний канал для злиття інформації. Скандали, інтрігі, расслєдованія – аби тільки не злазили з російської інформаційної голки.
Facepalm-App
Замість повного ігнору російських продуктів, ми знову мовчки почали популяризувати черговий російський інформаційний проект. До речі, в розвиненому світі ніхто «Телеграм»-ом не користується, але його масово використовують на теренах СНД. Facepalm.
В Ютубі українці залюбки слухають «поміркованого» вДудя – ви ж точно дивились його останнє відео? А новий кліп матюкливого «Лєнінграда»? Або буремний російський реп та надія на молоде покоління росіян, що начебто почнуть якось інакше ставитись до українців після Путіна?
В цій ситуації особливо не дивує засилля російської мови в Україні. Іноді навіть викликає подив, звідки взагалі в Україні стільки українського, адже ми й досі знаходимось в російському інформаційному просторі. Не російськомовному просторі, а в російському. Давайте будемо казати відверто – всі російські нарративи доносяться до нас російською мовою.
В той же час ми нічого не знаємо про польську, словацьку чи румунську політику, хоча це наші сусіди. Проте ми точно прочитаємо про російську опозицію чи якісь призначення Путіна. В крайньому випадку ми запостимо щось прикольне від Варламова, заміряємо довжину Дудя та зістаримо обличчя Путіна у FaceApp.
Але потім не треба дивуватись, чому частина українців, навіть попре безвіз, ще й досі дивляться в бік Росії. А ще частина українців ще й досі не побачили російські танки на Донбасі – не хоче бачити, бо це заважає існуванню внутрішнього УРСР. Навіть на 5-й рік війни ми продовжуємо доводити навіть своїм громадянам про російське військове втручення на Донбасі, що вже казати про іноземців.
Частина українських громадян роками ретранслює россійські нарративи про Парубія-Порошенка, який здав Крим, про війну, на якій хтось заробляє, про поганих бояр (Путін) та гарних рядових росіян.
Насправді, в Україні окрім реального фронту, де стріляють, є ще й інформаційний фронт, на якому вже давно не стріляють. Там можна побачити купу російських продуктів та проектів – від коментарів з «Дождя» до інсайдів з «Телеграм»-а. Facepalm.
Антон Павлушко спеціально для InformNapalm та IN SIGHT
