Сьогодні нам вдалося поспілкуватися з одним із мешканців смт Ящикове (Перевальський район, Луганська область) Віктором Хворостенком, він розповів нам, з якою підступністю та свавіллям проросійських терористів довелося мати справу мешканцям селища. Примітно, що бойовики за безпосередньої підтримки голови селищної ради Юрія Гудіна влаштовували цинічні мінометні обстріли мирних районів, при цьому лицемірно перекладали вину за ці дії на українських військових.
Віктор розповів, що селищний голова Гудін особисто звонив йому сьогодні й погрожував розправою лише за те, що мирний житель після чергового мінометного обстрілу селища на прохання односельчан відключив вуличне освітлення, щоб убезпечитися від обстрілів вночі.
«Декілька днів тому, під час обстрілів селища Ящикове було пошкоджено магістральну газову трубу, і лише диво і відчайдушні, проте злагоджені дії дядька Сашка та мешканців селища врятували від трагедії. Дядько Сашко дрібними перебіжками, періодично присідаючи та закриваючи голову руками, намагався добігти і перекрити місце витоку газу локальною заслінкою, у той самий момент мене автомобілем відвезли односельчани до місця головної заслінки, що розташоване за 5 кілометрів», — розповів Віктор.
Також чоловік зауважив, що вчора вони спільними зусиллями з односельцями зварили хомут і залатали трубу, що дозволило знову пустити газ у будинки селища.
На запитання, чому ж селищного голову так обурюють дії мирних жителів, котрі намагаються убезпечити себе від обстрілів і самостійно налагоджують свій побут, Віктор розповів подробиці:
— Юрію Анатолійовичу Гудіну чомусь дуже не подобається, що селище перестали обстрілювати вночі через вимкнене світло на вулицях, при цьому він учора заявив, що нібито знає, хто нас обстріляв. От і закралася думка, а чи не був він сам навідником обстрілу? Коли я йому сказав, що є свідки того, що в нас стріляли терористи (дуже багато людей бачили, як приїхала «Газель» і притягла міномет і ще якийсь мікроавтобус, з якого вилізли бойовики, встановили міномет і просто обстріляли селище, а потім спокійно зібралися і поїхали), його дуже розлютили мої аргументи. Також він почав вимагати, щоб я знову увімкнув вуличне освітлення, мабуть для того, щоб терористам було видніше, куди стріляти», — зауважив наш співрозмовник.
— А про інцидент з газовою магістраллю можете розповісти детальніше, можливо у вас є фото вирв, що залишилися після обстрілів і сфотографоване місце, куди вже наклали хомут під час ремонту?
Віктор погодився, що фотофакти вкрай необхідні, і оперативно пішов робити фотосесію. Через півгодини він повернувся з фотографіями та додатковими коментарями від дядька Сашка, якого зустрів в районі інциденту:
— Міна вибухнула за сто метрів, і я почув гучний свист, я відразу зрозумів, що пробило газову трубу, і побіг перекривати, під час кожного вибуху присідав і закривав голову руками (він продемонстрував як, фото 1). Про те, що вб’є, не думав, боявся, що якщо не перекрити газ, то газ може вибухнути і можуть загинути люди, — розказав дядько Сашко.
Дяько Сашко показав, як ховався під обстрілами між перебіжками
Також на фото представлені результати обстрілу: посічений уламками стовп лінії електропередач, накладений хомут, завдяки якому мешканці змогли реанімувати газову магістраль, і вирва від міни.
Посічений осколками стовп лінії електромереж
Самотужки відремонтована мешканцями селища ділянка газової труби
Вирва після мінометного обстрілу бойовиками мирних районів
— Вікторе, а ви не боїтеся все це розповідати, не приховуючи свого прізвища та особових даних?
— Ні, мені вже неодноразово погрожували, декілька разів сепаратисти шукали мене, так що я у них у немилості, це факт. Та й уже немає сенсу критися, набридло на власній землі постійно боятися і ховатися. Я нікому не заподіяв зла. Так що якщо я раптом зникну, знайте, у цьому винний селищний голова, який прислужує терористам. І передайте нашим українським військовим, що ми їх дуже чекаємо і віримо, що вони нас звільнять і цей кошмар нарешті закінчиться. Не згадуйте лихим словом, Слава Україні!
Ця історія одного селища площею 7 км і з населенням понад дві тисячі мешканців є показовим зрізом ситуації на Донбасі. Проросійська химера і її приспішники, сп’янілі від тимчасової влади на українській землі, намагаються сіяти смерть і хаос, приносять горе і біль в будинки тисяч українців. Лицемірство бойовиків не має меж, вони називають себе «ополченцями» і «захисниками», а регулярні українські сили «карателями», «хунтою» і «фашистами», хоча насправді все навпаки. З кожним днем Донбас все більше прокидається від одурманюючої пропаганди Кремля. Коли все закінчиться, і останнього терориста буде знищено чи засуджено, то на всій українській землі знову запанують мир, спокій і порядок. Терпіння і сил мешканцям Донбасу. Російський тероризм — це хвороба, але швидка допомога поспішає, вона вже поруч.
Переклад Надії Діденко
English: The Story of One Village: Life in Yashchykove while under Terrorist Occupation