11 січня у Москві відбулась зустріч канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента РФ Владіміра Путіна. Останній, коментуючи українське питання зазначив: «Закон про особливий статус Донбасу повинен стати безстроковим та його необхідно закріпити в українській Конституції». Така візія президента країни-агресора зрозуміла. Вона послідовно вкладається в спроби Кремля зробити з Донбасу буферну зону та «ракову пухлину», яка б зруйнувала весь організм України, послабила волю держави і прагнення на шляху до ЄС та НАТО. В цьому контексті доречно розглянути які кроки вживає керівництво України, щоб нейтралізувати, чи навпаки – прискорити втілення планів Москви?

«Формула Штайнмаєра» і куди рухається керівництво України

Після зустрічі у Нормандському форматі було багато обговорень та питань: із чим повернувся в Україну Володимир Зеленський після зустрічі на яку він покладав великі сподівання? Його заяви про те, що «формула Штайнмайєра» не є чимось особливим, а є лише страшилкою» (відео прес-конференції з 06:39), свідчать про цілеспрямовану маніпуляцію і спробу приховати від українського суспільства масштаби ймовірної повзучої та тихої капітуляції перед Москвою.

Володимир Зеленський підкреслював, нібито закон про особливий статус Донбасу почне діяти лише та виключно за умови проведення в окремих районах Донецької і Луганської областей місцевих виборів згідно законодавства України та після публікації звіту ОБСЄ про відповідність цих виборів стандартам організації, саме це, на його думку, і передбачає «формула Штайнмайєра».

Але диявол криється у дрібницях, і нові заяви Владіміра Путіна з вимогами закріпити “особливий статус Донбасу” в Конституції України вказують, що Москва вже готує ґрунт для чергового етапу втілення своїх планів і спрацювання логічних пасток, в які потрапив президент України, коли анонсував пріоритет звітів ОБСЄ, а не пріоритет українських інтересів.

Принциповим для України з початком гібридної російської агресії на Донбасі залишалось питання контролю за кордоном та виведення російських військ та найманців з окупованої території. Але зараз Володимир Зеленський своїми заявами фактично взяв зобов’язання імплементувати закон про особливий статус Донбасу на постійній основі після публікації звіту ОБСЄ про відповідність виборів в ОРДЛО не стандартам України, а стандартам ОБСЄ.

Іншими словами, Зеленський декларує, що має намір затвердити результати та висновки непідзвітних Україні чиновників міжнародної організації і на їх основі закріпити дію Закону по Донбас на постійній основі. Це є небезпечним шляхом до капітуляції за умов постійної зміни якісного та кількісного складу спостережної місії ОБСЄ і збільшення в ній кількості росіян.

На початку січня 2020 волонтери міжнародної спільноти InformNapalm помітили, що серед спостерігачів ОБСЄ на Донбасі стало більше росіян. А в звітах СММ ОБСЄ були помічені маніпуляції, зручні для російської сторони. Чомусь (навіть після низки міжнародних судових процесів та резолюцій, в яких Росія була фактично зазначена як країна-агресор, а війна на Донбасі фігурує як міжнародний конфлікт, в якому РФ є стороною конфлікту) українська влада не ініціює питання про заборону спостерігачам із РФ бути присутніми в спостережній місії ОБСЄ по Донбасу. При тому, що у складі місії немає жодного із спостерігачів від України.

Спостережна місія ОБСЄ, як і будь-яка міжнародна структура у складі якої є представники країни агресора та представники лояльних до Росії країн, що визнають окупацію Криму чи послідовно підтримують російський порядок денний в Радбезі ООН, не може бути і не є гарантом дотримання справедливих умов деокупації  української території. Тому покладатися на її звіт у прийнятті рішення щодо імплементації на постійній основі законів про особливий статус Донбасу, закладаючи тим самим передумови руйнації української держави – це зрада національних інтересів на найвищому рівні. І якщо представники влади декларують готовність піти на такі кроки під гаслами «досягнення миру», то це потужний дзвінок, що капітуляція перед Москвою та «Формула Штайнмаєра» – це не якась страшилка про «червоні лінії влади», а цілком реальна та небезпечна ситуація на межі повзучої окупації та здачі держави в пазури ворога.

Тому вкрай важливо, щоб Закон про особливий статус Донбасу не був інтегрований у Конституцію України на постійній основі, через імплементацію в нього “Формули Штайнмайєра” попри забаганки Кремля і його посіпак, які можуть педалювати цей процес під різними приводами в Україні.

Олена Вольська