Чим ближче час “Х” по трибуналу проти кремлівських воєнних злочинців, тим більше фактів воєнних та економічних злочинів Путіна та його оточення з’являється в закордонній пресі. InformNapalm.org представляє матеріал французького видання Mediapart, яке регулярно публікує антикорупційні розслідування. Це видання започаткувало серію публікацій, присвячених російському президенту Володимиру Путіну. Журналісти Девід Крофорд та Маркус Бенсман (німецький партнер Mediapart — видання Correсt!v) провели власне розслідування, за яке взялося німецьке правосуддя міста Лейпциг. За даними розслідування, американська IT-компанія Hewlett-Packard (HP) підозрюється в даванні хабара 7,6 млн євро російським високопосадовцям з метою забезпечення собі домінування на російському ринку.
Цікаво, що за цим скандалом ховається ще один – значно більшим за масштабом. Володимир Путін особисто схвалив цю угоду. Хабар HP купив лояльність цілої “банди” прокурорів, і в такий спосіб допоміг отримати контроль над судовою системою Росії.
Факти
У листопаді 1999 року Володимир Путін запускає процедуру купівлі комп’ютерних систем для Генеральної прокуратури РФ. Американський виробник Hewlett-Packard виграє тендер, попри те, що його пропозиція не була найбільш вигідною. HP висловлює подяку у вигляді хабара розміром 7,6 млн євро.
Гроші опиняються в кишенях російських високопосадовців, серед яких прокурори й співробітники спецслужб. З того часу жоден прокурор РФ не почав жодного розслідування щодо Володимира Путіна – зазначають журналісти.
Підписання контракту не обійшлося без участі німецької сторони: транзакції HP були прикриті гарантіями Euler Hermes (французька компанія зі страхування експортних кредитів), що належить німецькій групі Allianz.
Історія ця почалася банально. У 2007 році в маленькому містечку Деліч (Саксонія, Німеччина) податкові служби розслідували діяльність перекупника комп’ютерів на ім’я Ральф К., члена партії «Християнсько-демократичний союз» і представника Північної Саксонії в регіональному парламенті.
Податківці натрапили на низку підозрілих транзакцій на загальну суму 21 млн євро, що не відповідало розмірам попередніх фінансових операцій, які проводила ця невеличка фірма.
Рахунки вивели на багатомільйонні контракти в Росії, хоч в компанії Ральфа К. не було ні співробітників, ні можливостей, щоб укласти угоду такого рівня.
До розслідування податківців підключилися генеральна прокуратура та слідчі з антикорупційних справ Німеччини. Поліція перевірила масу документів і виявила, що все більше й більше рахунків і пов’язаних елементів виводять історію на щоразу вищий рівень. За невеликий проміжок часу справа про ухиляння від сплати податків маленькою компанією в Делічі стала корупційною справою, – пояснює видання.
Походження грошей вдалося швидко з’ясувати: вони йшли від американської компанії Hewlett-Packard. Ральф К. у 2004 році створив “чорну касу” за домовленістю з HP. Німецький філіал Hewlett-Packard продав Ральфу К. комп’ютери та програмне забезпечення на суму приблизно 11 млн євро. Підприємець згодом перепродав їх НР за 21 млн євро, отримавши прибуток (після відрахувань) 9,3 млн євро. Ці “брудні” гроші Ральф К. потім розподіляв на рахунки в різних частинах світу.
Угода: мінімум 7,6 млн євро виплатили в підсумку.
Та сам Ральф К. був лише пішаком у великій грі, – пише видання. Він отримував замовлення не від НР, а від росіянина Сергія Б.
Ральф К. і Сергій Б. потоваришували в 90-ті, коли Сергій Б. стажувався в Саксонії. Потім друзі створили ідентичні компанії, що працювали разом майже на всій території колишнього СРСР.
Слідству вдалося виявити інших одержувачів “брудних” грошей – російських прокурорів та представників спецслужб РФ.
Сенатор Юрій Бірюков. Як перший заступник генпрокурора контролював з 2000 по 2006 рік всі резонансні кримінальні справи, у тому числі проти Михайла Ходорковського. Фото / “Ізвєстія”
Заступник генерального прокурора РФ Юрій Бірюков підписував папери, що стосувалися корупційної оборудки, за потреби вдавався до фальсифікацій. Журналіст нагадують, що Бірюков був важливою фігурою в піраміді влади Путіна. У 2003 році, коли почалося переслідування НК (нафтова компанія) “ЮКОС”, а керівника компанії відправили за ґрати, саме Юрій Бірюков виписував ордер на його арешт.
З 2004 року, вважають слідчі, хабарі, про які домовлявся Бірюков, йшли через підставні компанії до рук співробітників Генеральної прокуратури РФ та ФСБ.
Борис Єльцин та Володимир Путін. 7 травня 2000 року. AP / Олександр Земляниченко
Та це ще не все. 1999 рік — знаменний в історії сучасної Росії. Володимир Путін прийшов до влади. Президент Борис Єльцин тоді мав багато проблем. Тодішній генеральний прокурор Юрій Скуратов ініціював розслідування щодо Єльцина та його сім’ї. Активи, що належали «сім’ї», знайшли в Швейцарії, їх використали для купівлі дорогої нерухомості. Володимир Путін, який очолював тоді ФСБ, допомагав Борису Єльцину.
Юрій Скуратов. Фото / Forbes
Слідство Скуратов вів до 18 березня 1999 року. У той день російське телебачення показало в ефірі “чоловіка, схожого на прокурора” у ліжку з двома жінками. Якщо переглянути це відео сьогодні, – пише видання, – ми відразу ж запідозримо лихе: учасники сцени поводяться як актори порно-фільму, позують на камеру. Сам Скуратов заперечував, що чоловік на плівці – це він. Проте Володимир Путін в одному інтерв’ю стверджував: експерти встановили, що на відео саме Юрій Скуратов.
Журналісти Correсt!v намагалися отримати від російського президента Путіна коментар з приводу цієї давньої історії, але безрезультатно. Автори розслідування також повідомляють, що в часи своєї роботи в Дрездені співробітник радянського КДБ Путін намагався шантажувати одного професора порнографічними матеріалами, вимагаючи від нього результати наукових досліджень.
Зрештою зі Скуратовим було покінчено. На його місце прийшов Володимир Устинов зі своїм заступником Юрієм Бірюковим. Вони познайомилися на Північному Кавказі під час першої Чеченської війни. Слідство щодо Бориса Єльцина та “сім’ї” була припинене.
Дяки чекати не довелося, — пишуть журналісти. 9 серпня 1999 року Володимир Путін отримав пост прем’єр міністра. Його правління почалося з терору, — нагадують автори, розповідаючи про вибухи в будинках у Москві, Буйнакську та Волгодонську, тоді у вересні 1999 року загинуло біля 300 чоловік. У жовтні 1999 почалася друга Чеченська війна.
Вибух житлового будинку у Волгодонську, 16 вересня 1999 року.
Серед цих подій ще один епізод лишився непоміченим. 14 листопада 1999 року Володимир Путін урядовим указом дозволив Генеральній прокуратурі взяти 30 млн доларів кредиту в закордонному банку на купівлю нового комп’ютерного обладнання.
Рішення дуже дивне, адже в той час Росія перебувала на межі банкрутства після кризи рубля. Навіщо дозволяти таку позику Генеральній прокуратурі, якщо в країні закриваються лікарні? Чи не намагався Путін цією корупційною оборудкою з “відкатами” забезпечити собі лояльність нових керівників прокуратури? – ставлять питання автори матеріалу.
Під контракт у лютому 2001 року провели тендер. Компанія Hewlett-Packard взяла в ньому участь. Генпрокуратура запропонувала провести угоду через Німеччину, використовуючи філіал Hewlett-Packard ISE GmbH, розташований у Баварії.
З тої миті все відбувалося дуже швидко: у лютому 2003 року російська влада схвалює контракт; у листопаді німецький філіал HP просить кредит в Dresdner Bank; у березні 2004 року міністр економіки та праці Німеччини схвалює цю транзакцію. Потім німецький філіал НР отримує гарантію на постачання від компанії Euler Hermes.
На той час система передавання хабарів уже була створена – вони були надійно “заховані” в документах, які перевірило також міністерство економіки Німеччини та аудитори Euler Hermes. Та міністерство економіки Німеччини тоді шукало не так старанно, як пізніше податківці Саксонії. Таким чином контракт з хабарами отримав офіційне благословення від німецької влади. Ні міністерство економіки, ні представники компанії Euler Hermes не коментують цей контракт.
Від початку було зрозуміло, – пише видання, – що 7,6 млн євро (одна п’ята від суми угоди) — це “брудні” гроші. Саме цю суму пообіцяв як “відкат” чиновникам представник НР у Росії німець Хілмар Л.
Хілмар Л. познайомився з Володимиром Путіним ще в 1999 році. Екс-інформатор міністерства державної безпеки НДР (Stasi) знайомиться з екс-співробітником КДБ у Саксонії. У спецслужб РФ був доступ до маси документів Stasi, вони знали про подвійне життя Хілмара Л.
Можливо, тому НР погодився на такі транзакції?, — запитує Mediapart. «У нас немає відповіді, та як з’ясували німецькі слідчі, компанія НР виграла російський тендер з не найвигіднішою пропозицією, а в результаті отримала контракт на постачання нового комп’ютерного обладнання для Генеральної прокуратури РФ».
В цей момент у справі з’являється росіянин Сергій Б. та його німецький друг з партії «Християнсько-демократичний союз» Ральф К., продавець комп’ютерів. Хтось має створити “чорну касу” і забезпечити переведення брудних грошей корумпованим російським чиновникам.
У 2004 році вони наповнили цю касу і почали роздавати гроші. Близько 2,6 млн євро пішло в компанію Verzood Industrie Limited у Лондоні просто так — без надання жодних послуг. Ральф К. перевів 310 000 євро у Великобританію в компанію Bracefiled Builders Limited теж без надання послуг. Белізська компанія Marple Associated S.A. отримує 632 000 євро. Список досить довгий. Через ці компанії брудні гроші потрапляли до рук російських чиновників, – вважають журналісти.
Близько 550 000 євро було перераховано на рахунок, контрольований російськими спецслужбами в республіці Сербській, – повідомляє Mediapart. Рахунок належав такій собі групі Kotrax, переведення виконали без будь-якого контракту. Німецька влада вважає, що Kotrax — це структура, створена ФСБ.
Видання повідомляє, що Сергій Б. не лише займався переведенням брудних грошей на рахунки ФСБ, але й сам є агентом цієї спецслужби. Cергій Б. через складну схему (замовлення для музею Царицина спеціальних вітрин та скла на суму 945 371 євро та 106 850 євро) міг отримати біля мільйона євро — рештки з каси свого друга Ральфа К. Головний архітектор, що оформляв замовлення для музею, заявив, що замовлення оплатила міська влада. Тобто, як пише видання, чисті міські гроші керівництва Москви могли осісти в кишенях Сергія Б. Что стало з ними потім? Сергій Б. відмовився коментувати журналістам Correct!v історію з реставрацією музею Царицина. Музей та керівництво Москви від коментарів також відмовилися. Від коментарів відмовився й Ральф К., і Юрій Бірюков, який сьогодні обіймає посаду сенатора, і екс-генпрокурор Устинов, і екс-голова ФСБ Патрушев.
Компанії НР корупційний контракт допоміг встановити квазі монополію на російському ринку. У 2007 році обіг НР у Росії виріс з 700 млн до 2 млрд доларів, прибуток склав 42%.
Контракт НР помішав іншим компаніям-конкурентам нормально працювати на російському ринку, – вважає німецьке правосуддя. Наприклад, компаніям Siemens, IBM та Dell довго не вдавалося домовитися з російською владою. Німецькі прокурори вимагають арештувати прибутки Hewlette-Packard у Росії.
Представники НР також відмовилися коментувати оборудку журналістам Correct!v. До справи підключилося американське правосуддя, присудивши компанії НР штраф розміром 108 млн доларів (за порушення федерального закону про корупцію Foreign Corrupt Practices Act).
Американське правосуддя спирається на результати німецького слідства. Справу спочатку направили в місцевий суд Лейпцига в 2012 році. Сьогодні, через три роки, нам займається регіональна юстиція. Судді повинні вирішити, візьмуться вони за цю справу серйозно чи ні.
ще на тему:
Про таємниці російського президента
П’ятдесят відтінків сірого (під час суду в Лондоні)
Переклад на українську мову Valentyna Andrienko
