На фото: Загін диверсантів з Підмосков’я. Крим. Весна 2014 року
Часом «НГ» доп’яла список росіян, стиха, нишком пожалуваних заслугою, росіян, які більш за інших цей рік визначились у власне кримських подіях. Дехто з них, буцім тубільці, навіснів в шумких юрмищах, деякі доклали рук до захвату адміністративних будівель та українських військових частин. Інші ж – інформаційно підпирали із Москви.
Серед відзначених державою виявили знаних єдиноросів, байкерів, футбольних уболівальників, націоналістів та буйних пройд із карним минулим. Один з таких, вже тоді умовно засуджений, мало не вчора скоїв збройний наскок на православний храм, другий – фігурує у федеральному розшуку.
Нагородні накази друком в люди не виходили, проте «удостоєні» не приховують тих відзнак, і хоча заходи йшли не на виду, втаїти участь у них десятків посіпак було, відомо, марна річ.
Три потайні обряди
Церемоній з нагородами «за Крим» насправді було числом аж три: 25-го березня орденів та медальок насипали високим достойникам та вождям; 26-го числа – маятним членам «Єдиної Росії» та «Патріотів Росії», а вже 31-го березня в Культурному центрі збройних сил РФ «отоварювали» списки «Російської спілки ветеранів Афганістану» (РСВА).
Межи «VIP-кавалерів» гарцювали: Олег Морозов – керівник Управління президента Росії з внутрішньої політики, та дві штуки його заступників – Олексій Анісімов та Віктор Селівьорстов; головний радник Управління президента Росії з внутрішньої політики Дмитрій Кірюхін; заступник начальника Управління президента Росії у громадських проектах Володимир Попов; начальник департаменту державно-правового управління президента Дмитрій Волік; заступник Голови Держдуми, секретар генради «Єдиної Росії» Сергій Невєров; керівник організаційного управління апарату ЦВК «Єдиної Росії» Костянтин Мазуревський; керівник виконкому ЗГР «Народний фронт «За Росію»» Андрій Бочаров; заступник секретаря Громадської палати РФ Владислав Гриб.
Наступного дня по дармовиси до Кремля примчали: керівник виконкому «Патріотів Росії» Надія Корнєєва та голова Центральної контрольно-ревізійної комісії «Патріотів Росії» Євгеній Шевченко.
31 березня у Кремль доправили «списочників» РСВА. Трьом прип’яли медаль ордену «За заслуги перед Вітчизною» II ступеню: мешканцю Електросталі 24-річному боксерові Віктору Блінову, кікбоксеру з Ногінська Роману Єрьоміну (до Криму присунув у купі із тренером Максимом Пустовітом) та жителю Череповця, 35-річному боксерові Олександру Кірєєву.
Дев’ятьом дали грамоти «Подяка президента РФ», а 186 людей отримали «Почесні грамоти» із приписом «За активну участь у роботі по зміцненню дружби між народами». До того, всіх нагородили медаллю «За повернення Криму».
Серед «зміцнювачів» переважали мешканці Підмосков’я (42 людей) та москвичі (41), тоді йшли уродженці Липецької, Калузької, Нижегородської, Орловської, Тульської та Тверської областей, далі – Чечні.
У описі звитяжців на отримання президентської «Почесної грамоти» передує прізвище церемоніймейстера цього культового дійства, єдинороснутого депутата Держдуми та голови РСВА Франца Клинцевича; третім йде описом його син Андрій, керманич ювелірного товариства Shantal, а купно – й куратор воєнно-патріотичної програми «Молодої Гвардії «Єдиної Росії». Хват цей рясніє своїм густим пащекуванням на держканалах, удаючи із себе дойду в українських справах.
На фото: Франц Клинцевич, ведучий церемонії
Вуслід золотареві суне замісник керівника РСВА Володимир Костюченко.
Під №6 виступає Олег Пташкін, член генради ЄР та голова ЦК профспілки робітників ЗМІ «Труд та Творчість».
Потому – член Громадської палати РФ та голова комісії Центральної ради прибічників ЄР по роботі з профспілками Дмитрій Галочкін, який до купи головує у «Професійній спілці недержавної сфери безпеки» та членствує в керівниках «Офіцерів Росії». І ще один келійний відзначенець – член Спілки ветеранів УЗД ЗАТ м. Москви Михайло Соляр, прапорщик у відставці (в абшиті), учасник афганської війни.
Той самий трофей випав на долю столичного москаля Фелікса Черняховського (кличка «Чорний Крук») – власника пишного «Хаммера» та байкера з прокремлядського мотонаброду «Нічні вовки». За карною справою, 19 жовтня 2012 р. це авто засікли камери відеонагляду Зеленограду в мент нападу «Вовків» на кубло мотоциклістів «Трьох доріг».
Відомо, що та справа завершилась пальбою: убито севастопольського «вовка» Валерія Родителєва («Білий»), а ще одному – Олексію Ярошевичу – встрелено руку.
Нагородний опис виявив і приятеля Черняховського – мешканця підмосковного Красногорська Костянтина Караковського. Містом це тіло добре знане: байкер, єдинорос, братчик у «Бойовому братстві», депутат тамошньої ради та вожак бійцівської зграї – клубу бойових умінь «Нічні вовки».
2012 року Слідчий комітет учинив каратистові карну справу за нібито липовий диплом Башкирського державного педагогічного інституту.
На фото: Хостай Мубарак проводив “роз’яснювальну роботу” серед кримських татар
Межи хованих «туристів», що мотались до Криму, випадають зрідка й чужинці з-за кордону; до прикладу, білорус Володимир Короткевич, віком під 26. Світлини на його
е-сторінці кажуть, що хлоп брав живу участь у захопленні адмінбудівель та військових частин у Криму – на додачу до почесної грамоти від президента (див. ілюстрацію) йому перепала ще й медалька від Міноборони РФ. Як і – передше офіцерові афганських спецслужб – Хостаю Мубараку Шаху (уверху на фото), котрий нині засів у громадській палаті Калузької області.
Під край церемонії депутат Клинцевич мовив до зібрання: «Президент просив кожному з вас красно подякувати».
«Блюзнір» Подимкін, тікач Іванін та Хопер
Поміж нагороджених за «спецтурне» до Криму виявилися й особини із бурливою кримінальною біографією. Знайомлю: житель села Велике Гризлово (Серпуховський район) Денис Подимкін. Коли «ветерану» Подимкіну, віком 26, вручали грамоту в Кремлі, той вже мав за плечима умовну судимість за люту лупку чоловіка та йшов звинуваченим в карній справі збройного нападу на московський храм.
Лист подяки Короткевичу
Стало відомо, що 27 листопада 2011 р. у підмосковному Пущиному зграя схмілілих вилупків кривдила людей у крамничці. Коли місцевий Р. намірився вгамувати задирак, Подимкін із поплічниками так відкулачили бідаху, що той загримів до шпиталю. Пущинський же суд зглянувся на підсудних, цитую: «Підсудним призначено кару ув’язненням із застосуванням умовного засудження, бо суд уважає, що виправитись підсудні можуть і без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання. Судом призначено іспитовий термін, протягом якого засуджені поведінкою мусять довести своє виправлення»
На фото: Денис Подимкін за ґратами (зліва) і в Криму (справа)
Перевиховання наш «ветеран» розпочав прямо після суду: 15 жовтня 2013 р. Подимкін, уродженець Молдови Олександр Дикусар та узбек Тимур Ішмухамедов увірвались до храму Григорія Неокесарійського на вулиці Велика Полянка й приставили пістоля до голови студента Духовної семінарії Михайла Голубєва. Затим нападники зробили кілька світлин пам’яті на тлі вівтаря, віддухопелили жебрака при вході до храму та здиміли.
Казус мигцем влетів до ряду топ-новин, а голова Синодального відділу взаємин Церкви та громадськості протоієрей Всеволод Чаплін прорік: «Блюзнірську вихватку у храмі належить ретельно розслідувати та покарати (винних). А окрім, надто важливо визнати, а чи не стоять за цією ніби спонтанною подією намовники – радикальні псевдоісламістські організації, пов’язані з іншими державами». Нападників тоді скоро узяли й доправили до поліційного відділку, але прознати долю гучної справи не вдалося й досі. Зате «блюзник» Подимкін яро відзначився у Криму і зараз має в руках почесну грамоту від президента.
Андрій Івонін в розшуку. Поліція просила надрукувати його фото в газеті
На фото: Віктор Келлер
«Дякою президента РФ» за дії в Криму вдостоєно й директора Приокського заповідника 60-річного Андрія Івоніна. Дехто свідчить, колишній десантник Івонін керував групою захоплення будівлі міськради Сімферополя (до його загону входив той самий блюзник Подимкін). Однак є загадкою, як пан Івонін зміг без завад прослизнути в нагородження, адже директор заповідника значиться у федеральному розшуку «за розтрату в особливо великому розмірі з використанням свого службового положення, і за зловживання посадовими повноваженнями».
Ми зв’язались із зачинателем розшуку – відділком поліції Серпуховського району та повіли там за пригоди тікача. А черговий відказав, щоб ми розмістили на шпальтах нашої газети світлину перехованця Івоніна й телефони УМВС.
До речі, в рої Івоніна перебував і столичний москаль Роман Хопер, з 2004 року закаляний справою грабунку крамниці (карна справа №194054). Тепер власника почесної грамоти президента числять гендиректором 8 комерційних спілок з ознаками фірм-одноденок.
Нагородний список під №142 дає Віктора Келлера, представника РСВА на згаданому судовому процесі у збройному нападі «Нічних вовків» на базу мотоклуба «Три дороги». Достеменно невідомо, чим «кавалер» так вирізнився у Криму, проте його біографія дає нам один вабний факт: 11 липня 2004 р. Келлер разом із земляком з П’ятигорська Петром Юнгерсом та москалькою Іриною Бодровою скоїли наскок на квартиру топ-менеджера ВГТРК Тетяни П. та викрали «колекцію антикварних ювелірних виробів 18 століття історичної та культурної цінності» на суму 21 млн. рублів (карна справа №193856). Вироком Хамовничеського суду «скокаря» засуджено до 8 років колонії, однак через 4 роки звільнено по УДЗ, і тепер цей «вольняшка» очолює в РСВА відділ боротьби із корупцією та є лідером громадської організації «Народний екологічний контроль».
Свідчення нагороджених
Соцмережами дістались ми до кількох «туристів» із нагородного списку та попросили повісти подробиці перебування у Криму. Адресати здебільшого удавали, мовби перше чують про ті «виправи», або вдарялися у погрози. Якісь при цьому миттю повидаляли «ганебні» світлини із своїх сторінок. Все ж, один з орденоносців анонімно виклав таке.
Фото: Перед відправленням
«Зателефонував мені знайомець із нашої «качалки» та намовив проскочити на виправу до Криму помогти нашим російським браттям. Туди нас довезли військовим літаком Іл-76, на борту товклось близько 50 людей. Сіли на військовому аеродромі, й автобусами нас доправили до пансіонату. Ще одну групу присунули морем із Севастополя. Наш командувач назвався Миколою, казали, він з Ізмайлова. До задач загону входили штурм та блокування будівель в Сімферополі, помога нашим воякам та гасіння спротиву. Один боєць із Москви добре знав наших телевізійників. Ми весь час були у масках і каптурах, та знімали їх на мітингах. Багато хто опорядив собі бороди, аби не пізнали. До загону входили спортсмени з Подольська, Ногінська та «правильні пацани» з Орєхова-Зуєва. Озивались один до одного тільки на прізвиська. Був ще накачаний бойовий плавець із морських спецпризначенців та сила людей з війни в Чечні. Годували добре, і навіть змотались до Ялти в екскурсію. Слідом як Крим став наш, дехто охотниками ринули до Донецька, і про їхню долю не маю уяви. До Кремля не їздив, а «листа подяки» від Путіна й медальку мені довіз мій братчик».
Звісно, то не є уперше, як з відставників, ідеалістів-романтиків, пройдисвітів з насильницькими хибами, шукачів пригод, оплачуваних із казни, та патріотнутих громадян користають про державні вигоди, не оглядаючись на їхні взаємини із законом.
Коли держава потребує особливих послуг, вона радо плющить очі на колишнє своїх волонтерів, котрим під силу такі послуги утнути. Досить пригадати англійську корону, яка за потреби рекрутувала до лав ВМФ цілі піратські флотилії.
Тому – нового тут ніц.
Не збагну тільки, чого так щиро соромитись…
Сергій Канаєв
Джерело: “Нова Газета”
Переклад Геннадія Шевченка