22 лютого 2022 року завершилася “невидима” війна між Україною та Росією. Протягом 8 років вона була “невидимою”, тому що більшість політичних та економічних гравців у всьому світі обирали діяти так, ніби її не існує. Це не перша “невидима” війна і, на жаль, не остання. Люди зазвичай інстинктивно ігнорують те, що їм не подобається, або те, на що вони не знають, як реагувати.
Якщо припустити, що Кремль таки навчився рахувати гроші і зрозумів, як санкції руйнуватимуть їхню економіку, то зараз вони напевне вже планують, як мінімізувати вплив економічних санкцій, які вводять США та союзники. Сама по собі війна, яку розпочав Кремль, коштує великих грошей. Окуповані Росією території не дають економічного прибутку в порівнянні з тим, що коштує Росії їх утримувати. Нафти там немає, а прибуток від газу з шельфу Чорного моря, який Кремль крав в України всі ці роки, є практично непомітним у порівнянні з наявними російськими нафтогазовими ресурсами. Тому вони розуміють, що в них швидко закінчуються гроші, і їм потрібен спосіб мінімізувати ці втрати, аби протягнути до кінця війни.
І саме тут інформаційна війна відіграє вирішальну роль у планах Путіна. Треба завжди пам’ятати – Кремль сприймає своїх “придворних журналістів” як свою армію. Їх використовують як зброю війни. Російські журналісти, які висвітлювали окупацію Криму у про-кремлівському ключі, були нагороджені медалями нарівні із російськими військовими.
Це не новий інструмент для Росії і це не винахід Путіна – вони просто діють за підручниками часів СРСР, які вивчали у військових ВУЗах або школах КДБ. Інформаційна війна також була критичним інструментом для обох російських революцій (так, їх було більше ніж одна), агітатори (згодом ми назвемо їх “пропагандисти”, а нині покоління Z називає їх “інфлюенсери”) були ключовим елементом поширення влади більшовиків на всі регіони розваленої Російської імперії і Ленін постійно використовував інформаційні ресурси, щоб захистити свою владу від зазіхань внутрішніх суперників.
Ніні російська інформаційна війна має 2 фронти – внутрішній та зовнішній. Внутрішній фронт зосереджений на власному населенні та проросійському населенні сусідніх країн, які споживають російський інформаційний продукт (книги, журнали та газети, телепередачі, фільми тощо). Тут не використовуються складні методи впливу, а ефективність радше залежить від кількості інформації. Не має значення, наскільки примітивним або абсурдним є повідомлення, головне заповнити ними якомога більше інформаційного простору. Це все одно, що запхати брандспойт у рота жертві та відкрити кран на повну.
Зовнішній фронт спрямований на населення інших країн. Він набагато складніший, тому що брати кількістю тут не виходить. Дії цього фронту можуть бути спрямовані на певні виборчі групи, ділові сфери, політичні партії чи навіть окремих політиків. І його головна мета – розмити межу між правильним та неправильним, добром та злом, і в той же час відмити імідж Росії в очах іноземних цільових аудиторій. Адже одна справа – заробляти гроші, співпрацюючи з країною, яка є явним “злодієм”, а інша – коли це країна з такої собі “сірої зони”.
Сьогодні Росія показала себе явним агресором і злодієм, який намагається отримати те, що йому не належить. Німеччина була змушена призупинити свій улюблений газовий проект Північний потік-2, деякі компанії припинять пряму торгівлю з Росією, і ціна ведення бізнесу з Росією підніметься. Ніхто не хоче відкрито мати справу зі злодієм, щоб не втратити лице, а бізнес також не хоче втрачати гроші.
І ось тут на допомогу мають прийти російські інформаційні воїни. Деякі з них підуть в перших рядах і вже зараз почнуть публікувати “збалансовані” статті, намагаючись “пояснити” ситуацію з точки зору Росії, проштовхуючи меседжі кремлівської пропаганди, закладати фундамент для побудови майбутньої “сірої зони” (і ми вже сьогодні бачимо ці статті). Дехто з’явиться пізніше, намагаючись змалювати Україну поганою стороною, проштовхуючи меседжі на кшталт “правда десь посередині”, “це не так просто” тощо. Потім підуть статті, які віддалятимують Росію від цієї війни. Буде багато слів типу “повстанці” (аааа, яке ж це чудове слово — відразу згадуєш Люка Скайуокера, подивіться на будь-яку країну, і ви знайдете позитивні зв’язки з терміном “повстанець”.). Буде багато балачок про “російськомовне населення”, “проросійські території” тощо – будь-що, окрім “російських військових” чи “російських сил” (варто лише подивитися матеріали європейських інформаційних агенцій за останні 8 років). А потім у ділових ЗМІ ми побачимо статті про економічні втрати, які зазнають західні країни через торговельні обмеження, які нарешті дадуть політикам, що знаходяться на фінансуванні Путіна, зброю для зміни курсу економічних заходів.
Тобто раптом у новинах ми побачимо, як зло перестане бути злом, неправильне перестане бути неправильним, а окупація перетвориться на “миротворчу місію”. І знову буде нормально торгувати з кривавим диктатором, приховувати вкрадені гроші російських олігархів і продавати їм вілли та апартаменти з видом на море на узбережжях Флориди, Іспанії чи Італії. І все почнеться з простого “давайте подивимося на це з іншої точки зору” та “не все так однозначно”.
Ми це бачили на прикладах гарячих етапів війни у 2014-2016 років, коли кожна військова акція Росії супроводжувалася інформаційним фоном. Ми бачили це, коли російські військові збили літак MH17, і далі на кожному етапі розслідування по MH17. І ми побачимо це знову в найближчі тижні та місяці. Росія буде всіма силами намагатися за теревенити та втопити тему війни у двозначності.
Наш мозок споживає усю наявну інформацію, бо він так працює. Існує багато технік впливу, заснованих на знанні, як саме мозок отримує і та обробляє інформацію, і ці люди їх добре знають. З цим важко боротися, але можна. Найважливіше просто пам’ятати, що є добро і зло, є правильне і неправильне, і є злодії та їхні жертви. І вибір, кого саме підтримувати, має виходити із цих простих моральних орієнтирів. Це вибір визначатиме, хто ти є. Не варто вдавати, що перебуваєш посередині або над ситуацією, інакше будь-яка язиката людина з пристойним письменницьким талантом і брудними грошима за спиною контролюватиме твої рішення і, зрештою, твоє життя.
