Передмова

З об’єктивних причин нам довелося взяти оперативну паузу у розміщенні інформаційно-аналітичних матеріалів щодо «Антитерористичної операції на Донбасі». З 21-го серпня ми почали називати речі своїми іменами, а саме: ТЕРОРИСТИЧНА ВІЙНА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ.

Вважаємо, після тижня нашого мовчання запал тих, хто вважав наші зведення і прогнози доволі скептичними і малоймовірними, відчутно згас. Про можливість удару в бік Маріуполя, накопичення російськими бойовиками важкої техніки для прориву на основних напрямках, вказані в наших попередніх матеріалах, та про взяття в котли українських сил через зловмисне чи ненавмисне ігнорування необхідності підтягти прикриття (звісно, за умови, що така можливість була) — про все це ми неодноразово писали протягом минулого місяця. Потяг, як мовиться, вже пішов, і немає сенсу згадувати про минуле. Нагородженням непричетних і засудженням невинних нехай традиційно займаються відповідні авторитетні особи.

Також, щоб не було пересудів і ніхто нам не дорікав, що на карті військової ситуації ми позначаємо обидві сторони конфлікту, нібито заважаючи українським силам вести «приховану» боротьбу з ворогом, ми вирішили в якості експерименту наносити на карту червоним кольором лише положення противника, його ймовірні удари та маневри. Звісно, наочність у зв’язку з цим багато втратила, але чого лише не зробиш заради Батьківщини, аби це допомогло, бо тенденція все засекречувати і замовчувати дії некомпетентних осіб починає нагадувати совковий підхід: якщо напартачили, то все засекретити, а свідків прибрати. Але відсунемо в бік лірику, ми не будемо нікого критикувати, відчитувати і нарікати на дурість/зраду/тупість окремих відповідальних осіб, це, як виявилося, неефективно і, на жаль, не дає жодного позитивного результату. Також ми не виключаємо, що з нашого боку, можливо, видно не всі причинно-наслідкові зв’язки. Тому ми спробуємо оптимізувати нашу роботу, щоб вона не втратила стержень корисності і залишалася цікавою для читачів. Тримайте порох сухим. Слава Україні!

Хід військових дій

З моменту нашого останнього зведення відбулося багато розривів стереотипів: ті, хто стверджував, що Путін не буде відкрито вторгатися в Україну, буде й надалі спонсорувати терористів на Донбасі, а сили АТО будуть повільно витискати бойовиків і брати в кільце — знову ковтнув клубок фатальної помилки.  Як ми й намагалися попередити раніше, противник почав реалізувати плани повномасштабної операції на півдні Донецької і Луганської областей.  При цьому російські бойовики зуміли ввести значні сили через ПП “Маринівка” в Донецькій області і спустити їх вздовж кордону до населеного пункту Маркине, котрий знаходиться поблизу Новоазовська, а те, що відбулося далі, є результатом чіткого планування операції з боку ГРУ ГШ РФ.

Після декількох днів боїв населений пункт Новоазовськ українські сили залишили. Сили були відтягнуті в бік Маріуполя. Зараз Маріуполь готується до оборони. Волонтери після прослуховування ворожих каналів Zello повідомляють, що були помічені повідомлення про те, що в самому Маріуполі також присутні осередки російських ДРГ, які намагатимуться синхронно дестабілізувати внутрішню ситуацію в місті під час зовнішнього штурму його підступів основними силами ворога. Надходять повідомлення про обстріли траси  М14 і вихід російських військ до Ялти (на карті позначено як дії ДРГ).  Можливо, незабаром у цей район будуть підтягувати додаткові сили противника.

Такий прорив на південному напрямку дозволив росіянам остаточно відрізати Амвросіївське та Старобешівське угрупування сил АТО, як результат — 2 котли (на карті вони позначені умовно, щоб не видавати точного розташування). За останніми даними наші частини намагаються прорватися зі Старобешівського котла; стосовно Амвросіївського котла, то він знаходиться у глибокому тилу військ противника, сподіваємося, що ситуацію в цьому напрямку зможуть вирішити позитивно для хлопців, які там залишилися. Найближчим часом очікуються удари по Волновасі. До речі, нещодавнє повідомлення про перехоплення інформації  про плани нанесення ударів російського угрупування в районі Курахового, Фащівки, тощо виявилася далеко не дезінформацією, а вже можна вважати фактом, що відбувся.

Лутугинське угруповання сил без постачання не змогло виконати поставлені завдання і, ймовірно, відійде до основних сил. З приводу Луганського аеропорту, то  в другій половині дня наші сили були змушені відійти, добре, що відійшли без втрат, тепер варто подумати про знищення злітної смуги, інакше аеропорт може стати плацдармом для авіації противника, а цього допустити неможна — особливо якщо врахувати нещодавнє повідомлення про нанесення авіаудару російською авіацією в районі Щастя по позиціях АТО. Також, враховуючи, що в тому районі накопичено значне ударне угруповання військ противника, то втрата Щастя відкриє російським військам дорогу на Новоайдар і далі — на Старобільськ…

Над Дебальцевим також нависла реальна загроза, оскільки противник вибив сили АТО з південних районів, а також тому, що й досі тривають спроби захопити аеропорт Донецька. У випадку його захоплення можемо очікувати просування військ противника в напрямку селища Миронівського з боку Горлівки та з боку напрямку Первомайськ—Стаханов—Брянка. Це може призвести до чергового котла та швидкого захоплення Артемівська. Що ж до трикутника Лисичанськ—Рубіжне—Сєвєродонецьк, то тут російські бойовики не поспішатимуть…

Ситуація наочно демонструє, що ми практично повністю переходимо від елементів антитерористичної операції до відвертої позиційної війни. Це вимагає зміни керівництва операції, оскільки з АТО вона переходить повністю у воєнну площину; тобто і керувати фронтами повинні досвідчені військові спеціалісти.

Розумію, що новини не райдужні, звісно, є і випадки вияву героїзму, успішного знищення бойової техніки і зброї російського агресора, але ми беремо до уваги глобальні зміни, зміщення лінії фронту і здійснені, а також можливі, атаки противника. Охопити всі напрямки неможливо, але головне — не впадати в депресію, цього ми найменше чекаємо від наших друзів і читачів. Також важливо з повною впевненістю і вірою в спільну справу докладати всіх можливих зусиль задля спільної перемоги. І неважливо, яку роль у цій боротьбі ви відіграєте, кожен бере на себе той вантаж відповідальності, який спроможний нести. Головне — пам’ятати, що  будь-яка, на перший погляд, незначна робота, може стати отією краплиною, що сточить важкий камінь спільної біди, яка прийшла у дім до українців. Недарма ж існує теорія, що навіть помах крил метелика може викликати тайфун на іншому кінці світу…

Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0

Переклад Надії Діденко