Андрій Лучков спеціально для читачів сайту міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm.
Загострення у Карибському басейні
У Карибському басейні розгортається критичне загострення напруженості між США та режимом Ніколаса Мадуро. Повітряний простір і міжнародні води регіону перетворилися на реаліті-шоу з демонстрацією сили, де офіційно анонсована Вашингтоном кампанія проти наркотрафіку поступово веде до прямої військової конфронтації.
Американські військові чиновники зараз активно розробляють варіанти початку нанесення ударів безпілотними літаками по цілях наркоторговців (“drug targets”) на території Венесуели. Удари по внутрішніх цілях Венесуели можуть розпочатися вже за на цьому тижні, хоча остаточне рішення президентом ще не було затверджено.
Підготовка до цих ударів відбувається на тлі вже здійснених військових акцій. Протягом останніх тижнів американські військові завдали удару по щонайменше трьох човнах з Венесуели у Карибському морі, які, як стверджувалося, перевозили наркоторговців і наркотики. Хоча адміністрація не надала доказів щодо всіх човнів, представник Домініканської Республіки офіційно підтвердив, що після одного з трьох ударів наркотики були виявлені у водах Домініканської Республіки.
Адміністрація США стверджує, що ескалація військових дій є результатом того, що президент Ніколас Мадуро не робить достатньо для припинення потоку незаконних наркотиків зі своєї країни. Більш того Мадуро є безпосередньо залученим у наркотрафік.
Натомість, Каракас представляє протилежний наратив. Міністр закордонних справ Венесуели Іван Гіль Пінто на засіданні ООН звинуватив Сполучені Штати у націленості на Венесуелу з єдиною метою — викрадення її незліченних нафтових і газових багатств. Він назвав звинувачення США «брехнею», вигаданою для виправдання «жорстокої, надмірної та аморальної військової загрози» з метою сприяння зміні режиму Ніколаса Мадуро.
Санкції та дипломатичний тиск
Напруга між Вашингтоном і Каракасом неухильно зростала протягом двох років, демонструючи поступовий перехід від економічного тиску до прямої військової демонстрації сили.
Перші санкції проти Венесуели були введені у 2014 році, найбільш суворі санкції проти нафтового сектору, що впливають на поточну ситуацію, були вперше запроваджені у січні 2019 року та відновлені у квітні 2024 року.
- Жовтень 2023 року: США тимчасово послабили санкції, видавши генеральну ліцензію, що дозволяла операції з венесуельською нафтою. Цей крок, спрямований на заохочення демократичних процесів, дозволив американській компанії Chevron.
- Квітень 2024 року: Період розрядки закінчився. США відновили санкції, оскільки уряд Мадуро не виконав своїх зобов’язань щодо забезпечення вільних та чесних президентських виборів. Термін дії генеральної ліцензії сплив 18 квітня 2024 року і не був продовжений, що призвело до припинення прямих постачань венесуельської нафти до США.
- Березень 2025 року: Економічний тиск посилився, коли Білий дім запровадив 25% тариф на країни, що продовжували купувати венесуельську нафту, намагаючись повністю ізолювати режим.
- 27 липня 2025 року: Держсекретар Марко Рубіо різко розкритикував Мадуро, назвавши його лідером угруповання Cartel de los Soles.
- 8 серпня 2025 року: Президент Трамп і генпрокурор Пем Бонді оголосили про винагороду в розмірі 50 мільйонів доларів за інформацію, що призведе до арешту Ніколаса Мадуро.
- 8 серпня 2025 року: Того ж дня Мадуро оголосив про плани мобілізації 4,5 млн цивільних, назвавши дії США «дивними погрозами».
- 19 серпня 2025 року: США перекинули понад 4 тисячі морських піхотинців та моряків у води Карибського басейну.
- 5 вересня 2025 року: Венесуела направила два споряджені винищувачі F-16, які пролетіли над есмінцем ВМС США «Джейсон Данхем» у південній частині Карибського моря.
- 29 вересня 2025 року: Мадуро підписав указ про додаткові повноваження на випадок іноземного вторгнення.
- 30 вересня анонсована зустріч, за присутністю президента Дональда Трампа, яка скликана Пітом Хегсетом у Квантіко на базі морпіхів. Були викликані практично всі вищі чини – близько 800 генералів та адміралів (рангом одна зірка та вище), а також їхні старші радники, зі всього світу.
Зустріч у Квантіко та військова координація
Згідно з офіційними даними та коментарями пресі Хегсет планує виступити з короткою промовою, зосередженою на військових стандартах та «етиці воїна» (“warrior ethos”). Президент Трамп, зі свого боку, заявляв, що мета зустрічі — «підбадьорити війська» (“rally the troops”) та обговорити «наші військові успіхи». Також у якості інформаційного шуму згадувалось про можливі скорочення військового керівного апарату до 20%, анонсовані Хегсетом навесні 2025 року.
Але я сприймаю це як інформаційний шум та певну «димову завісу» та розглядаю зустріч у контексті розгортання подій з Венесуелою. Також враховую певні повідомлення про те, що військові чиновники США розробляють варіанти нанесення ударів безпілотниками по «drug targets» на території Венесуели, які можуть розпочатися найближчими днями. Це підтверджує, що в американському військовому керівництві обговорюються операції, які вимагають залучення командувачів з різних видів військ. Зустріч у Квантіко ймовірно є інструментом для інформаційного забезпечення абсолютної одностайності та рішучості вищого військового командування перед майбутньою ескалацією в форматі реаліті-шоу.
Оскільки військова кампанія проти Венесуели включає операції в Карибському басейні (куди вже перекинуті 4 тисяч морпіхів), удари по морських цілях та розробку планів ударів безпілотниками по внутрішніх цілях – потрібна повна синхронізація зусиль між різними командуваннями (наприклад SOUTHCOM, TRANSCOM, а також вищими чинами ВМС та Корпусу морської піхоти). Скликання всіх генералів та адміралів підкреслює, що адміністрація Трампа, ймовірно, вимагає фінальну фазу кампанії проти наркокартелів, щоб легітимізувати військові дії як операцію проти транснаціональної організованої злочинності, що безпосередньо загрожує національній безпеці Сполучених Штатів.
Наркокартелі та «Хезболла»
Виживання режиму Мадуро в умовах економічної ізоляції забезпечується його глибокою інтеграцією у транснаціональні злочинні мережі, які фінансуються високоорганізованими терористичними угрупованнями. Ядром цієї системи є Cartel de los Soles (Картель Сонць) — мережа венесуельських військових еліт, яких звинувачують у перевезенні кокаїну, використовуючи для цього державну військову інфраструктуру. Цей картель тісно співпрацює зі злочинним угрупованням Tren de Aragua. Ключовим елементом, що забезпечує глобальну стійкість цієї мережі, є «Хезболла». Згідно з оцінками американських чиновників та експертів, «Хезболла» стала «головним джерелом фінансування та відмивання грошей» для наркотерористичних угруповань. «Хезболла» не бере безпосередньої участі у торгівлі наркотиками («не бруднить собі руки»). Натомість, вони відіграють критичну роль у фінансовій архітектурі: вони «відмивають гроші та надають мережі, щоб допомогти картелям пересилати гроші через Близький Схід». За ці послуги «Хезболла» нібито отримує частку від торгівлі, яка потім фінансує їхні власні операції на Близькому Сході. Ця фінансова мережа підтримується завдяки ліванській діаспорі в Латинській Америці. «Хезболла» використовує родинні зв’язки, мову та громадські інституції, зокрема призначає імамів та фінансує релігійні центри. Завдяки цим мережам, «Хезболла» взаємодіє з місцевими картелями та направляє прибутки назад до Лівану за допомогою складних схем.
Роль «Хезболли» робить Венесуелу критично важливим геополітичним плацдармом для Ірану. Зв’язок ґрунтується на спільній ворожості до Сполучених Штатів. Партнерство дозволяє «Хезболлі» вільно діяти у Венесуелі, а Ірану — працювати на Заході, при цьому режим Мадуро отримує значну фінансову винагороду. Експерти наголошують, що в разі падіння Мадуро, Іран втратить «найважливіший плацдарм своєї діяльності в Латинській Америці».
Ніколас Мадуро утримує владу не лише завдяки іранському фінансуванню через наркомережі, але й завдяки його ключовим геополітичним союзникам таким як РФ та Китай.
Роль Росії
Росія є одним із головних союзників Венесуели, забезпечуючи режиму підтримку.
Москва регулярно блокувала резолюції ООН, спрямовані проти режиму Мадуро. Росія постачала критично важливе озброєння, включаючи системи ППО, винищувачі Су та вертольоти. Крім того, російські військові радники та технічні спеціалісти присутні у венесуельській армії, а країни проводять спільні навчання у Карибському басейні.
РФ надавала Каракасу кредити та фінансову допомогу в обмін на нафтові контракти. Російські компанії (такі як «Роснефть») брали участь у нафтових проєктах. Американські чиновники підозрюють Росію у залученість до наркосхем Венесуели. У низці аналітичних звітів згадується, що венесуельський кокаїн транспортується, зокрема, через чорноморський регіон, де простежуються «російські сліди» у логістичних ланцюгах. Деякі експерти припускають, що російські «сіроекономічні» схеми, які діють під прикриттям енергетичних і торгових угод, можуть бути задіяні у відмиванні коштів від наркотрафіку.
Підтримка Венесуели дозволяє Росії зміцнювати свої позиції в Латинській Америці, використовуючи її як плацдарм для протидії впливу США.
Позиція Китаю
Уряд Китаю також підтримує Венесуелу, виступаючи «проти мілітаризації США в регіоні». 26 вересня 2025 уряд Китаю заявив, що підтримує Венесуелу в умовах мілітаризації США в Карибському регіоні, попередивши, що втручання загрожує миру та безпеці міжнародного судноплавства. Речник китайського міністерства закордонних справ Гуо Цзякунь заявив, що загроза застосування сили ставить під загрозу стабільність у Латинській Америці та Карибському басейні. Гуо підкреслив, що односторонні примусові заходи Вашингтона проти іноземних суден порушують міжнародне право та основні права людини, включаючи право на життя.
Енергетичний вимір
Венесуела володіє найбільшими підтвердженими запасами нафти у світі, що часто використовується Каракасом як аргумент про намір США «викрасти» її багатства. Однак, енергосектор США показує, що Вашингтон діє з геополітичної стратегії, а не з економічної необхідності.
На відміну від 1970-х років, припинення постачання нафти з Венесуели не становить суттєвої загрози для американської економіки, оскільки США досягли значної енергетичної незалежності.
Завдяки сланцевій революції, США перетворилися на найбільшого у світі виробника нафти, видобуваючи понад 13 мільйонів барелів на добу у 2024-2025 роках, що покриває більшу частину внутрішніх потреб.
Канада забезпечує понад 60% усього американського нафтового імпорту, будучи надійним та стабільним партнером. Припинення постачання з будь-якої іншої країни може бути компенсоване за рахунок інших джерел.
США мають найбільший у світі урядовий запас — понад 400 мільйонів барелів на кінець 2025 року. Цей резерв є потужною «подушкою безпеки», здатною пом’якшувати наслідки раптових перебоїв у постачанні та стабілізувати ринок, запобігаючи дефіциту.
Таким чином, політика США мотивована геополітичними та безпековими міркуваннями: не дозволити нафті фінансувати вісь Мадуро-Іран-Росія. Ця стратегія підтверджується також посередництвом США у відновленні експорту курдської нафти через Туреччину, що є частиною широкої глобальної стратегії зменшення залежності від енергоресурсів, що контролюються геополітичними конкурентами.
Під час зустрічі у Вашингтоні Трамп закликав Туреччину скоротити закупівлі російської нафти. Як альтернативу, США просували відновлення експорту курдської нафти через Туреччину. 27 вересня 2025 – Ірак, Курдистанський регіон і Туреччина домовилися відновити експорт (180-190 тис. барелів/добу через порт Джейхан).
США виступили посередником у цих переговорах, розглядаючи курдську нафту як частину стратегії диверсифікації світових потоків і зменшення залежності від Росії, Ірану та Венесуели.
Висновок
Економічні санкції та тарифи успішно відрізали Венесуелу від легального західного ринку нафти , але не досягли основної мети — швидкої зміни режиму.
Стійкість Мадуро пояснюється тим, що режим успішно компенсує втрати від легального експорту за рахунок прибутків, відмитих через Cartel de los Soles та фінансову мережу «Хезболли». Чим жорсткішими є економічні санкції, тим глибшою стає інтеграція режиму в кримінальні структури, які фінансують геополітичних конкурентів США.
У разі прийняття рішення наносити удари по Венесуелі та змінити режим Мадуро – успіх політики США вимірюватиметься здатністю не лише усунути Ніколаса Мадуро, але й повністю знищити цю стійку фінансово-кримінальну інфраструктуру, яка забезпечує незаконне фінансування антизахідних сил у Західній півкулі та всьому цивілізованому світі.
Венесуела є «Гордієвим» вузлом геоскладової Третьої Світової, яка вже відбувається де факто.
Зміна режиму надасть можливість відновити експорт нафти та замінити російську складову у постачанні нафти та навіть газу.
І не тільки умовній Індії (яка нещодавно під час візиту в Вашингтон звернулася з проханням до США дозволити імпорт нафти з Венесуели та Ірану для диверсифікації постачання та зменшення залежності від російських енергоносіїв), та й в країни Європи.
Публікацію підготував спеціально для читачів сайту міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Андрій Лучков. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
InformNapalm не отримує жодної фінансової підтримки від урядів чи донорів. Забезпечувати роботу сайту допомагають лише волонтери спільноти та наші читачі. Ви також можете стати одним з волонтерів спільноти або підтримати InformNapalm своїми внесками.
