“День Перемоги” сьогодні оголює болючу дихотомію. Як країна Європейського Союзу, що не тільки говорить про демократію, гуманізм і захист свободи, а й сповідує ці цінності, може водночас толерувати серед себе спільноти, які відкрито підтримують російську агресію та “русскій мір”?
У Португалії досі існує чимало російських та проросійських середовищ, путіністів, які виправдовують війну, поширюють російську пропаганду й навіть дозволяють собі засуджувати португальців за підтримку України. Це не про “іншу думку”, не про свободу слова і виявлення, це про толерування ідеології, що принесла смерть, окупацію та страждання мільйонам українців.
Редакція InformNapalm вже знайомила читачів із діяльністю Церкви Московського патріархату на теренах Португалії і отримання ними дозволу на купівлю значного участку землі в елітному приморському регіоні Лісабону.
Але діяльність кремлівських і про-кремлівських пропагандистів цим не обмежується.
Так, наприклад, гімн Радянського Союзу гучно звучав 1 травня на вулицях Лісабона.
Тяжіння до совецької культури, до режиму Сталіна, що знищив мільйони людей, – що це? Політична сліпота? Недолугість? Плекання ідей диктаторів? Ці питання радше риторічні.
“Покруч ідеї”
Цивілізований світ вже засвоїв концепт “побєдобєсіє” (рос. победобесие). Це зневажливе слово, яким описують культ навколо “Дня Перемоги” в сучасній Росії. Це поєднання слів “победа” (перемога) і “бєсіє” (скаженість, одержимість). Це – культ смерті, культ принесення в жертву кремлівському режиму своїх синів, демонструючи гордість із цього приводу.
Це агресивна мілітаризація пам’яті про Другу світову війну; це перетворення трагедії та пам’яті про загиблих на державну пропаганду; це культ так званого “можем повторить”, військової сили та імперської величі.
“Марш російських вдов СВО”
Росія використовує спільну перемогу військ союзників 1945 року для виправдання своєї сучасної агресії проти сусідів, проти Молдови, Грузії, наразі України. Росія нав’язує світові ідею, що вона має “особливе право” на насильство через роль СРСР у війні.
В Росії пам’ять про війну перестає бути скорботою чи вшануванням жертв, а стає інструментом політичної маніпуляції, мілітаризму та культу держави.
Ба більше, “можем повторить” набуло логічного для фашистської тоталітарної держави, в яку вочевидь оформилася Росія, значення. Це не про захисників, а про агресорів та окупантів. 9 травня – вже не про “дідів, що воювали”, а про загиблих російських окупантів в Україні.
Стосовно російського 9 травня (зауважу, що весь цивілізований світ вшановує день перемоги над нацизмом 8 травня), це вже давно перестало бути лише днем пам’яті тих, хто боровся проти нацизму.
У мережі періодично поширюються фото та відео, на яких зафіксовані люди, що на парадах “побєдобесія” в різних містах Російської Федерації несуть портрети загиблих росіян, які брали участь у війні проти України (яку в РФ називають “СВО”).
На сьогодні у так званому “Бєссмертном полку” маршем йдуть ті, хто відправив своїх синів, братів, чоловіків на загарбницьку війну росії проти України, і тепер на палках несуть не лише портрети тих, хто підпав під останній сталінський призов на війну востаннє у 1927 році, на палках йдуть ті, хто бесславно загинув в українських степах, лісах та посадках, бо “З мечом прийшли, від меча і загинули”.
Від початку російської інвазії в Україну, від лютого 2022, портрети “Бєссмертного полка” поповнилися портретами “героїв”, що як кати, прийшли зі зброєю в Україну.
Росіяни гордо несуть портрети тих, хто брав участь і загинув у загарбницькій війні Росії проти України. Портрети, позначені символом окупаційних військ Z.
І оскільки вже практично не лишилося в живих свідків Другої світової, то тепер Росія вшановує “нових ветеранів”, окупантів, що воювали в Україні.
Коли ідея стає зброєю
Чи бачить це середньостатистичний європеєць? І, якщо бачить, то яку думку формує в середині себе?
На жаль, далеко не всі в Європі (а важливо саме зупинится на Європі, бо російсько-українська війна йде в самісінькому центрі європейського континенту) мають достатньо критичного мислення, аби сприймати адекватно російську загрозу для них самих, для, власне, європейців.
Після перемоги радянського союзу, після “визволення”, Радянський Союз приніс не свободу, а ГУЛАГ. Аушвіц і Бухенвальд змінилися радянськими таборами, депортаціями, репресіями та окупацією. І не тільки в самому Радянському Союзі, але і в окупованих цим режимом країнах Варшавського Договору.
Після розвалу Радянського Союзу це явище не тільки не щезло, воно зміцніло, вкорінилося і дало нові паростки. Один тоталітарний режим просто поступився місцем іншому.
Ось таке справжнє обличчя підтримки Путіна та його міфів про війну.
У 2026 році вперше в параді в Москві взяли участь військові КНДР, з чим ми і вітаємо недорогих росіян. Най вчать корейську.
Фотографія: Forbes
Між гуманізмом і байдужістю
Беручи до уваги такі факти, європейська спільнота мала би замислитися. І ні в якому разі не давати притулок ідеям путінізма-сталінізма на своїх національних територіях.
Так, і спільнота Португалії має глибоко замислитися над тим, кого вона приймає у своє суспільство і яким цінностям дозволяє вкорінюватися. Неможливо будувати демократію, гуманізм і повагу до свободи, одночасно заплющуючи очі на тих, хто підтримує агресію, імперіалізм і виправдовує вбивства мирних людей.
Безліч португальців відкрито підтримує Росію. Кількість цих людей шокує. Це тисячі, десятки тисяч, ймовірно, сотні тисяч. Сторінки Facebook не залишають сумнівів, бо це не боти, це реальні люди, викладачі університетів, журналісти, діячі профспілок, депутати, що пишуть програми розвитку країни, як стосовно внутрішньої, так і зовнішньої політики. З їхніх уст не припиняють падати слова про “українських нацистів”, про “диктатора-президента України”, про “велич Росії та путіна” зокрема.
Блогерка Tita Alvarez (Тіта Алвариш), що має 12 тисяч підписників і майже 5 тисяч друзів – один із доволі яскравих прикладів. Тут показово все – і тексти, і фотографії, і підбірка друзів, що несуть на своїх сторінках рівно те саме, путінську махрову брехню та пропаганду. Тексти на її сторінці ретранслюють португальською заяви московського посольства, прославляючи путіна і “червону армію”
І, ні, це не плеяда старої гвардії “лєнінців”, це юне покоління, яке збудує Європі світле майбутнє.
Ймовірно, на це покоління впливають постаті, представлені як “викладачі”, зокрема Dorinda Castro (Дорінда Каштру), у профілі якої вказано зв’язок з “Університетом Лісабона”. На її сторінці бачимо “9 мая”, постійні згадки про “9 травня”, а також висловлювання підтримки військової агресії Росії та незаконної анексії Криму і так званих “народних республік”, які подаються авторкою публікацій як нібито легітимні здобутки держави-агресора.
Знову тисячі друзів із такими самими “цінностями”, відверті путіністи. В усіх профайлах – “Nova Rússia”, “Новороссія”, “regime de Maidan” – “майданівський режим”. У всіх, як під копірку. Наочна “прєємственность поколєній”
João Gomes (Жуау Гомеш), 52 тисячі підписників. “Nova região da Federação Russa” (“новий регіон Російської Федерації) – окупований і варварськи зруйнований Маріуполь названий в публікації “новими областями Російської Федерації”.
І тут також “Regimento Immortal”, “Бєссмєртний полк”.
Miguel Castelo Branco (Мігел Каштелу Бранку), магістратура з культури та політики, Universidade Nova de Lisboa, ще один лісабонський університет. Працює в найбільшій і найбагатшій фундації Португалії Fundação Calouste Gulbenkian (*Галуст Саркіс Гюльбенкян, відомий магнат і меценат – примітка автора). Несе, так би мовити, культуру в маси. На російських “знаменах”.
Mário Cunha (Маріу Кунья), ще один університетський професор. Несе розумне, добре, вічне прямо безпосередньо на російському гербі. Викладає в університеті ISLA Gaia.
Тобто, всі колеги, друзі, оточення цих всіх людей бачить, чує, і – або підтримує, або ж просто толерує, бо “толерантність понад усе”.
“Кремлівські цінності під шум океану”
Цей список можна продовжувати ще дуже довго. Але є ще один істотний момент, якого не можна не торкнутися. Це, власне, самі росіяни та “сочувствующіє”.
Самих росіян за офіційними даними в Португалії проживає близько 5 тисяч. Але ці дані не включають тих, хто отримав громадянство Португалії, і ці дані, на жаль, відсутні у відкритому доступі.
Саме ця спільнота може становити значну загрозу маленькій країні, бо нещодавно, 14 квітня 2026, Державна дума РФ ухвалила у першому читанні закон про екстериторіальне застосування військ для захисту російських громадян від іноземних судів. Норма стосується трибуналів та тіньового флоту.
Таким чином, у російського режиму є законно оформлені повноваження відправляти російські війська до країн, у яких нібито переслідують росіян, арештовуючи чи відкриваючи справи щодо них.
Список агресивних росіян-прибічників путіна також є дуже довгим, але зупинимося на парочці яскравих.
Група Новости Португалии, засновник – Максим Данич неодноразово був фігурантом журналістських розслідувань саме з причини своєї агресивної поведінки у підтримці Путіна і атак на українців.
Профайл його, на жаль, є закритим, але завдяки його щоденній активності у групі “Новости Португалии”, яка є наразі публічною, портрет легко зчитується.
Так, це саме про Данича писав португальський журналіст Luís Ribeiro (Луіш Рібейру), відкрито називаючи Данича російським шпигуном на теренах Португалії.
На цьому скріншоті – погрози португальцям, що воювали за Україну.
Ось нижче – ксенофобський випад в бік екс-прем’єр міністра Португалії, а з 1 грудня 2024 року – Президента Європейської ради Антоніу Кошта (António Costa).
Це саме Данич розносив по просторах фейсбуку оголошення про “марш бєссмєртного полка” в Лісабоні (цієї теми ми вже частково торкалися у попередньому огляді)
Так от, марш “победобєсія” таки мав місце. Українці не залишилися осторонь, звісно.
Ось вони, любителі португальського сонця і кремлівської диктатури. Координатором “Бессмертного полка” в Лиссабоне є Жанна Кунчева. У фейсбуці вона Janna Gorea.
Післямова до “втомленого гуманізму”
Толерантність не повинна ставати прикриттям для пропаганди ненависті та насильства. Європейські цінності втрачають сенс, якщо суспільство не готове захищати їх не лише на словах, а й у реальності.
Неможливо відстоювати європейські цінності й одночасно миритися з тими, хто підтримує агресора. Мовчання та байдужість у таких речах теж стають вибором.
Небезпека такої дихотомії в Європі полягає не лише у різниці думок, а в тому, що глибокий суспільний розкол може послабити здатність демократичних країн діяти спільно під час кризи.
Суспільство, що є розділене, є вразливим до дезінформації, фейки та пропаганда працюють ефективніше. Це в цілому підриває довіру до медіа, науки, виборів і державних інституцій. Коло замикається.
Моральна та ціннісна криза дає Росії можливість використовувати принцип “розділяй і володарюй”. Дослідження й журналістські розслідування вказують на зростання гібридних атак у Європі. Тож, цей біполярний розлад та нерішучість Європи стосовно принаймні виступити єдиним політичним фронтом проти агресора, сприймається авторитарними режимами як слабкість. Це збільшує ризики нових конфліктів, кібератак, втручання у вибори, гібридної та конвенційної війни.
Тож, потрібно негайне переосмислення не тільки наративів, що транслюються на внутрішню та зовнішню аудиторію, але й адекватна оцінка та заходи відповідних органів та спецслужб. Тільки консолідація зусиль може протистояти злу і привести до тріумфу демократії та міжнародного права.
Публікація підготовлена Helena Sofia da Costa спеціально для читачів InformNapalm; переклад англійською та португальською мовами здійснено авторкою.
Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
InformNapalm не отримує жодної фінансової підтримки від урядів чи донорів. Забезпечувати роботу сайту допомагають лише волонтери спільноти та наші читачі. Ви також можете стати одним з волонтерів спільноти або підтримати InformNapalm своїми внесками.
