Те, що російських окупантів з весни минулого 2014 року щедро обдаровують нагородами за участь у бойових діях проти України, не новина. За підсумками окупації Криму всім відома медаль «За повернення Криму», захоплення якого в будь-якому разі визнано РФ. Але незважаючи на запевнення російського офіціозу про те, що війська РФ не беруть участі у збройному конфлікті в Україні, чомусь спостерігається тенденція масового нагородження військовослужбовців, які повернулись з “навчань з-під Ростова” або з «українського відрядження» (кому як).

Російських військових – учасників бойових дій на Донбасі масово нагороджують медалями «За військову доблесть». Такі нагородження вже були минулого року:
— у вересні нагороджували десантників 247-го десантно-штурмового полку 7-ї дивізії ПДВ із Ставрополя;
— у січні нагородили танкістів 5-ї танкової бригади з Бурятії.

У виняткових випадках російські військовослужбовці, які отримали «при виконанні» серйозне каліцтво, нагороджуються медалями «За відвагу», як було з контрактником 8-ї гірської бригади Осиповим, який на Донбасі втратив руку.

Про «українське відрядження» військовослужбовців 7-ї російської окупаційної військової бази з Абхазії (Грузія) ми досить детально писали на початку лютого 2015 року. Тоді ж говорили і про нагородження військових, які прибули з Донбасу. Хоча тут варто уточнити: інформатор згадував про медалі «За відвагу», але ймовірно, мова йшла про медалі «За військову доблесть». Власне розслідування підсумків «українського відрядження» військовослужбовців 7-ї в/бази провела і російська «РБК».

 
За наявною інформацією, на початку лютого цього року знову направлено чергову батальйоно-тактичну групу від 7-ї військової бази в «українське відрядження».

Дивіться раніше опублікований матеріал «З мандаринового «Раю» в українське пекло» – як російських контрактників у добровільно-примусовому порядку посилають вбивати українців

Автор: Іраклій Комахідзе

(с) Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm, при передруку та використанні матеріалу посилання на автора і наш проект обов’язкове.

Переклад Людмили Кирилюк