Початком цієї історії став пост одного френда в ФБ групі, в якому вона запитувала чи будемо ми щось організовувати для зустрічі пана Президента. Після деяких коментарів перемовини перейшли у приват і розпочалася підпільна робота по організації зустрічі. За кілька днів таких перемовин було домовлено про місце та час зустрічі. Здавалося б все ОК, проте сьогодні вранці, коли я інтенсивно готувалася, прийшло повідомлення про зміну часу і місця зустрічі. Ура, швидкість можна було зменшити.

Прийшовши на зустріч, я побачила, що спільними зусиллями ми зібрали, мабуть, чоловік 200, як мінімум. Привіталися, поговорили і рушили в дорогу, співаючи пісні УПА, яких я, на жаль, жодної не знаю). День сонячний, пташки співають і люди теж. Прийшли ми до Арки Миру о 14.00 і почали фотосесію та підготовку до вітання Президента. А він не їде… Підтяглися журналісти з RAI (один з головних каналів Італії), Al Jazera, я вже не кажу про фоторепортерів, до яких я одразу “прилипла”, що б секьюріті мене не відігнали, коли приїде Порошенко. В процесі очікування люди фотографувалися, дехто дав інтерв’ю Al Jazera, хтось розповідав потім цьому журналісту про схожість війн в Україні, Цхінвалі та Абхазії, хтось пішов у найближчий бар перекусити ). Через деякий час під’їхало консульське авто та повідомили, що пан Президент приїде десь о 15.30.

… Про наближення Президента ми здогадалися по поліції, що прибула та сказала присутнім відійти за бордюр. У мене ж почали від хвилювання тремтіти руки і серце прискорило ритм… це було … дивно. І ось нарешті з’явився Він …

Легкою ходою він попрямував до нас, ми ж кричали Слава Україні, а він відповідав Героям Слава. Він підійшов до нас зі своєю дружиною і ми почали співати Гімн України. Охорони майже не було, але та, що була, мене і одного з фоторепортерів відтіснила. Тому саму зустріч я як слід і не бачила ). На прощання Петро Олексійович потиснув нам руки, сів в машину і відправився по своїх президентських справах )

Ми ж зробили пам’ятне фото всіх, хто брав участь у цій зустрічі.

(с)  Інформацію ексклюзивно надала автор  Yulianna Suvorova для публікації на сайті проекту “InformNapalm”, при передруці та використанні матеріалу посилання на автора та наш проект обов’язкове.

Переклад Юлії Прокопенко