25 лютого в Грузії пам’ятна дата. У 1921 році  в цей день, після більш  ніж  тижневого опору, Тбілісі  було  захоплено   Червоною  армією.
За кілька років до цього, після розвалу Російської імперії,  на карті з’являється Грузинська Демократична Республіка,  що не зовсім влаштовує  північного сусіда.
7 травня 1920 року Грузія  і  Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка  підписують мирний договір.  Цікаво поглянути на деякі пункти:

Стаття I.
Виходячи з проголошеного Російською  Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою права всіх народів на самовизначення аж до повного відокремлення від  Держави, до складу якої  вони входять, Росія беззастережно визнає незалежність і самостійність Грузинської  Держави, відмовляється добровільно від всяких суверенних прав, котрі належали Росії у ставленні до грузинського народу і землі.

Стаття II.
Виходячи з проголошених у попередній статті 1 цього договору принципів, Росія зобов’язується відмовитися від будь-якого роду втручання у внутрішні справи Грузії.

Буквально на наступний день після підписання договору окремі частини Червоної армії були перекинуті з Владикавказу  в  Джавський район для підтримки повсталих осетин-більшовиків. 

Правда, через деякий час Москва вирішила, що підтримувати осетин немає сенсу, і відкликала «допомогу». Повстання було придушено.
Стаття V.
Визнаючи справедливими домагання Росії щодо недопущення відтепер на території Грузії ніяких військових операцій, перебування військових сил і інших дій, що можуть створити на території Грузії умови, що загрожують її незалежності або можуть перетворити територію Грузії в базу для операцій, спрямованих проти Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки або союзних з нею держав і встановленого в ній державного правопорядку.
Примітка (стаття V, пункт 4): Росія обіцяє зберегти життя всім переданим їй особам, відповідно до цієї статті.

Скільком учасникам Білого руху вдалося вижити – історія замовчує.
Стаття VI
Росія зобов’язується не допускати на своїй території перебування і діяльності будь-якого роду груп і організацій, що претендують на роль уряду Грузії або частини її, а також будь-якого роду груп і організацій, що мають на меті повалення уряду Грузії. Росія зобов’язується надати весь свій вплив на союзні їй держави з метою недопущення на їхні території зазначених у цій статті груп і організацій.
Стаття X
Грузія зобов’язується звільнити від покарання і від подальшого переслідування (судового чи адміністративного) всіх осіб, які зазнали на території Грузії такого  переслідування за діяння, вчинені на користь Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки або на користь комуністичної партії.
Примітка: Грузія зобов’язується негайно звільнити осіб, які перебувають в ув’язненні за діяння зазначеного вище роду.

Які з цих пунктів були дотримані РРФСР, показали події лютого 1921 року.

Окупація

Цікаво зауважити, що інтервенції  у 1921 році передували бунти  місцевих більшовиків на  вірмено-грузинському  кордоні за підтримки іноземних  військових  фахівці.
Співвідношення сил в цій війні було таким:

Окупація  починається  16 лютого силами  9 і 11 армій. Без оголошення війни в період 16-17 лютого  РСЧА  переходить  вірмено-грузинський  кордон.  Ще одна група  вторгається  з боку Азербайджану (в Кахетії і Квемо-Картлі).
Протягом 2 днів були окуповані Шулавері, Болнісі (Катаріненфельд), Асуреті (Елізабетталь), Лагодехі  і Дедоплісцкаро. У селі Шулавері створюється  Ревком Грузії  і «легітимний»  уряд,  який  просить  військової  допомоги  у  Радянської Росії.
Більшовики  мали намір  до 19 лютого вже взяти Тбілісі, але Грузія вирішила боротися  і бої за  столицю тривають  до 25 лютого. При цьому червона армія зазнає  чималих втрат.

25-го лютого Тбілісі було захоплено.  Уряд евакуюється   у  Кутаїсі.  Революційний Комітет перебирається  в  столицю і  оголошує себе єдиною законною владою.
Звичайно, втрата столиці сильно підірвала  бойовий дух грузин,  але спротив тривав.

Війна  фактично тривала до середини березня.  У Кахетії  з  більшовиками билися добровольчі батальйони. До кінця лютого цей регіон вже контролювався РСКА. Основна частина  регулярної  армії  Грузії  поступово відступала на захід. Були ще на початку березня великі битви за Сурамі, Кутаїсі, Новий Афон і локальні бої по всій Грузії. З Кутаїсі уряд перебирається в Батумі.
Після взяття Тбілісі додаткові сили більшовиків – Терська група –  проникли  через Великий Кавказький хребет. Друга група під командуванням А. Гегечкорі прорвалася через Хрестовий перевал. Третя  група (осетинські сепаратисти, підготовлені у Владикавказі)  зайшла з боку Рокського перевалу. Частина Терської  групи  проникає через Мамісонський перевал  і з часом займає  Рачу (регіон  у  Західній Грузії).
На початку березня за підтримки місцевих сепаратистів  9-та  армія  входить  в Абхазію. Після окупації цього регіону тут створюється  чергова молода «Народна Республіка» – Радянська Соціалістична Абхазька Республіка.   Варто відзначити, що під час відступу в Абхазії грузинську армію підтримував  артилерійським вогнем лише  один французький корабель.  На цьому символічна військова допомога і закінчилася.
До середини березня було втрачено Батумі.  Тут негативну роль відіграла Туреччина, яка скористалася  моментом  і  теж зайшла в Грузію.
14 березня 1921 року  підписується договір про припинення вогню, після чого уряд Грузії зобов’язався  демобілізувати залишки армії  і покинути країну.
17 березня уряд, військове керівництво, частина військових і цивільних завантажились   на 2 французьких і один італійський корабель  і евакуювалися  в  Константинополь (Стамбул).
Через кілька днів Ревком видає указ про розпуск парламенту.
Хід війни. Схеми.

Як розвивалися бойові дії – добре показано на наступних схемах:

(Источник: conflicts.rem33.com)

Тих військових, хто здався  (серед яких був і генерал Георгій Пурцеладзе), просто розстріляли   на  пляжах біля Батумі.
Решту дворян розстріляли в наступні роки. Коте Абхазі  разом з іншими учасниками підпільного руху були розстріляні в Тбілісі в 1923 році. Генерала Мазніашвілі розстріляли в 1938 році (його могила так і не знайдена досі).

Після капітуляції  частина  військовослужбовців подалась  у партизани під проводом полковника  Кайхосро Чолокашвілі.
Серед історичних подій тієї війни особливе місце займає бій юнкерів біля селища Коджорі при обороні Тбілісі (можна провести паралель з боєм під Крутами).

Чималий вклад внесли волонтери. Вони, допомагаючи, гинули на полі бою. Саме так в бою  біля селища Коджорі  загинула  волонтер-медик –  дев’ятнадцятирічна княжна Марія Макашвілі.

Підсумок:

1. Радянська Грузія зменшилася в розмірах у порівнянні з Грузинською  Демократичною Республікою (частина території була передана сусідам).
2. Репресії.
3. Православна церква перестала існувати.

Доля  декого з  «визволителів»   також  склалася  традиційно  трагічно, а саме:  Михайла Великанова, який керував військами Тифліського  напрямку,  розстріляли в 1938 році. Тоді все робилося простіше.

Замість висновку.  Існує думка, що опір не мав  сенсу:  «Аби не було війни». Але для багатьох ці жертви не були марними. Ми їх пам’ятаємо і шануємо.

У 22-му і 24-му роках  відбулися масштабні антирадянські повстання.  Після жорстокого придушення впродовж всієї історії радянської Грузії антирадянський  рух пішов  у  підпілля. Потім були репресії 30-х років, розстріли в центрі Тбілісі в 1956-му, розгін демонстрації в 1989-му. Війна в Абхазії 92-93 рр., 5-денна  війна 2008 року. І історія опору поки ще пишеться …