Розрізнені і винахідливі активісти громадського суспільсва Європи стають могутнім засобом боротьби з дезінформацією у мережі.

Редакція InformNapalm публікує переклад статті Томаса Кента “Activists Against Digital Lies“, яка вийшла 2 червня 2020 на сайті відомого американського журналу “The American Interest”. Серед активістів громадянського суспільства Європи, які активно протидіють російській агресії та диджитал брехні автор згадав і нашу міжнародну команду. Але головне в цьому огляді не згадка, а окреслення сильних та слабких сторін діяльності волонтерів та активістів по всьому світу. 

Коли COVID-19 розповсюдився у Литві, орієнтовані на теорії світової змови групи у Facebook переповнилися дезінформацією: “солдати США принесли вірус до Литви“, “темні сили винайшли вірус для загарбання світу”, “щеплення міститимуть наночіпи, які зроблять людей підконтрольними сигналам мобілок 5G“.

Тоді дещо сталося.

Нові люди почали відфільтровувати групи у Facebook, атакуючи змовницькі теорії. Адміністратори груп їх блокували. Але «поналізлі» множилися. Плодилися нові імена та акаунти, продовжуючи боротьбу з брехливими байками кожен у свій спосіб.

Поява цих нових голосів була зовсім не випадковою. За ними були координовані зусилля «ельфів», групи литовських активістів, які боролися з дезінформацією вже шість років. Члени команди співпрацювали, щоб просочитися у кожну групу. Вони інформували одне одного, кого заблокували, і застосовували при потребі нові й нові засоби, сказав речник команди.

Литовські ельфи – це лише одна галузка навдивовиж складної та винахідливої мережі в Європі, яка бореться з дезінформацією з місцевих джерел, Росії чи будь звідки. (Ельфи згуртувалися після вторгнення російських військ в Україну). Тоді як більшість медіа-новин зосереджені на хвилі дезінформації, яка заполонила континент, сили, які їй протидіють, залишаються у тіні. Їх діяльність може запропонувати певні стратегії для Сполучених Штатів, де дезінформація загрожує загостренням небезпеки від поширення пандемії коронавірусу і намагається розповсюдити паніку на тлі вуличних заворушень останнього тижня.

Деякі активісти працюють у таємних групах, протидіючи тролям безпосередньо на суспільних платформах. Інші мапують цілі мережі тролів та ботів, допомагаючи Facebook і Twitter закривати їх. Вони закликають рекламодавців бойкотувати сайти, які пропагують расистські та заколотницькі інформаційно-ідеологічні установки. Вони вклинюються до коментарів під статтями новин, щоб опустити донизу ворожі коментарі дюжинами помірних постів. Дехто навіть заманює особливо активних пропагандистів теорії змов до приватних чатів, де намагається змінити їх переконання. Поруч з найбільш войовничими активістами працює група журналістів-слідчих, озброєних засобами штучного інтелекту для глибоких розслідувань, разом з факт-чекерами, які вчаться викривати дезінформацію із зростаючою швидкістю.

Коли брехлива інформація про вірус почала розповсюджуватися Словаччиною, члени Digital Infospace Security Initiative швидко створили у мережі сторінку, кампанію у Facebook, і ще одну в Instagram для викриття найбільш небезпечних чуток. Протягом місяця, поширення та вподобайки, приторочені до їх застережень, розмножили їх пости у стрічках понад 130 тисяч користувачів Facebook. Томаш Крішшак (Tomáš Kriššák), один із засновників вебсторінки про коронавірус у Словаччині, доповів про чіткі результати багаторічної про-демократичної кампанії.

«Крок за кроком, з часом, ми бачимо, що люди стають все більше чутливими до дезінформації, більш підозрілими», – каже він.

Населення Словаччини є чи не найбільш проросійським серед усіх країн НАТО. Але їхня популістськи орієнтована правляча партія зазнала поразки у виборах цього року і нові очільники нації вже присягли на вірність курсу НАТО та ЄС.

Деякі журналісти та факт-чекери, що борються з дезінформацією, заперечують свою політизованість, доводячи, що вони просто висвітлюють брехню та зловживання будь якого штибу. Проте ефект їх праці значно посилює боротьбу демократичних сил проти фейкових новин, розпалювання ненависті та теорій змови. Деякі журналісти зосереджують свої зусилля на Росії, викриваючи в подробицях відмивання нею грошей, мілітаризацію та активність розвідувальних служб.

Роль цих приватних борців з дезінформацію є надзвичай важливою саме тоді, коли демократичні уряди уникають такої боротьби. Деякі уряди відмежовуються від цієї діяльності, вважаючи їх політично руйнівними, оскільки їх можуть зобразити направленими проти партій правого толку в їх власних країнах, чиї політичні гасла часто співзвучні з кремлівськими. Офіційні особи також часто бояться звинувачень у поширенні своєї власної «пропаганди», навіть якщо вони лише закликають до дотримання фактів та демократичних цінностей.

Позаурядові активісти позбавлені більшості таких страхів. Вони також швидші і гнучкіші за урядовців, бюрократичні затримки яких можуть ослабити адекватне реагування на дезінформацію до повної втрати сенсу такої реакції. Активісти часто молоді й свідомі сили суспільних мереж. Вони також відважні. Часто їх робота загрожує їм особисто та членам їх родин. Проте, каже речник литовських ельфів:

«Багато людей почуваються впевнено під своїми власними іменами. Вони не відчувають страху, вони у своїй власній країні, ми б’ємося за справжні цінності.»

Відданість та сміливість активістів викликає зростаючу зацікавленість та підтримку від більшості європейських урядів та фундацій. Деякі групи відмовляються від фінансування, горді своїм приватним, волонтерським статусом. Богуміл Картус (Bohumil Kartous), речник чеських ельфів, каже, що отримання грошей, особливо від закордонних спонсорів, робить активістів уразливими від звинувачень у праці на закордонні інтереси.

«Весь задум ельфів у тому, що ми робимо це добровільно», – каже він. «Це ваше рішення робити це, це ваші час та енергія. Ви робите це для власної країни, не задля грошей.»

Проте, гроші сильно впливають на швидкість реагування та охоплення широкої аудиторії. Вероніка Шпалкова (Veronika Špalková) з Центру Європейських Цінностей (European Values Center) у Празі вважає, що відповідь на дезінформацію має бути поширена впродовж двох годин, щоб отримати шанси на успіх. Багато груп визнають потребу в тренуванні швидкого розпізнавання брехливої інформації, створенні мемів та видив, щоб їм протистояти, і обрання цільової аудиторії для максимальної ефективності. Навіть не ласі до грошей визнають, що оплата кількох працівників з повною занятістю значно допоможе з організацією, рекрутуванням та технологіями.

Центр глобальної взаємодії Держдепартаменту США (The U.S. State Department’s Global Engagement Center) зазначив, що минулого року він організував вишкіл громадських активістів у 14-и європейських країнах для адекватного реагування на дезінформацію «у спосіб, локально відповідний» кожній з країн. Велика Британія призначила 18 млн. фунтів на три роки для протидії дезінформації та фейковим новинам у Східній Європі і зміцненню незалежних мас-медіа у Західних Балканах. Багато інших фундаторів, такі як фонд «Відкрите Суспільство» Дж. Сороса (Open Societies Foundations), Національний фонд розвитку демократії (National Endowment for Democracy), Європейський фонд підтримки демократії (European Endowment for Democracy) підтримують низові громадські товариства та зусилля незалежних журналістів. Facebook жертвує мільйони доларів для фінансування проектів перевірки фактів. Фундатори США та Німеччини підтримують Trolless, молдовську групу, яка виявила для Facebook близко 700 фальшивих акаунтів та сторінок розповсюдження  дезінформації перед виборами 2019 року. Facebook відповіла власним розслідуванням і видалила близько 200 із них.

Мабуть найбільш сильним знаряддям активістів є міжнародна співпраця. Спонсори підтримали низку конференцій для посилення міжнародної співпраці громадських активістів, журналістів, та факт-чекерів. Найбільш активні діячі руху ділилися на цих зібраннях історіями про свої власні викриття російської дезінформації і навіть викривали російських «бійців невидимого фронту». Розслідувальна група InformNapalm оприлюднює імена російських солдатів, які воювали в Україні, Грузії та Сирії, переважно користуючись інформацією з відкритих джерел.

Інші зібрання, для факт-чекерів, допомогли створити мережу постійної взаємодопомоги, яка має за мету протидіяти неправдивій інформації з будь якого джерела. Як приклад, група французьких активістів надіслала запит колегам Міжнародної мережі перевірки фактів (International Fact-Checking Network) у травні про буцімто епохальне відкриття в Італії, яке уможливлює лікування від корона-вірусу в домашніх умовах. Впродовж 45 хвилин вона отримала відповіді від факт-чекерів у Великій Британії, Італії та Іспанії, які у подробицях описали шляхи поширення тієї чутки у цих країнах і поділилися доказами, чому це брехня.

Як би там не було, анти-дезінформаційний рух все ще далекий від досягнення критичної маси. Багато груп складаються з жменьки активістів. Доводиться постійно шукати заміну членам груп, втомлених боротися. Пости активістів програють у досяжності сенсаційному та добре «розшереному» контенту дезінформаційних та конспіраційних сайтів. Найбільш агресивна та іноваційна діяльність відбувається у нових демократичних суспільствах Східної та Центральної Європи. У Західній Європі боротьба з дезінформацією стала переважно підґрунтям існуючих політичних конфліктів.

Спонсорство є мабуть найбільш потрібною для активістів частиною цих процесів. Мільйони доларів, доступні для їх роботи, часто розпорошені на дрібні гранти, які короткочасні і виплачуються після тривалої процедури затвердження. Гранти часто обмежені сумами в 10-50 тис. доларів і є недостатніми для залучення постійних працівників і підтримання головних проєктів. Справді «проривні» проєкти мають стати «вартісним товаром», подібно відкриттю радіо- чи телестанцій, щоб протистояти розповсюдженню інформації авторитарних урядів та корумпованих фінансових інтересів. Проєкти такого розмаху практично неможливі за умов сучасної системи спонсорування.

Не менш важливим за спонсорування про-демократичних груп є позбавлення дезінформації фінансового стимулювання. Багато дезінформаційних та конспіраційних сайтів засновано не задля відданості певній ідеології, але просто щоб заробити. Згідно оцінок, вони збирають приблизно чверть мільярда доларів, розміщуючи на своїх сторінках поточну рекламу від Google та інших рекламних мереж США. Такі товариства активістів як Global Disinformation Index, Konšpirátori.sk у Словаччині, та чеські ельфи намагаються переконати бізнесові кола не розташовувати свою рекламу на дезінформаторських сторінках, і повністю відокремити такі сайти від мережі.

Активісти не мають згоди щодо тактики. Чи їм варто перейняти таку ж агресивність та сарказм, уживані дезінформаційними джерелами – і цим самим викликати несприйняття про-демократичної спільноти? Чи натомість створювати більш продуманий, раціональний суспільний діалог, здатний роззброїти прихильників теорій змови та екстремізму?

Символом м’якого підходу є рух “I Am Here”, починання у Європі та Північній Америці, яке описує себе як аполітичне і зосереджене на боротьбі з риторикою ненависті. Міна Деннерт (Mina Dennert), шведська засновниця руху, каже, що вони патрулюють мережу в пошуках груп та дискусійних панелей, змістом яких є яскраво виражена ненависть. Учасники руху повідомляють про такі сторінки одне одному й потім намагаються «розчинити» злі коментарі у своїх власних більш розважливих постах.

«Ми не відповідаємо тролям», – каже Деннерт. «Ми ‘вподобуємо’ коменти одне одного, аби підвищити їх видимість для інших з використанням алгоритмів, і тим самим створюємо більш здорове спілкування. Якщо тролі відповідають нам, це допомагає підняти наші коменти угору у стрічці обговорення. Часом досить двох чи трьох осіб, здатних змінити звучання дискусії», – каже вона. «Часом треба сотню».

Литовські ельфи знані за свій гострий тон. Коли Adidas у 2018 р. узявся до маркетингу колекції ретро-совкових спорттоварів з буквами «СССР» та серпом і молотом, Міністерство закордонних справ Литви звинуватило компанію у посібництві «імперській ностальгії». Ельфи були поміж числених литовців, які підхопили кампанію. Наступного ранку, вони створили мітку #StopAdidas і почали постити на сторінці Adidas у Facebook меми з логотипом компанії на тлі радянських таборів смерті та світлин одягу фірми, на якому радянська символіка була заміщена нацистською. Після появи понад 6000 постів #StopAdidas, Adidas припинив продаж цієї продукції.

Про-демократичним групам часто важко вирватися за рамки міського мислення, присутнього «вищому класу». Провінційні виборці часто стають мішенню соціальних постів та ланцюжків емейлів, які пропагують несумісність ліберальної суспільної політики демократів з їх консервативним трибом життя. Деякі активісти започаткували свої власні ланцюжкові серії емейлів щоб розвінчати ці закиди. Проте вони помітили, що їх агітація розповсюджується суттєво гірше у порівнянні з конспіраційними емейлами, які передвіщують різні катастрофи.

Часом активісти втрачають оптимізм із-за того, що їх зусилля є краплинкою у відрі дезінформації, обману та пропаганди, яким вони намагаються протистояти.

“Нашої організації замало у порівнянні з усією цією ненавистю. Я не налаштована дуже оптимістично», – каже Деннерт.

Однак, за відсутності сильної діяльності уряду, активісти та журналісти (з відповідною підтримкою) можуть стати суттєвою противагою дезінформації.

Групи громадського руху «стають героями анти-дезінформаційних технологій», – сказав у Комітеті закордонних справ Сенату (House Foreign Affairs Committee) минулого року Даніель Фрід (Daniel Fried), колишній посол США у Польщі і зараз співробітник Атлантичної Ради (Atlantic Council).

«Вони, а не державна бюрократія, здатні викрити у реальному часі російські та інші дезінформаційні операції. Ми маємо їм довіряти. Ми повинні забезпечити їх певними ресурсами.»

Пандемія коронавірусу може допомогти побачити, куди саме прямуватиме битва за довіру. Чи будуть люди вірити ще більш жахаючим теоріям світової змови, діяти й голосувати згідно ним? А чи фейкові інформаційно-ідеологічні установки змарніють, ставши жертвою своєї власної алогічності, а також протидії з боку воїнів проти дезінформації? Результат допоможе визначити, чи широка, але все ще новостворена коаліція проти дезінформації матиме шанси на успіх у цьому бої.

Томас Кент (Thomas Kent), старший співробітник Фонду Джеймстауна (Jamestown Foundation), викладач Інституту Гаррімана Колумбійського університету (Columbia University’s Harriman Institute). У минулому президент та головний виконавчий директор Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (Radio Free Europe/Radio Liberty). У статті використано матеріал з його майбутьньої книги про російську дезінформацію.

Переклад з англійської підготував Андрій Григанський, спеціально для сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm. Поширення і передрук з посиланням на джерело вітаються! (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Україномовні сторінки спільноти InformNapalm в соцмережах: Facebook / Тwitter / Telegram.