24 вересня 2017 року в Німеччині пройдуть вибори в німецький Бундестаг. Вперше в історії післявоєнної Німеччини в парламент країни може пройти партія, яку в ЗМІ заведено називати правою. Для Німеччини це майже політичний скандал, але для її сусідів це вже давно проста політична буденність. Якщо в парламенті сидять ліві, то рано чи пізно також в парламенті сидітимуть і праві.

Якщо раніше головним жупелом для німецької політики була «Націонал-демократична партія Німеччини» (НДПН, Nationaldemokratische Partei Deutschlands, NPD), яку називають ледь не спадкоємицею НСДАП і роками намагаються заборонити. Як погляди, так і програма партії викликала запитання у більшості німецьких виборців.

Але тепер у німецькій політиці з’явилася «альтернативна» партія, яка виступає з консервативних, євроскептичних позицій.

Розподіл сил в німецькому Бундестазі

Після війни в німецькій політиці утворилося кілька партійних течій, але по суті владу розділили дві партії – християнські демократи і соціалісти. До влади по черзі приходять представники цих двох партій, іноді створюючи широку коаліцію (GroKo, Große Koalition).

ХДС (Християнсько-демократичний союз Німеччини, Christlich Demokratische Union Deutschlands, CDU) та ХСС (Християнсько-соціальний союз в Баварії, Christlich-Soziale Union in Bayern, CSU) – християнські демократи ХДС і їхня баварська версія ХСС. Класичні європейські консерватори.

Соціал-демократична партія Німеччини (СДПГ; Sozialdemokratische Partei Deutschlands, SPD) – класичні європейські соціалісти, принаймні такими їх вважали раніше.

Довго третьою силою в німецькій політиці була Вільна демократична партія Німеччини, СвДП (нім. FDP, Freie Demokratische Partei) – формально партія середнього класу, ліберали, постійно входили в правлячу коаліцію то з ХДС/ХСС, то з СДПН. В останні роки партія переживає кризу і в 2013 році вперше вилетіла з Бундестагу.

Ще один представник третьої сили – це партія зелених, офіційна назва Союз 90/Зелені (Bündnis 90/Die Grünen). Класична партія зелених, яка з ідеалістських позицій зазвичай виступає за все хороше й проти всього поганого. Такі собі нові ліві в боротьбі за всесвітню справедливість – від відмови від атомної енергетики і двигунів внутрішнього згорання до змін у соціальній політиці, покращення екологічних стандартів.

Вперше «зелені» потрапили в Бундестаг у 1983 році і відтоді всього двічі були в коаліційному уряді Шредера. По суті, «зелені» і СвДП – це можливі члени коаліції, якщо одна з великих партій не захоче створювати широку коаліцію.

Після об’єднання Німеччини в німецькому Бундестазі з’явилися ліві, вони ж колишні комуністи, які вже кілька разів змінювали назву й переформатовувалися – у 90-х це була Партія демократичного соціалізму (ПДС, Partei des Demokratischen Sozialismus, PDS). Тепер ця партія називається Die Linke і є лівою опозицією в Бундестазі.

Проте навіть у такому строкатому політичному різноманітті партій німецький обиватель, схоже, вибере в Бундестаг ще одну партію – вперше в парламент пройдуть так звані праві.

З чого все почалось

Партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН – Alternative für Deutschland, AfD) з’явилася на початку 2013 року. Біля витоків партії стояли: провідний німецький економіст Бернд Люке (Bernd Lücke, критик Єврозони), журналіст Конрад Адам (Konrad Adam, працював у FAZ, Die Welt; був членом ХДС), Олександр Гаулянд (Alexander Gauland, був членом ХДС, обіймав державні посади середньої ланки, працював журналістом) та інші.

Цікаво, що з перших десяти тисяч членів майже 3 тисячі раніше були в інших партіях – найбільше членів «перебігло» з ХДС (1008), далі йдуть СвДП (587), СДПН (558) і баварські християнські демократи (220). Також партію поповнили 106 колишніх членів Партії зелених.

Першою і головною темою для нової партії була критика Єврозони. Німеччина саме пережила світову економічну кризу 2008-го року, а у Єврозоні були економічні проблеми в Греції, що загрожували підірвати стабільність всієї Єврозони.

З суто економічних вимог партія незабаром перейшла на критику ЄС, після чого почалася міграційна криза в ЄС, яка й сформувала ідеологічне ядро та порядок денний для багатьох виборців цієї партії.

Перші вибори та проблеми росту

Вибори до Бундестагу в 2013 році відбулися 22 вересня – через сім місяців після реєстрації «Альтернативи для Німеччини». Відразу АдН вдалося показати результат в 4,7% за партійними списками – найкращий стартовий результат для німецьких позапарламентських партій. Понад два мільйони виборців віддали свої голоси за маловідому партію, щоб пройти в Бундестаг за партійними списками забракло всього лише трохи більше 130 тисяч голосів.

Ще тоді цей результат здивував багатьох, але не насторожив. Ще на слуху була молода прогресивна «Партія піратів», яка набирала свої 2%, але була радше частиною політичного маргіналітету.

Але АдН почали розширювати свої ідеологічні теми, партія пережила першу партійну чистку, коли люди першої хвилі пішли з партії. Поступово виробилась економічна та політична програма. Партія почала притягувати не тільки євроскептиків, але й правих політиків та їхній електорат.

Преса із задоволенням схопилася за цей факт і тепер партію почали називати в кращому випадку просто правою, а частіше ультраправою. Якщо раніше нацистів і радикалів шукали в НДПН, то тепер її колишніх членів почали шукати вже в лавах АдН.

Уже в 2014 році партія потрапила у Європарламент (7,1% голосів) і вперше потрапила в земельні парламенти Німеччини: Саксонія (9,7%), Бранденбург (12,2%) і Тюрінгія (10,6%) – все Східна Німеччина. Але успіхи цієї партії не обмежилися колишньою НДР. Незабаром партія пройшла і в земельні парламенти західних земель.

Хто голосує за АдН

Свої голоси за АдН віддають не тільки праві і не тільки східні німці. Як показали місцеві вибори в Німеччині 2013-2017 років, за партію голосують колишні виборці ХДС/ХСС, СДПН, СвДП, а також колишні зелені і ліві. Також АдН перебирає на себе велику частину виборців, які до цього не ходили на вибори.

Die Welt провів аналіз міграції виборців на земельних виборах і результати виявилися не веселими для правлячих партій — у новій політичній реальності їм доведеться ділитися голосами з АдН:

Перехід електорату до цієї партії може також ускладнити процес побудови коаліції в земельних парламентах і в Бундестазі.

З одного боку, це можна вважати протестним голосуванням. З іншого боку, в Німеччині з’явилась вперше «альтернативна» партія, яка має реальні шанси ввійти в Бундестаг і за яку голосують не тільки маргінали.

У німецькій пресі вже третій рік намагаються змалювати образ типового виборця АдН. Найпростіше, швидко й зручно було б вважати, що виборці цієї партії в основному менш освічені, бідніші і просто бояться втратити свої робочі місця, тому так легко реагують на популістські лозунги і «прості рішення». Такої ж думки багато дослідників, і це, напевно, найпростіше пояснення.

Проте останнім часом дедалі частіше почали говорити про те, що виборець АдН рівномірно розподілений за всіма класами суспільства. Виборець цієї партії представляє не соціальний клас, а ідеологічний.

Що грає на руку АдН

Слід зазначити, що АдН дуже успішно використовує помилки правлячої партії і просто активно реагує на проблеми, що з’являються. Німецький політикум радів введенню євро, розширенню Єврозони і обговорював, як правильно рятувати з кризи чергового євро-партнера. У німецькому Бундестазі роками були присутні «єврооптимісти» і не було «європесимістів». При тому, що по всій Європі у владу входили партії, які отримували голоси на критиці ЄС. Водночас німецький обиватель порівнює своє становище до введення євро, до розширення Єврозони, до розширення ЄС і ставить запитання, які ніхто не озвучує і ніхто не розв’язує.

Праві партії критикують за пошук простих рішень у складних питаннях. Але проблема також у тому, що складні питання справді є і їх треба обговорювати.

Якщо в 2015-2016 роках на руку АдН грали біженці, чий приїзд показували по телевізору щодня, то в 2017 р. на руку АдН грають наслідки приїзду біженців – від появи терактів до згвалтувань і грабунків, що так чи інакше трапляються.

Сюди додаються класичні проблеми Єврозони, яка тримає процентну ставку на мінімальному рівні, ріст цін на товари народного споживання і т. д.

У відповідь на всі ці запитання політики правлячих партій розповідають як мантру, що «ми з цим впораємося» чи «ми ніколи ще так добре не жили як зараз» – у багатьох таких бравий оптимізм викликає запитання.

На що може розраховувати АдН?

У 2014 році АдН вперше зайшла в земельний парламент Німеччини. З того часу вони сидять в 13 з 16 Ландтагів. Вибори ще в три Ландтаги пройдуть після виборів у Бундестаг (2017 – Нижня Саксонія, 2018 – Баварія і Гессен). За всіма опитуваннями в ці парламенти АдН також проходить.

Показники партії залежали від часу проведення виборів – після початку кризи біженців партія набирала голоси. У Східній Німеччині в партії від початку сильні позиції. У всіх парламентах партія перебуває в опозиції, і з нею поки офіційно ніхто не розглядає питання створення коаліції.

Показники голосувань у земельних парламентах за останні роки різні – від 24,3% (вибори 2016 року) в Саксонії-Анхальт, 20,8% (2016) в Мекленбург-Верхня Померанія до скромних 5,9% в Шлезвіг-Гольштенії (2017).

У Німеччині змішана виборча система – половина депутатів проходить за партійними списками, половина – за мажоритарними. За опитуваннями за тиждень до виборів, АдН отримає 10-12% голосів – третій показник за партійними списками в парламенті. Серед мажоритарників перемогу у виборчих округах, найімовірніше, отримають представники великих партій ХДС/ХСС, СДПН, Ліві та Зелені. Навряд чи хтось з мажоритарників АдН зможе розраховувати на перемогу. У результаті АдН отримає фракцію в розмірі 40-60 депутатів, напевно, це буде 3-4-а фракція в Бундестазі.

Приблизно на такий результат виходять багато прогнозів, але ми маємо враховувати нещодавні вибори Трампа чи Брексіт. За місяць до виборів 46% виборців ще не знали, за кого будуть голосувати – це найвищий показник за останні 20 років. У 2013 році цей показник був на рівні 39%, а раніше ще нижче.

Крім цього, преса активно стигматизує партію АдН та її виборців як правих радикалів, популістів і постійно лякає новим «33 роком», коли до влади через парламент прийшов Гітлер. У результаті є частина виборців, яким легше під час опитування промовчати (тому, можливо, така кількість тих, хто не визначився), або назвати одну з прохідних партій. А от як поводитимуться люди на виборчій дільниці – велике питання.

При такому розкладі, може бути, АдН подолає не тільки психологічну позначку в 10%, але й вийде на показник 15-20%. І як показали місцеві вибори, у деяких виборчих округах їм вдасться вийти на показник 40-50%.

Чи є Російський слід?

В українській пресі АдН заведено вважати ледь не російським проектом. Це найпростіше та найлегше пояснення успіхів євроскептиків на виборах у Європі. Але нагадаю, що свій приголомшливий показник 4,7% на минулих виборах до Бундестагу вони отримали ще в 2013 році – до Криму та Донбасу, до Брексіту та Трампа.

АдН у складній ситуації – їхній електорат ситуативний і місцями протестний. Партія намагалася зробити ставку на підтримку Москви, особливо на фоні відкритої підтримки Москвою деяких євроскептників.

У лютому 2017 року представники партії поїхали з офіційним візитом у Москву, але, попри успіхи партії на земельному рівні і можливий прохід в Бундестаг, у Москві з ними зустрілися політики другого ешелону – В’ячеслав Володін, Петро Толстой і… Володимир Жириновський. До речі, через місяць у Москву приїхала Марін Ле Пен – вона також зустрілася з Володимиром, але цього разу Путіним. Очевидно, в Москві вирішили більше працювати на СдПН Шредера і сприймали опальних німецьких правих як явище тимчасове.

У партії цей візит також викликав неоднозначну реакцію, адже частина партії – це колишні консерватори і виборці ХДС/ХСС чи Зелених, яких важко запідозрити в любові до Путіна.

У Німеччині проживає понад 1,5 мільйона російських німців, які мають право голосу. Раніше це був електорат ХДС/ХСС, але на земельних виборах у Баден-Вюртемберзі ХДС втратила відразу 12%, а АдН взяла 15,1%. Крім цього, АдН вдалося виграти два місця серед мажоритарників (виборчі округи Маннхайм I і Пфорцхайм) – тривожний дзвінок для великих партій напередодні виборів.

АдН почала включати російських німців та вихідців з колишнього СССР у свої виборчі списки. На відміну від інших партій, вони вперше зробили ставку в своїх списках на колишніх совітських мігрантів на федеральних виборах. Ось кілька кандидатів АдН, які народилися в колишньому СССР:

• Вальдемар Біркле (народився в Чулак-Анкатинський, йде у виборчому окрузі Пфорцхайма і має всі шанси пройти як мажоритарник)
• Антон Фрізен (Успенка)
• Вальдемар Хердт (Сабєловка)
• Віра Косова (Ташкент)
• Євгеній Шмідт (Усть-Каменогорськ)
• Сергій Чернов (Санкт-Петербург)
• Анатолій Тренкеншу (Волгодоновка)

(прим. ред.: в інших партіях, напевне, слід згадати тільки Дмитра Гайделя з СДПН та Олесю Руді з ХДС)

Серед кандидатів від АдГ є й етнічний українець – німецький журналіст Тарас Майгутюк (виборчий округ Оффенбург). Народився в Америці, його батько – американський солдат, що служив у ФРН, а предки із Західної України, яких під час війни вивезли на роботи в Німеччину, де вони залишилися й після війни. Дивно, що про нього досі нічого не чути в українських ЗМІ.

Навряд чи ці кандидати будуть на перших ролях в партії, але партія буде загравати з російськими німцями. Тому ми маємо бути готові чути від цієї партії проросійські гасла.

Що дасть німецька «Альтернатива» Україні?

Те, що АдН потрапить в Бундестаг – питання вирішене. А що дасть Україні прохід цієї партії в Бундестаг?

Почнемо з того, що АдН має кілька течій у партії. Одні більше критики Єврозони і виступають за розв’язання внутрішніх проблем замість проблем «європейського дому» – таке собі трампівське Germany First. Хтось  просто бореться за німецьку ідентичність і проти нелегальних мігрантів. А хтось намагається грати в геополітику, критикуючи рішення правлячих партій.

Тому якщо правлячі партії будуть на офіційному рівні підтримувати Україну, то АдН на найближчі роки залишиться в жорсткій опозиції і буде говорити то про «одвічно російський» Крим, то про потребу поступово скасовувати санкції, то про історичну дружбу російського та німецького народів (прим. ред.: хоч цю позицію підтримує й багато спікерів правлячої СДПГ).

У Бундестазі вже є одна партія зі схожими геополітичними заскоками – це партія Лівих, представники якої то поїдуть на окуповані території Донбасу, то в Крим. Але від лівих ніхто й не сподівається іншої поведінки, це історичний спадок лівого руху – йти в ідеологічній зв’язці з Москвою. Не здивуюся, якщо хтось із АдН раптом поїде з гуманітарною допомогою в окупований Донецьк чи спостерігачем на якісь «вибори» терориста Захарченка – ця партія ще ідеологічно не сформована і там знайдуться «кадри» на будь-який смак.

І якщо з популістським крилом АдН ми нічого не можемо зробити, то з консерваторами і європесимістами нам доведеться мати справу в майбутньому. Зокрема, якщо зміцнілі праві будуть надто активно підтримувати путінські тези, то правлячі партії будуть змушені показово займати більш проукраїнську позицію.

Як зміниться Бундестаг з появою «Альтернативи»?

З появою в німецькому парламенті європесимістів, передусім у крила єврокритиків з’явиться трибуна для висвітлення своїх ідей і питань на федеральному рівні. Якщо раніше проблеми Єврозони чи кризи мігрантів обговорювали на кухні і в курилках, то тепер це вийде на рівень парламенту.

Вже на етапі виборів у Бундестаг багато класичних партій перейняли гасла АдН у питанні міграційної кризи. Те, що ще кілька років тому говорили тільки маргінали з правих партій, тепер стало темою обговорення для багатьох політиків.

У результаті правляча коаліція буде змушена приймати рішення в дусі АдН, щоб не розширити її електоральне поле ще більше. Така партія в парламенті – хороший урок і мотивація для німецької політичної еліти.

Робота АдН в земельних парламентах показала всю неоднорідність цієї партії, тому можна буде очікувати на низку скандалів, які буде із задоволенням підхоплювати преса.

У результаті через 4 роки партія АдН або зміцніє, напрацює чітку ідеологію, вибере притомних передбачуваних спікерів і стане представником класичних пронімецьких консерваторів у німецькому парламенті, або з тріском вилетить з Бундестагу.

Матеріал підготував Антон Павлушко спеціально для сайту InformNapalm.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)

При використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове

Тисніть репост і діліться з друзями.
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у
Фейсбук / Твіттер / Telegram
і оперативно отримуйте інформацію про нові матеріали.

Помітили помилку? Напишіть нам, будь ласка, приватне повідомлення на сторінку Фейсбук – і ми її виправимо. Дякуємо!