Чеська редакція InformNapalm пропонує до уваги українських читачів переклад статті в чеському інтернет-виданні FORUM 24. Нагадуємо, що Комуністична партія Богемії та Моравії (КПБМ, чеською мовою KSČM) – єдина компартія в країнах Центральної Європи, що залишається парламентською партією. На виборах до нижньої палати Парламенту Чеської Республіки в жовтні 2017 р. за неї проголосувало 7,76 % виборців, що дозволило їй посісти п’яте місце та отримати 15 депутатів з 200. На голосах комуністів тримається урядова коаліція, що складається з лівопопулістського руху ANO олігарха Андрея Бабіша та соціал-демократів. Варто також нагадати, що чеські парламентарії від компартії не лише неодноразово відвідували окуповані території України – як Крим, так і Донбас – КПБМ навіть виступила з ініціативою за визнання російської анексії Криму.

Голова Комуністичної партії Богемії та Моравії Войтєх Філіп заявив в інтерв’ю виданню Збройних сил РФ «Красная звєзда», що в чеському суспільстві відбувається зростання фашистських тенденцій. Цю тезу товариша Філіпа слід дещо підкоригувати – в Чехії відбувається жахливе зростання, головним чином, комуністичних тенденцій. Крім приватизації держави концерном Agrofert та розширення колабораціонізму з Росією та Китаєм, однією з наших основних проблем є зростання зухвалості комуністів. І не випадково, що антиєвропейська та проросійська КПБМ підтримує уряд Андрея Бабіша.

У лютому ми відзначали 70-ті роковини жорстокого вбивства католицького священика Йозефа Тоуфара. Зараз, у травні, виповнилося 70 років з моменту судового вбивства парламентарія від християнських демократів Станіслава Броя, що захищав від комуністичного свавілля приватних фермерів, а від смертної кари – молодого священика Яна Були з селища Рокитніце над Рокитноу. В червні ми, в свою чергу, відзначатимемо 70-річчя судового вбивства двадцятивосьмирічного студента та письменника Велеслава Вала (смертну кару приведено у виконання 16 червня 1950 р.), а також ганебне вбивство Мілади Горакової та трьох інших невинних людей, яких було страчено 27 червня 1950 р.

Комуністи незаконно стратили 248 людей, сотні людей загинули в комуністичних в’язницях і таборах, і тисячі людей змарнували в них багато років свого життя. Якщо до цього додати обстріли людей на кордоні та фактичне зубожіння сотень тисяч самозайнятих, селян-власників і підприємців, підсумки панування комуністів під російсько-радянським кураторством стають справді жахливими. Ліквідація національної економіки, передача чеського урану для виробництва радянських ядерних бомб, спустошення ландшафту, моральний розклад народу. Комуністичний терор був цілком співставним з нацистським.

Група чеських політиків у складі депутатів нижньої палати Парламенту ЧР від КПБМ Яроміра Коглічека, Йозефа Скали та сенатора від руху Severočeši.cz Ярослава Доубрави на зустрічі з “прем’єр-міністром Республіки Крим” Сергієм Аксьоновим, липень 2018 р.

На жаль, значна частина чехів так і не зрозуміла, що Сталін був таким самим монстром та масовим вбивцею, як і Адольф Гітлер. Окрім цих титанів злочину, втім, не слід забувати про самого автора масового терору Володимира Ілліча Леніна та китайського масового вбивцю Мао Цзедуна, якого в Китаї вшановують і понині. Руки їх усіх були заплямовані кров’ю мільйонів людей, і фашистські диктатори типу Беніто Муссоліні на їхньому фоні виглядають дрібними шкідниками. За своєю потворною збоченістю комунізм та нацизм – однакові. У підвалинах обох тоталітарних ідеологій вкорінено принципи колективної ненависті та придушування свободи.

У Чехії спостерігається специфічний дисбаланс в юридичній практиці, яка при цьому перебуває в дивній невідповідності до правових норм. Закони не дозволяють створювати нацистські та фашистські партії, – звісна річ, так і повинно бути. Крім того, діє Закон «Про протиправність комуністичного режиму» та Закон «Про політичні партії», що дозволяє примусовий розпуск політичної партії, яка створює загрозу демократичним відносинам у державі. Але якщо з фашизмом та його крайньою формою – нацизмом – усе ясно, про комунізм цього сказати не можна. Шахрайство комуністів у нашій країні так і не було викрито достатньою мірою, і їхні злочини не названо своїми іменами, не кажучи вже про покарання за них. У цьому полягає кардинальна помилка розвитку країни після Оксамитової революції 1989 року.

Організація КПБМ у місті Літомнєржіце запрошує на бесіду з депутатами Яроміром Коглічеком та Йозефом Скалою на тему “Про Крим”, грудень 2018 р.

Можна лицемірно заявити, що для заборони компартії за весь час, що минув з листопада 1989 р., бракувало політичної волі. Крім того, можна почути псевдодемократичні реверанси, – мовляв, у червні 1990 р. за компартію проголосував майже мільйон чехів, а ще в 2017 р. – майже 400 тисяч виборців. Так, ніби кількість прихильників виправдовувала злочинну сутність комунізму.

Чехія – єдина країна Центральної Європи, де комуністична партія залишається парламентською. Її членський склад, по суті, не відмовився від своєї фанатичної та злочинної віри, а керівництво за інерцією орієнтується на владний центр держави-окупанта в Москві. Це – просто скандал. Єдине пояснення цього – той факт, що в Чехословаччині проводилася надзвичайно жорстка більшовизація, мерзенна нормалізація, і навіть опозиція до режиму була повною комуністів-реформістів. Наші нинішні проблеми, що полягають в обмеженні свобод, розмиванні демократії та підпорядкуванні всього посткомуністичному олігарху, який відновлює колишні владні структури, пов’язані саме з тим, що Чехія не звела рахунки зі своїм тоталітарним минулим.

Депутат нижньої палати Парламенту ЧР від КПБМ Зденєк Ондрачек та керівник “ДНР” Денис Пушилін у Донецьку під час святкування “Дня ДНР”, травень 2019 р. Фото: репро: Twitter

Німецький приклад: заборона нацистів та комуністів

У наших німецьких сусідів партії з тоталітарною ідеологією не мають права на участь у політичній конкуренції. Втім, повоєнна Німеччина перебувала в іншій ситуації, бо нацизм був переможений у війні, і про заборону нацистської партії в першу чергу подбали держави-переможці. Потім у німецькому суспільстві мало місце декілька хвиль очищення від нацизму, хоча цей процес і був непростим, враховуючи величезну кількість тих, хто піддався цій ідеології в часи гітлерівського Рейху. Проте нинішня Німеччина – взірець демократії. Міцності німецької демократії сприяла, зокрема, заборона місцевої комуністичної партії.

Федеральний конституційний суд 17 серпня 1956 р. виніс рішення з таким текстом: «Ім’ям народу: по-перше – визнати Комуністичну партію Німеччини антиконституційною; по-друге – розпустити Комуністичну партію Німеччини; по-третє – заборонити створення організацій, що замінюють Комуністичну партію Німеччини».

Судовий процес, порушений за ініціативою християнсько-демократичного уряду Конрада Аденауера, тривав декілька років та супроводжувався непростими громадськими дебатами. Описова частина рішення нараховувала 425 сторінок, і як ключовий юридичний документ за даною темою вона варта вивчення, як мінімум, конституційними юристами демократичних країн. Хоч і правда, що в п’ятдесяті роки було набагато більш очевидним, що ця партія бажає «шляхом пролетарської революції та диктатури пролетаріату» змінити наявний суспільний лад, у зв’язку з чим за ґратами опинилося десь 200 комуністичних функціонерів. Проте здебільшого з ними нічого страшного не сталося, а заборона комуністичної партії пішла німецькій політиці дуже на користь. До Бундестагу комуністи потрапили тільки після об’єднання з колишньою НДР у 1990 р., причому перефарбованими в певний дебільшовизований політичний варіант, який сьогодні носить назву Die Linke. Крайнощі у вигляді відкритої пропаганди комунізму в німецькому суспільстві неможливі.

Реалістичний та ідеальний погляди

Компартія в Чехії є, по суті, частиною влади. Разом з рухом ANO олігарха Андрея Бабіша та соціал-демократами вона складає парламентську більшість. Зараз навряд чи можливий політичний консенсус у тому, що треба змусити чеських комуністів відмовитися від своєї екстремістської назви, яка є виразом ідеології антидемократизму та насильства. Проте все одно слід підкреслювати, що в пристойному суспільстві комунізму немає місця на політичній сцені. Наш світ стане нормальним, зокрема, тільки тоді, коли компартію буде заборонено так само, як і нацизм.

Колишній депутат нижньої палати Парламенту ЧР від КПБМ Станіслав Мацковік (ліворуч) та чинний депутат Зденєк Ондрачек (праворуч) у студії телеканалу “Оплот”, скрін відео на YouTube

У програмі нинішніх чеських комуністів відсутні відверто провокаційні положення, – такі, як придушення прав і свобод громадян та ліквідація класових ворогів. Проте в дійсності вони не відмовилися ні від чого того, що декларували в часи диктатури. Їхні друковані видання – повсякденне свідчення цього. Відчутним проявом наступу на чеську демократію є також відкритий колабораціонізм комуністів з путінською Росією та підтримка її агресивної мілітаристської політики. Ця практика навряд чи припиниться навіть у разі, якщо комуністи перестануть так називатися. Проте це не означає, що нам слід змиритися з відкритою пропагандою тоталітарної ідеології. Це – одне з завдань при захисті демократії – поряд з унеможливленням приватизації держави олігархом та відстоюванням свободи в усіх напрямках.

Реальність є складною та жорсткою. Але бачення солідного демократичного майбутнього нерозривно пов’язане з Чехією без комуністів.

Автор: Павел Шафр
Джерело: FORUM 24, 24 травня 2020 р.
Переклад: Сватослав Щиголь
Головне фото: голова КПБМ Войтєх Філіп та заступник голови партії Станіслав Ґроспіч / ФОТО: ČTK