Ще влітку 2014 року в мережі Інтернет час від часу з’являлась інформація та коментарі блогерів про те, що бойовики стихійно ховають своїх бойових товаришів у полі, закопуючи їх у шанцях без ушанування, навіть не встановлюють пам’ятні таблички. На місцях масових поховань немає імен чи позивних загиблих. Досі немає навіть приблизних статистичних даних про втрати бойовиків та російських військовослужбовців, що воюють на Донбасі. Більше того, ці дані суворо засекречені й старанно приховуються російськими кураторами бойовиків. Волонтери InformNapalm спробували провести невеличке розслідування на основі інформації з відкритих джерел, а також знімків із супутника, доступ до яких ми отримали за умови анонімності джерела. Поєднані дані дали можливість глибше дослідити потойбіччя “новоросії”.
Але про все по черзі. Статистика, звісно, наука точна, але, коли немає початкових даних, доводиться висловлювати припущення на основі спостережень та OSINT-розслідувань.
Зрозуміло, що частину найманців і сепаратистів ховають на кладовищах найближчих сіл і міст, біля яких “ополченці” та “відпускники” склали голови, хто за певну суму, а хто за “ідеали новоросії”. Громадян Росії, перевозять, як відомо, конвоями “Вантаж 200″ спочатку через кордон і далі до місця поховання вже на російській території, або замітають сліди, обертаючи їх на попіл у мобільних крематоріях, про що вже не раз писали в пресі. Є загиблі, яких не впізнали. Таких бойовиків масово ховають у ровах і безіменних могилах. Як предмет дослідження візьмемо поховання під Моспиним. Бойовики називають його “Алея слави”. Свіжі фото та відео поховань були розміщені в групі “ДНР і ЛНР без цензури”.
Визначити точні масштаби поховання за цими фото і відео неможливо, тому ми вдамося до карт. І тут починається найцікавіше.
Величина кладовища багато нам не скаже. Треба аналізувати, як воно змінилося впродовж часу. З цією метою використаємо інструмент Google Планета Земля, функцію «Показати зміни впродовж часу».
Перші знімки доступні за 2002 рік. З 2002 і до 2012 року тут були сільськогосподарські угіддя. На першому доступному космічному знімку від 17.04.2012 бачимо перші поховання.
У такому режимі ділянка використовується в наступні роки. За даними космічної зйомки площа кладовища приблизно за 2 роки збільшилася з 0 до 4337 м2.
У травні 2014 року почалися активні бойові дії в районі Донецька, саме цей час будемо вважати другою фазою розширення поховань і порівняємо її з першою.
За даними космічної зйомки, за період з квітня 2014 року до квітня 2015 року площа поховань збільшилася на 7100 м2, тобто на 164%! Дата – квітень 2015 року – приблизна, нема можливості встановити точнішу. Проте цього достатньо для оцінки тенденції.
Відповідно до санітарних норм, площа 1 місця для поховання складає 5 кв. м:
Можливо, причини смерті похованих різні, серед них можуть бути мирні жителі, що загинули в результаті бойових дій, а також померлі з інших причин.
Але саме на це місце не раз покликалися журналісти, блогери й самі бойовики як на місце поховання їхніх бойових товаришів, та й назва “Алея слави” непрямо вказує, що тут ховають не просто померлих, а загиблих у боях. Саме це місце можна вважати основним кладовищем бойовиків у районі м. Донецьк.
Переходимо до математичних підрахунків.
Загальна розрахункова кількість поховань в другій фазі – 1420 чоловік.
Навіть якщо припустити, що 20% – це цивільні особи (хоч і це, зважаючи на динаміку збільшення цвинтаря, занадто сміливе припущення), то кількість похованих тут бойовиків – 1136.
Свіжі супутникові знімки місцевості підтвердили нашу думку щодо точних масштабів поховання.
Зазначимо, що понад 1136 загиблих – це приблизні розрахунки тільки за вказаний період на конкретному кладовищі. Скільки таких кладовищ і масових поховань, достеменно не відомо, але якщо взяти цю цифру за основу і припустити, що кількість таких цвинтарів сягає п’яти-семи на території, контрольованій т. зв. “ДНР”, то кількість загиблих у цій війні бойовиків, серед яких велика кількість російських громадян, буде становити 7–8 тисяч чоловік. Тисячі життів тільки в районі одного міста, не враховуючи Луганську область! Десятки тисяч понівечених фізично й морально! Ось ціна імперського нападу й неоголошеної війни. І це ціна, сплачена тільки однією зі сторін, яка пишається “російською весною” і “нашкримом”.
Матеріал підготував Григорій Балута спеціально для InformNapalm. При передруку активне посилання на першоджерело обов’язкове.
