Заувага редакції:

Волонтери спільноти InformNapalm під час проведення розвідки та моніторингу діяльності російських окупаційних сил у Криму неодноразово повідомляли про підвищення рівня мілітаризації півострова. Але технічні розвіддані про місця скупчення техніки, передислокації озброєння та особового складу не завжди є зрозумілими для житців. Ця публікація журналіста Віктора Трєґубова пояснює на пальцях, як змінилась та продовжує змінюватись диття кримчан, що стали заручниками (самохіть чи несамохіть) у “трюмі авіаносця”, у якого перетворюють окупований Крим.

Перекриті шляхи. Посилення контролю над пересуванням громадян. Військові об’єкти, що ростуть наче гриби, техніка на дорогах, страшні історії про підготовку до “чогось”. Масові вимкнення інтернету, що відтак, як фіговими листками, прикриті недолугими виправданнями про начебто технічні роботи в усіх провайдерів одночасно. Дійсність Криму. Поки що — лише північного, від Джанкоя і далі.

Це — ненормально для звичайного регіону. Але нормально для бойового фронтиру, “буферного” Дикого Поля. Різниця між ними у тім, що у звичайному регіоні населення — це власне і є його наповнення, це і є сам регіон. Говоримо про регіон, маємо на думці мешканців.

Читайте також: “Війська РХБЗ ЗС РФ пускають дим у вічі в Криму та палять оленів у Сибіру”

На фтронтирі інакше. Там населення — ресурс. Там не держава для людей, а люди для держави — для того, щоб допомагати тримати кордон, погрожувати сусідам, обслуговувати техніку та військовиків. Фронтир — це плацдарм, тобто, по суті, велика військова база з усіма наданими їй територіями. На ньому нема понять “скарги на незручності” – на ньому в принципі зручності не передбачені, він не для такого і не про таке.

Читайте також: “Замовлення на терор у Криму: РФ заздалегідь перекинула штурмовиків та десант”

Рік за роком кримчани все глибше провалюються у цю вовчу яму. Різниця між українським та російськими підходами до долі Криму полягала у власне баченні його майбуття. Для Києва Крим завжди був курортом. Далеко спрямованою мрією було перетворення його у щось на зразок щонайменше Анталії, а найбільше Каліфорнії — квітучої теплої землі, куди приїжджали би від усюди, щоб насолодитись відпочинком та лишити гроші. Інше діло, що у бідної в 90-і і небагатої у 2000-і країни на це не вистачало грошей. Багато кримчан, бажаючи вірити у краще, перенесли на Росію українські методи: мовляв, буде так само, але тепер знайдуться гроші.

Проблема у тім, що Росії півострів завжди був потрібен цілком для іншої мети. А саме — як символ воєнних перемог та військова база у ключовому регіоні. У найкращому випадку — за аналогією з англійським Гібралтаром, у найгіршому — з а американським Гуантанамо. Тут уже не стоїть питання “чи вистачить грошей”: якщо грошей буде мало — в Криму буде мало зброї, якщо грошей буде багато — в Криму буде багато зброї. Але ніяких дійснелендів з голівудами не планується — нащо, якщо це суперечить самій концепції? Хто ж будуватиме аквапарк з виходом на базу підводних човнів?

Читайте також: “Крим як авіаносець, загрози НАТО та коли вибухає у пілотів Росії (відео)”

Нині перед Кримом постали два сценарії

Перший сценарій — стати величезним військовим полігоном. “Невтопний авіаносець” як він є. Маленька проблема полягає у тім, що на авіаносці не буває зайвих людей. Лише екіпаж і, можливо, тимчасовий обслуговий персонал. Авіаносець — зброя, а зброя — функціональна. Пасажирських кают на ньому теж не передбачено: якщо раптом на ньому опиняться цивільні, їм доведеться жити, у найкращому випадку, у вільних каютах екіпажу. У гіршому — в коморах.

Другий сценарій — стати полем бою. Тобто тим же авіаносцем. Лише під обстрілом. Нині з Криму Кремль погрожує Україні. В перспективі — якщо все піде, з точки зору Кремля, добре — звідти збираються погрожувати НАТО. Коли з якоїсь точки на сусідів спрямовані ракети — ракети спрямовані і у зворотному напрямі. Нова Кримська війна з “західною коаліцією”, якщо така колись станеться, не буде включати у себе довгу осаду Севастополя. Вона включатиме у себе його — та інших міст — обстріл ракетами далекої дії просто з Середземного моря. І спроби відповіді. Не буде героїчної оборони Малахова кургану — штурм міст нині не проводять без притлумлення ворога авіацією та артилерією.

Читайте також: “Мілітаризація Криму: БРК “Бастіон” та “БАЛ”

Сказане вище можна заперчувати. Сказане вище навіть було б правильно заперечувати — так працюють захисні механізми психіки, що дозволяють зберегти оспіваний Мєдвєдєвим хороший настрій. Але той, хто має очі, хай бачить — саме до такого кінцевого пункту рухаються всі події, що нині кояться на півострові.

Крим готують до війни. До життя в очікуванні її.

Хороша новина — війна може не відбутись.

Погана новина — життя на військовому полігоні ніколи не стане нормальним.