
У середу 9 травня 1945 р. в першій половині дня було здійснено авіаналіт на чеське місто Млада-Болеслав. Місто, на яке за час війни не впало жодної бомби, випило свою гірку чашу до дна вже тоді, коли Європа святкувала кінець війни.
В останні дні війни Млада-Болеслав як важливий транспортний вузол під натиском Червоної Армії, що просувалася вперед, почали наводняти німецькі мирні мешканці, а згодом – і військові. Їхній відступ через місто далі на захід, спочатку досить організований, 8 травня став поступово втрачати штабну культуру, і в очах військових, що відступали, та мирних втікачів віддзеркалювалося сум’яття. Ті, кому пощастило менше та йшли пішки, намагалися зайняти місце в попутних транспортних засобах, що, як правило, були вже безнадійно набитими.
Болеславське пекло
У середу 9 травня по радіо передали про прибуття радянських танків до Праги. Місцеві не приховували радощів від повідомлень зі столиці, вже без побоювань спостерігаючи за поголівно розгубленими діями німців.

Легкий напівгусеничний транспортер Sd.Kfz. 10 проїджає мимо церкви Вознесіння Діви Марії в напрямку Староміської площі
Деякі з відступаючих, недовго думаючи, пустилися навтьоки. Це було марним – навіть якби їм вдалося подолати радянські колони, що насувалися від Рудних гір на Прагу, та дістатися до американців до 19:00, після чого демаркаційна лінія для відступаючих військових та цивільних безкомпромісно перекривалася, все одно б їх невдовзі з великою ймовірністю очікувала видача радянській стороні. Інші здавалися самі, а в деяких місцях навіть роззброювалися групками ініціативних місцевих мешканців.
На вулицях Млада-Болеслава було повно народу.
Незадовго до десятої години ранку почувся звук авіамоторів. Люди спрямували погляди в небо, багато з них почало махати. Були впевнені (і не помилялися), що це радянські літаки, в крайньому разі англо-американські. Коли побачили, що від них відокремлюються якісь предмети, гадали, що це пачки листівок. Проте невдовзі прийшло протверезіння.
Предмети, що падали, зберігали компактну форму, а звук, який супроводжував їхнє падіння, також не залишав сумнівів, що на місто летять авіабомби. Два перших місця влучення ймовірно знаходилися близько казарм та спецшколи при в’їзді в місто з боку м. Їчін та біля річки Їзери в місцях, де була текстильна фабрика Клінґера. Документація перебігу авіанальоту відсутня, вся інформація ґрунтується на розповідях очевидців. Проте останні в своїх показаннях не одностайні, – скоріше, навпаки.

Вид рогу допоміжної школи, ззаду праворуч – будівля казарм. У цьому районі, кількість жертв, мабуть, була найбільшою
По вулиці Їчінска (Jičínská) вздовж казарм було багато людей та техніки. Не дивно, що льотчики, які наносили удар, вибрали цю місцевість як одну з цілей. На район було скинуто значну кількість 250-кілограмових бомб. Пряме влучення отримала також будівля допоміжної школи, де німці під кінець війни розмістили військовий лазарет, як і в багатьох інших шкільних будівлях. Не допоміг навіть великий червоний хрест на білому фоні на даху будинку, призначенням якого було саме відвертати авіаудари.
Крім німців, у місті загинули та отримали поранення і місцеві мешканці. Біля рогу допоміжної школи гралася юрба дітлахів – зараз їм за шкільною огорожею поставлено пам’ятник. Ця область була однією з найбільш потерпілих. Причиною було значне скупчення людей, які ще не чекали, що наближається бомбування.
У проїзді біля фабрики Клінґера на іншому кінці міста сталося пряме влучення в автобус Deutsche Reichsbahn, повний німецьких жінок та дітей. Саму «Клінґерівку» сильно пошкодили бомби калібру 250 кг. Знищено було і тутешній міст через великий привід до млина, відведений з Їзери, через який вів шлях у Чесану. (У Чесані згодом розмістився відділ розробок «Шкода», привід у 80-і роки засипали, а на місці колишньої пошкодженої фабрики зараз знаходиться новий Технологічний центр «Шкода».)
Наліт тривав – при наступних хвилях бомби падали і на Старе місто, яке через значну густоту забудови сильно потерпіло. Будинки по вулиці Б’єлска (Bělská), в які влучила бомба, потім довелося знести. Те саме стосуються будівлі колишнього районного гетьманства і трьох сусідніх об’єктів, на місті яких згодом було розбито сквер. (Сьогодні під сквером – підземний паркінг, роботи по будівництву якого були справді врожайними для археологів. Таким чином, бомбардування непрямо принесло нові знання про історію місцевого поселення.)
Постраждали також інші райони міста, шляхи сполучення та суміжні з ними зони. Тут пілоти явно атакували колони відступаючих, що намагалися втекти якомога далі від вантажівок та іншої техніки, аби сховатися від авіаударів.
На територію младоболеславського автозаводу, під час війни включеного до складу військової економіки Рейху, з загальної кількості скинутих бомб впала лише незначна частка. Дві бомби калібру 250 кг, одна з яких не розірвалася, та приблизно десять легких. Усі влучили в невеликий простір приблизно на місці нинішньої заводської поліклініки.
Проте пожежа, що виникла від бомбування, заподіяла значну шкоду, і масивний стовп диму було видно в широкому довкіллі. Це дало поштовх до часто поширюваних чуток про те, що метою нальоту було знищити цей завод. На щастя, на заводі ніхто не загинув, у цей час там майже нікого не було, виробництво зупинилося вже 5 травня. Імовірно, на завод скинули бомби один-два бомбардувальники. До атаки їх могли підштовхнути вантажні вагони на його території.
Для переліку всіх постраждалих вулиць та знищених будинків у цьому матеріалі бракує місця. Проте матеріальні збитки можна компенсувати. Трагічність усього нальоту обумовлювалася високою кількістю людських жертв. За поміркованими припущеннями, загинуло до 150 місцевих мешканців, 350 німецьких військових та цивільних осіб – ця кількість, імовірно, включає невелику групу іноземців та втеклих військовополонених. За незначними винятками, вдалося встановити особу тільки місцевих жертв – мешканців Млада-Болеслава та сусідніх сіл, що в той момент перебували в місті. Дані про п’ятсот загиблих – недалекі від істини, подеколи наводиться «лише» 450 жертв.
Як проходив наліт з точки зору пересування літаків? Достовірність опису знову ж таки ненадійна. На місто з північного напрямку прилетіла група кількох літаків. Цей напрямок наводиться більшістю очевидців. На загальноприйняту думку, група нараховувала 9 бомбардувальників та 2 супроводжувальні винищувачі, більшість старих матеріалів, у яких згадується наліт, даною кількістю завершується. Проте зараз вже відомо, що Болеслав бомбили три, а ще ймовірніше – чотири такі групи по п’ять – дев’ять бомбардувальників, причому наліт міг тривати до години.
Літаки першої хвилі, за свідченнями очевидців, пролетіли над містом у напрямку з півночі на південь на висоті 2–2,5 км, за містом розділившись на дві групи. Одна група повернулася зі східного боку, а друга – з західного. Потім впали бомби. За процесом прильоту трьох наступних хвиль, включаючи перебіг у часі, вже ніхто в місті детально не спостерігав зі зрозумілих причин.
Кількість та типи бомб, що падали на Млада-Болеслав
У 1950 р. Празьким державним інститутом геодезії видано «Ситуаційний план бомб, скинутих на Млада-Болеслав 09. 05. 1945 р.». Як автор наводиться будівельник Йозеф Коштяк. Документ вклеєно в Хроніку міста Млада-Болеслав Едуарда Сваровски.
Найчастіше згадувана кількість бомб – 700, включаючи невибухлі. Більшість з них, імовірно, позначено в плані. На перший погляд видно, що бомби падали в першу чергу на шляхи сполучення – як прямо всередині міста, так і на його периферіях. Дані про масу бомб, що не розірвалися, слід сприймати зі значною натяжкою. Зокрема, без довгих роздумів можна виключити бомбу з наведеною масою 750 кг – таких ніколи не виробляли ні совіти, ні німці. Застосування бомб масою 500 кг, у свою чергу, виключають російські архіви.
Інформація про роботу радянської авіації 09. 05. 1945 р., витребувана з російських архівів, потрапила в Чехію завдяки активності Міхала Плавеця з Празького національного технічного музею. В оперативному зведенні 4-го бомбардувального авіаційного корпусу, який, поміж іншим, оперував і над Млада-Болеславом, від 9 травня 1945 р. наводиться перелік типів та кількість використаних бомб. Тобто бомби цих типів (або підмножини цих типів) падали на місто. Бомбардувальники корпусу типу Петляков Пе-2 скинули 9 травня 1945 р. загалом 4108 бомб масою від 2,5 кг до 250 кг загальною масою майже 120 тон. Крім того, в регіоні діяли й бомбардувальники 6-го гвардійського бомбардувального корпусу, – таким чином, не виключено, що менша кількість літаків, що бомбили Млада-Болеслав, належить декотрому з його полків.
Тип | Опис |
ФАБ-250 | радянська фугасна бомба калібру 250 кг (ФАБ – Фугасна авіаційнна бомба) |
SC-250 | німецька осколочно-фугасна бомба калібру 250 кг (SC – Sprengbombe Cylindrisch) |
SD-250 | німецька осколочно-фугасна бомба калібру 250 кг (SD – Splitterbombe Dickwandig) |
ФАБ-100 | радянська фугасна бомба калібру 100 кг |
AO-100 | радянська фугасна бомба кабілру 100 кг (AO – Aвіациійна бомба осколочна) |
SD-70 | німецька осколочна бомба калібру 70 кг |
AO-10 | радянська осколочна бомба калібру 10 кг |
AO-8 | радянська осколочна бомба калібру 8 кг |
AO-2,5 | радянська осколочна бомба калібр 2,5 кг |
(Прим.: у деяких типів калібр бомби точно не відповідає її масі) |
Тут слід згадати, що навіть найлегші бомбочки, – наприклад, осколочні АО-2,5 – не являли для людей на землі нічого приємного. Скоріше, навпаки – це, по суті, суббоєприпаси касетних бомб, які на той час набагато частіше скидали з «жорстко закріплених» касет у бомбовому відсіку або під літаком. З літака вони висипалися на ціль у кількості від десятків до двох сотень штук. Осколочні бомби (існували й протитанкові) були ідеальними проти скупчення та колон живої сили і неброньованої техніки у вільному просторі. Ефективність боєзапасу на вулицях міст була загалом меншою, багато з них застрягло в дахах будинків (проте дахи це пошкодило). На нашому плані влучень нанесено «розбомблені» смуги на шляхах сполучення та в суміжних зонах поза міською забудовою, – таким чином, імовірно це були легкі бомби серії АО.
У боєзапасі радянських літаків значну частку складали також трофейні німецькі бомби. Їхні знахідки в Болеславі протягом наступних днів – як цілих, що не розірвалися, так і фрагментів, що піддавалися ідентифікації – представлялися як доказ проведення нальоту літаками Люфтваффе.
Згідно з одним свідченням, літаки скидали на місто також бордюри та бруківку. Подібні дивацтва можна зі спокійною совістю виключити. Цей матеріал, звісна річ, літав у повітрі, але вирваний зі шляхів розривами бомб.
Яким же був загальний тоннаж бомб, що впали на Млада-Болеслав 9 травня? Після 1989 р. у пресі почали з’являтися дані про 50 тон. Одна робота 2007 р. на цю тему дані ще завищує, наводячи цифру, що наближається до 60 тон. Проте в дійсності ці дані значно перебільшено. Квантифікація, ймовірно, формувалася на підставі вже згаданого «Ситуаційного плану скинутих бомб». А також ще не був достовірно відомий тип застосованих літаків.
Для наших приблизних підрахунків приймаємо від 24 (9+5+5+5) до 36 (9+9+9+9) літаків Пе-2. Для першої хвилі рахуємо 9 літаків, що підтверджується свідченнями багатьох очевидців, для трьох наступних хвиль розраховуємо мінімальну та максимальну кількість, наведену в оперативному рапорті підрозділу. Якщо триматися зазвичай використовуваного бомбового боєзапасу Пе-2, що складав 1000 кг, а часто й менше, ймовірне значення виходить біля 30 тон бомб на Млада-Болеслав. Проте зменшення об’єму використаних бомб ніяким чином не применшує трагедії – та обумовлюється кількістю жертв.
Чому наліт взагалі мав місце
Руйнівний авіаналіт на Млада-Болеслав був складовою частиною масштабної тактичної операції радянської авіації, здійсненої протягом більшої частини 9 травня над ще не звільненою територію.
8 травня 1945 р. о 23:01 центрально-європейського часу (саме так наведено в акті капітуляції, підписаному як у Реймсі, так і в Карсгорсті під Берліном) усі німецькі підрозділи були зобов’язані припинити будь-які дії, скласти зброю та організовано чекати на місці, доки їх хтось не візьме в полон.
На території Чехії, значна частина якої ще не була зайнята союзниками, знаходилася значна кількість військових противника, яким зовсім не хотілося чекати на радянські підрозділи. Частково це заслуга німецької пропаганди як такої, що описувала умови радянського полону далеко не райдужно. Крім того, самим військовим було все зрозуміло – вони чудово знали або принаймні підозрювали, як німецькі частини на сході поводилися з місцевими мешканцями, і прогнозовано боялися взаємності.
Таким чином, пересування колон німців, які втікали, а також їхніх союзників у даний момент часу, зрозуміло, не припинилося, всі намагалися дістатися на захід в американський полон. Інформацію про пересування німецьких військ ще тієї ж ночі отримав маршал Радянського Союзу Іван Степанович Конєв – командувач 1-го Українського фронту, що в процесі Празької операції просувався в Чехію з півночі (основний напрямок атаки танкових армій проходив ліворуч від річки Лаба (Ельба) біля міста Мост). Конєв, який тоді святкував кінець війни (в Європі) на великому банкеті, влаштованому для високих чинів, дав наказ 2-й авіаційній армії нанести протягом дня авіаудари по відступаючих підрозділах противника, шляхах відступу та основних транспортних вузлах.
У вже згаданому оперативному зведенні 4-го бомбардувального авіаційного корпусу 2-ї авіаційної армії можна прочитати: «4 БАК протягом дня 9.5.45 р. групами 5–9 літаків ПЕ-2 під прикриттям винищувачів 211 і 728 ІАР масованими бомбардувальними діями знищували живу силу і техніку противника в районі: Млада Болеслав, Літомнєржіце, Тєхловіце, Замості-Бродце, Врховани, Дуба, Мнєлнік та одиночними екіпажами вів розвідку військ противника в цьому районі».
Такий самий наказ, як і 2-га авіаційна армія, отримали від командування своїх фронтів також дві інші авіаційні армії, задіяні в Празькій операції, що просувалися зі сходу. Через Північну Моравію наступав 4-й Український фронт, до складу якого входила 8-а авіаційна армія, а через Південну Моравію та Височину – 1-й Український фронт з 5-ю авіаційною армією.
Довго приховувана правда
Аж до 1989 року здійснення авіаудару (та інших нальотів того дня) офіційно приписувалося решткам німецьких Люфтваффе. Історики, природньо, розуміли, що в німців 9 травня 1945 р. вже не було матеріальних резервів для такої масштабної операції. За нечисленними винятками, все, що могло, ще до вечора напередодні відлетіло до американців.
Крім того, більшість населення Млада-Болеслава вже з моменту падіння першої бомби вважала винуватцем німецьку авіацію. Люди просто не хотіли вірити в те, що їх можуть бомбувати визволителі. Тих небагатьох, хто був упевнений у дійсній належності нападників, примусила мовчати самоцензура в протистоянні з натовпами, що раділи з визволення.
Згідно з мемуарами учасника руху опору Ярослава Шамала, вже 12 травня 1945 р. було утворено імпровізовану комісію для розслідування події. На підставі аналізу місцезнаходження основних місць влучення, що характеризувалися підвищеним скупченням транспортної та військової техніки, а також самих німецьких військових на головних шляхах сполучення всередині міста, в’їздах та шляхах відступу на його незабудованих територіях, комісія дійшла однозначного висновку, показавши пальцем на радянську авіацію. З Революційного районного національного комітету негайно надійшло попередження, аби комісія припинила будь-яку подальшу слідчу діяльність і терміново знищила всі оформлені документи та протоколи.
У подальшому проблему здійснення авіаудару відкрив у 1965 р. болеславський архіваріус Карел Герчік. Це сталося на семінарі Празького інституту військової історії, де він говорив про радянські бомбардувальники в безпосередньому зв’язку з нальотом. Оскільки були часи часткової політичної відлиги, на той час у нього через це не було значних проблем. Проте настав серпень 1968 р., потім – період чисток, відомий як «нормалізація», і в 1970 р. після політичних перевірок Герчік був звільнений з архіву.
Тільки після 1989 р. можна було офіційно та публічно розповісти правду. Незважаючи на це, багато людей донині не наважується повірити, хто нас 9 травня 1945 р. у дійсності бомбив.
З усією справою щодо належності літаків пов’язана ще одна цікава річ. Люди нібито бачили на літаках зафарбовані знаки розрізнення. Декотрим з них це могло дійсно здаватися (поекспериментуйте, наприклад, при авіашоу, на якій відстані можна роздивитися «малюнки» на літаках), інші про це прочитали та раптом «усвідомили», що теж їх бачили. Проте того дня ніяких зафарбованих знаків у Чехії не було, і з точки зору логіки речей ця теорія кульгає.
Резюме – радянські авіанальоти 8 та 9 травня
Протягом останнього дня війни та першого дня миру (згідно з актом капітуляції – не за ознакою припинення бойових дій останніми рештками німецьких підрозділів) радянська авіація атакувала противника (справжнього або уявного) на території 66 міст та сіл Чехії. При цьому загинуло до 1500 людей, включаючи ворожих військових та цивільних осіб, що відступали. Кількість загиблих може бути й вищою – фіксацію жертв таких операцій проводили не всюди.
Якщо підсумувати, 8 травня радянська авіація бомбила 32 населені пункти, серед яких за кількістю жертв найбільше потерпіли міста Дєчін (за приблизними підрахунками – від 200 до 300 вбитих), Гротовіце (114 місцевих мешканців та 36 радянських військових), Хлумец та Усті-над-Лабем (84), Велке Мезіржічі (35), Мімонь (28) та Фридлант (26). Того дня ще була війна, і льотчики отримали завдання проривати німецьку оборону, допомагаючи просуванню радянських підрозділів.
9 травня це були вже 34 населені пункти, і метою нальотів було перешкодити відступу німців та їхніх союзників, що в переважній більшості випадків вже не являли загрози. Об’єктивно кажучи, шляхи відступу та транспортні вузли навіть після ударів залишалися проїжджими, і з військової точки зору, якщо це так у цей період ще можна було сприймати, вимірним результатом були солдати, яким не дозволено відступ, та знищена техніка. Проте це коштувало життя багатьох мирних мешканців. Найбільше жертв було у вже згаданому Млада-Болеславі (до 500 загиблих, з них приблизно 150 місцевих мешканців та 350 відступаючих німецьких військових і цивільних осіб), наступні за кількістю – Ждірец над Доубравоу (43), Круцембурк (28), Мнєлнік (27), Роудніце над Лабем (25), Бишіце (23), Уштєк (20), Літомнєржіце (18) та інші.
Крім бомбардувальників Петляков Пе-2 наземні цілі активно атакували також штурмовики Ілюшин Іл-2 та американські легкі бомбардувальники Douglas A-20 Boston, що поставлялися за Ленд-лізом (5-а авіаційна армія).
Про інтенсивність роботи радянської авіації над територією Чехії 9 травня 1945 р. свідчать такі цифри: 2-а авіаційна армія кинула 697 літаків, що виконали 1320 бойових вильотів, від 6-ї авіаційної армії було задіяно 344 літаків з 540 бойовими вильотами, а 8-ї авіаційної армії – 82 літаків з 91 бойовими вильотами.
Джерела та рекомендована література:
- Michal Plavec: Stále živá historie, Propaganda kolem sovětských náletů v květnu 1945. Журнал Paměť a dějiny № 2/2014
- Michal Plavec: Mladá Boleslav 9. května 1945, Bombardování podle dokumentů Rudé armády. Збірник Boleslavica 2013
- Jiří Filip: Veřejný Květen 1945 v Mladé Boleslavi. Збірник Boleslavica 2012
- Jiří Filip: статті в щомісячнику Boleslavan № 4 та 5/2005
- https://hloubkari.wordpress.com
- http://www.vhu.cz
- Eduard Svárovský: Kronika města Mladé Boleslavi
- Václav Bilický: Letecká munice II. světové války používaná na území ČR a SR, skripta – pomůcka pro pyrotechniky
Автор: Радек Фолпрехт
Джерело: Technet.cz, 9 травня 2015 р.
Переклад: Сватослав Щиголь
No Responses to “Першого дня після війни совіти бомбили Млада-Болеслав, жертв були сотні”