Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm продовжує виявляти проросійські воєнізовані угруповання в Білорусі, щоб привернути увагу громадськості, а також пробілоруської частини силовиків та номенклатури до питань захисту національної безпеки держави й протидії реалізації кримського сценарію в Білорусі. Під час підготовки попереднього матеріалу “Воїни “російського світу” в Білорусі ждуть свого часу” ми виявили велику кількість таких формувань у Західній Білорусі, на Гродненщині. Було прийнято рішення провести поглиблене вивчення відкритих джерел інформації з метою виявлення додаткових даних про їхню структуру та діяльність. Результати перевершили наші очікування.

У західно-білоруському Гродно історично сильні європейські культурні традиції. Впливає і близька відстань до держав Західної Європи і духовна конфесійна спільність королівського міста, що за часів правління Стефана Баторія було його резиденцією і практично столицею Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої. Значна кількість жителів міста – парафіяни Католицької Церкви, чия діяльність приносила на землі Білорусі західноєвропейський вплив і чий вклад в історію та культуру Білорусі відчутний. Гродненщина, на землях якої історично живе більшість католицького населення всієї Білорусі, була центром збройного спротиву російській окупаційній владі.  Численні антиросійські повстання, участь гродненського гарнізону у франко-російській війні 1812 р. на боці Наполеона, а народних ополченців проти російських казаків і російських царських військ, масове вливання гродненців до лав польської армії, що розгромила більшовиків, запеклий опір містян частинам Червоної Армії, що вдерлися в місто у вересні 1939 р. і зазнали суттєвих втрат, антирадянський післявоєнний партизанський рух, що тривав до 1950-х років – яскраві цьому підтвердження.

Все це пояснює і розкриває причини суттєвої активізації саме на території Гродненщини й безпосередньо в самому Гродно так званого казачого руху і православних військово-патріотичних клубів (ПВПК), які створюються під керівництвом Російської Православної Церкви. Більше ніде і Білорусі, навіть у її східних регіонах, де переважає православне населення, немає такої концентрації парамілітарних православних угруповань. На сьогодні в православних єпархіях Гродненської області є 8 ПВПК, водночас загалом в Білорусі їх понад двадцять. Шість з них в самому Гродно, де діє також «казача» організація «Неманські казаки». Одним із засновників і керівників православного воєнізованого руху Гродненщини є начальник відділу Гродненської єпархії по взаємодії зі Збройними силами Євген Павельчук і його попередник протоієрей Аркадій Косьяненко.

Аркадій Петрович Косьяненко родився в 1966 р. в робітничому присілку Ніколаєвський Волгоградської обл. РРФСР (архів на профіль). Протоієрей Свято-Володимирської церкви м. Гродно, традиційно її найчастіше відвідують прикордонники.

Закінчив Калінінградське вище інженерне військове училище. Офіцер Внутрішніх військ МВС. У 2007 закінчив Київську духовну семінарію. У 2010 р. його вибрали почесним членом Ради офіцерського зібрання Гродненської прикордонної групи.

Євген Іларіонович Павельчук народився в 1966 р. в с. Рудськ Іванівського р-ну Брестської обл. (архів на профіль “OK”, фотоальбом, контакти, архів на профіль «VK«, «В колі друзів»). У 1985-87 рр. проходив строкову службу у військах протиракетної оборони у в/ч 28000, що прикривала м. Москву. У 2002 р. закінчив Мінську духовну семінарію в Жировичах.

Протоієрей Свято-Покровського кафедрального собору м. Гродно. Керує відділом Гродненської єпархії по взаємодії зі збройними силами та іншими військовими формуваннями. У складі відділу особисто курує сектор по взаємодії з прикордонним комітетом. Має тривалі й тісні стосунки з гродненською групою Державного прикордонного комітету (ДПК), начальник якої полковник Молостов К. Г. фігурує в списку потенційних агентів впливу Російської Федерації як уродженець РРФСР і випускник Прикордонної академії ФСБ Росії.

Безпосередньо під протекцією білоруського екзархату РПЦ і з благословення архієрея Артемія, Косьяненко і Павельчук взялися до створення широкої мережі православних парамілітарних угруповань на Гродненщині. Ще коли останній був дияконом Свято-Володимирської церкви м. Гродно, протоієрей Аркадій Косьяненко в 2003 р. створив при цій церкві перший ПВПК – «Витязь». Його створення напевно є частиною «Угоди про співпрацю», підписаної у лютому 2003 р. між Гродненською єпархією РПЦ та прикордонним відомством, по якому на базі підрозділів Гродненської прикордонної групи організовуються щорічні табори підготовки для вихованців ПВПК.

Відповідно до статуту клубу, до його лав починають приймати юнаків з 12 до 18 років, яких піддають релігійній духовно-виховній обробці. Вихованці займаються фізичною і військовою підготовкою, тричі на тиждень вчать основи рукопашного бою. Духівником цього першого клубу з моменту створення до сьогодні є сам Аркадій Косьяненко. Командиром донедавна був підполковник Перехватов Анатолій Михайлович.

Досить довго цей клуб був єдиним на Гродненщині. Але організація православних воєнізованих угруповань на Гродненщині отримала друге дихання саме тоді, коли до діла взявся Євген Павельчук. У 2004 році його переводять на служіння в м. Щучин, що за 60 км від Гродно, відоме тим, що в радянські часи там базувалася авіабаза 979-го полку винищувачів. У місті було збудовано військове містечко і воно було практично заповнене вихідцями з російських регіонів. Саме тут у вересні 2007 р. при Богоявленському храмі, що будувався, було організовано другий ПВПК — «Дружина».

Підтримку в організації клубу Євген Павельчук отримав від місцевого райвиконкому, а інспекція у справах неповнолітніх (ІСН) Щучинського району Гродненської області забезпечила прибуття «важких» дітей в це угруповання, які після відповідної релігійної та ідеологічної обробки цілком можуть стати в майбутньому оборонцями і навіть бійцями «російського світу» в Білорусі.

Командиром другого клубу став підполковник у відставці Микола Захарович Киселар.

Духівником клубу є ієрей Олександр Іванович Пастерняк (архів на профіль), настоятель щучинських храмів Святого Архангела Михаїла і Богоявлення, благочинний Щучинського округу.

Цікаво те, що дружина Пастерняка Ольга – інспектор кримінально-виконавчої інспекції Щучинського РВВС. До січня 2010 р. вона була інспектором ІСН, що забезпечувала, як ми вже казали, прибуття «важких» підлітків до воєнізованих православних угруповань.

 

Першими інструкторами нового клубу стали Денис Мішкель та Олександр Натаров.

Олександр Юрійович Натаров народився у 1971 р. у м. Губкін Білгородської обл., РРФСР, живе в м. Щучин (архів на профіль, контакти, фотоальбом, інформація служби socpoisk)

У «Дружині» Натаров виконує функції тренера з рукопашного бою – інструктора по таеквондо.

Після вивчення профілю Натарова в соцмережі «VK», можна зробити висновок, що з дітьми займається одержимий Росією індивід, який має патологічну ненависть до чергових придуманих її ворогів і відкрито підтримує терористичні проросійські формування і, цілком можливо, не визнає існування Білорусі окремо від Росії.

Наводимо лише кілька його власних дописів, які красномовно свідчать про це (архів: https://archive.is/q5IWQ,https://archive.is/DJGWX, https://archive.is/OU23e, 

https://archive.is/EznNJ,https://archive.is/m26LR, https://archive.is/a6Ri9, 

https://archive.is/DHVtR,https://archive.is/wAlIJ, https://archive.is/vjUu7):

До того ж, під час активної фази антитерористичної операції на сході України він поширював інформацію про набір бойовиків до незаконних збройних формувань (архів):

Інструктор «Дружини» Натаров так безкарно себе поводить в Білорусі, яка його прихистила, що насмілюється розміщувати в соцмережі відкриті погрози її територіальній цілісності й національній безпеці (архів):

Другим інструктором клубу, який відіграв значну роль в його створенні й розвитку, є Денис Романович Мішкель, лейтенант міліції, старший інспектор відділу ідеологічної роботи Гродненського обласного управління департаменту охорони МВС (архів на профіль «VK», контакти, фотоальбом, архів на профіль «ОК», фотоальбом).

На момент створення угруповання був міліціонером-кінологом Щучинського відділу Департаменту охорони, займався загальнофізичною підготовкою вихованців «Дружини». Характерно, що в підписах під спільними фотографіями з Натаровим він вказує його як свого «кума» (архів на фото).

Як чинний офіцер міліції, Мішкель відрізняється стриманістю своїх постів у профілі соцмережі, але і в нього є такі, що цілком можуть схарактеризувати його світогляд і ті переконання, які він прищеплює своїм вихованцям. Характерно, що кадети клубу охоче «лайкають» мерзенні дописи свого керівника. (архів: https://archive.is/v5O5k,https://archive.is/jImKD,

https://archive.is/0FHLJ, https://archive.is/NXx4K,https://archive.is/aaanF,

https://archive.is/o39BJ, https://archive.is/xCeKh,https://archive.is/Xn2Xg).

Після переведення Д. Мішкеля в Гродно, місце інструктора угруповання зайняв майор міліції Павло Павлович Найда – майор міліції, начальник оперативно-чергової служби Щучинського РВВС, народився в 1977 р., живе в м. Щучин (архів на профіль «VK», контакти, фотоальбом, архів на профіль «ОК», фотоальбом).

Прикметно, що Павла Найду згадано в статті відомого своїми розголосними матеріалами білоруського блогера d_zholik як фігуранта кримінального провадження, в якому викрито злочинні методи роботи білоруської міліції. У статті докладно розповідається про здійснення замаскованого замаху на вбивство співробітниками регіонального управління КДБ чотирьох членів сім’ї із Щучина. Мабуть, цим, а також посадою можна пояснити вкрай низьку інформативність профілю соцмережі Найди, в якому немає інших постів та фото, крім тих, що мають стосунок до клубу “Дружина”.

У 2008 р. за наказом архієпископа Артемія Євгена Павельчука «підвищують» і переводять на посаду священика в Свято-Покровський кафедральний собор м. Гродно. Також слідом за Павельчуком підвищують Дениса Мішкеля і, як було сказано, переводять в Гродно, в обласне управління департаменту охорони МВС. Маючи досвід створення щучинської «Дружини», Гродненська православна єпархія, за підтримки органів освіти та обласного управління департаменту охорони МВС, створює на базі СШ №37 і при Свято-Покровському кафедральному соборі третій ПВПК — «Слов’яни», який базується зараз в гродненській середній школі №39. Духівником нового угруповання з моменту його створення донині є сам Павельчук, Мішкель же знову стає інструктором.

Під час цього спецрозслідування було встановлено, що командиром цього ПВПК донедавна був Наум Васильович Басалай — ветеран органів держбезпеки, підполковник КДБ у відставці. Це, безперечно, заслуговує на особливу увагу.

На фото нижче разом: Денис Мішкель, Наум Басалай та Євген Павельчук (архів).

Протоієрей Аркадій Косьяненко і підполковник КДБ у відставці Наум Басалай під час польових зборів ПВПК:

Було також встановлено, що інструктором з рукопашного бою угруповання ПВПК «Слов’яни» є майор міліції Михайло Купрєєв, 1973 р. н., старший інспектор групи підготовки кадрів Гродненського обласного управління департаменту охорони МВС (архів на профіль «ОК»).

Четвертим воєнізованим угрупованням Гродненської єпархії став ПВПК «Біла Русь», організований Гродненською єпархією на початку 2011 р. у передмісті м. Гродно, н. п. Вертелішки, на базі місцевої школи й Свято-Олександро-Невської церкви. Духівником і керівником цього клубу є ієрей Іоан, у світському житті Олександр Степанович Гладун, 1982 р. н., (архів на профіль).

Ієрей Гладун очолює сектор православного військово-патріотичного виховання дітей та молоді Гродненської єпархії по взаємодії зі збройними силами (підкоряється безпосередньо Є. Павельчуку).

Як і з попередніми клубами, використовувалася вже звична практика тісної співпраці з  ІСН, з допомогою якої в клубі з’являються новобранці.

На фото нижче він (четвертий зліва) разом зі своїми новобранцями в одному з польових таборів підготовки.

А тут він кваліфікує рівень вогневої підготовки своїх вихованців (архів).

Ієрей Іоан Гладун та інструктор ПВПК «Слов’яни» Денис Мішкель (архів).

Безпосереднім навчанням рукопашного бою, загальнофізичною підготовкою займається інструктор клубу — капітан міліції Габрусевич Денис Анатолійович. Прикметно те, що він також є начальником відділення по наркоконтролю й протидії торгівлі людьми Гродненського РВВС.

За останні кілька років за сприяння протоієрея Є. Павельчука було створено ще два ПВПК – «Воєвода» і «Братство». Перший створений на базі нового православного приходу, що створюється в гродненському мікрорайоні «Барановичі», і при середній школі № 19. Командиром є голова приходу, що створюється, Костянтин Борисович Волочков, 1971 р. н., живе в м. Гродно (архів на профіль, на фото).

Клуб поки не являє собою нічого серйозного. У ньому проходить навчання вихованців середнього шкільного віку.

Викликає щире зацікавлення наступний парамілітарний православний клуб. Це створений у жовтні 2013 р. за підтримки Є. Павельчука й відділу освіти, спорту й туризму Жовтневого району м. Гродно ПВПК «Братство», що базується при школі № 38 і гродненському Соборі Всіх Білоруських Святих. Духівником нового клубу було призначено ієрея Павла Терешкова.

На фото нижче Є. Павельчук напучує духівника клубу П.Терешкова під час створення клубу (архів):

Тренером із загальнофізичної підготовки був заявлений вже згаданий фігурант цього розслідування, інструктор «Слов’ян» — Мішкель Д. Р. Функції тренера з рукопашного бою виконує Волоткевич Олександр Сергійович, педагог додаткової освіти СШ №38.

Викликає певну стурбованість той факт, що з дітьми працює людина, що має кілька десятиліть досвіду роботи зі свідомістю і, за його власним зізнанням, є НЛП-майстром (нейро-лінгвістичне програмування) (архів). Батьків мало б це турбувати, адже діти можуть піддаватися впливу певних технік маніпулювання свідомістю.

Характерно, що цей клуб перебуває під патронажем «Білоруського союзу військових моряків», мабуть, саме цим можна пояснити нетипову для Білорусі, яка не має виходу до моря, форму, в яку одягнені «морячки»-кадети (архів).

Вельми символічно, що на церемонії посвяти в кадети 11 грудня 2015 р. був Володимир Адамов, казачий атаман проросійського гродненського угруповання «Неманські казаки», що входить до складу Білоруського союзу офіцерів, і так званий «казачий» батюшка — ієрей Владислав Ракутін.

До цих «казачих» діячів ми ще повернемося, а поки перейдемо до керівництва клубу і вельми цікавих фактів, виявлених під час дослідження відкритих джерел інформації. Було встановлено, що командиром є Юрій Торгашов (архів на фото).

 

Встановлені дані: Торгашов Юрій Григорович, родився в 1946 р. у РРФСР, ймовірно, у м. Новосибірську, (архів на профіль, контакти, фотоальбом, групи). Капітан 2-го рангу, був начальником відділу Військової контррозвідки Північного флоту ВМФ РФ, член ради ветеранів органів КДБ.

Окремо слід зазначити, що його син Андрій Юрійович Торгашов випускник Вищих курсів КДБ (ФСБ), майстер спорту, інструктор з рукопашного бою. Проходив службу на посаді ст. офіцера з бойової підготовки УКДБ, викладача кафедри оперативно-бойової підготовки Вищих курсів КДБ, старшого офіцера й інструктора по спецвишколу групи «А» («Альфа»). Віце-президент Асоціації працівників правоохоронних органів та спецпідрозділів Російської Федерації «Захист» (архів на фото).

Багато про що говорить підпис Торгашова-старшого — «Служимо Батьківщині!» до цієї фотографії свого сина (архів):

За безпосереднього сприяння батька, Юрій Торгашов відкрив представництво свого клубу в Білорусі (в Гродно), представництво має власний спортивний зал єдиноборств і встигло провести відкритий турнір м. Гродно з кікбоксингу.

Виникають певні питання щодо ролі Андрія Торгашова в діяльності ПВПК «Братство», якщо, звісно, це є. На скріншоті нижче він (п’ятий ліворуч) разом зі своїм батьком, командиром клубу, представником МО Білорусі й кадетами (джерело):

Як бачимо, до керування клубом, так само як і у випадку з ПВПК «Слов’яни», залучені люди, що мали і, цілком можливо, мають зв’язки з ФСБ РФ.

Мабуть, цим можна пояснити участь парамілітарних угруповань Гродненської єпархії, починаючи з 2011 р., у щорічній відкритій першості Росії «з російського рукопашного бою» серед ПВПК. Нижче зафіксовані: А. Перехватов – командир «Витязя», Є. Павельчук – один із творців і духовний куратор ПВПК, кадети клубів, другий праворуч – Наум Басалай, командир «Слов’ян» (архів: 1, 2).

Першість організовує Навчальний центр «Пересвіт» при Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі, і за безпосереднього сприяння Служби по захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом ФСБ і Центру спеціального призначення ФСБ РФ (ЦСП ФСБ).

Одночасно з релігійною та ідеологічною обробкою юних голів інструктори з лав співробітників МВС, МО, ДПК РБ проводять з дітьми заняття на військово-прикладні теми.  Так, наприклад, для них організовують польові виходи з метою практичного оволодіння методами ведення загальновійськового бою. Але якщо це ще якось можна зрозуміти, бо клуб нібито «військово-патріотичного» спрямування, то як пояснити те, що дітям розповідають про будову мостів і переправ, організацію їхньої охорони й оборони, способи підриву, а також відпрацьовують приховане пересування диверсійно-розвідувальної групи в лісі з метою визначення і знищення системи охорони мостів.

На фото зафіксований офіцер 557-ї інженерної бригади ЗС РБ капітан Семеніхін В. А., він розповідає про способи підриву мостів.

З 2008 р. в рамках реалізації угоди між Білоруською православною церквою і Держприкордонкомітетом проводять щороку підсумковий військово-патріотичний зліт православної молоді, організовує його відділ білоруського екзархату РПЦ і управління ідеологічної роботи Державного прикордонного комітету РБ, яке очолює генерал-майор Моісеєнко В. Г., він фігурував у списку потенційних агентів впливу Російської Федерації як випускник Прикордонної академії ФСБ РФ.

Слід особливо зазначити, що крім керівного складу Прикордонкомітету, в командному складі практично будь-якої прикордонної групи чи загону є особи, що мали і, цілком можливо, мають безпосередні зв’язки з ФСБ Росії.

На базі з’єднань Прикордонкомітету діти проходять стройову і бойову підготовку, піддаються ідеологічній та релігійній обробці.

Також щороку в Щучинському районі Гродненської області організовуються польові табори підготовки можливих майбутніх православних бойовиків чи, як вони себе називають, «воїнів Христа» (архів на фото: https://archive.is/eTqIF, https://archive.is/qvbDV,

https://archive.is/vPoQK, https://archive.is/yVL8L, https://archive.is/NPLmP).

Крім всього цього, білоруський екзархат РПЦ спільно з командуванням Внутрішніх військ проводять додаткову підготовку своїх бійців ПВПК на щорічних зльотах «Юний воїн» на базі з’єднання Внутрішніх військ МВС (2-а окрема бригада міліції ВВ МВС, військове містечко «Околиця», в/ч 3310). Слід особливо підкреслити, що внутрішніми військами командує генерал-майор Караєв Ю. Х., який також фігурує у списку потенційних агентів впливу РФ і особисто затверджує деякі пункти програми бойового зльоту. Крім загальнофізичної підготовки, збирання-розбирання автоматів АКМ, проводяться польові виходи, нічні марш-кидки, відпрацьовують взаємодію в складі підрозділу, долання армійської смуги перешкод у складі відділення, пошук і знищення ДРГ ворога. На фото нижче зафіксована вогнева підготовка новобранців угруповань ПВПК (архів: 1, 2).

Під час проведення цього спецрозслідування було встановлено, що гродненське «казаче» угруповання «Неманські казаки» також відіграє одну з ключових ролей у підготовці так званих оборонців «російського світу», абсолютно не приховуючи своїх задумів і намірів. Воно було організоване в Гродно на початку 2000-х років вихідцями із Росії В. А. Адамовим та О. М. Родіоновим і увійшла до структури т. зв. Всебілоруського об’єднаного казачества.

Встановлені дані: Родіонов Олександр Миколайович, полковник у відставці, родився у 1960 р., припускаємо, у РРФСР.

---

З 2005 р. по 2010 р. — перший декан військового факультету Гродненського університету (ГрДУ). Обраний обласним «казачим» отаманом, член ради клубу «Арідан», який очолює Адамов.

Встановлені дані: Адамов Володимир Анатолійович, народився в 1967 р. у м. Сиктивкар, РРФСР (архів на профіль “VK”, контакти, фотоальбом; архів на профіль “OK”, контакти, фотоальбом).

Він атаман гродненського проросійського угруповання «Неманські казаки», обраний міським «казачим» атаманом. З 2000 р. очолює заснований при ГрДУ Клуб слов’янських єдиноборств «Арідан». З 2001 р. є одним з основних організаторів щорічного фестивалю слов’янських бойових мистецтв, у якому беруть участь Міжнародна федерація російського бойового мистецтва «РОСС», проросійська організація потенційних майбутніх сепаратистів «РУМОЛ» («Русь Молода»), угруповання ПВПК Гродненської єпархії.

Слід звернути особливу увагу, що безпосередньо в організації останніх фестивалів бере участь філіал Представництва “Росспівробітництва” в РБ, який очолює Олена Маслова.

На фото нижче угруповання “Неманські казаки”, протоієрей Є. Павельчук і керівник брестського відділення “Росспівробітництва” О. Маслова (в центрі).

Представництво “Росспівробітництва” в РБ є практичним інкубатором численних проросійських організацій, які насаджують ідеологію російського світу і які не без підстав можна підозрювати в підготовці в Білорусі кримського сценарію. Представництво здійснює загальну координацію їхньої діяльності і, цілком можливо, бере участь у фінансуванні. Брестське відділення «Росспівробітництва» давно й тісно співпрацює з угрупованням «Неманські казаки», чиї представники беруть активну участь у заходах, організованих цим відділенням.

На фото нижче учасники конференції у м. Кобрині, що організована “Росспівробітництвом” і присвячена жорстокому придушувачу антиросійського повстання О. Суворову (О. Маслова стоїть зліва від бюста, О. Родіонов – справа).

Угруповання курує “казачий” військово-патріотичний клас “Отєчєство” Ліцею №1 м. Гродно. Клас було перетворено на «казачий» із кадетського в 2012 році за безпосереднього сприяння відділу освіти гродненського облвиконкому й передано під курацію «Неманським казакам», що свідчить про залучення до діяльності угруповання представників органів місцевої влади.

На фото нижче учасники та гості посвяти кадетів у «козачата» у 2012 р., присутні тодішній генконсул РФ у Бресті Микита Матковський (зліва від Адамова), члени Білоруської асоціації ветеранів КДБ «Честь», представники інших ветеранських організацій, силових структур і органів місцевої влади (архів).

Також зафіксована обов’язкова присутність на цих щорічних «посвятах» представників Гродненської православної єпархії. На скріншоті разом з “атаманом” В. Адамовим зафіксовані протоієрей Є. Павельчук та ієрей П. Касперович.

Не забуває ушанувати своєю присутністю і протоієрей Аркадій Косьяненко (архів).

Гродненська православна єпархія дуже активно взаємодіє з «Неманськими казаками» з перших днів створення організації. Довгий час їхнім куратором був сам протоієрей Аркадій Косьяненко. З 2013 року офіційно за цим угрупованням закріплено ієрея Свято-Покровського кафедрального собору м. Гродно Павла Касперовича, який також шефствує над “казачим” класом “Отєчєство”. Нижче він зафіксований під час духовної роботи зі своїми підопічними (архів).

Наступним фігурантом нашого розслідування є член угруповання «Неманські казаки» Олександр Вадимович Бабук, він народився у 1987 р., живе в м. Мінську (архів на профіль, контакти, фотоальбом).

Зважаючи на список учасників VI Міжнародної конференції «Церква і казачество: співпраця на благо Вітчизни», що відбулася 26-27 січня 2016 р. у Москві, Олександр Бабук виконує функції прес-секретаря «Неманських казаків». Разом з ним у цій конференції брав участь ієрей Владислав Ракутін – духівник сектору по взаємодії з казачеством Гродненської православної єпархії.

Заслуговує на пильну увагу профіль соцмережі О. Бабука, під час вивчення якого ми бачимо чоловіка, що поринув у роботу різних конференцій, «читань», літературних вечорів; створено образ освіченого, інтелектуально розвиненого молодого чоловіка, та варто заглибитися в дослідження його профілю, як перед нами постане образ ще одного оборонця «духовних скреп» і «російського світу». Ось кілька його власних постів. Там і «чорносотенство», і пости з ідеологом російського нацизму І. Ільїним, що вітає прихід до влади Гітлера, і палка підримка терористичних угруповань окупованого Донбасу (архів на пости: http://archive.is/y9Zlk, http://archive.is/3npcl,http://archive.is/eQGjY,

http://archive.is/mhNcs, http://archive.is/m1I8N,

http://archive.is/nJTB2, http://archive.is/1Yua6,

http://archive.is/5Qo9w,http://archive.is/6Ak5R):

Також було зафіксовано участь О. Бабука в «круглих столах», організованих проросійською організацією потенційних сепаратистів РУМОЛ («Русь Молода») в стінах Представництва “Росспівробітництва” в РБ» (архів).

Заслуговують на увагу його коментарі під своєю ж фотографією, на якій він у формі «Неманських казаків», у цих коментарях він недвозначно закликає їхати на Донбас і навіть обіцяє навчити користуватися зброєю (архІв на фото, на коментарі).

З огляду на цю інформацію, вельми цікаві слова самого Олександра Бабука, який пояснює тісний зв’язок їхнього угруповання з РПЦ:

— Християн називають воїнами Христовими. Тобто кожна людина – це воїн, який передусім бореться з гріхом в собі. Ми ж крім цього покликані захищати Вітчизну від ворогів.

Пояснювати, хто і що є ворогом в системі світосприйняття «Неманських казаків», думаємо, зайве.

Одними з головних таких воїнів угруповання «Неманські казаки» є Сергій та Петро Зубацькі.

Сергій Зубацький, народився в 1970 р., живе в м. Гродно (архів на профіль, контакти, фотоальбом).

Інтереси, переконання і погляди цього фігуранта достатньо повно характеризує інформація в його профілі і, передусім, групи, в яких він бере участь. Нижче скріншот, який наочно це демонструє:

Як бачимо, крім груп з відверто фашистським вмістом і підтримкою терористів, він підписаний також на сепаратистські, які відкрито вважають Білорусь частиною російської імперії, «що відроджується», і навіть не визнають існування білорусів як самостійного народу.

Характерно, що у нього в профілі є репост з групи «Антимайдан Білорусь» про проведення під час фестивалю слов’янських єдиноборств у Гродно вже згаданою організацією «РУМОЛ» акції – роздача «георгіївських» стрічок. На фотографії “Антимайдану” Денис Мішкель – керівник ПВПК «Слов’яни» (архів).

Значна кількість постів Сергія Зубацького представляють типове «чорносотенство» і православний фундаменталізм, чиї послідовники в папахах, бородаті й не дуже, вельми охоче влилися в терористичні проросійські угруповання на Донбасі (архів на пости: https://archive.is/Aebey,https://archive.is/pb6YU, https://archive.is/OwIjU,

https://archive.is/xeFZ6,https://archive.is/CrY3z, https://archive.is/lTSF6):

Перебуваючи під захистом своїх московських кураторів, потенційні завтрашні сепаратисти дуже вільно й безкарно почуваються в Білорусі (архів):

Не менш цікавий і родич Сергія Зубацького, можливо, його брат – Петро Зубацький, 1974 р.н., проживає у м. Гродно (архів на профіль «VK«, контакти, фотоальбом, архів на профіль “OK”, контакти, фотоальбом). Контент його постів складається з тривіального набору рядового чорносотенця: Росія, православ’я, монархізм, Микола II, святі отці, старці, преподобні, патріархи, казачество, шовінізм і антисемітизм. Ось декілька, що піддаються цензурі (архів на пости: https://archive.is/0Q6dy,https://archive.is/ZcY39, https://archive.is/71fuM,

https://archive.is/lzQDN,https://archive.is/sIerV, https://archive.is/BNstO,

https://archive.is/whqlZ,https://archive.is/FFnse, https://archive.is/7n1SY):

Під час проведення цього розслідування було встановлено вельми цікаві факти. Виявляється, Петро Зубацький особисто був присутній на зустрічі з одним із ідеологів «російського світу», творцем і лідером «Антимайдану» Миколою Старіковим під час його останнього візиту в Мінськ 16 листопада 2015 року. Через відмову надати приміщення одіозному діячеві, зустріч змушені були проводити в будівлі Дому Москви, де також розміщено Представництво “Роспівробітництва” в РБ, на зустрічі стався інцидент – потасовка бійців «Казачого Спасу», які організовували охорону Старікова, з представниками молодіжної опозиційної організації «Молодий Фронт». Враховуючи давні стосунки між «Неманськими казаками» і «Казачим спасом», можна впевнено сказати, що Петра Зубацького останні залучали для охорони одіозного оборонця «духовних скреп».  Ще одна обставина, що розкрилася, практично не залишає в цьому сумнівів. В одній із словесних перепалок у коментарях під своїми провокаційними постами він зізнався, що 3 роки прослужив у підрозділі загону міліції спеціального призначення (рос. – ОМОН).

Простежується певна тенденція обов’язкової присутності у лавах так званих «казаків» колишніх або діючих співробітників правоохоронних органів. Так, крім отриманої інформаціх про колишнього спецпризначенця Петра Зубацького, було встановлено, що ще один член угруповання «Неманські казаки» був донедавна діючим співробітником міліції.

Ним виявився Віталій Валерійович Хардіков, 1969 р. н. (архів на профіль “VK”, контакти, фотоальбом, архів на профіль “FB”, архів на профіль “Мій світ”).

У його профілі соцмережі “VK” було виявлено фото посвідчення до ювілейної медалі «90 років на сторожі кордону», видане наказом від 02.03.2009 р. № 107 за підписом голови Державного прикордонного комітету РБ генерал-майора І. А. Рачковського. У посвідченні зафіксоване звання В. Хардікова – майор міліції (архів).

Не менш цікава й фотографія посвідчення до медалі «За відродження казачества” від 10.08.2012 р., видана В. Хардікову за підписом атамана Тверського казачого округу Союзу казаків Росії А. М. Іванова (архів).

Ми вирішили з’ясувати, наскільки тісні зв’язки гродненських «казаків» з їхніми російськими товаришами, що обдарували їх пошаною і нагородами. Під час розслідування було встановлено, що 17.06.2012 р. угруповання «Неманських казаків» у повному складі вступило до «Великого Братства Казачих Військ» Російської Федерації, а на території Білорусі було зареєстровано його структурний підрозділ. Назвали одну з причин цієї «знаменної» події – переважна більшість «казаків» та території Білорусі мають історичне коріння в Росії.

Як бачимо, угруповання «Неманських казаків» по суті є російським казачим парамілітарним формуванням на території Білорусі.

Під час проведення розслідування встановили також особу одного з членів угруповання «Неманські казаки», що фігурує під псевдонімом «Євген Вовк», і вказаний у списку контактів їхньої групи в соцмережі «VK».

З допомогою нескладних дій вдалося виявити профіль у соцмережі «ОК» Євгена (Вовк) Жукова, 1982 р. н., що мешкає у м. Гродно (архів на профіль «ОК», контакти, фотоальбом; архів на профіль «VK», контакти, фотоальбом, архів на профіль «Мій світ»).

У його фотоальбомі є фото, на яких він з шевроном угруповання «Неманських казаків» (архів).

Тепер уважніше подивімося на зміст його профілю в соцмережі “VK”, щоб скласти думку про угруповання «Неманські казаки» і про людей, які до нього входять (архів на пости: http://archive.is/NPM2Q, https://archive.is/Haimk,http://archive.is/62T7j,

https://archive.is/O9pEN, https://archive.is/Q4ups,https://archive.is/lw6oD,

https://archive.is/lFAcg, https://archive.is/oV21Y,https://archive.is/IhDT4,

https://archive.is/yieE7).

Слід зазначити, що Євген Жуков, як і Олександр Бабук, учасник групи «Російський імперський рух у Білорусії».

Для повноти образу “Неманських казаків” представимо ще одного активного члена угруповання. Це — Артем Новик, 20.07.1990 р. н., м. Гродно (архів на профіль, контакти, фотоальбом).

Під час вивчення профілю соцмережі А. Новика привернула увагу фотографія, на якій він з татуюванням “Зірка Інглії” (архів).

Цю свастику-коловрат використовують в основному адепти т. зв. “інгліїзму” – неоязичництва, радикальної форми рідновір’я, які, за наявною інформацією, підтримували навіть тісні контакти з РНЄ і баркашовцями. У 2009 р. їхню діяльність заборонили через пропаганду расової вищості “слов’яно-аріїв” і використання свастик. Прикметно, що у червні 2015 р. ми опублікували матеріал “Нацисти в російському спецназі. Ідентифікована рота військової розвідки РФ, яка штурмувала кримські органи влади”, у якому наведено інформацію про десантника розвідроти 7-ї десатно-штурмової дивізії Раменского С. Н., який є членом одного з неонацистських угруповань і нагороджений медаллю «За повернення Криму».  В матеріалі є фотографія, на якій фігурант з татуюванням, яке зазвичай роблять члени неонацистських російських угруповань.

Нижче наводимо коллаж фотографій татуювання “Зірка Інглії” А. Новіка і російського неонациста для порівняльного аналізу.

Як бачимо, та сама «Зірка Інглії» тільки в іншому виконанні.

Представлені погляди і переконання членів угруповання являють собою досить дивне поєднання панславізму, шовінізму, антисемітизму, неоязичництва, слов’яно-аріанства і фундаментального православ’я РПЦ. Все це викликає щире академічне зацікавлення для подальшого вивчення.

Продовжимо наше спрецрозслідування знайомством з “казачим” панотцем, який підтримує безпосередні стосунки з угрупованням “Неманські казаки”.

Ракутін Владислав Анатолійович, очолює сектор взаємодії з казачеством при Гродненській єпархії, який підпорядковується керівнику відділу взаємодії зі збройними силами Є. Павельчука. На фото нижче він зафіксований разом з угрупованням «Неманські казаки» (стоять зліва направо: С. Зубацький, О. Бабук, П. Зубацький) (архів).

Брав участь в нагорно-карабахському конфлікті як військовослужбовець спецчастини МВС. Випускник Свято-Тихоновського Богословського Інституту, м. Москва. Настоятель Благовіщенського приходу в с. Жидомля Гродненської єпархії (15 км від Гродно).

Крім настанов у духовному житті, Ракутін досить давно займається східними єдиноборствами і навіть організував секцію муай-тай (тайський бокс) при місцевій середній школі.

Взагалі дивно, як поєднуються східні єдиноборства, в основі яких східна філософія, і православ’я. Хоч, враховуючи безпосередні контакти з угрупованням «Неманських казаків», можна припустити, що замість філософії Дао, діток все-таки піддають активній релігійній обробці як ймовірних  потенційних бойовиків російського православ’я.

Викликає також певні питання неповага Ракутіна до державної білоруської мови.

Не зрозуміло, хто прищепив йому таку нелюбов до національної мови білорусів: чи його батько, родом із Росії, чи його товариші з «Неманських казаків», але факт залишається фактом, який йому в м’якій формі пробують донести його ж прихожани.

Характерно, що  приход в Жидомлі, у якому служить Ракутін, заснували 1730 року монахи католицького ордену камедулів, чий храм після жорстокого придушення антиросійського визвольного повстання 1863-1864 років забрали у католиків і передали російській православній церкві, аналогічно тому, як нині в окупованому Криму та Донбасі загарбують і передають московському патріархату церкви київського.

Під керівництвом Адамова і Родіонова та при значному сприянні Гродненської православної єпархії угруповання «Неманські казаки» зосередило в своїх лавах палких оборонців «російського світу», які, за визнанням самого лідера угруповання В. Адамова, в основному є вихідцями з Росії.

Прикметно, що «Неманські казаки» були зафіксовані в процесі безпосередньої підготовки вихованців православних парамілітарних клубів Гродненської єпархії спільно з членами угруповання «Казачий Спас», фігурантами нашого попереднього спецрозслідування «Воїни “російського світу” в Білорусі ждуть свого часу».

Петро Шапко, який очолює це угруповання, відомий тим, що, за його зізнанням, має особисті контакти з «ополченцями» терористичних фомувань на території окупованого українського Донбасу, а також тим, що особисто возив гуманітарну допомогу в м. Ростов-на-Дону Руху «Новоросія», який очолює Ігор Гіркін-Стрілков, який брав активну участь у реалізації кримського сценарію і частковій окупації Луганської та Донецької областей України. Останньою ініціативою цього міжнародного російського терориста є створений з поплічниками «Комітет 25-го січня», який не тільки не розглядає будь-яку самостійність білоруського народу, але навіть заперечує саме його існування, відкрито заявляючи про плани ліквідації суверенітету Білорусі і включення території держави до складу єдиного імперського утворення.

Спільні польові заняття угруповання з членами ПВПК відбуваються на території дитячого оздоровчого табору “Космодром”, розташованого в Щучинському районі за 35 км від Гродно.

У профілі П. Зубацького було також виявлено вельми красномовний допис, який свідчить про справжню мету й завдання проросійських угруповань на території Білорусі і про явну загрозу від них національній безпеці держави.

У ній адепти російського світу на питання: «Що робити російським громадянам Республіки Білорусь, щоб протидіяти загрозі, яка насувається, і не повторити помилок росіян України» закликають, цитуємо: «…об’єднуватися, створювати різноманітні організації, починаючи від благодійних, закінчуючи політичними партіями, щоб на всіх рівнях суспільного життя відстоювати інтереси російського народу», «встановлювати горизонтальні зв’язки з такими ж росіянами, як і вони, на противагу різним мазепинським шайкам». Як приклад називають, як не дивно, угруповання «Казачий Спас», «Неманські казаки», ПВПК «Слов’яни» і «Дружина», які спільно проводять заняття в полях на місцевості.

Цікаво, що на московській конференції, присвяченій православ’ю і казачеству, ієрей В. Ракутін та О. Бабук виступили з доповіддю «Роль діяльності громадської організації «Неманські казаки» в духовному й моральному вихованні юного покоління на території Гродненщини». У світлі наведеної вище інформації, ми певні, що ні в кого не виникне й зерна сумніву в тому, в якому напрямку проводиться ідеологічна й релігійна обробка підростаючого покоління Гродненщини.

Викликає серйозні занепокоєння те, що згадані в цьому розслідуванні фігуранти, які займаються вихованцями всіх цих «патріотичних» клубів, цілком можливо, формують у дітей образ ворога, вчать їх любити «батьківщину» через ненависть до своїх ворогів, ділити весь світ на своїх і чужих, а найстрашніше й найогидніше – до готовності жертвувати своїм життям в ім’я безглуздих, чужих білорусам ідеалів і мети.

Протоієрей Євген Павельчук запевняє, що дітей потрібно: «Висмикнути від комп’ютерів, з вулиць, когось від якихось нехороших речей. Висмикнути і повністю погрузити в якийсь інтерес, спрямований в потрібноу напрямку». Як бачимо, це не якийсь там інтерес, а доволі чітко поставлений і контрольований проросійськими силами.

Пройшовши релігійну та ідеологічну обробку в православних парамілітарних угрупованнях, багато дітей вибирають шлях служби в силових відомствах, і що характерно, що починають вони часто з російських вищих військових вузів, де найвищого ступеню обробка засобами потужного ідеологічного апарату РФ. Яскравим прикладом цьому є син одного з головних фігурантів цього спецрозслідування, протоієрея Аркадія Косьяненко, Олексій, який був вихованцем першого ПВПК “Витязь”, а у 2011 р. закінчив Московський прикордонний інститут ФСБ РФ. Сьогодні у званні капітана він заступник начальника відділу берегової охорони «Лоєв», який здійснює безпосередню охорону ділянки державного кордону Білорусі з Україною (прикордонні райони Чернігівської обл.).

На завершення наведемо ще один доказ того, що «російський світ» значно зміцнює свої позиції в Білорусі і навіть відкрито демонструє свої сили. Так, наприклад, одним з головних заходів, у якому беруть участь спільно вихованці ПВПК, угруповання «Неманські казаки» і «Казачий Спас», є організований протоієреєм Павельчуком хресний хід в н. п. Сопоцкін поблизу Гродно. Сприяє проведенню й навіть особисто бере участь у них зі своїми підлеглими заступник начальника Гродненської прикордонної групи з ідеологічної роботи підполковник Литвинський Максим Вікторович (на фото нижче разом з протоієреєм Є. Павельчуком, архів).

Нижче красномовні й переконливі фотодокази пришестя «російського світу» на землі Білорусі (архів на фото:https://archive.is/VSTsB, https://archive.is/pGRUJ, https://archive.is/J6TgC,

https://archive.is/OSeK7, https://archive.is/MtsZo).

У колоні «російського світу» бадьоро марширує протоієрей В’ячеслав Гапличник і Євген Павельчук.

Є. Павельчук настановляє свою паству в оточенні “православного воїнства”

Діяльність Є. Павельчука по створенню широкої мережі православних проросійських парамілітарних угруповань на Гродненщині була високо оцінена, і 22 листопада 2015 р. він удостоївся нагородження спеціальними відзнаками з рук митрополита білоруського екзархату РПЦ Павла Пономарьова, громадянина РФ і випускника Прикордонної академії ФСБ, заступника голови Державного прикордонного комітету РБ генерал-полковника В. Г. Моісеєнка, який є, як ми згадували, в списку потенційних агентів впливу Російської Федерації. Вельми красномовне формулювання, з яким вручалися регалії Павельчуку: “За доблесний вклад у виконання угоди про співпрацю між Білоруською Православною Церквою та Державним прикордонним комітетом Республіки Білорусь”.

Також не оминули увагою й ушануванням атамана «Неманських казаків» В. Адамова, якого нагородив посол РФ у Республіці Білорусь О. Суріков від імені міністра закордонних справ РФ С. Лаврова. Він отримав диплом «за пропаганду здорового способу життя й спортивні досягнення».

Завершальним штрихом є промовисте спільне фото головних фігурантів цього спецрозслідування, зроблене під час одного з їхніх польових виходів. Зліва направо: Михайло Гук, Петро Шапко, Сергій Зубацький, протоієрей Євген Павельчук, Петро Зубацький, Артем Новик, лейтенант міліції Денис Мішкель, майор міліції Павло Найда (архів).

Масштаб і обсяг цього спецрозслідування мають показати важливість і явну загрозу можливості реалізації кримського сценарію в Білорусі. Особливо турбує факт, що активне нарощування сил і засобів проросійських парамілітарних угруповань в Білорусі збігається з активізацією неоімперської політики Кремля, яка була оформлена і задекларована у 2007 р. в Мюнхенській промові В. Путіна. Також все це збігається в часі з активізацією втілення імперської концепції «російського світу» Московським патріархом РПЦ, у якій відкрито йдеться про ціль об’єднання в “єдиний духовний простір Росії, України і Білорусі” і в якій не передбачається окремого від Росії існування українського і білоруського народів.

За ледь не десятиліття кількість «казачих» і православних проросійських угруповань в Білорусі збільшилася в кілька разів,є суттєве збільшення кількості потенційних бойовиків «російського світу», чиїм завданням на першому етапі, ймовірно, буде охорона проросійських мітингів у центрі білоруських міст і, передусім, столиці, а потім не виключається можливе захоплення з допомогою агентури в силових структурах адміністративних будівель. Всі ці дії будуть спрямовані на прикриття ДРГ суперника, т. зв. «ввічливих людей», яким передадуть контроль над загарбаними й заблокованими об’єктами. Насторожує, що багато фігурантів цього спецрозслідування взаємодіють з так званим асоціальним контингентом, який дуже активно залучався російськими диверсійними групами до загонів т. зв. «самооборони» Криму для блокування військових частин і охорони блокпостів.

Слід особливо зауважити, що до діяльності угруповань, цілком можливо через незнання, залучені представники органів місцевої влади і силових структур. У ситуації, що склалася, вони повинні визначитися, з ким і з чим мають справу і, виконуючи свій обов’язок, сприяти зміцненню національної безпеки Білорусі й недопущенню можливості реалізації кримського сценарію.

Слід вітати, що білоруське громадянське суспільство вже почало відповідати на всі ці виклики й загрози створенням спортивно-патріотичних клубів, які об’єднали патріотів, для яких бажання й уміння ефективно захищати суверенітет та територіальну цілісність Білорусі є непорушною цінністю.

Матеріал до публікації підготував волонтер міжнародної спільноти InformNapalm Денис Івашин.

(CC BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.