Завдяки войовничій позиції президента США Трампа, світ згадав про існування Північної Кореї (КНДР), куди вирушила частина американського флоту. Зачаївши подих, весь світ очікує на швидке падіння північнокорейського режиму. Та ми не повинні недооцінювати живучість таких режимів.

Спадок СРСР

У XX-му столітті завдяки Радянському Союзу з’явилася ціла низка країн, існування яких десятиліттями бентежить весь світ, але активно протистояти їм ніхто не збирається/збирався. Сама поява на мапі світу ідеологічної країни рад у перші роки її існування здавалася справою тимчасовою і після закінчення Першої світової війни мало кого цікавила. Мільйони російських емігрантів сиділи й ждали, коли ж «ради» нарешті доведуть населення до бунтів і зміни влади – і вони одразу ж повернуться назад. Але жорстке придушення ідеологічних ворогів і ставка на мілітаризм зробили свою справу: переживши перші важкі роки, СРСР до мінімуму скоротив соціальні блага людей, почав будувати свою «імперію зла». Світова спільнота роками не визнавала СРСР, але на ситуацію це не вплинуло. Скажімо, США визнали СРСР тільки у 1933 році. Друга світова війна тільки підтвердила право СРСР на існування і продовжила агонію на десятки років.

Саме завдяки СРСР у світі почали з’являтися інші країни-ізгої, з існуванням яких не погоджувалися сусіди, але зробити нічого не могли. Найяскравіший і найвдаліший приклад народження і смерті такої країни – це НДР, яка формально проіснувала з 1949-го до 1990-го року. Саме історію розділеної Німеччини порівнюють з розділеною Кореєю, ніби натякаючи на можливість подальшого об’єднання. Але не все так просто.

У перші роки існування ФРН і НДР однаково важко було в «обох Німеччинах», але народ швидко розібрався у всіх радощах соціалізму і побіг у Західну Німеччину. У відповідь на це тільки в 1961-му році була збудована Берлінська стіна, яка не простояла й 30 років – Східна Німеччина економічно й ідеологічно програла західному блоку країн. Після падіння Берлінської стіни почався довгий процес реінтеграції, який не закінчився досі.

Як об’єднували Німеччини

Розділеними дві «Німеччини» були неповних 45 років (1945-1990). Розділеними стіною ще менше – 28 років (1961-1989). Але в результаті перед ФРН (населення 63,7 млн) стояло завдання інтегрувати в себе країну з населенням 16,7 млн людей – співвідношення населення було приблизно 3,8 до 1. Економічно розвинена Західна Німеччина мала підтягнути до свого рівня економічно відсталу Східну Німеччину, ринки збуту якої були зав’язані на країни Варшавського договору та інших сателітів СРСР. На СРСР припадало до 40% зовнішньої торгівлі НДР. Коли розпався Союз, товари з НДР стали нікому не потрібними і були неконкурентоспроможними на світових ринках.

Об’єднання Німеччини було політичним рішенням і відновленням історичної справедливості. Несміливі фінансові оцінки «возз’єднання» відрізнялися сотнями мільярдів дойчмарок: спікер фракції CDU/CSU Маттіас Віссманн оцінив його у 890 млрд марок на 10 років (інтерв’ю FAZ, 17.02.1990), Гамбурзький архів світової економіки (HMWA) говорив про понад 1000 млрд євро. З огляду на обмінний курс дойчмарки до євро на рівні 1.95583, йшлося про суму приблизно 500 млрд євро. У реальності станом на 2014-й рік було витрачено понад 2000 млрд євро, до того ж щороку сума збільшується ще на 100 млрд євро. Східним німцям довелося піднімати інфраструктуру, піднімати технічний рівень і взяти на себе всю соціальну систему забезпечення колишньої НДР. У результаті місцями інфраструктура у Східній Німеччині краща, ніж у Західній Німеччині. Для покриття витрат ввели податок солідарності (Solidaritätszuschlag), який на початку був тимчасовим заходом для покриття витрат ФРН у війні в Перській затоці, а потім став фактично окремим податком на відновлення НДР. Також поступово підвищили ПДВ з 14% до 19%.  А держборг виріс з 1989-го року в 4 рази.

У результаті через 28 років після падіння Берлінської стіни у Східній Німеччині живе на кілька мільйонів менше, ніж в часи НДР. Східні німці заробляють до 30% менше, ніж західні німці, а пенсії західних німців досі вищі за «східні» пенсії і будуть на одному рівні тільки у 2024 році.

У результаті у населення Східної Німеччини (яке залишилося) з’явилася ностальгія за часами НДР – так звана Ostalgie. Особливо чітко така (н)остальгія проявляється на виборах. Навіть через роки східні німці продовжують обирати у владу представників лівих партій. Якщо на місцевих виборах у Баварії за Die Linke голосують всього 2,1% (2013), то в Тюрингії за них віддають голоси вже 28,8% (2014). Також у Східних землях найбільші результати у крайніх правих (4,9% у NPD в Саксонії, 2014) і в поміркованих правих консерваторів (24,3% у AfD в Саксонії-Анхальт, 2016). Уже виросло перше покоління після НДР, але ідеологічні зміни видно досі.

Як об’єднати Кореї

Що ж до Північної та Південної Кореї, то тут справи ще гірші. Розділення Кореї відбулося ще в 1945 році, поглибилося Корейською війною (1950/53). З того часу минуло понад 70 років і виросли вже покоління південно- і північнокорейців, для яких розділена Корея – не трагедія однієї країни/народу, а історія двох різних країн/народів. Поступово з-під протекторату СРСР країна перейшла в зону впливу Китаю. Розвал СРСР не мав для Північної Кореї такого такастрофічного впливу, як це було у випадку з НДР.

Населення Північної Кореї – 24,7 млн проти 51,5 млн у Південній Кореї. Співвідношення майже 1 до 2, що майже вдвічі гірше, ніж у випадку з НДР-ФРН (1 до 3,8). Водночас сумарно населення Корей та Німеччини приблизно однакове, тому з економічної точки зору інтеграція двох Корей буде набагато дорожчою, ніж інтеграція двох Німеччин.

Ускладнює ситуацію те, що колапс НДР проходив на фоні ослабленого СРСР. А один із головних «спонсорів» Північної Кореї, завдяки якому країна ще існує, – це Китай (50% експортних надходжень), який поки не збирається слабшати.

Якщо уявити, що умовні американці при президенті Трампі вирішать розібратися з Північною Кореєю, то кому це буде на руку? Південній Кореї доведеться прийняти у себе 25 мільйонів нових громадян. Чи давати цим людям виборче право? Як створити для них мільйони робочих місць? За довгі роки світ звик жити без північнокорейських товарів на світових ринках.

Як відреагує на це Китай? Чи не стане після умовної воєнної поразки Північна Корея ще більшим сателітом Китаю? Чи потрібно це Південній Кореї, США чи Японії? Не факт.

Швидше можливе падіння режиму в Північній Кореї після падіння чи ослаблення самого Китаю. Але й тоді постане питання ціни й доцільності.

Крім того, якщо розв’язувати цю проблему силовим шляхом, то можливі численні жертви серед мирного населення Південної Кореї – від кордонів до околиць 10-мільйонного Сеулу трохи більше 20 кілометрів. Крім ракет, які, по ідеї, треба буде подавити першими ударами, у Північної Кореї є ствольна артилерія (САУ «Піон», дальність понад 40 км), яка може обстріляти населені райони Сеульської агломерації (25 млн жителів).

Північна Корея – майбутнє т. зв. “ДНР/ЛНР”?

Завдяки досвіду інтеграції НДР, на прикладі Північної Кореї можна поміркувати про майбутнє територій, контрольованих терористичними організаціями “ДНР” і “ЛНР”. Ці два самопроголошених утворення будуть існувати доти, поки їх підтримуватиме Росія. На прикладі НДР ми бачимо, що СРСР-Росія «відпустила» НДР в обійми ФРН тільки тоді, коли опинилася на межі розвалу. По своїй волі СРСР-Росія ще не відпускала жодного сателіта.

Північна Корея межує з Росією та Китаєм. Жителям Північної Кореї в цьому плані не пощастило більше, ніж східним німцям, адже до того часу Китай уже підтримував режим замість помираючого СРСР. Т. зв. “ДНР/ЛНР” у цьому плані простіше – вся підтримка йде через відкритий кордон з Росією.

Важливим фактором можливої реінтеграції є питання ціни. У випадку з НДР йдеться про сотні мільярдів євро, які ФРН довелося позичати на зовнішніх ринках, щоб вдало закінчити возз’єднання. В Україні ситуація погіршується тим, що в регіоні війна, чого не було в НДР, – там просто було загальне економічне відставання. З одного боку в Україні суми, найімовірніше, будуть менші, але йтиметься щонайменше про десятки мільярдів євро. Де Україні брати ці гроші і чи треба влазити в так борги – велике питання.

З огляду на досвід НДР, слід розуміти, що жителі цих регіонів, проживши якийсь час в ідеологічній окупації, починають страждати на Стокгольмський синдром і навіть після умовного визволення продовжують голосувати по-давньому за лівих або комуністів, від яких втекли за Берлінську стіну. Чим довше люди перебуватимуть під ідеологічним тиском Росії, тим менше шансу їх коли-небудь повернути в український інтеграційний простір. Навіть Німеччині це вдалося тільки частково.

Жителям, які перебувають на контрольваних терористами “ДНР/ЛНР” територіях, слід пам’ятати досвід Північної Кореї та НДР – рано чи пізно режим перетину лінії розмежування стане жорсткішим, з’явиться якщо не стіна, як у Німеччині, то демілітаризована зона, як у Північній Кореї. По суті, вони заручники СРСР-Росії, яка за всю свою історію тільки й уміла, що стояти біля витоків проектів типу НДР чи Північної Кореї. Дуже легко почати гратися в такі проекти, як Північна Корея чи т. зв. “ДНР/ЛНР”, але ціна повернення до нормального життя надто висока. І не факт, що ми коли-небудь побачимо об’єднання Кореї.

Матеріал до публікації підготував  Антон Павлушко

При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Щоб оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm, підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.